Рішення

від 22.12.2016 по справі 910/17842/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016Справа №910/17842/16

За позовомОСОБА_1 До Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" Простягнення 349 547,00 грн Суддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивачаОСОБА_5 (представник за довіреністю) від відповідачаЖигун С.С. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" про стягнення 349 547,00 грн заборгованості по виплаті дивідендів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/17842/16 та призначено розгляд справи на 01.11.2016.

27.10.2016 відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності та відзив на позов.

В судовому засіданні 01.11.2016 судом оголошено перерву до 15.11.2016.

15.11.2016 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.

У зв'язку з виходом судді Ярмак О.М. з лікарняного, ухвалою від 21.11.2016 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2016.

В судових засіданнях 06.12.2016 та 20.12.2016 судом оголошувалися перерви.

20.12.2016 позивачем подано до суду відзив, а відповідачем подано клопотання на підставі ст.ст. 22, 38 ГПК України.

В судовому засіданні 22.12.2016 судом заслухано представника відповідача по суті клопотання на підставі ст.ст. 22, 38 ГПК України про витребування у слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві оригіналів касових ордерів, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження № 12015100090004804.

За наслідками розгляду указаного клопотання та з'ясування думки представника відповідача, який заперечив проти витребування документів, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача з підстав його невідповідності статті 38 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює вимоги до змісту та форми клопотання про витребування доказів.

Надалі представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив застосувати строк позовної давності.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 1.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" засновниками товариства є особи: громадянин України ОСОБА_4 та громадянин України ОСОБА_1.

Відповідно до п. 5.2. Статуту, учасники вносять свої внески грошима і мають такі розміри часток у статутному фонді товариства: ОСОБА_4 9 250,00 грн., що складає у статному фонді частку у розмірі 50%; ОСОБА_1 9 250,00 грн., що складає в статному фонді частку у розмірі 50%.

Згідно з п. 6.4 Статуту, чистий прибуток, який залишається після сплати податків та інших платежів до бюджету в розмірі та порядку, визначеному законодавством України, а також процентів по кредитах банків та облігаціях і витрат на оплату праці, є власністю учасників і розподіляється між ними пропорційно їх внескам до статутного фонду, а також використовується для створення фондів.

Пунктом 7.3. Статуту передбачено, що учасник має право, зокрема, одержувати частину прибутків (дивідендів) від діяльності Товариства пропорційно свого внеску в статутний фонд. Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" 349 547,00 грн заборгованості по виплаті дивідендів за 1-ий, 2-ий, 3-ій та 4-ий квартали 2012 року, які, за його твердженнями, виплачені йому не були взагалі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вказує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Як вбачається з довідки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" нараховано ОСОБА_1 в 2012 році дивіденди на суму 349 547,26 грн., а також суми податків на дивіденди на загальну суму 17 477,36 грн.

Відповідно до п. 170.5 ст. 170 та п. 167-2 ст. 167 Податкового кодексу України дохід у вигляді дивідендів оподатковується за ставкою оподаткування 5 відсотків. Даний податок нараховується податковим агентом, який сплачує його до бюджету. В даному випадку податковим агентом є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Враховуючи викладене, у відповідача виникло зобов'язання оплатити позивачу дивіденди в розмірі 332 069,90 грн. (349 547,26 грн. - 5%) за чотири квартали 2012 року.

Вказуючи про отримання часткової суми дивідендів позивачем, відповідач посилається на видаткові касові ордери від 01.02.2012 на суму 13 775,00 грн, від 03.03.2012 на суму 21 475,00 грн, від 04.04.2012 на суму 17 252,00 грн, від 27.04.2012 на суму 24 700,00 грн, від 04.07.2012 на суму 28 500,00 грн, від 02.08.2012 на суму 25 650,00 грн, від 03.12.2012 на суму 27 550,00 грн., копії яких додані до матеріалів справи.

У відзиві від 20.12.2016 позивач вказує про невідповідність оформлення та заповнення вказаних ордерів вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, проте, факту отримання ОСОБА_1 коштів за указаними ордерами не заперечує та не спростовує.

Відтак, оскільки на указаних документах міститься підпис одержувача, яким є ОСОБА_1, що ним самим не спростовано, суд вважає, що ці документи є належними доказами фактичного отримання позивачем вказаних у них сум коштів.

Відтак, в загальному розмірі за вказаними ордерами позивачу було виплачено 158 902,00 грн., доказів сплати решти суми дивідендів розміром 173 167,90 грн (332 069,90 грн - 158 902,00 грн) в матеріали справи подано не було.

Отже, з урахуванням наведеного, позивачем доведено наявність невиконаного відповідачем обов'язку по виплаті дивідендів у розмірі 173 167,90 грн., тобто, позовні вимоги є обґрунтованими в цій частині.

Проте, зважаючи на заявлення відповідачем про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ст. 261 ЦК України закріплено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналась або могла дізнатись про це порушення.

За твердженнями позивача, він дізнався про порушення свого права у вигляді несплати йому дивідендів відповідачем з довідки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.06.2015 № 1866.

Натомість, суд зазначає, що позивач як рівноправний учасник (засновник) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" був обізнаний із наданими йому законодавством та Статутом правами на отримання частину прибутків (дивідендів) товариства, тому міг довідатись про нарахування належних до виплати йому дивідендів за кожним кварталом 2012 року за підсумками формування та подання відповідної податкової звітності до податкового органу щоквартально протягом 2012 року.

Отже, суд вважає, що позивач мав бути обізнаний про наявність у нього права вимоги виплати дивідендів загалом у 2012 році ще на початку 2013 року, натомість, позов подано до суду про їх стягнення лише у вересні 2016 року, тобто, з пропуском загального строку позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, для заявлених позивачем вимог про стягнення 173 167,90 грн. станом на вересень 2016 року сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами, то за таких обставин підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 173 167,90 грн дивідендів відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд також вказує, що позивачем не доведено належними доказами наявності поважних причин пропущення строку позовної давності, тому у суду немає підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності та захисту порушеного права позивача.

Отже, підсумовуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю, зокрема, на суму вимог 176 379,10 грн з підстав їх необґрунтованості та на суму вимог 173 167,90 грн з підстав пропуску строку позовної давності.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" (ідентифікаційний код 32523447) повернути відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.12.2016

Суддя О.М. Ярмак