Ухвала

від 26.12.2016 по справі 910/22306/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про вжиття заходів до забезпечення позову

26.12.2016Справа № 910/22306/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-2013» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Б.БН» провизнання недійсним договору та стягнення 700 000,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-2013» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Б.БН» про визнання недійсним договору та стягнення 700 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поставки №04/2016 від 11.04.2016 р. був укладений між сторонами під впливом помилки, а тому має бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України. Крім того, позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності такого правочину шляхом стягнення з відповідача суми передоплати у розмірі 700 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.01.2017 р.

Також разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми 700 000,00 грн., а також накладення арешту на будь-яке та усе майно відповідача, зокрема й на те, що було зазначено в переліку.

22.12.2016 р. та 23.12.2016 р. позивачем до канцелярії суду були подані доповнення до раніше поданої заяви про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову виключно шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в останній редакції, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про необхідність її часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсним договору поставки №04/2016 від 11.04.2016 р., укладеного між сторонами, та застосування наслідків його недійсності шляхом повернення грошових коштів у розмірі 700 000,00 грн., переданих відповідачу на його виконанні.

При цьому позивач обґрунтовує заяву про вжиття заходів до забезпечення позову тим, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на привласнення суми попередньої оплати, сплаченої позивачем на виконання такого договору.

Зокрема, листом від 08.12.2016 р. відповідач повідомив позивача про розірвання договору поставки №04/2016 від 11.04.2016 р. в односторонньому порядку, та залишення у себе суми внесеної позивачем передоплати у розмірі 700 000,00 грн. у зв'язку з допущеними позивачем порушеннями умов такого договору.

В той же час, відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, у випадку визнання недійсним договору поставки №04/2016 від 11.04.2016 р., насідком його буде зобов'язання сторін повернути все, що було ними одержане на виконання такого договору.

Більш того позивач стверджує, що відповідачем здійснюється продаж майна (зокрема, обладнання) у зв'язку з припинення діяльності юридичної особи ТОВ «Медікал Б.БН».

З огляду на викладене, майно (кошти) відповідача можуть зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до позову документів, враховуючи твердження заявника про ухилення відповідача від повернення суми передоплати, з огляду на обґрунтованість припущень, що кошти відповідача можуть зменшитись на момент виконання рішення суду у разі задоволення позову ТОВ «Альянс-2013», за висновками суду, невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

Наведене свідчить про наявність зв'язку між визначеними заходами до забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти і предметом спору в частині застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, співмірність та адекватність таких заходів із заявленими вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду.

Аналогічні висновки щодо застосування приписів ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України містяться у постановах Вищого господарського суду України від 10.02.2015 р. у справі № 905/2802/14, від 22.06.2016 р. у справі №910/1416/16 та від 17.08.2016 р. у справі № 910/5974/16.

Згідно з п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Таким чином, суд знаходить заяву позивача про забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-2013» про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Б.БН» в межах суми позовних вимог у розмірі 700 000,00 грн.

3. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 26.12.2016 р., підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 26.12.2019 р.

4. Стягувачем за даною ухвалою є Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-2013» (03142, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 57, оф. 98; ідентифікаційний код 38507310).

5. Боржником за даною ухвалою є Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Б.БН» (03151, м. київ, вул. Народного ополчення, 7, кім. 3; ідентифікаційний код 33363225).

Суддя В.П. Босий