Ухвала

від 20.12.2016 по справі 640/3372/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/6785/16 Головуючий 1 інст. - Ніколаєнко І.В.

Справа № 640/3372/16-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» грудня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Бровченка І.О., Карімової Л.В.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство «Виробнича фірма «Автолюбитель», Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3. В обґрунтування свого позову посилався на те, що 09 квітня 2012 року та 24 грудня 2013 року між ним та ОСОБА_2 укладені договори позики. В обумовлені договорами строки ОСОБА_2 борг не повернула. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2014 року задоволено його позов за договором позики від 24 грудня 2013 року та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 66400,00 грн. - основного боргу, 13280,00 грн. - штрафу, 1867,99 грн. - інфляційних збитків та 463,89 грн. - 3% річних, а всього 82011,88 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2015 року задоволено його позов за договором позики від 09 квітня 2012 року та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 114695,76 грн. - основного боргу та 339,37 - 3% річних, а всього 115035,13 грн.

Зазначив, що на підставі вказаних рішень 09 лютого 2015 року та 23 березня 2015 року видані виконавчі листи, і відповідно 20 лютого 2015 року та 07 квітня 2015 року відкриті виконавчі провадження з примусового виконання вказаних рішень.

18 травня 2015 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанови про розшук майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме автомобіль Daewoo FSO Lanos TF69, 2008, червоного кольору, державний номер НОМЕР_1. Про винесення даних постанов державний виконавець повідомив ОСОБА_2

Вказав, що незважаючи на наявність таких обставин ОСОБА_2 з метою приховування майна, на яке було накладено арешт, при посередництві Приватного підприємства «Виробнича фірма «Автолюбитель» оформила договір купівлі-продажу № 3/654812 від 09 червня 2015 року автомобілю з ОСОБА_3, який є її батьком. На підставі договору купівлі-продажу Приватне підприємство «Виробнича фірма «Автолюбитель» оформив довідку-рахунок серії ВІА № 654812 від 09 червня 2015 року на ім'я ОСОБА_3 В результаті таких дій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 автомобіль, щодо якого державним виконавцем оголошено про заборону його відчуження та на який накладено арешт і який оголошено у розшук, 09 червня 2015 року сервісним центром Управління ОСОБА_4 України в Харківській області на підставі довідки-рахунку перереєстровано на ОСОБА_3

Зазначив, що ОСОБА_2 після оформлення договору купівлі-продажу та перереєстрації автомобіля на свого батька залишила його собі і по теперішній час продовжує користуватися ним.

Вважав, що спірний договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тобто є фіктивним правочином.

Вказав, що на порушення норм чинного законодавства Управління ОСОБА_4 України в Харківській області 09 червня 2015 року зняло з обліку належний ОСОБА_2 автомобіль, на який накладено арешт та який оголошено у розшук.

Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобілю Daewoo FSO Lanos TF69, 2008, червоного кольору, державний номер НОМЕР_1, укладений 09 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при посередництві Приватного підприємства «Виробнича фірма «Автолюбитель»; стягнути з відповідачів судові витрати по справі зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення - скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги.

Зазначив, що суд не звернув уваги на те, що сервісним центром Управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області ніякі обов'язкові перевірки відносно продавця транспортного засобу ОСОБА_2 не здійснювались, перевірки наявності арешту та заборон на відчуження у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області також здійсненні не були; відповідно до документів наданих Регіональним сервісним центром МВС України в Харківській області, перевірки з підсистеми НАІС ДДАІ МВС України за пошуковими параметрами здійснена тільки відносно покупця ОСОБА_3; Приватне підприємство «Виробнича фірма «Автолюбитель» самостійно витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не отримував, також відповідний витяг не надано підприємству самою ОСОБА_2

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, рішення суду - залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з недоведеності позовних вимог.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 08 квітня 2008 року по 09 червня 2015 року автомобіль Daewoo FSO Lanos TF69, 2008, червоного кольору, державний номер НОМЕР_1 знаходився в заставі у Публічного акціонерного банку «Укрсоцбанк» на виконання кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_2 На виконання судових рішень від 09 вересня 2014 року та 29 січня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики державним виконавцем 18 травня 2015 року накладено арешт на майно ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження, а саме автомобіль Daewoo FSO Lanos TF69, 2008, червоного кольору, державний номер НОМЕР_1. 09 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірного автомобіля за 80000,00 грн. Із гарантійного листа від 09 червня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 гарантує та бере на себе повну відповідальність в тому, що спірний автомобіль на момент відчуження (продажу) нікому не проданий, не подарований, в заставі і під забороною на зняття з обліку та/або арештом не знаходиться, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ніяких обтяжень на предмет відчуження (продажу) цього транспортного засобу не має.

Із матеріалів справи вбачається, що під час перереєстрації автомобіля ніяких обтяжень у базі даних Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України не існувало.

В суді апеляційної інстанції представники Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Управління превентивної діяльності Головного Управління Національної поліції в Харківській області (Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області) підтвердили, що при оформленні договору купівлі-продажу спірного автомобіля даних про те, що зазначений автомобіль знаходиться під арештом не було. Доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вони мають тільки з 02 грудня 2016 року.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання судових рішень від 09 вересня 2014 року та 29 січня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики державним виконавцем 18 травня 2015 року на спірний автомобіль накладено арешт. 09 червня 2015 року ОСОБА_2 його відчужила. Матеріали справи не місять доказів того, що на час його відчуження постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, і ОСОБА_2 було відомо про цю постанову. Матеріали справи свідчать про те, що інформацію про виконавче провадження отримано тільки 29 лютого 2016 року. Скарги на дії державного виконавця судом не розглядалися. Разом з тим на аркуші справи № 24 міститься довідка з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про те, що ОСОБА_2 виконала зобов'язання за договором кредиту, договір застави втратив силу, у зв'язку з чим знято заборону обтяження зі спірного автомобіля, (а. с.24, 53).

Таким чином належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 були обізнані про те, що існує обтяження на спірний автомобіль, матеріали справи не містять, а доказування обставин, які мають значення для ухвалення рішення виходячи з вимог статті 60 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання ОСОБА_1 на те, що спірним автомобілем користується на теперішній час ОСОБА_2, а не новий власник - її батько ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів щодо цього матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано. Технічний паспорт на автомобіль оформлено на ОСОБА_3, (а. с. 88-90).

Крім того, в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 повідомила, що про це їй нічого не відомо.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що під час реєстрації договору купівлі - продажу спірного автомобіля, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, належним чином не перевірили наявність обтяжень на майно ОСОБА_2 судовою колегією не приймаються, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки предметом спору не є визнання дій Приватного підприємства «Виробнича фірма «Автолюбитель», Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Управління превентивної діяльності Головного Управління Національної поліції в Харківській області (Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області) неправомірними, тому і в суді апеляційної інстанції ці вимоги не розглядаються.

Установивши повно обставини справи, надавши належну оцінку доказам у справі та перевіривши, що договір купівлі-продажу не передбачав фіктивний перехід права власності на спірний автомобіль, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову позивачу.

Оскільки ухвалене судове рішення відповідає зазначеним вимогам та обставинам справи, судова колегія вважає, що підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1.ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії