Постанова

від 14.02.2017 по справі 910/17842/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа№ 910/17842/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №298 від 21.04.2015,

ОСОБА_3, довіреність №101 від 13.02.2017,

відповідача: Жигун С.С., довіреність б/н від 24.12.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016

у справі №910/17842/16 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1"

про стягнення 349 547,00 грн

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" про стягнення 349 547,00 грн заборгованості по виплаті дивідендів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/17842/16 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_5 до ТОВ "Транспроект-1" про стягнення 349 547,00 грн заборгованості по виплаті дивідендів за 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартал 2012 року задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/17842/16.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2017, апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/17842/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_5 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.02.2017.

В судове засідання, яке відбулось 14.02.2017 з'явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

У відповідності до п. 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" (далі - Статут) засновниками товариства (далі - учасники) є особи: громадянин України ОСОБА_6 та громадянин України ОСОБА_5.

Згідно з п. 5.2. Статуту, учасники вносять свої внески грошима і мають такі розміри часток у статутному фонді Товариства: громадянин України ОСОБА_6 9 250,00 грн, що складає у статутному фонді частку в розмірі 50%; громадянин України ОСОБА_5 9 250,00 грн, що складає у статутному фонді частку в розмірі 50%.

Відповідно до п. 6.4. Статуту чистий прибуток, який залишається після сплати податків та інших платежів до бюджету у розмірі та порядку, визначеному законодавством України, а також процентів по кредитах банків та облігацій і витрат на оплату праці, є власністю учасників і розподіляється між ними пропорційно їх внескам до статутного фонду, а також використовується для створення фондів.

Згідно з п.п. б п. 7.3. Статуту учасник має право одержувати частину прибутків (дивідендів) від діяльності Товариства пропорційно свого внеску в статутний фонд. Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" 349 547,00 грн заборгованості по виплаті дивідендів за 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартал 2012 року, які, за його твердженням, не були йому виплачені взагалі.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначене також кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, у відповідності до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ст. 116 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Як вбачається з довідки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" нараховано ОСОБА_5 в 2012 році дивіденди на суму 349 547,26 грн, а також суми податків на дивіденди на загальну суму 17 477,36 грн.

Відповідно до п. 170.5 ст. 170 та п. 167-2 ст. 167 Податкового кодексу України дохід у вигляді дивідендів оподатковується за ставкою оподаткування 5 відсотків. Даний податок нараховується податковим агентом, який сплачує його до бюджету. В даному випадку податковим агентом є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Отже, враховуючи наведене, у відповідача виникло зобов'язання оплатити позивачу дивіденди в розмірі 332 069,90 грн (349 547,26 грн - 5%) за чотири квартали 2012 року.

Вказуючи про отримання часткової суми дивідендів позивачем, відповідач посилався на видаткові касові ордери від 01.02.2012 на суму 13 775,00 грн, від 03.03.2012 на суму 21 475,00 грн, від 04.04.2012 на суму 17 252,00 грн, від 27.04.2012 на суму 24 700,00 грн, від 04.07.2012 на суму 28 500,00 грн, від 02.08.2012 на суму 25 650,00 грн, від 03.12.2012 на суму 27 550,00 грн, копії яких додані до матеріалів справи.

Позивач, в свою чергу вказує про невідповідність оформлення та заповнення вказаних ордерів вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, однак, факту отримання ОСОБА_5 коштів за вказаними ордерами не заперечує та не спростовує.

Таким чином, оскільки на вказаних документах міститься підпис одержувача, яким є ОСОБА_5, що ним не спростовано, суд дійшов висновку, що ці документи є належними доказами фактичного отримання позивачем вказаних у них сум коштів.

Отже, в загальному розмірі за вказаними ордерами позивачу було виплачено 158 902,00 грн, доказів сплати решти суми дивідендів розміром 173 167,90 грн (332 069,90 грн - 158 902,00 грн) суду надано не було.

Враховуючи наведене, позивачем доведено наявність невиконаного відповідачем обов'язку по виплаті дивідендів у розмірі 173 167,90 грн, тому, позовні вимоги є обґрунтованими в цій частині.

Разом з тим, в процесі розгляду справи, відповідачем було подано клопотання про застосування строків позовної давності.

Беручи до уваги заявлене клопотання відповідача, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності, у відповідності до ст. 261 Цивільного Кодексу України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналась або могла дізнатись про це порушення.

За твердженнями позивача, ОСОБА_5 дізнався про порушення свого права у вигляді несплати йому дивідендів відповідачем з довідки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.06.2015 №1866.

Однак, суд зазначає, що позивач як рівноправний учасник (засновник) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект-1" був обізнаний із наданими йому законодавством та Статутом правами на отримання частину прибутків (дивідендів) товариства, тому міг довідатись про нарахування належних до виплати йому дивідендів за кожним кварталом 2012 року за підсумками формування та подання відповідної податкової звітності до податкового органу щоквартально протягом 2012 року.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач мав бути обізнаний про наявність у нього права вимоги виплати дивідендів загалом у 2012 році ще на початку 2013 року, тоді як позов про їх стягнення подано до суду лише у вересні 2016 року, тобто, з пропуском загального строку позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, для вимог позивача про стягнення 173 167, 90 грн станом на вересень 2016 року сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених статтею 268 Цивільного кодексу України або іншими законами, тому підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 173 167,90 грн дивідендів відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено належними доказами наявності поважних причин пропущення строку позовної давності, тому у суду немає підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності та захисту порушеного права позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, зокрема, на суму вимог 176 379,10 грн з підстав їх необґрунтованості та на суму вимог 173 167,90 грн з підстав пропуску строку позовної давності.

Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/17842/16 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/17842/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/17842/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17842/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран