Постанова

від 21.12.2016 по справі 907/362/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р. Справа № 907/362/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Бонк Т.Б.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кордон" (надалі ПАТ "Кордон") б/н від 11.11.2016р. (вх. № ЛАГС 01-05/5402/16 від 17.11.2016р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 27.10.2016р.

у справі № 907/362/16

за первісним позовом: Тячівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тячівської міської ради, м. Тячів, Закарпатська область

до відповідача: ПАТ "Кордон", м. Тячів, Закарпатська область

про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул. Заводська, 1, м. Тячів шляхом визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею площею 7,93 га серії 0ІІ-ЗК № 000178 від 08.05.1996р., виданого Тячівському консервному заводу, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42 та зобов'язання ПАТ "Кордон" повернути вказану земельну ділянку в землі запасу Тячівської міської ради, нормативно-грошова оцінка якої складає 13 733 967 грн. (з врахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог),

за зустрічним позовом: ПАТ "Кордон", м. Тячів, Закарпатська область

до відповідача : Тячівської міської ради, м. Тячів, Закарпатська область

про визнання права постійного користування земельною ділянкою за Державним актом на право постійного користування землею площею 7,93 га серії 0ІІ-ЗК № 000178 від 08.05.1996р., виданого Тячівському консервному завод

за участю учасників судового процесу:

від прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Учаснику судового процесу роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 29 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.10.2016р. у справі № 907/362/16 (ОСОБА_3І.) первісний позов задоволено повністю. Припинено право ПАТ "Кордон" постійного користування земельною ділянкою площею 7,93 га по вул. Заводська, 1 в м. Тячів та визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею площею 7,93 га серії 0ІІ-ЗК № 000178 від 08.05.1996р. виданого Тячівському консервному заводу, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42. Зобов'язано ПАТ "Кордон" повернути земельну ділянку по вул. Заводська, 1 в м. Тячів в землі запасу Тячівської міської ради. Стягнуто з ПАТ "Кордон", м. Тячів, вул. Заводська, 1 на користь прокуратури Закарпатської області суму 2 756,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що ПАТ В«КордонВ» станом на сьогоднішній день не використовує спірну земельну ділянку за цільовим призначенням для розміщення виробничої бази. Окрім того, рішенням виконавчого комітету Тячівської міської ради №95 від 05.02.2009р., за територіальною громадою міста Тячів і села Тячівка в особі Тячівської міської ради оформлено право комунальної власності на нерухоме майно - будівлю гуртожитку, розташованого по вул. Заводській, 1 в м. Тячів. На підставі вказаного рішення 25.02.2009р. Тячівський міській раді було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Відповідно право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу Закону. Враховуючи, що відповідач використовує спірну земельну ділянку всупереч чинному земельному законодавству, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про визнання припиненим права постійного користування ПАТ В«КордонВ» земельною ділянкою площею 7,93 га, яка знаходиться за адресою: м. Тячів, вул. Заводська, 1, шляхом визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії 0II-3K № 000178 виданого Тячівському консервному заводу. В зв'язку з припиненням права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про зобов'язання ПАТ В«КордонВ» повернути в землі запасу Тячівської міської ради земельну ділянку площею 7,93 га, яка знаходиться за адресою: м. Тячів, вул. Заводська, 1.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що станом на день звернення з зустрічним позовом до суду, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. З матеріалів справи вбачається, що ПАТ В«КордонВ» став правонаступником Тячівського консервного заводу та ВАТ В«ТячівконсервВ» шляхом перетворення Державного підприємства у товариство з організаційно-правовою формою: приватна власність. Рішення Тячівської міської ради № 1569 від 21.05.2009р., яким ВАТ В«КордонВ» було надано дозвіл на розробку проекту відведення щодо переоформлення земельної ділянки на умовах оренди в м. Тячів, вул. Заводська, 1 для здійснення виробничої діяльності, ПАТ «Кордон» не виконало, проект відведення спірної земельної ділянки на умовах оренди на затвердження Тячівський міській раді не подало, договір оренди не уклало. Крім того, судом встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - будівля гуртожитку, яка на праві комунальної власності належить Тячівській міській раді. Відповідно, суд дійшов висновку, що у позивача за зустрічним позовом відсутнє право набуття прав на спірну земельну на умовах постійного користування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Кордон" подано апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що на спірній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості, які є власністю відповідача, перебувають на його балансі та використовуються ним у своїй господарській діяльності. Відповідно висновок суду, що вибуття нерухомості із власності відповідача є підставою для припинення права постійного користування усією земельною ділянкою, є незаконним. Крім того, позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка належить до земель запасу Тячівської міської ради, відповідно вимога про повернення земельної ділянки в землі запасу є необґрунтованою. Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, то скаржник зазначає, що ПАТ «Кордон» в порядку правонаступництва набув права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке було набуте Тячівським консервним заводом. Відповідно до положень ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., ПАТ «Кордон» має право користуватися земельними ділянками, на яких знаходяться належні йому об'єкти нерухомості, на тих самих правових підставах, що і попередній власник цих об'єктів, тобто на праві постійного користування.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 17.11.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.12.2016р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.12.2016р.

Прокурор в судовому засіданні 21.12.2016р. проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/8698/16 від 05.12.2016р.), просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судові засідання представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просив суд її задоволити в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В судове засідання 21.12.2016р. представник не з'явився, надіслав повідомлення телеграфом про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-14/281/16 від 21.12.2016р.).

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на викладене, а також на обмеженість процесуальних строків для розгляду спору, суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі повноважного представника відповідача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

19.12.1995р. Тячівська міська рада народних депутатів прийняла рішення №231, яким вирішила закріпити за Тячівським консервним заводом на праві постійного користування земельну ділянку площею 8,05 га для розміщення виробничої бази, яка знаходиться за адресою м. Тячів, вул. Заводська, 1 (а.с. 87-88 том І).

На підставі вказаного рішення 08.05.1996р. Тячівською міською радою було видано Державний акт на право постійного користування землею серії 0II-3K № 000178 та передано Тячівському консервному заводу в постійне користування для розміщення виробничої бази (зокрема консервних цехів, цеху дитячого харчування, сокового цеху тощо для заготовки сільгоспсировини, її переробки та реалізації готової продукції) земельну ділянку площею 8,05 га. Вказаний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42 (а.с. 29-34 том І).

15.11.1996р. рішенням №147 Тячівської міської ради частину вищевказаної земельної ділянки (площею 0,12 га) закріплено на праві постійного користування за ТзОВ В«ТерціяВ» , про що було внесено відповідні зміни до Державного акту (а.с. 53-54 том І).

В подальшому, на підставі Наказу Закарпатського регіонального відділення Фонду державного майна України №3/768 від 06.05.1996р. затверджено план приватизації Тячівського консервного заводу. Рішенням Тячівської районної державної адміністрації 1996р. згідно з рішенням Закарпатського регіонального відділення Фонду державного майна України №3/768 від 06.05.1996р. шляхом перетворення Державного підприємства В«Тячівський консервний заводВ» у Відкрите акціонерне товариство згідно з Декретом Кабінету Міністрів України В«Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексіВ» №51-93 від 17.05.1993р. та Указом Президента України В«Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексіВ» №66/95 від 19.01.1995р. було зареєстровано Тимчасовий Статут Відкритого акціонерного товариства В«ТячівконсервВ» , який став правонаступником Тячівського консервного заводу (а.с. 116-129 том І).

19.05.1998р. розпорядженням голови Тячівської РДА №335 на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 04.04.1998р. зареєстровано Статут Відкритого акціонерного товариства В«КордонВ» (який у подальшому був перейменований у ПАТ В«КордонВ» ), відповідно до якого останній став правонаступником майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства В«Тячівський консервний заводВ» та Відкритого акціонерного товариства В«ТячівконсервВ» (а.с. 90-96, 131-142 том І).

Відповідно до Свідоцтва № 91 від 14.06.2000р., виданого головою виконкому Тячівської міської ради підтверджено належність нерухомого майна (у тому числі консервних цехів, цеху мінеральної води, цеху асептики квасу, цеху дитячого харчування, сокового цеху тощо), розміщених за адресою: м. Тячів, вул. Заводська, 1 на праві колективної власності ВАТ В«КордонВ» (а.с. 36-37 том І).

Рішенням виконавчого комітету Тячівської міської ради №95 від 05.02.2009р. вирішено оформити право комунальної власності на нерухоме майно - будівлю гуртожитку, розташоване по вул. Заводській, 1 в м. Тячів за територіальною громадою міста Тячів і села Тячівка в особі Тячівської міської ради. Відповідно до вказаного рішення Тячівській міській раді 25.02.2009р. було видано Свідоцтво, яким підтверджено фактичну належність будівлі гуртожитку загальною площею 2 621,44 м.кв., яка розташована за адресою м. Тячів, вул. Заводська, 1 (а.с. 38-39, 71 том І).

Рішенням Тячівської міської ради №1569 від 21.05.2009р., на підставі звернення ВАТ «Кордон», було надано дозвіл на переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на умовах оренди в м. Тячів по вул. Заводській,1 для здійснення виробничої діяльності (а.с. 56 том І).

Однак, доказів виконання вказаного рішення в матеріалах справи відсутні.

Згідно листа Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області за № 10-708-99.4-1373/2-16 від 16.03.2016р., вказано, що цільове призначення спірної земельної ділянки, на яку виданий Тячівському консервному заводу Державний акт на право постійного користування землею є розміщення виробничої бази (а.с. 59 том І).

Проте, комісіями, які створені на підставі розпоряджень Тячівського міського голови №01 від 12.01.2016р. та № 16 від 11.03.2016р. щодо дотримання законності користування ПАТ В«КордонВ» земельною ділянкою в м. Тячів по вул. Заводській, 1, було встановлено, що ПАТ В«КордонВ» не відноситься до переліку суб'єктів, які мають право мати у постійному користуванні земельні ділянки згідно законодавства. Зокрема, в актах перевірки від 21.01.2016р. та 17.03.2016р. зазначено, що фактично на території ПАТ В«КордонВ» здійснюють діяльність різного роду суб'єкти господарювання, які використовують спірну землю та нерухоме майно вказаного Товариства для автомийки, пилорами, автосервісу, офісних приміщень, стільникової вежі, мінізаводу по виготовленню карнізів, тобто не за цільовим призначенням - розміщення виробничої бази (а.с. 48-52, 86 том І).

Звертаючись до суду, прокурор та позивач, покликаючись на положення ст. ст. 120, 141, 143 Земельного кодексу України, просять суд припинити право користування земельною ділянкою шляхом визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії 0II-3K № 000178, виданий 08.05.1996р. Тячівському консервному заводу, а також повернути спірну земельну ділянку у землі запасу Тячівської міської ради., оскільки станом на сьогоднішній день ПАТ В«КордонВ» спірну земельну ділянку використовує не за цільовим призначенням. Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки в установленому законом порядку не проводилася. Крім того, оформлення права комунальної власності на нерухоме майно за Тячівською міською радою на будівлю гуртожитку загальною площею 2 621,44 кв.м. за адресою: м. Тячів, вул. Заводська, 1, що розташоване на спірній земельній ділянці, згідно ст.120, п. «е» ч.1 ст. 141 ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Представник прокуратури наголошує на тому, що підставою для звернення Тячівської місцевої прокуратури із позовною заявою до суду є порушення інтересів держави, що полягають у недотриманні забезпечення права на землю держави, раціонального використання та охорони земель.

В свою чергу, ПАТ В«КордонВ» звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акту на право постійного користування землею площею 7,93 га серії 0II-3K № 000178 від 08.05.1996р., виданого Тячівському консервному заводу. Обґрунтовуючи позов тим, що згідно норм ст. 92 ЗК України, рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) та пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, ПАТ В«КордонВ» не зобов'язано переоформляти спірну земельну ділянку на праві оренди, оскільки відповідно до зазначених положень законодавства державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян та юридичних осіб. Враховуючи те, що державне підприємство В«Тячівський консервний заводВ» не припинив свою діяльність, а був поступово перетворений у ПАТ В«КордонВ» , останній являється правонаступником усіх його прав і обов'язків, в тому числі і на спірну земельну ділянку. Відтак, зобов'язання ПАТ В«КордонВ» вжити заходів щодо належного оформлення правовстановлюючих документів на користування (оренду) спірної земельної ділянки вважає порушенням його законних прав та інтересів.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Земельні правовідносини, зокрема пов'язані із виникненням, припиненням права користування землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом.

Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Нормами ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 26 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» встановлено, що виключно компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 9 Земельного Кодексу України (1990 року) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування ОСОБА_6 народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території відносилось, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі тощо.

Відповідно до Конституції України, Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , Земельного кодексу України, Закону України В«Про землеустрійВ» Тячівська міська рада здійснює державний контроль за використанням і охороною земель, та самоврядний контроль у сфері використання та охорони земель, віднесених до території сільської ради.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження у галузі земельних відносин сільських, селищних, міських рад, саме до відання цих органів належить здійснення контролю за додержанням земельного та екологічного законодавства, використанням та охороною земель. Ці повноваження для відповідних виконавчих органів є делегованими.

Статтею 189 ЗК України зазначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Як зазначалося вище, відповідно до розпорядження Тячівського міського голови № 01 від 12.01.2016р. та № 16 від 11.03.2016р. створено комісію для вивчення питання щодо користування земельною ділянкою відповідача за первісним позовом в м. Тячів, вул. Заводська, 1. За результатами проведеної перевірки встановлено, що ПАТ В«КордонВ» користується земельною ділянкою в м. Тячів по вул. Заводська, 1 на підставі Державного акту на право постійного користування від 08.05.1996р. серії 0II-3K № 000178. Вказана земельна ділянка використовуються ПАТ В«КордонВ» з порушенням вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, що перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, яке набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Однак, Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005р. положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди визнано таким, що є неконституційним.

Таким чином, ПАТ В«КордонВ» продовжує користуватись на праві постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування від 08.05.1996р. серії 0II-3K № 000178, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42.

Згідно Статуту Тячівського консервного заводу Управління харчової промисловості Закарпатського агропромислового комітету, затвердженого 18.04.1986р., визначено, що предметом діяльності Тячівського консервного заводу є заготовка сільгоспсировини, її переробка та реалізація готової продукції, що свідчить про те, що спірна земельна ділянка була надана Тячівському консервному заводу для розміщення виробничої бази для заготовки сільгоспсировини, переробки її та реалізації готової продукції харчової промисловості.

Матеріалами справи встановлено, що згідно Наказу Закарпатського регіонального відділення Фонду державного майна України № 3/768 від 06.05.1996 року Державне підприємство В«Тячівський консервний заводВ» було перетворене у Відкрите акціонерне товариство В«ТячівконсервВ» , яке згодом було перейменоване у ВАТ В«КордонВ» , а пізніше у ПАТ В«КордонВ» . Відповідні посилання щодо предмету діяльності та цілей товариства містяться і в наступних змінах до установчих документів відповідача за первісним позовом.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Матеріалами справи підтверджується що ПАТ В«КордонВ» станом на сьогоднішній день не використовує надану Тячівському консервному заводу земельну ділянку для розміщення виробничої бази згідно Державного акту за її цільовим призначенням. Зокрема, Тячівською міською радою окрім актів перевірки дотримання законності користування спірною землею ПАТ В«КордонВ» , надано також суду копії договорів оренди, укладених між ПАТ В«КордонВ» та ПП ОСОБА_6, ПАТ В«КордонВ» та ПП ОСОБА_7 щодо використання приміщень виробничої бази (приміщення консервного цеху та асфальтоване тверде покриття), які знаходяться на спірній земельній ділянці не за цільовим призначенням, а саме для підприємницької діяльності (а.с. 82-92 том ІІ). Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що спірну земельну ділянку було надано Тячівському консервному заводу для розміщення саме виробничої бази, у тому числі консервних цехів, цеху дитячого харчування, сокового цеху тощо для заготовки сільгоспсировини, її переробки та реалізації готової продукції харчової промисловості.

В матеріалах справи відсутні докази, які би підтверджували, що ПАТ «Кордон» використовує спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, а саме використання виробничої бази, яка знаходиться на вказаній спірній земельній ділянці для заготовки сільгоспсировини, переробки її та реалізації готової продукції. Судом встановлено, що станом на сьогоднішній день ПАТ В«КордонВ» не здійснює заготовку сільгоспсировини, її переробку та реалізацію готової продукції харчової промисловості.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України встановлено обов'язок землекористувачів забезпечити використання землі за цільовим призначенням. Пунктом В«ґВ» ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно п. "а" ст. 143 Земельного кодексу України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Крім того, як зазначалося вище, відповідно до рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради № 95 від 05.02.2009р., за територіальною громадою міста Тячів і села Тячівка в особі Тячівської міської ради оформлено право комунальної власності на нерухоме майно - будівлю гуртожитку, розташованого по вул. Заводській, 1 в м. Тячів. На підставі вказаного рішення 25.02.2009р. Тячівській міській раді було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Пунктом В«еВ» ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

У відповідності до правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015р. у справі № 6-2цс15, на відміну від норми ст. 30 Земельного кодексу Української РСР (1991 року), яка в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України визначає, що при переході права власності на будівлю і споруду, розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Положеннями ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, зміненій Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009р. № 1702-VI) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

З аналізу вказаних норм вбачається, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу Закону.

Щодо визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії 0II-3K № 000178 від 08.05.1996р., виданого Тячівською міською радою народних депутатів Тячівському консервному заводу в частині права постійного користування земельною ділянкою площею 7,93 га, суд констатує наступне.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. №6, державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, ОСОБА_6 Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідно органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку. Аналогічні приписи містяться і в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у господарських спорах, що виникають із земельних відносин.

Положеннями ст. 23 Земельного кодексу України, чинного на час видачі Державного акту на право постійного користування землею серії 0II-3K № 000178 від 08.05.1996р. передбачалось, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_6 народних депутатів.

Державний акт на право постійного користування на землю за правовою природою є лише документом щодо набуття відповідного права за рішенням компетентного органу і залежний від правомірних або неправомірних дій цієї особи, які можуть бути припинені в передбаченому законом порядку.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та факт порушення відповідачем норм земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки, відсутність правових підстав для користування відповідачем за первісним позовом спірною земельною ділянкою, то вимога позивача про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії 0II-3K № 000178 виданого Тячівською міською радою 08.05.1996р. Тячівському консервному заводу, в частині права постійного користування земельною ділянкою площею 7,93 га, є обґрунтованою та такою, що підтсавно задоволена судом першої інстанції.

Таким чином, враховуючи, що ПАТ В«КордонВ» використовується спірна земельна ділянка без наявності належних правових підстав, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанцій щодо задоволення позовної вимоги про зобов'язання ПАТ В«КордонВ» повернути в землі запасу Тячівської міської ради земельну ділянку площею 7,93 га, яка знаходиться за адресою: м. Тячів, вул. Заводська, 1.

Стосовно посилання відповідача за первісним позовом на відсутність у ПАТ В«КордонВ» обов'язку в частині переоформлення Державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою судом до уваги не приймається, оскільки підставами заявленого позову є вимога про припинення права користування земельною ділянкою на підставі ст. 120, п.п. В«гВ» та В«еВ» ст. 141, ст. 143 Земельного кодексу України. Крім того, відповідачем за первісним позовом суду не подано належних та допустимих доказів щодо використання ним спірної земельної ділянки за цільовим призначенням.

Щодо поданої заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності суд констатує наступне.

Приписами ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності згідно зі ст. 257 ЦК України встановлюється у три роки.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Вимога представника відповідача за первісним позовом про застосування до позовних вимог за первісним позовом позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки прокурор звернувся до суду з вимогою про захист цивільного права у строк загальної позовної давності передбаченою ст. 257 ЦК України, яка починає свій перебіг з моменту отримання прокурором результатів перевірки дотримання вимог земельного законодавства спірної земельної ділянки ПАТ В«КордонВ» (акти про дотримання законності користування ПАТ В«КордонВ» земельною ділянкою в м. Тячів по вул. Заводській, 1 від 21.01.2016р. та 17.03.2016р.). В свою чергу, і позивач за первісним позовом довідався про порушення свого права лише за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства спірної земельної ділянки ПАТ В«КордонВ» , тобто у 2016 році.

Щодо позову позивача за зустрічним позовом про визнання права постійного користування земельною ділянкою за Державним актом на право постійного користування землею площею 7,93 га серії 0II-3K № 000178 від 08.05.1996р. виданого Тячівському консервному заводу, то колегія суддів зазначає наступне.

Нормами ст. 92 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Правовий аналіз законодавчих приписів свідчить про те, що станом на день звернення з зустрічним позовом до суду, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Як встановлено матеріалами справи, ПАТ В«КордонВ» став правонаступником Тячівського консервного заводу та ВАТ В«ТячівконсервВ» шляхом перетворення Державного підприємства у товариство з організаційно-правовою формою: приватна власність.

Рішенням Тячівської міської ради № 1569 від 21.05.2009р. ВАТ В«КордонВ» надано дозвіл на розробку проекту відведення щодо переоформлення земельної ділянки на умовах оренди в м. Тячів, вул. Заводська, 1 для здійснення виробничої діяльності. Дане рішення станом на сьогодні дійсне, ніким не скасоване, у судовому порядку недійсним не визнано. Однак, ПАТ В«КордонВ» дане рішення не виконало, проект відведення спірної земельної ділянки на умовах оренди на затвердження Тячівський міській раді не подало, договір оренди не уклало (а.с. 44-47 том І).

ПАТ В«КордонВ» просить визнати за ним право постійного користування землею площею 7,93 га на підставі Державного акту, однак як вбачається із матеріалів справи на спірній земельній ділянці знаходиться також нерухоме майно - будівля гуртожитку, яка на праві комунальної власності належить Тячівській міській раді.

Приписами ст. 120 Земельного кодексу України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", визначено припинення права власності, права користування земельною ділянкою на якій розміщені об'єкти нерухомості, у разі набуття іншою особою права власності на такі об'єкти нерухомості.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову повністю, оскільки у позивача за зустрічним позовом відсутнє право набуття прав на спірну земельну на умовах постійного користування, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, та прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Натомість, доводи, викладені у апеляційній скарзі колегія суддів вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 27.10.2016р. у справі № 907/362/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Бонк Т.Б.

ОСОБА_1