Рішення

від 08.12.2016 по справі 915/860/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2016Справа №915/860/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт "; Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко"

про стягнення 3 303 081,54 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

про визнання договору факторингу №01 від 26.12.2014 недійсним.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін за первісним позовом:

від позивача - Руденко А.О, за довіреністю;

від відповідача - Войцехівський О.В., за довіреністю;

від третіх осіб - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Пігорнянський елеватор" про стягнення коштів у сумі 3 303 081,54 грн. за договором про надання повторної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013, право вимоги за яким виникло у позивача на підставі укладеного договору факторингу №01 від 26.12.2014.

Ухвалою суду від 24.06.2015 здійснено заміну відповідача у справі №915/860/15 з Приватного акціонерного товариства "Пігорнянський елеватор" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз". Матеріали справи №915/860/15 направлені за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 09.07.2015 матеріали справи №915/860/15 прийнято до провадження суддею Борисенко І.І.

17.09.2015 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем не надані документи, як-то свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, що підтверджують право позивача на укладення даного договору. За висновком відповідача договір факторингу №01 від 03.06.2014 не є за своєю правовою природою факторингом у розумінні цивільно-господарського законодавства та не відповідає договірній комбінації договору факторингу, а відповідає конструкції договору цесії. Посилаючись на ч.1 ст. 235 ЦК України відповідач стверджує, що підписуючи договір факторингу сторони вказаного договору мали на меті приховати договір цесії (договір відступлення права грошової вимоги) на дотримання процедури укладення якого згідно з п.11.4 договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 необхідна письмова згода ПАТ «Підгороднянський елеватор».

Окрім того, відповідач посилаючись на ст.ст. 256,258, 267 ЦК України вказав на пропуск позивачем строку позовної давності щодо нарахування пені.

У задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів документів по справі, суд відмовив, оскільки в судовому засіданні 17.09.2015 судом оглянуто усі оригінали документів, про витребування оригіналів яких відповідач звернувся до суду з відповідним клопотанням.

Ухвалою суду від 01.10.2015 зупинено провадження у справі №915/860/15 до вирішення справи №910/24734/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про визнання договору факторингу №01 від 26.12.2014 недійсним.

Ухвалою суду від 11.04.2016 поновлено провадження у даній справі.

Позивачем 17.05.2016 подана заява про зменшення розміру позовних вимог, на підставі ст. 22 ГПК України в частині нарахування пені. Згідно клопотання по зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 46 615,84 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, відповідно до ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, відповідно до ст. 55 ГПК України, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Через загальний відділ діловодства суду Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" подана зустрічна позовна заява про визнання договору факторингу №01 від 26.12.2014 укладений між ТОВ "Волари Експорт" та ТОВ "Кредитні Ініціативи" недійсним.

Ухвалою суду від 08.07.2016 прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на зустрічний позов, в якому останній проти зустрічного позову заперечив з підстав зазначених у відзиві.

Ухвалою суду від 13.09.2016 судом задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, поданого к порядку ст. 38 ГПК України.

Вказаною ухвалою суду від 13.09.2016 зобов'язано позивача надати суду: платіжні доручення платника на підтвердження ініціювання перерахування коштів в рамках Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-02з від 26.03.2013 року укладеного між ТОВ "Волари Експорт" та ПАТ "Підгородянський елеватор": оригінали (з печаткою банківської установи та підписами відповідальних за проведення операції осіб) - для огляду в судовому засіданні та копії з них - для долучення до матеріалів справи. Меморіальні ордери на підтвердження здійснення банком операції з перерахування коштів в рамках Договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 року укладеного між ТОВ "Волари Експорт" та ПрАТ "Підгороднянський елеватор": оригінали (з печаткою банківської установи та підписами відповідальних за проведення операцій осіб)- для огляду в судовому засіданні та копії з них - для долучення до матеріалів справи.

Зобов'язано третю особу ТОВ "Волари Експорт" надати суду: платіжні доручення платника на підтвердження ініціювання перерахування коштів в рамках Договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 року укладеного між ТОВ "Волари Експорт" та ПрАТ "Підгородянський елеватор": оригінали (з печаткою банківської установи та підписами відповідальних за проведення операції осіб) - для огляду в судовому засіданні та копії з них - для долучення до матеріалів справи. Меморіальні ордери на підтвердження здійснення банком операції з перерахування коштів в рамках Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-02з від 26.03.2013 року укладеного між ТОВ "Волари Експорт" та ПрАТ "Підгороднянський елеватор": оригінали (з печаткою банківської установи та підписами відповідальних за проведення операцій осіб)- для огляду в судовому засіданні та копії з них - для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 08.11.2016 задоволено усне клопотання позивача про витребування доказів в ПАТ "Універсал Банк". Вказаною ухвалою суду від 08.11.2016 витребувано в ПАТ "Унівесал Банк":

- платіжні доручення платника на підтвердження ініціювання перерахування коштів в рамках Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-02з від 26.03.2013 року укладеного між ТОВ "Волари Експорт" та ПрАТ "Підгородянський елеватор": оригінали (з печаткою банківської установи та підписами відповідальних за проведення операції осіб) - для огляду в судовому засіданні та копії з них - для долучення до матеріалів справи;

- меморіальні ордери на підтвердження здійснення банком операції з перерахування коштів в рамках Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-02з від 26.03.2013 року укладеного між ТОВ "Волари Експорт" та ПрАТ "Підгороднянський елеватор": оригінали (з печаткою банківської установи та підписами відповідальних за проведення операцій осіб)- для огляду в судовому засіданні та копії з них - для долучення до матеріалів справи.

На виконання вимог ухвали суду 05.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ПАТ «Універсал Банк» надійшли до суду з супровідним листом витребувані платіжні доручення (засвідчені копії).

Суд розглянувши клопотання подане до суду 01.09.2016 Компанії Укрлендфармінг ПЛС про залучення її в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з'ясував що заява (клопотання) підписана не уповноваженою належним чином особою. З матеріалів заяви вбачається що місце реєстрації та місцезнаходження компанії: Республіка Кіпр, Анексартісіас Куріакоу Матсі, 3 п/с 3040, Лімассол. До заяви (клопотання) не додано належні документи на підтвердження особи, що підписала цю заяву до суду і на ці документи немає посилання в заяві, тому суд повернув заяву і додані до неї документи без розгляду.

У задоволенні клопотань, поданих до суду 03.10.2016, 07.12.2016 про залучення компанії Укрлендфармінг ПЛС як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд відмовив за аналогічних підстав.

Представником ПАТ «Райз-Максимко» подано клопотання про залишення позову без розгляду, на підставі ст. 81 ГПК України, у зв'язку з тим, що позов в рамках даної справи до ПАТ «Підгороднянський елеватор» підписано представником ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_3 на підставі довіреності виданої ТОВ «Кредитні ініціативи» №1735 від 06.04.2015, проте вказаною довіреністю №1735 чітко передбачено перелік повноважень та сторін, щодо яких ОСОБА_3 може заявляти позовні вимоги та їх підтримувати, ПАТ «Компанія «РАЙЗ» в даному переліку відсутня. Тому, позов підписаний особою, яка не мала і не має на те права. Відтак є всі підстави для застосування п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України і залишити позов без розгляду.

Суд розглянувши продане клопотання, відмовив у його задоволенні з наступних підстав.

В травні 2015 року від імені ТОВ «Кредитні ініціативи» представником ОСОБА_3 на підставі довіреності №1735 від 06.04.2015 було підписано та подано позовну заяву про стягнення заборгованості з ПАТ «Підгороднянський елеватор».

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/860/15 було замінено відповідача - ПАТ «Підгороднянський елеватор» на його правонаступника - ПАТ «Компанія Райз» та передано справу за підсудністю.

Статтею 25 ГПК України, визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне акціонерне товариство "Підгорнянський елеватор" (ідентифікаційний код 00955058) припинено за рішенням засновників 18.11.2014 року, правонаступником є публічне акціонерне товариство "Компанія "РАЙЗ" (код ідентифікаційний 13980201).

Таким чином, пред'явлення позову ОСОБА_3 від імені ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі довіреності №1735 від 06.04.2015, яка уповноважує останнього на пред'явлення позову до ПАТ «Підгороднянський елеватор», який в свою чергу є обов'язковим і для ПАТ «Компанія Райз», оскільки остання є правонаступником ПАТ «Підгороднянський елеватор».

Також, у задоволенні клопотання ПАТ «Компанія «Райз» про залишення позову без розгляду на п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України у зв'язку з неподанням витребуваних судом документів суд відмовив за не обґрунтованістю.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2013 між ТОВ «Волари Експорт» та ПАТ «Підгороднянський елеватор» укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з, відповідно до умов якого, ТОВ «Волари Експорт» зобов'язується надати ПАТ «Підгороднянський елеватор» поворотну фінансову допомогу на безпроцентній основі, а останній зобов'язується використовувати допомогу за цільовим призначенням і повернути її у визначені даним Договором порядку і строки. Метою надання допомоги є поповнення обігових коштів ПАТ «Підгороднянський елеватор» для здійснення ним господарської діяльності у відповідності до його статутних цілей та завдань.

Відповідно до п. 3.2. Договору фінансової допомоги №26/03-02з, розмір допомоги становить 6 000 000,00 грн. та надається поетапно, траншами узгодженими сторонами строки та розміри. Допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних грошових коштів на поточний рахунок Відповідача.

Так, згідно п. 5.1. Договору фінансової допомоги, вищевказана допомога надається ПАТ «Підгороднянський елеватор» до 31.12.2013 року.

Відповідно до. п. 6.1. Договору фінансової допомоги, ПАТ «Підгороднянський елеватор» зобов'язується повернути ТОВ «Волари Експорт» отриману суму допомоги в повному розмірі на поточний рахунок останнього, у строк до 31.12.2013 року.

Підтвердженням виконання зобов'язань ТОВ «Волари Експорт» по перерахунку суми вказаної в п.3.2. Договору є виписки з банківського рахунку ТОВ «Волари-Експорт», виписка про динаміку рахунку та картки рахунку №3774 за період січень 2009-грудень 2014.

Також, на виконання вимог суду від ПАТ «Універсал Банк» суду надіслані меморіальні ордери на підтвердження ініціювання перерахування коштів в рамках договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 укладеного між ТОВ «Волари Експорт» та ПАТ «Підгороднянський елеватор».

Судом, за наявними в справі доказами встановлено, що ТОВ «Волари Експорт» на виконання вимог Договору фінансової допомоги №26/03-02з надало ПАТ «Підгороднянський елеватор» поворотну фінансову допомогу в розмірі 5 533 350,00 грн., чим спростовуються твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту надання поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, ТОВ «Волари Експорт» виконав свої зобов'язання щодо надання поворотної фінансової допомоги за укладеним договором фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013.

ТОВ «Волари Експорт» своїм листом №08/01 від 12.05.2014 року повідомив ПАТ «Підгороднянський елеватор» про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за договорами поставки №21/12-03 ФИН 2010 від 21.12.2010 року на суму 3 358 000, 00 грн., №15033Ц від 15.03.2011 року на суму 270 000,00 грн. та Договору фінансової допомоги на суму 5 533 350,00 грн. У результаті чого, припиняються зобов'язання ТОВ «Волари Експорт» перед ПАТ «Підгороднянський елеватор» за вказаними договорами поставки та зменшується розмір боргових зобов'язань Відповідача за Договором фінансової допомоги та становить 1 905 350,00 грн.

26.12.2014 року між ТОВ «Волари Експорт» (Клієнт) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (Фактор) укладено договір факторингу №01 за предметом якого згідно п. 2.1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язувався відступити факторові свої права грошової вимоги до боржника за основним договором в розмірі та на умовах передбачених цим договором.

Опис, характеристика, обсяг та розмір Прав вимоги до Боржника за основним договором, що відступаються відповідно до умов цього договору зазначені в Додатку №1 до цього договору.

Згідно додатку 1 до Договору факторингу №01 в порядку та на умовах, визначених договором факторингу відступаються наступні права вимоги:

1. Права вимоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-02з від 26 березня 2013 року (надалі - Основний договір), укладений між Клієнтом та Приватним акціонерним товариством "Підгорнянський елеватор", код ЄДРПОУ: 00955058 (надалі - Боржник", а саме:

- право вимоги повернення фінансової допомоги в сумі 1 905 350, 00 грн.;

- право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за основним договором;

- інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі Основного договору;

- інші будь-які права вимоги до боржника за Основним договором, що існують на момент укладення цього договору та/або виникнуть в майбутньому відповідно до умов Основного договору.

Згідно з п.п 2.2., 2.3. договору факторингу, опис, характеристики, обсяг та розмір прав вимоги до боржників за основними договорами, що відступаються відповідно до умов цього договору в додатку №1 до цього договору. Права вимоги є відступленими фактору в день підписання договору.

Пунктом 3.1. договору факторингу передбачена загальна сума грошових вимог, що відступаються - 1 905 350,00 грн.

Пунктом 3.3 Договору факторингу №01 від 26.12.2014 визначено, що за передані Позивачем в розпорядження Клієнта грошові кошти, Клієнт сплачує Позивачу плату (комісійну винагороду) в розмірі 100,00 грн. в строк до 19.01.2015 року, шляхом перерахування коштів на рахунок.

Так, на виконання вимог вказаного пункту Договору факторингу №01, Клієнт сплатив комісійну винагороду Позивачу в розмірі 100,00 грн., що підтверджується квитанцією №1-659К від 20.01.2015 року.

На виконання умов Договору в тому числі вимог п. 4.4.1., між Позивачем та Клієнтом підписано Додаток 2 до Договору факторингу №01 від 26.12.2014 року та акт прийому-передачі від 26.12.2014 року, згідно яких Клієнт передав, а Позивач прийняв оригінал Договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 року.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

На виконання вимог ст. 1082 ЦК України, ПАТ «Підгороднянський елеватор», правонаступником якого є ПАТ «Компанія «Райз» було направлено рекомендованим листом з повідомленням лист №01/01-01 від 05.01.2015, яким ТОВ «Волари- Експорт» повідомило про укладення Договору факторингу з Позивачем, згідно якого останньому відступлено права вимоги за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013, в тому числі повернення суми боргу 1 905 350,00 грн., сплати неустойки (пені, штрафів) тощо.

Даний лист отримано ПАТ «Підгороднянський елеватор», правонаступником якого є ПАТ «Компанія «Райз» 07.02.2015, що підтверджується інформацією взятою з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта»: http://www.ukrposhta.com. послуга -on-line сервіси.

Згідно із Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне акціонерне товариство "Підгорнянський елеватор" (ідентифікаційний код 00955058) припинено за рішенням засновників 18.11.2014 року, правонаступником є публічне акціонерне товариство "Компанія "РАЙЗ" (код ідентифікаційний 13980201).

Відповідно до витягу зі статуту ПАТ «Компанія «Райз». Зареєстрованого 30.04.2015 останній став повним правонаступником прав тв. Обов'язків припинених через реорганізацію приєднання ПАТ «Підгороднянський елеватор».

Відповідно до ч.2 ст. 25 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Враховуючи вищевикладене, у позивача існують підстави для звернення до суду за захистом своїх прав щодо стягнення заборгованості за договором фінансової допомоги.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що позивачем не надано суду доказів на право найняття відповідним ліцензійним видом діяльності, судом не приймаються до уваги в силу наступного.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

В силу положень п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених нею випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечує ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначає перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних.

Положення про Державний реєстр фінансових установ затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003р. № 41, згідно розділу ХІХ Положення "Порядок користування інформацією з Реєстру" (п.1, п.3) інформація, що міститься в Єдиному державному реєстрі, є відкритою і загальнодоступною, за винятком персональних даних; юридичні і фізичні особи можуть одержати інформацію з Реєстру шляхом звернення до Нацкомфінпослуг або безпосереднього доступу до інформації, розміщеної на офіційному сайті Нацкомфіпослуг.

Таким чином, інформація щодо дати реєстрації фінансової установи, видачі свідоцтва, його номеру, серії та інша, може бути перевірена в реєстрі, доступ до якого здійснюється через офіційний веб-сайт Держфінпослуг www.kis.nfp.gov.ua.

Витягом з вказаного реєстру (роздрукований судом та долучений до матеріалів справи) підтверджено реєстрацію відомостей про видачу свідоцтва серії А01 № 543642 та включення ТОВ "Кредитні Ініціативи" до реєстру фінансових установ з правом здійснювати наступні види фінансових послуг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: надання фінансовою компанією факторингу, надання поручительств, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання фінансовою компанією гарантій, надання послуг з фінансового лізингу.

Також, ті обставини, що ТОВ "Кредитні Ініціативи" є фінансовою компанією і має право надавати фінансові послуги такі як факторинг досліджували судом в межах провадження у справі №910/24734/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про визнання недійсним договору факторингу № 01 від 26.12.2014.

Так, у рішенні суду від 30.11.2015 №910/24734/15, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 встановлено, що згідно Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи виданого державною комісією з регулюванням ринків фінансових послуг України від 15.09.2011 року реєстраційний номер 13102248, серія та номер свідоцтва ФК №214 та додаток до свідоцтва №214 від 18.09.2008 року серія ФК (дата прийняття та номер рішення про видачу додатка - розпорядження Комісії від 18.09.2008 р., №1121), відповідно до якого ТОВ "Кредитні ініціативи" має право здійснювати наступні види фінансових послуг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: фінансовий лізинг; надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів; надання поручительств; надання гарантій; факторинг.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, обставини встановлені судом у справі №910/24734/15 не доводяться знову при розгляді даної справи та є преюдиційними.

Відхиляються судом, також доводи позивача про суперечність умов договору факторингу (п. 3.2) вимогам ст.ст. 1077 ЦК України, і не свідчать про недійсність укладеного договору чи його удаваність, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3.2 договору фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту шляхом перерахування на рахунок клієнта, зазначений в п. 12.1. цього договору, грошові кошти в загальній сумі 1000 грн. в строки, передбачені в наступному абзаці цього пункту, за умови отримання фактором від боржника повної суми (її частини) його заборгованості за основним договором (в тому числі в результаті проведення претензійно-позовної роботи та/або примусового стягнення).

Не пізніше третього робочого дня, наступного за днем отримання фактором від боржника суми (її частини) його заборгованості за основним договором (в тому числі в результаті проведення претензійно-позовної роботи та/або примусового стягнення), фактор перераховує клієнту отриману суму від боржника за основним договором, при цьому, загальна сума всіх грошових коштів, що будуть перераховані фактором на користь клієнта за цим договором не повинна перевищувати 1 000 гривень.

Наведені умови договору передбачають сплату фактором грошових коштів за договором факторингу по факту отримання коштів від боржника, тобто встановлюють порядок розрахунків між сторонами.

Законодавством передбачено як можливість пов'язати передання права грошової вимоги з певною подією, так і можливість виникнення такої вимоги в майбутньому.

З договору факторингу, виникають правовідносини пов'язані з предметом договору (фінансування під відступлення права грошової вимоги), зобов'язання фактора надати фінансування та зобов'язання клієнта передати фактору право грошової вимоги до третьої особи, тобто істотною умовою є саме домовленість про надання фінансування в обмін на право грошової вимоги.

Визначення сторонами договору факторингу умов і порядку передачі грошових коштів, у тому числі і на умовах, згідно з якими фінансування відбуватиметься з коштів, отриманих від третіх осіб (боржника клієнта за відступленими грошовими вимогами) не суперечить положенням ст. 1077 ЦК України; це прямо не заборонено законом і може розцінюватися як джерело коштів фактора для забезпечення фінансування клієнта.

Як було зазначено раніше, обставини щодо недійсності договору факторингу №01 від 26.12.2014 в тому числі з тих підстав, що умови договору (п. 3.2) суперечать ст. 1077, 1081 ЦК України були також досліджені судом в межах справи №910/24734/15, яким у задоволені позову відмовлено повністю.

В силу ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, досліджені судом в межах справи №910/24734/15 не доводяться знову в межах даної справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач, як у передбачений Договором строк (до 31.12.2013), так і на дату винесення рішення, свого зобов'язання щодо своєчасного повернення суми поворотної фінансової допомоги не виконав.

Відтак, факт наявності боргу за неповернутою фінансовою допомогою у відповідача перед позивачем в сумі 1 905 350,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Отже, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню повністю у сумі 1 905 350,00 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 75 013,37 грн. та інфляційні втрати в сумі 956 577,64 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що судом задоволено основну суму боргу за прострочення повернення наданої поворотної фінансової допомоги в розмірі 1 905 350,00 грн., вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 75 013,37 грн. та інфляційних втрат в сумі 956 577,64 грн., суд визнає правомірною, та такою, що підлягає задоволенню. Наданий суду розрахунок 3% річних та інфляційних втрат визнається судом обґрунтованим.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу п. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.4 Договору фінансової допомоги сторона, що прострочила надання зобов'язання за цим договором, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від вартості невиконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, виходячи з вказаної норми, шість місяців починають обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання, оскільки умовами договору передбачено, що відповідач повинен повернути позивачу безпроцентну фінансову допомогу до 31.12.2013, строк прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 01.01.2014, а отже період за який можливо нарахувати пеню починається з 01.01.2014 та діє до 01.07.2014.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивачем в наданому розрахунку до позовної заяви визначено період нарахування пені з 24.10.2014-24.04.2015.

Відповідачем на підставі ст. 257, 258, 267 ЦК України заявлено сплив строку позовної давності щодо нарахування пені.

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог щодо нарахування пені позивач просить суд стягнути з відповідача 46 615,84 грн., нарахованих за період з 15.05.2014-30.06.2014.

До суду позивач звернувся 20.05.2015, про що свідчить поштовий конверт, в якому надійшли позовні матеріали.

Враховуючи вищезазначене та те, що нарахування пені є триваючою подією невиконання боржником свого грошового зобов'язання, враховуючи приписи ч.6 ст. 232 ГК України та строк позовної давності щодо нарахування пені, правомірним періодом нарахування пені є 20.05.2014-30.06.2014.

У зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 41 656,69 грн.

Щодо зустрічного позову.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що на момент укладення договору факторингу підприємства ПАТ «Підгороднянський елеватор» вже не існувало, а в силу вимог ст. 1077 ЦК України право грошової вимоги до боржника, яке Клієнт відступає має бути існуюче, реальне та діюче.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як було зазначено раніше, згідно із Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне акціонерне товариство "Підгорнянський елеватор" (ідентифікаційний код 00955058) припинено за рішенням засновників 18.11.2014 року, правонаступником є публічне акціонерне товариство "Компанія "РАЙЗ" (код ідентифікаційний 13980201).

Відповідно до витягу зі статуту ПАТ «Компанія «Райз». Зареєстрованого 30.04.2015 останній став повним правонаступником прав та обов'язків припинених через реорганізацію приєднання ПАТ «Підгороднянський елеватор».

У рішенні Господарського суду міста Києва №910/24734/15 від 30.11.2015, яке набрало законної сили, обставини та факти встановлені яким мають преюдиційне значення для даної справи судом було досліджено передавальний акт ПАТ «Підгороднянський елеватор» ПАТ «Компанія «Райз» та встановлено: «згідно передавального акту Приватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор" Публічному акціонерному товариству "Компанія Райз" від 07.07.2014 позачерговими Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Компанія Райз" прийнято рішення про затвердження, схваленого Наглядовою радою передавального акту Приватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор", що припиняється шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства "Компанія Райз", станом на 30.06.2014, складеного комісією з припинення на підставі балансу станом на 30.06.2014, підтвердженого Незалежним аудитором та затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор", які відбулись 07.07.2014. Приватне акціонерне товариство "Підгорнянський елеватор" згідно Балансу станом на 30 червня 2014 року передав, а єдиний правонаступник - ПАТ "Компанія "райз" прийняв на себе всі права та зобов"язання ПрАТ "Підгорнянський елеватор", включаючи всіх без виключення: всіх кредиторів, боржників, зобов"язання, які оспорюють ся сторонами, активи, в повному обсязі, на суму 19375 тисяч гривень, пасиви, в повному обсязі на суму 19375 тисяч гривень, в тому числі статутний капітал на суму 382000 гривень, рухоме та нерухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, цінні папери та інше.

Вказаний акт підписаний головою Комісії з припинення ПрАТ "Підгорнянський елеватор" ОСОБА_4, членами комісії ОСОБА_5, ОСОБА_6, головою зборів ОСОБА_7, генеральним директором ПАТ "Компанія "Райз" ОСОБА_8, та Головою зборів ОСОБА_9, та скріплений печатками Приватного акціонерного товариства "Підгороднянський елеватор" та Публічного акціонерного товариства "Компанія Райз"».

Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим підприємницьким товариствам - правонаступникам (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про підприємництва в Україні» в разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.

Зокрема ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Статтею 59 ГК визначено, що реорганізація може проводитися шляхом: злиття; приєднання; поділу; перетворення.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов'язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 509, 599, 609 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

З огляду на наведене, ПАТ «Компанія «Райз» є правонаступником усіх прав на обов'язків ПАТ «Підгороднянський елеватор» у зв'язку з припиненням останнього шляхом приєднання до ПАТ «Компанія «Райз», у зв'язку з чим зобов'язання ПАТ «Підгороднянський елеватор» за договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-02з від 26.03.2013 перейшли до правонаступника - ПАТ «Компанія «Райз», а отже ТОВ «Волари Експорт» відступив існуюче, реальне та діюче право грошової вимоги до боржника (ПАТ «Підгороднянський елеватор», правонаступником якого є ТОВ «Компані «Райз») на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».

Щодо твердження позивача про те, що договір факторингу не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України того, що воля сторін в правочині - договору факторингу була спрямована саме на встановлення інших цивільно-правових відносин (зокрема відступлення права вимоги (цесії)), ніж ті, які передбачені правочином, як не було і доведеного того, що оспорюваний договір укладений з такою метою і не доведено, що саме вказаний договір приховує укладений правочин відступлення права вимоги.

Натомість, судом встановлено, що договір факторингу не має ознак удаваного правочину, зокрема щодо розбіжностей між волею сторін та зовнішнім виявом вказаного договору, і станом на момент вирішення спору суду не надано доказів навмисних дій його учасників, які б мали за мету одержання усіма його учасниками (ТОВ «Волари Експорт» та ТОВ «Кредитні ініціативи») або одним із них певної користі.

Також, суд вказує, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необгрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позивач за зустрічним позовом, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним Договір факторингу №01 від 26.12.2014 не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним Договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими Позивач обгрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту Позивача. Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком Позивача, відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

З матеріалів справи не вбачається наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову, а саме не наведено доводів (обґрунтування) того, яким чином спірний договір факторингу порушує суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси позивача.

При цьому судом взято до уваги, пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Одночасно у п. 26 вказаної постанови зазначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Судом не встановлено факту невідповідності в момент вчинення спірного Договору положенням чинного законодавства, у т.ч. й приписам ЦК України, на які посилається позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві.

Враховуючи викладене у зустрічному позові суд відмовляє.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог та розгляд первісних позовних вимог та на позивача за зустрічним позовом, за розгляд зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121 В, ідентифікаційний код 13980201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04655, м. Київ,, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, ідентифікаційний код 35326253) 1 905 350 (один мільйон дев'ятсот п'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. основного боргу, 956 577 (дев'ятсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 75 013 (сімдесят п'ять тисяч тринадцять) грн. 37 коп. 3% річних, 41 656 (сорок одну тисячу шістсот п'ятдесят шість) грн. 69 коп. пені та судовий збір в розмірі 59 571 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 96 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в задоволені позову відмовити.

В задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.12.2016

Суддя І.І.Борисенко