Постанова

від 15.02.2017 по справі 910/20325/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р. Справа№ 910/20325/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Капітальні Інвестиції на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016

у справі № 910/20325/16 (суддя - Чинчин О.В.)

за позовом Фонду державного майна України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Капітальні інвестиції

про визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі в іпотеку нерухомого майна

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Зубарєва Н.В., довіреність №14 від 12.01.2017

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Бабич О.М., довіреність б/н від 01.02.2017

ВСТАНОВИВ:

Фонд державного майна України (позивач у справі) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія (відповідач-1 у справі), Товариства з обмеженою відповідальністю Капітальні інвестиції (відповілач-2 у справі) про визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі в іпотеку нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення під час укладення спірного договору вимог чинного законодавства, оскільки, як стверджує позивач, враховуючи, що нерухоме майно, яке є предметом іпотеки належить до державної власності, управління щодо якого здійснює Фонд державного майна України, то без його згоди передача майна в іпотеку є неправомірною. У зв'язку з наведеним, та враховуючи відсутність згоди власника майна (в особі Фонду державного майна України) на передачу спірного нерухомого майна в іпотеку, позивач вважає, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія та Товариством з обмеженою відповідальністю Капітальні інвестиції відповідно до ст 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 позов Фонду державного майна України задоволено повністю. Визнано недійсним Іпотечний договір від 19.12.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія та Товариством з обмеженою відповідальністю Капітальні інвестиції , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим №1665, в частині передачі в іпотеку нерухомого майна, а саме майнового комплексу - санаторію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м2 та вартістю 6.350.000,00 грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера Д ) загальною площею 147,90 м2, корпус № 1 (адмінкорпус) (літера Е ) загальною площею 74,00 м2, корпус № 6 (бібліотека) (літера Ж ) загальною площею 257,80 м2, санпропускник (літера З ) загальною площею 107,60 м2, склад з підвалом (літера И ) загальною площею 362,40 м2, робоча їдальня (літера М ) загальною площею 166,10 м2, спальний корпус № 1 (літера Б ) загальною площею 1446,70 м2, спальний корпус № 2 (літера В ) загальною площею 1.438,50 м2, клуб-їдальня (літера Г ) загальною площею 1.880,60 м2, котельня (літера К загальною площею 381,50 м2. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія на користь Фонду державного майна України судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю Капітальні інвестиції , подав апеляційну скаргу № 93 від 30.12.2016, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не було належним чином досліджено дійсних обставин справи та не надано цим обставинам відповідної правової оцінки. Відповідач зазначає, що спірний договір іпотеки був укладений законним власником майна, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №52/250-45/540-2012, яким було визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м2, не набрало законної сили у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, а тому передачу в іпотеку нерухомого майна було здійснено законним власником, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Капітальні інвестиції на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикуньска С.Я. та призначено розгляд справи на 15.02.2017.

У судовому засіданні 15.02.2017 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2017 проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, а тому просить рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Відповідач-1 не скористався правом участі в судовому засіданні 15.02.2017 року, хоча про дату, час та місце розгляду спору повідомлений належним чином відповідно до ст. 98, 64 ГПК України.

Беручи до уваги належне повідомлення учасників процесу про розгляд апеляційної скарги, відсутність заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-1, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

19.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія (іпотекодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Капітальні інвестиції (іпотекодержатель) було укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим №1665, відповідно до п. 1.1. якого цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 28 серпня 2014; договору №01-03 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01 березня 2011 року; договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01 листопада 2010 року; договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 23 липня 2010, а також всіх інших договорів про внесення змін, що можуть бути укладені до нього в подальшому.

Згідно з п. 1.2. договору предметом іпотеки є належне іпотекодавцю (Товариству з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія ) на праві власності нерухоме майно, яким є майновий комплекс - санаторій, загальною площею 6.259,20 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9.

У зв'язку з укладенням іпотечного договору, була накладена заборона відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна: Майнового комплексу-санаторію, загальною площею 6 259,2 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Червонофлотська, буд. 9, який належить ТОВ Готельний комплекс Глорія , що зареєстроване в реєстрі за №1666.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами 1 - 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

На підставу для визнання спірного договору іпотеки недійсним, Фонд державного майна України посилається на відсутність згоди власника майна - держави в особі Фонду державного майна України, на передачу спірного нерухомого майна в іпотеку, що є порушенням законодавства, яке регулює відносини іпотеки.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до частини 2 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про іпотеку у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Тобто, чинне цивільне законодавство передбачає, що лише власник майна, або інша уповноважена особа може передати майно в іпотеку.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №52/250-45/540-2012 позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства охорони здоров'я України до Товариства з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія , Товариства з обмеженою відповідальністю Кармен-Інвест та до Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця про визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс - санаторій; визнання недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-240 купівлі-продажу майнового комплексу за адресою м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, укладений 25.05.2004 р. між Закритим акціонерним товариством Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця та Товариством з обмеженою відповідальністю Кармен-Інвест , а також витребування у державну власність в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9 задоволено частково. Визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера Д ) загальною площею 147,90 м2, корпус № 1 (адмінкорпус) (літера Е ) загальною площею 74,00 м2, корпус № 6 (бібліотека) (літера Ж ) загальною площею 257,80 м2, санпропускник (літера З ) загальною площею 107,60 м2, склад з підвалом (літера И ) загальною площею 362,40 м2, робоча їдальня (літера М ) загальною площею 166,10 м2, спальний корпус № 1 (літера Б ) загальною площею 1446,70 м2, спальний корпус № 2 (літера В ) загальною площею 1.438,50 м2, клуб-їдальня (літера Г ) загальною площею 1.880,60 м2, котельня (літера К ) загальною площею 381,50 м2. Визнано недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-20 купівлі-продажу майнового комплексу, за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, укладений 25.05.2004 між Закритим акціонерним товариством Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця та Товариством з обмеженою відповідальністю Кармен-Інвест . Витребувано у власність держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код: 00032945) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія (04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; ідентифікаційний код: 35963139) майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9; загальною площею 6.259,20 м2 та вартістю 6.350.000,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а саме: адмінгоспкорпус № 4 (літера Д ) загальною площею 147,90 м2, корпус № 1 (адмінкорпус) (літера Е ) загальною площею 74,00 м2, корпус № 6 (бібліотека) (літера Ж ) загальною площею 257,80 м2, санпропускник (літера З ) загальною площею 107,60 м2, склад з підвалом (літера И ) загальною площею 362,40 м2, робоча їдальня (літера М ) загальною площею 166,10 м2, спальний корпус № 1 (літера Б ) загальною площею 1446,70 м2, спальний корпус № 2 (літера В ) загальною площею 1.438,50 м2, клуб-їдальня (літера Г ) загальною площею 1.880,60 м2, котельня (літера К ) загальною площею 381,50 м2. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014, рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 у справі № 52/250-45/540-2012 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Верховного Суду України від 04.02.2015 року постанову Вищого господарського суду України 30 липня 2014 року у справі № 52/250-45/540-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

За результатами повторного перегляду справи судом касаційної інстанції, постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі №52/250-45/540-2012 скасовано. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі №52/250-45/540-2012 залишено без змін.

Таким чином, вищезазначеними судовими рішеннями було підтверджено право держави в особі Фонду державного майна на нерухоме майно: майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9. Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що право власності на спірний санаторій не було набуте на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі №52/250-45/540-2012, оскільки, як зазначено в постанові Верховного Суду України нерухоме майно: майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9 перебувало у державній власності та не змінювало свою форму власності після його передачі у відання Українській республіканській Раді профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України.

Відтак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що набрання законної сили рішенням у справі №52/250-45/540-2012 не впливає на правовий статус спірного майна як державного, оскільки таке судове рішення лише підтвердило наявність права, яке виникло на іншій не забороненій законом підставі, а не з рішення суду. А тому доводи апелянта про те, що до моменту набрання чинності рішення суду про визнання за державою права власності на спірний об'єкт, ТОВ Готельний комплекс Глорія як добросовісний набувач правомірно передав дане майно в іпотеку, оскільки на момент укладення даного договору відповідач-1 був наділений правомочностями розпорядження щодо майна, є такими що спростовуються вищевстановленими обставинами справи.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, судове рішення у справі № 52/250-45/540-2012 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт належності на праві власності державі в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс - санаторій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м2 підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 року у справі №52/250-45/540-2012, яке набрало законної сили на підставі постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2015 року.

Як вбачається з Аналізу Верховним Судим України судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна актуальним для судової практики є питання щодо правильності вирішення спорів між іпотекодавцем та іпотекодержателем у випадках, коли на час передачі нерухомості в іпотеку іпотекодавець був власником майна, що підтверджувалось правовстановлюючими документами, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване з відмовою іпотекодавцю у визнанні права власності на це майно, або на підставі договору, за яким іпотекодавець набув у власність конкретне нерухоме майно і який після укладення іпотечного договору судом був визнаний недійсним. У таких випадках необхідно враховувати, що в результаті судового вирішення справи не на користь іпотекодавця відбувається відновлення суб'єктивного речового права на майно в певної особи, у зв'язку із чим іпотекодавець не може вважатися його власником. У такій ситуації не може бути застосовано положення ст. 23 Закону № 898-ІV, згідно з яким у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що до даних правовідносин сторін не підлягає застосуванню норми ст. 23 Закону України Про іпотеку (що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна), оскільки право власності на іпотечне майно не переходило від Товариства з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія до позивача, таке майно було державною власністю та незаконно вибуло з володіння держави у зв'язку з чим і було повернуто у судовому порядку.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що власником майнового комплексу - санаторію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м2, є держава в особі Фонду державного майна України, даний факт є преюдиціально встановленим та не підлягає повторному доказуванню під час розгляду даної справи.

Разом з цим в матеріалах справи відсутні, а відповідачами не надано суду доказів прийняття уповноваженим органом управління об'єктами державної власності рішень про передачу спірного майна в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю Капітальні інвестиції .

Крім того, Відповідачем - 1 не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження отримання погодження від власника майнового комплексу - санаторію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, загальною площею 6.259,20 м2, на передачу в іпотеку спірного майна.

За таких підстав, колегія суддів вважає правомірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, висновок суду першої інстанції про те, що іпотечний договір від 19.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс Глорія та Товариством з обмеженою відповідальністю Капітальні інвестиції за реєстровим №1665 укладений з порушенням вимог частини 2 ст. 583 Цивільного кодексу України та ст. 5 Закону України Про іпотеку , оскільки на момент укладення оспорюваного правочину ТОВ Готельний комплекс Глорія не був носієм права власності або права господарського відання на майно, що передає в іпотеку. Правовий статус спірного майна як державної власності був підтверджений рішенням у справі №52/250-45/540-2012, і колегія суддів звертає увагу, що таким рішенням суду майно не було набуте державою, а було лише підтверджено право власності держави на дане нерухоме майно та факт його вибуття поза волею власника даного майна.

За таких підстав, колегія суддів апеляційного господарського сулу погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про те, що іпотечний договір від 19.12.2014 року в частині передачі в іпотеку майнового комплексу - санаторію, загальною площею 6.259,20 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 9, суперечить вимогам частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним в цій частині відповідно до частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Капітальні Інвестиції на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача-2 у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Капітальні Інвестиції на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №910/20325/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №910/20325/16 залишити без змін.

3. Справу №910/20325/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко