Рішення

від 21.12.2016 по справі 910/20325/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016Справа №910/20325/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фонду державного майна України до про 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія»; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції»; визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі в іпотеку нерухомого майна Представники:

від Позивача: Качуровський В.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача - 1: Бабич О.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача - 2: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» (надалі також - «Відповідач - 1») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції» (надалі також - «Відповідач - 2») про визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі в іпотеку нерухомого майна.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №52/250-45/540-2012 позов заступника прокурора міста Києва задоволено частково. Визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 . Визнано недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-20 купівлі-продажу майнового комплексу, за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, укладений 25.05.2004 між Закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест". Витребувано у власність держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код: 00032945) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" (04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; ідентифікаційний код: 35963139) майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 . В іншій частині позову відмовлено. 19.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції» було укладено Договір іпотеки №1665, предметом якого є майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 . Як зазначає Позивач, вказаний договір є недійсним, оскільки власник майна не приймав жодних рішень щодо обтяження спірного майна шляхом передачі його в іпотеку. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним Договір іпотеки №1665 від 19.12.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції», в частині передачі в іпотеку нерухомого майна, а саме майнового комплексу - санаторію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2016 року порушено провадження у справі № 910/20325/16, судове засідання призначено на 23.11.2016 року.

23.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшли заперечення на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.11.2016 року.

23.11.2016 року в судове засідання з'явились представники позивача відповідача-1. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив. Представники позивача та відповідача-2 вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.11.2016 року не виконали. В судовому засіданні представник відповідача-1 подав копію Іпотечного договору від 19.12.2014 року для долучення до матеріалів справи.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Сторін надати всі судові рішення по справі №52/250-45/540-2012 в хронологічній послідовності;

2) Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням заперечень на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія";

3) Відповідачів надати докази на підтвердження отримання погодження від власника майнового комплексу-санаторію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Федора Максименка, 9, на укладення Іпотечного договору від 19.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 року відкладено розгляд справи на 07.12.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача-2 в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

05.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2016 року.

05.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2016 року.

06.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2016 року.

07.12.2016 року в судове засідання з'явився представник відповідача-1. Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили. Представник відповідача-2 вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 року відкладено розгляд справи на 21.12.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача-2 в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 21 грудня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача -1 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Представник Відповідача - 2 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 року у справі № 910/20325/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції» є 04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГЛИБОЧИЦЬКА, будинок 33-37.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/20325/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач - 2 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач - 2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача - 2 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 21 грудня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 року у справі №52/250 Позов заступника прокурора міста Києва задоволено повністю. Визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6 259, 20 кв.м. та вартістю 6 350 000 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера Д) загальною площею 147, 90 кв.м., корпус № 1 (адмінкорпус) (літера Е) загальною площею 74, 00 кв.м., корпус № 6 (бібліотека) (літера Ж) загальною площею 257, 80 кв.м., санпропускник (літера З) загальною площею 107, 60 кв.м., склад з підвалом (літера И) загальною площею 362, 40 кв.м., робоча їдальня (літера М) загальною площею 166, 10 кв.м., спальний корпус № 1 (літера Б) загальною площею 1446, 70 кв.м., спальний корпус № 2 (літера В) загальною площею 1 438, 50 кв.м., клуб-їдальня (літера Г) загальною площею 1 880, 60 кв.м., котельня (літера К) загальною площею 381, 50 кв.м. Визнано недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-20 купівлі-продажу майнового комплексу за адресою м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, укладений 25.05.2004 між Закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест". Витребувано у власність держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія"(04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, код 35963139) майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6 259, 20 кв.м. та вартістю 6 350 000 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера Д) загальною площею 147, 90 кв.м., корпус № 1 (адмінкорпус) (літера Е) загальною площею 74, 00 кв.м., корпус № 6 (бібліотека) (літера Ж) загальною площею 257, 80 кв.м., санпропускник (літера З) загальною площею 107, 60 кв.м., склад з підвалом (літера И) загальною площею 362, 40 кв.м., робоча їдальня (літера М) загальною площею 166, 10 кв.м., спальний корпус № 1 (літера Б) загальною площею 1446, 70 кв.м., спальний корпус № 2 (літера В) загальною площею 1 438, 50 кв.м., клуб-їдальня (літера Г) загальною площею 1 880, 60 кв.м., котельня (літера К) загальною площею 381, 50 кв.м. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в доход Державного бюджету України 8 528 грн. 33 коп. державного мита та 78 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" в доход Державного бюджету України 8 528 грн. 33 коп. державного мита та 78 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" в доход Державного бюджету України 8 528 грн. 33 коп. державного мита та 78 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 року та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року у справі №52/250 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №52/250-45/540-2012 позов заступника прокурора міста Києва задоволено частково. Визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 . Визнано недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-20 купівлі-продажу майнового комплексу, за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, укладений 25.05.2004 між Закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест". Витребувано у власність держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код: 00032945) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" (04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; ідентифікаційний код: 35963139) майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 . В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в доход Державного бюджету України 8.528,33 грн. 33 коп. - державного мита та 78,66 грн. 66 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" в доход Державного бюджету України 8.528,33 грн. 33 коп. - державного мита та 78,66 грн. 66 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" в доход Державного бюджету України 8.528,33 грн. 33 коп. - державного мита та 78,66 грн. 66 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 р. у справі № 52/250-45/540-2012 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" 17 778, 50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" 17 778, 50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. у справі № 52/250-45/540-2012 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 04.02.2015 року постанову Вищого господарського суду України 30 липня 2014 року у справі № 52/250-45/540-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 року постанову від 13.05.2014 Київського апеляційного господарського суду зі справи №52/250-45/540-2012 скасовано. Рішення від 08.04.2013 господарського суду м. Києва зі справи №52/250-45/540-2012 залишено без змін. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" в дохід Державного бюджету України 12748,40 судового збору за перегляд справи у касаційному порядку. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" в дохід Державного бюджету України 12748,40 грн. судового збору за перегляд справи у касаційному порядку. Стягнуто з приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в дохід Державного бюджету України 12748,40 грн. судового збору за перегляд справи у касаційному порядку.

19.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» (Іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції» (Іпотекодержатель) було укладено Іпотечний договір, предметом якого є належне Іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно, яким є майновий комплекс - санаторій, загальною площею 6.259,20 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим №1665.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що вказаний договір є недійсним, оскільки власник майна не приймав жодних рішень щодо обтяження спірного майна шляхом передачі його в іпотеку. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним Договір іпотеки №1665 від 19.12.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції», в частині передачі в іпотеку нерухомого майна, а саме майнового комплексу - санаторію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фонду державного майна України підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як встановлено Судом, 19.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» (Іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції» (Іпотекодержатель) було укладено Іпотечний договір, предметом якого є належне Іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно, яким є майновий комплекс - санаторій, загальною площею 6.259,20 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим №1665.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що вказаний договір є недійсним, оскільки власник майна не приймав жодних рішень щодо обтяження спірного майна шляхом передачі його в іпотеку. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним Договір іпотеки №1665 від 19.12.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції», в частині передачі в іпотеку нерухомого майна, а саме майнового комплексу - санаторію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 .

Як встановлено Судом та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №52/250-45/540-2012 позов заступника прокурора міста Києва задоволено частково. Визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 . Визнано недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-20 купівлі-продажу майнового комплексу, за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, укладений 25.05.2004 між Закритим акціонерним товариством "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест". Витребувано у власність держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код: 00032945) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" (04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; ідентифікаційний код: 35963139) майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 . В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в доход Державного бюджету України 8.528,33 грн. 33 коп. - державного мита та 78,66 грн. 66 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" в доход Державного бюджету України 8.528,33 грн. 33 коп. - державного мита та 78,66 грн. 66 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" в доход Державного бюджету України 8.528,33 грн. 33 коп. - державного мита та 78,66 грн. 66 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 р. у справі № 52/250-45/540-2012 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" 17 778, 50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" 17 778, 50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. у справі № 52/250-45/540-2012 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 04.02.2015 року постанову Вищого господарського суду України 30 липня 2014 року у справі № 52/250-45/540-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 року постанову від 13.05.2014 Київського апеляційного господарського суду зі справи №52/250-45/540-2012 скасовано. Рішення від 08.04.2013 господарського суду м. Києва зі справи №52/250-45/540-2012 залишено без змін. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Глорія" в дохід Державного бюджету України 12748,40 судового збору за перегляд справи у касаційному порядку. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" в дохід Державного бюджету України 12748,40 грн. судового збору за перегляд справи у касаційному порядку. Стягнуто з приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в дохід Державного бюджету України 12748,40 грн. судового збору за перегляд справи у касаційному порядку.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 52/250-45/540-2012 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт належності на праві власності державі в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 , підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 року у справі №52/250-45/540-2012, яке набрало законної сили на підставі постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2015 року.

Як вбачається з листа Верховного Суду України «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» актуальним для судової практики є питання щодо правильності вирішення спорів між іпотекодавцем та іпотекодержателем у випадках, коли на час передачі нерухомості в іпотеку іпотекодавець був власником майна, що підтверджувалось правовстановлюючими документами, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване з відмовою іпотекодавцю у визнанні права власності на це майно, або на підставі договору, за яким іпотекодавець набув у власність конкретне нерухоме майно і який після укладення іпотечного договору судом був визнаний недійсним. У таких випадках необхідно враховувати, що в результаті судового вирішення справи не на користь іпотекодавця відбувається відновлення суб'єктивного речового права на майно в певної особи, у зв'язку із чим іпотекодавець не може вважатися його власником. У такій ситуації не може бути застосовано положення ст. 23 Закону № 898-ІV, згідно з яким у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України). Аналаогічні положення містить стаття 1 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини 2 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, і зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За правилами частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, Суд зазначає, що власником майнового комплексу - санаторію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 , є держава в особі Фонду державного майна України, проте останній не приймав рішень про передачу спірного майна в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції».

Крім того, Відповідачем - 1 не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження отримання погодження від власника майнового комплексу - санаторію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 , на передачу в іпотеку спірного майна.

За таких підстав, Іпотечний договір від 19.12.2014 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції» за реєстровим №1665 з порушенням вимог частини 2 ст. 583 Цивільного кодексу України та ст. 5 Закону України "Про іпотеку", оскільки на момент укладення оспорюваного правочину Відповідач - 1 не був носієм права власності або права господарського відання на майно, що передає в іпотеку.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Крім того, Суд зазначає, що до даних правовідносин Сторін не підлягає застосуванню норми ст. 23 Закону України "Про іпотеку" (що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна), оскільки право власності на іпотечне майно не переходило від Позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» та свідчить про не настання правових наслідків обтяження майна іпотекою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.04.2015 року у справі №911/4548/14.

За таких підстав, Іпотечний договір від 19.12.2014 року в частині передачі в іпотеку майнового комплексу - санаторію, загальною площею 6.259,20 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, суперечить вимогам частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним в цій частині відповідно до частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, а також те, що Іпотечний договір від 19.12.2014 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції» за реєстровим №1665 з порушенням вимог чинного законодавства України, позовні вимоги Фонду державного майна України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача - 1.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Фонду державного майна України - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Іпотечний договір від 19.12.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» (04075, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОФЛОТСЬКА, будинок 9, Ідентифікаційний код юридичної особи 35963139) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітальні інвестиції» (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГЛИБОЧИЦЬКА, будинок 33-37, Ідентифікаційний код юридичної особи 32830051), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим №1665, в частині передачі в іпотеку нерухомого майна, а саме майнового комплексу - санаторію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м 2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера "Д") загальною площею 147,90 м 2 , корпус № 1 (адмінкорпус) (літера "Е") загальною площею 74,00 м 2 , корпус № 6 (бібліотека) (літера "Ж") загальною площею 257,80 м 2 , санпропускник (літера "З") загальною площею 107,60 м 2 , склад з підвалом (літера "И") загальною площею 362,40 м 2 , робоча їдальня (літера "М") загальною площею 166,10 м 2 , спальний корпус № 1 (літера "Б") загальною площею 1446,70 м 2 , спальний корпус № 2 (літера "В") загальною площею 1.438,50 м 2 , клуб-їдальня (літера "Г") загальною площею 1.880,60 м 2 , котельня (літера "К") загальною площею 381,50 м 2 .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Глорія» (04075, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОФЛОТСЬКА, будинок 9, Ідентифікаційний код юридичної особи 35963139) на користь Фонду державного майна України (01133, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 00032945) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 грудня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин