Ухвала

від 22.12.2016 по справі 908/2860/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/106/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.12.2016 Справа № 908/2860/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства В«УКРТРАНСГАЗВ» (01021 м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) в особі філії В«АГРОГАЗВ» Публічного акціонерного товариства В«УКРТРАНСГАЗВ» (03062 м. Київ, вул. Кулібіна, 2-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«НОВИЙ СТИЛЬВ» (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 1й Ломоносова, 4)

про стягнення 6 796 грн. 58 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1, дов. б/н від 23.11.2016 р.

Публічне акціонерне товариство В«УКРТРАНСГАЗВ» , м. Київ в особі філії В«АГРОГАЗВ» Публічного акціонерного товариства В«УКРТРАНСГАЗВ» , м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю В«НОВИЙ СТИЛЬВ» , Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення 4 615 грн. 50 коп. заборгованості, 244 грн. 62 коп. втрат від інфляції, 323 грн. 12 коп. штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості за прострочення виконання зобов'язань більше ніж на 30 днів, 1 490 грн. 81 коп. пені в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, 1 122 грн. 53 коп. - 3% річних.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 31.10.2016 р., справу № 908/2860/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 02.11.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2867/16, присвоєно справі номер провадження 27/107/16 та призначено судове засідання на 28.11.2016 р.

Ухвалою суду від 28.11.2016 р. розгляд справи відкладався на 22.12.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З власної ініціативи суду, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, здійснюється фіксування судового процесу у справі № 908/2860/16 за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу В«ОберігВ» .

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Розгляд справи по суті розпочато 28.11.2016 р.

У судове засідання 22.12.2016 р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Позивач у справі 15.12.2016 р. на електронну адресу господарського суду Запорізької області та 22.12.2016 р. до канцелярії суду надіслав письмове клопотання, в порядку п. 3 ст. 69 ГПК України, про продовження процесуального строку вирішення спору на п'ятнадцять днів, у зв'язку з тим, що повноважний представник не має можливості прибути в засідання суду 22.12.2016 р., оскільки приймає участь у іншому судовому процесі.

22.12.2016 р. в засіданні суду представник відповідача проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи). В обґрунтування посилається на те, що за своєю юридичною природою, спірні правовідносини є купівлею-продажем. згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У продавця є право вимагати оплатити товар і обов'язок цей товар передати покупцю, і навпаки - в покупця є право вимагати передати товар та обов'язок оплатити товар продавцю. Якщо хтось з сторін не виконує свої обов'язки, він цим порушує права іншої сторони.

Позивач не наводить жодних нормативних, чи договірних підстав вимоги про повернення грошів. Зі свого боку стверджуємо - таких підстав в спірних правовідносинах не існує.

Отже, якщо погодитися з позицією позивача, що відповідач порушив зобов'язання з передачі товару, то способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання передати товар, а не про повернення грошів.

Таким чином, спосіб захисту порушеного права, зважаючи на зміст правовідносин, позивачем вибрано не вірно, оскільки позивач не зобов'язаний повертати гроші.

Сторони шляхом направлення рахунку (оферта) та часткової його оплати (акцепт) уклали договір купівлі продажу, рахунком № НС-208 від 10.12.2013 р. позивачу запропоновано сплатити 8919,25 грн. Позивач визнає, що з цієї суми він сплатив лише 4 615,50 грн, тобто виконав зобов'язання частково, про що сторонами не було обумовлено, тому, коли позивач виконає свої обов'язки, відповідач виконає свої.

Підставою для задоволення позову позивач вказує те, що він оплатив рахунок (не повністю), а «зобов'язання відповідача щодо оплати зазначеного товару є невиконаним на загальну суму 4 615,50 грн.» (с. 2 позову), «Відповідач не здійснив свого зобов'язання щодо поставки товару на загальну вартість 4 615,50 грн.». Тож виникає питання: що ж, на думку позивача, все-таки не здійснив відповідач: зобов'язання з оплати товару, чи зобов'язання щодо поставки товару?

Зі змісту позовних вимог та доданої до позову претензії (вимоги) випливає, що позивач все-таки вважає, що відповідач має зобов'язання з погашення заборгованості (оплаті). Проте дане твердження не відповідає нормам матеріального права.

Так, згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивач вказує про те, що рахунок № НС-208 від 10.12.2013 р. був на загальну суму 8919,25 грн., і він сплатив його лише частково. Де решта суми, яка не була оплачена, позивач не пояснює, чому рахунок не було оплачено повністю, не вказано. Тому зрозуміти за що було здійснено оплату і що має поставляти відповідач неможливо, оскільки рахунок містив 19 позицій товару.

Отже, згідно договору купівлі-продажу у продавця може виникнути лише зобов'язання по передачі товару, а не зобов'язання по сплаті коштів. Тому вимагати сплати коштів позивач не може, він може лише звертатися із вимогою щодо поставки оплаченого товару (із зазначенням якого саме товару).

Частиною 1 ст. 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Конкретного строку виконання зобов'язань по поставці товару не було встановлено. Претензій (вимог) щодо поставки товару на день написання даного відзиву, позивачем до відповідача не пред'являлось. Тобто зобов'язань з поставки товару згідно рахунку № НС-208 від 10.12.2013 р. у відповідача досі не виникло. І до того ж, як вказано вище, незрозуміло який товар було оплачено позивачем.

Частиною 1 ст. 532 ЦК України визначено, що місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання (п.З); за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника (п.5).

Отже, позивам мав сам прийти/приїхати за товаром за місцем виконання зобов'язання, проте цього не було зроблено. Позивачем не надано жодних доказів того, що він з'являвся до відповідача з метою отримання товару і в цьому йому було відмовлено.

У вищезазначеному рахунку було встановлено, що товар по рахунку зарезервовано лише на 3 дні, тобто тим самим рахунок мав строк дії - 3 дні з моменту виставлення. Оплату визначеного у рахунку товару позивач мав здійснити протягом З-х днів. Всупереч цьому, часткова оплата була здійснена через 3 місяці. Визначеного в рахунку товару вже просто не могло бути, чи ціни могли змінитися.

У позовній заяві філія «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» вказує про те, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на жовтень 2015 року за Відповідачем обліковується заборгованість перед Позивачем на загальну суму 4 615,50 грн. Проте даний «документ» не може слугувати доказом у справі, оскільки акт звірки взаєморозрахунків не є документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, тобто первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (наприклад, позиція ВГСУ викладена в судовому рішенні від 20.09.2012, справа № 5009/526/12).

Позивач не надав доказів того, що ним надсилалась/передавалась/вручалась відповідачу претензія (вимога), яка додана до позову.

Якщо би вимога і надсилалась в тому вигляді, яку додано до позовної заяви, то вона не є доказом того, що позивач звертався до відповідача із вимогою по поставці товару, оскільки у претензії (вимозі) від 09.11.2015 р. № 1769/12-1 вказано про те, що позивач просить «протягом семи днів після отримання цієї претензії (вимоги) погасити заборгованість в сумі 4615,50 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок» (с. 2 доданої до позову претензії). Проте ніякої заборгованості немає. У вказаній претензії не пред'являється вимога до відповідача по поставці оплаченого товару згідно рахунку № НС-208 від 10.12.2013 р.

Отже, позивачу необхідно звертатися до відповідача із вимогою по поставці оплаченого товару згідно рахунку № НС-208 від 10.12.2013 р., із зазначенням якого саме товару, оскільки рахунок не було оплачено повністю. І у разі не виконання вимог по поставці товару, звертатися до суду із позовом до відповідача про зобов'язання поставити товар.

Таким чином, відповідач вважає, що підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості не існує, оскільки у відповідача не виникло таких зобов'язань.

Крім того, відповідач доводить до відома суду, що постановою Правління Національного банку України від 13 березня 2014 року № 135 ПАТ «БАНК ФОРУМ» (на рахунок якого були сплачені кошти позивачем) віднесено до категорії неплатоспроможних. У зв'язку з цим 14 березня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 14 про початок виведення ПАТ «БАНК ФОРУМ» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 14 березня 2014 року. З тих самих пір розрахунковий рахунок, що належав відповідачу було «заморожено», а тому перераховувати/знімати кошти з нього неможливо. Чому позивач через 3 місяці після виставлення рахунку вирішив почати сплачувати кошти на розрахунковий рахунок в банк, в якому була введена тимчасова адміністрація, невідомо.

До позовної заяви додано розрахунок позовних вимог, в якому визначені наступні суми: 4 615,50 грн. - сума основного боргу, 1 490,81 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язань, 323,12 грн. - штраф у розмірі 7% від суми заборгованості за прострочення виконання зобов'язань більше, ніж на 30 днів, 122,53 грн. - три проценти річних від суми заборгованості., 244,62 грн. - інфляційного збільшення суми боргу.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, якщо позивач і вважає, що відповідач порушив свої зобов'язання, то розрахунок пені та штрафу має бути всього за 6 місяців, а не майже за рік, як це вказано позивачем (323 дні).

У зв'язку з чим відповідач заявляє про застосування строків позовної давності.

В будь-якому разі, як вказано вище, доказів надсилання вимоги про поставку товару відповідачу немає, тому не можливо брати до уваги наданий розрахунок позовних вимог, де вказано період прострочення 16.11.2015 р. по 03.10.2016 р., оскільки зазначений період не підтверджено взагалі. (І строк відраховується не з дати складання такої вимоги, а з дати її отримання відповідачем).

Стягнення штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних втрат можливо у разі існування заборгованості (боргу), проте його не існує, а тому і підстав для задоволення позовних вимог щодо штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних не існує.

Таким чином, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається. Умови договору купівлі-продажу відповідач не порушував, строк поставки товару не було встановлено, позивач вимог по поставці товару не пред'являв, тому обов'язку по поставці товару у відповідача не виникло,

На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стиль» про стягнення заборгованості.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011 р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування ГПК УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Публічного акціонерного товариства В«УКРТРАНСГАЗВ» , м. Київ в особі філії В«АГРОГАЗВ» Публічного акціонерного товариства В«УКРТРАНСГАЗВ» , м. Київ, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені і інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 В«Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинствіВ» - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Строк розгляду справи продовжено, згідно ст. 69 ГПК України до 15.01.2017 р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, а також не подання ними витребуваних судом доказів.

З метою з'ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих до справи документів, дотримання прав сторін, виникла необхідність відкладення розгляду справи.

На підставі ст. ст. 69 ч. 3, 77 ГПК України, суд відкладає розгляд справи, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

Керуючись ст.ст. 22, 69 ч. 3, ст. ст. 77, 81-1, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Продовжити строк розгляду справи № 908/2860/16 на п'ятнадцять днів - до 15.01.2017 р.

2. Розгляд справи відкласти.

3. Засідання суду призначити на 12.01.2017 р. о 12 год. 45 хв.

4. Зобов'язати надати:

позивача: оригінали документів, які посвідчують правовий статус підприємства для огляду нормативне та документальне обґрунтування заявлених вимог, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи, надати суду оригінал рахунку від 10.12.2013 р. № НС-208, оригінали платіжних доручень №№ 2609 від 27.03.2014 р., 2608 від 27.03.2014 р.; 2553 від 26.03.2014 р.; 2552 від 26.03.2014 р.;2025 від 13.03.2014 р.; 2024 від 13.03.2014 р.; 1719 від 26.02.2014 р.; надати документи в підтвердження поставки товару, надати суду документальні докази повного або часткового виконання грошового зобов'язання відповідачем (платіжні документи, доручення, прибуткові касові ордери, банківські виписки, виписки з рахунків, довідки руху коштів по рахунках тощо), двосторонній акт звірки, в якому відобразити всі документи первинної бухгалтерської звітності на день розгляду справи, детальний розрахунок стягуваної суми, з точним зазначенням періоду, за який стягується заборгованість, оригінали документів доданих до позову, листування між сторонами по суті спору з доказами направлення або вручення кореспонденції, надати суду письмові докази відповідно до ст. 33 ГПК України, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті та інші документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору, довіреність на представника.

Суд звертає увагу позивача, щодо надання оригіналів, які витребувані судом ухвалами від 02.11.2016 р., 28.11.2016 р. та від 22.12.2016 р. є для позивача обов'язковими до виконання, оскільки згідно статті 81 п. 5 ГПК України оригінали документів необхідні для повного та всебічного вирішення спору по суті. Ненадання оригіналів документальних доказів, тягне за собою наслідки статті 81ГПК України - залишення позову без розгляду.

Відповідача: оригінали документів, які посвідчують правовий статус підприємства для огляду (завірені належним чином копії у справу), нормативне та документальне обґрунтування заперечень проти позовних вимог згідно діючого законодавства - письмовий відзив на позовну заяву, відзив на позовну заяву представити суду і до судового засідання направити на адресу позивача (докази відправлення надати в судове засідання), надати документи в підтвердження поставки товару, надати суду документальні докази повного або часткового виконання грошового зобов'язання перед позивачем (платіжні документи, доручення, прибуткові касові ордери, банківські виписки, виписки з рахунків, довідки руху коштів по рахунках тощо), у випадку несплати - письмово обґрунтувати причини та надати суду всі документи на підтвердження ваших доводів, двосторонній акт звірки, в якому відобразити всі документи первинної бухгалтерської звітності, на день розгляду справи, довідку про повні банківські реквізити, листування між сторонами по суті спору з доказами направлення або вручення кореспонденції, надати суду письмові докази відповідно до ст. 33 ГПК України, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті та інші документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору, довіреність на представника.

Явка представників сторін у судове засідання 12.01.2017 р. обов'язкова.

Суддя С.С. Дроздова