Ухвала

від 22.06.2017 по справі 640/3372/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

22 червня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дем'яносова М.В.,

МаляренкаА.В.,

СтупакО.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Приватне підприємство Виробнича фірма Автолюбитель , Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Приватне підприємство Виробнича фірма Автолюбитель , Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що 09 квітня 2012 року та 24 грудня 2013 року між ним та ОСОБА_5 укладені договори позики, за якими в обумовлені строки ОСОБА_5 борг не повернула.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2014 року його позов задоволено, за договором позики від 24 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_5 на його користь 66 400 грн основного боргу, 13 280 грн штрафу, 1 867,99 грн інфляційних збитків та 463,89 грн 3 % річних, а всього 82 011,88 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2015 року задоволено його позов за договором позики від 09 квітня 2012 року та стягнуто з ОСОБА_5 на його користь 114 695,76 грн основного боргу та 339,37грн 3 % річних, а всього 115 035,13 грн.

На підставі вказаних рішень 09 лютого 2015 року та 23 березня 2015 року видані виконавчі листи, і відповідно 20 лютого 2015 року та 07 квітня 2015 року відкриті виконавчі провадження з примусового виконання вказаних рішень.

18 травня 2015 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанови про розшук майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме автомобіль Daewoo FSO Lanos TF69, 2008, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1. Про винесення даних постанов державний виконавець повідомив ОСОБА_5

Однак незважаючи на наявність таких обставин ОСОБА_5 з метою приховування майна, на яке було накладено арешт, при посередництві Приватного підприємства Виробнича фірма Автолюбитель оформила договір купівлі-продажу від 09 червня 2015 року № 3/654812 автомобілю з ОСОБА_6, який є її батьком.

На підставі договору купівлі-продажу Приватне підприємство Виробнича фірма Автолюбитель оформив довідку-рахунок від 09 червня 2015 року серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6

У результаті таких дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 автомобіль, щодо якого державним виконавцем оголошено про заборону його відчуження та на який накладено арешт і який оголошено у розшук, 09 червня 2015 року сервісним центром Управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області на підставі довідки-рахунку перереєстровано на ОСОБА_6

ОСОБА_8. після оформлення договору купівлі-продажу та перереєстрації автомобіля на свого батька залишила його собі і по теперішній час продовжує користуватися ним .

Позивач указував, що спірний договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тобто є фіктивним правочином.

Зазначав, що на порушення норм чинного законодавства Управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області 09 червня 2015 року зняло з обліку належний ОСОБА_5 автомобіль, на який накладено арешт та який оголошено у розшук.

Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобілю Daewoo FSO Lanos TF69, 2008, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений 09 червня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при посередництві Приватного підприємства Виробнича фірма Автолюбитель ; стягнути з відповідачів судові витрати по справі зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що з 08 квітня 2008 року по 09 червня 2015 року автомобіль Daewoo FSO Lanos TF69, 2008, червоного кольору, державний номер НОМЕР_1 знаходився в заставі у ПАТ Укрсоцбанк на забезпечення виконання кредитного договору, укладеного між банком ОСОБА_8

На виконання судових рішень від 09 вересня 2014 року та 29 січня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики державним виконавцем 18 травня 2015 року накладено арешт на майно ОСОБА_8 та оголошено заборону на його відчуження, а саме автомобіль Daewoo FSO Lanos TF69, 2008, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1.

09 червня 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу спірного автомобіля за 80 тис. грн. Із гарантійного листа від 09 червня 2015 року вбачається, що ОСОБА_8 гарантує та бере на себе повну відповідальність в тому, що спірний автомобіль на момент відчуження (продажу) нікому не проданий, не подарований, в заставі і під забороною на зняття з обліку та/або арештом не знаходиться, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ніяких обтяжень на предмет відчуження (продажу) цього транспортного засобу не має.

Судами також установлено, що під час перереєстрації автомобіля жодних обтяжень у базі даних Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України не існувало.

Представниками Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Управління превентивної діяльності Головного Управління Національної поліції в Харківській області (Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області) підтверджено, що при оформленні договору купівлі-продажу спірного автомобіля даних про те, що зазначений автомобіль знаходиться під арештом не було.

Доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вони мають тільки з 02 грудня 2016 року.

Матеріали справи не місять доказів того, що на час його відчуження спірного автомобіля постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчужи внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, і ОСОБА_8 було відомо про цю постанову.

Матеріали справи свідчать про те, що інформацію і виконавче провадження отримано тільки 29 лютого 2016 року.

Скарги на державного виконавця судом не розглядалися. Разом із цим матеріали справи містять довідку ПАТ Укрсоцбанк про те, ОСОБА_8 виконала зобов'язання за договором кредиту, договір застави втратив силу, у зв'язку з чим знято заборону обтяження зі спірного автомобіля.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, установивши повно обставини справи, надавши належну оцінку доказам у справі та перевіривши, що договір купівлі-продажу не передбачав фіктивний перехід права власності на спірний автомобіль, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову позивачу.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: М.В. Дем'яносов

А.В.Маляренко

О.В.Ступак