Постанова

від 21.12.2016 по справі 916/688/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р.Справа № 916/688/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Гладишевої Т.Я.

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Максіміхіна Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01-36/22 від 21.01.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 - директор; ОСОБА_3, довіреність № 77 від 25.09.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій»

на рішення Господарського суду Одеської області

від 06.06.2016

у справі №916/688/16

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій»

про: розірвання договору оренди, виселення та стягнення 349344,78 грн.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» заборгованості з орендної плати у розмірі 310498,37 грн., пені у розмірі 38846,41 грн., розірвання договору оренди №87/50 від 12.08.2003 р. в новій редакції від 24.11.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради стосовно нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 87,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83 та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 87,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено у повному обсязі:

з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» (65023, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83; код 05389043) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код 26302595) стягнуто заборгованість з орендної плати у розмірі 310498 (триста десять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 37 коп. та пеню у розмірі 38846 (тридцять вісім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 41 коп.;

розірвано Договір оренди №87/50 від 12.08.2003 в новій редакції від 24.11.2006, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» (65023, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83; код 05389043) та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код 26302595) нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 87,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд.83;

виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» (65023, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83; код 05389043) з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 87,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83 користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код 26302595).

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди, яке полягало у несвоєчасній сплаті позивачу орендних платежів та наявністю правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошових зобов'язань у вигляді пені, а також розірвання договору оренди, що має своїм наслідком необхідність звільнення орендованих нежилих приміщень.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Інститут креативних технологій» подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 р. по справі № 916/688/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції скаржник зазначає неправильне застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального права, а саме ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 762 Цивільного кодексу України, зазначаючи про невідповідність розміру орендної плати стану орендованого приміщення, який значно погіршився внаслідок пожежі та не надання судом правової оцінки наявності у позивача повноважень на укладення договору оренди. В частині порушення норм процесуального права скаржник вказав на невідповідність висновків суду щодо доведення позивачем належними та допустимими доказами вимог про стягнення заборгованості та неповідомленням належним чином про час та дату розгляду справи. Крім того, скаржник зазначає, що є суб'єктом видавничої справи та з огляду на положення Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок» та Постанови Верховної Ради України № 901-VI від 16.01.2009 р. «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси» не може бути позбавлений права на оренду спірного майна.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судових засіданнях проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, додатково через канцелярію суду надав клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 роботодавців півдня України та клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 листопада 2006 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №87/50 від 12.08.2003 року у новій редакції (Договір).

Згідно п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 87,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83, вищезазначені приміщення належать Територіальній громаді міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 02 серпня 2006 року на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №123 від 10 березня 2005 року, право власності на які зареєстровано 16.08.2006р. Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у книзі 4ог-187, номер запису 2901. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11558638, виданого КП «ОМБТІ та РОН» 16.08.2006 року, реєстраційний номер вищевказаних нежилих приміщень першого поверху становить 15747750.

При укладанні договору (п. 2.1. Договору) сторонами було погоджено, що оренда плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та рішення сесії Одеської міської ради №4840-VI від 09.11.2005 р. «Про нову редакцію Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста ОСОБА_1».

Відповідно до п. 2.2 Договору, за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеному у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1871,26 грн., без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Орендар у відповідності до п. 2.4. Договору вносить орендну плату до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2010 по справі № 3/67-10-3502, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013, розірвано договір оренди №87/50 від 24.11.2006р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій». Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 87,6 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 83. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 131878 (сто тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) грн. 84 коп. заборгованості з орендної плати, 8129 (вісім тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 30 коп. пені, 1485 грн. (тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн. 08 коп. витрат на оплату державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Ухвалою від 21.06.2013 Господарським судом Одеської області затверджено Мирову угоду від 18.06.2013р., укладену між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» (Відповідач) у справі № 3/67-10-3505.

Пунктом 1 Мирової угоди сторони погодили, що договір оренди № 87/50 від 12.08.2003р., нова редакція якого посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 24.11.2006р., та зареєстрована в реєстрі за № 4095, укладений між позивачем та відповідачем, враховуючи п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також діяльність відповідача у сфері розвитку освіти та інноваційної діяльності, є таким, що діє до 24.11.2016р.

Як зазначив позивач, відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання відповідно до умов укладеного договору, у зв'язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» станом на 11.01.2016 р. утворилася заборгованість в сумі 310498,37грн. (розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати розраховано за період з 01.07.2014 р. по 31.01.2016 р.), на яку згідно з п. 5.2 Договору нараховано пеню в сумі 38846,41 грн. Невиконання відповідачем протягом тривалого часу зобов'язань з повного та своєчасного внесення орендних платежів визначено позивачем як істотне порушення зобов'язання і підстава для розірвання договору оренди, що, в свою чергу, породжує на стороні відповідача обов'язок повернути орендоване приміщення.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором оренди комунального майна, правове регулювання відносин за яким здійснюється насамперед положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України.

Згідно з приписами частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться у статті 759 Цивільного кодексу України.

За визначенням ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11558638 від 16.08.2006 власником нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 87,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 83 згідно зі свідоцтвом про право власності серії ЯЯЯ № 967980 від 02.08.2006, є територіальна громада міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами міст, як безпосередньо, так і через міські ради та їх виконавчі органи. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 3 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2., розділу 1 Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 року №2752-VI, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та наділений, зокрема, повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста.

Пунктом б) підпункту 2.1.1. пункту 2.1. розділу 2 вказаного Положення встановлено, що основним завданням Департаменту є забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного використання майна територіальної громади.

Право позивача на отримання орендної плати, якому (праву) кореспондує відповідний обов'язок відповідача як орендаря її сплачувати згідно умов договору за весь період користування майном безпосередньо визначене п. 2.4 Договору та закріплено ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, в ч.1 ст.286 Господарського кодексу України та в ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Означений обов'язок мав виконуватися Орендарем згідно із приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України належним чином, у тому числі із дотриманням визначених п.п. 2.1, 2.2, 2.4 Договору умов щодо розміру і строків здійснення платежів, які є обов'язкові в силу ст.629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач у період з квітня 2014 р. по січень 2016 р., не виконував зобов'язання за Договором оренди в частині внесення орендних платежів, в зв'язку з чим у нього на день звернення до суду виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 310498,37 грн. Будь-яких доказів протилежного або припинення відповідних грошових зобов'язань перед позивачем у будь-який інший, передбачений законом спосіб, відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Таке невиконання грошових зобов'язань правильно кваліфіковане судом як їх порушення у розумінні ст. 610 ЦК України, а сам орендар таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч.1ст.612 цього Кодексу.

Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача та стягнення заборгованості за договором оренди за період з квітня 2014 р. по січень 2016 р. в сумі 310498,37грн.

Доводи скаржника щодо невідповідності розміру орендної плати стану орендованого приміщення, який значно погіршився внаслідок пожежі, не можуть бути прийняті судовою колегією як підстави для зміни чи скасування судового рішення в цій частині, оскільки питання щодо перегляду встановленого п. 2.2 Договору розміру орендних платежів внаслідок зазначених обставин орендарем в порядку ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не ініціювалось, відповідно, розгляд такого питання виходить за межі розглядуваних позовних вимог.

В свою чергу, за змістом ст.ст.549, 611 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, які були належним чином застосовані місцевим судом до розглядуваного спору, наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання є необхідність сплати позивачеві як кредиторові заборгованості з нарахованими, зокрема, на неї штрафними санкціями, умови щодо застосування яких встановлено у п. 5.2. Договору.

За поданими позивачем розрахунками розмір пені за несвоєчасну сплату орендних платежів з урахуванням визначеного п.6 ст. 232 Господарського кодексу України періодом її нарахування становить 38846,41 грн.

Перевіривши представлений розрахунок, місцевим судом правомірно встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору.

Одним з наслідків порушення зобов'язань за договором згідно із ст.611 Цивільного кодексу України також є його розірвання.

Оскільки внесення орендної плати за змістом ч.1 ст.283, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України, ч.1 ст.759, ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» як зобов'язання орендаря визначає природу цього договору і отримання орендної плати є метою орендодавця, на досягнення якої він розраховував, факт наявності заборгованості в сумі 310498,37грн. з орендної плати, правильно кваліфіковано місцевим господарським судом як істотне порушення зобов'язання, що у розумінні ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України є достатньою підставою для розірвання спірного договору у судовому порядку.

Наразі, доведені матеріалами справи вимоги про розірвання договору оренди за змістом ст.785 Цивільного кодексу України та положень п. 4.7 договору оренди зумовлюють виникнення у орендаря обов'язку повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі, що свідчить й про правомірність задоволення судом вимог в цій частині.

Посилання скаржника на норми Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок» та Постанови Верховної Ради України № 901-VI від 16.01.2009 р. «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси» як на підставу відмови в задоволенні позову в цій частині відхиляються судовою колегією як юридично неспроможні, оскільки вказані нормативні акти не містять положень, які б скасовували відповідальність орендаря за порушення зобов'язань з проведення повного та своєчасного розрахунку по орендній платі і не встановлюють заборони на розірвання договору оренди у випадку істотного порушення орендарем умов договору.

Відмова в задоволенні заявлених відповідачем в ході апеляційного провадження клопотань зумовлена наступним:

щодо клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 роботодавців півдня України - обставини членства заявника в ОСОБА_4 не є належною підставою для набуття нею вказаного процесуального статусу за змістом ст.27 Господарського процесуального кодексу України, адже заявником не доведено, що рішення у цій справі щодо розгляду вимог, які випливають з неналежного виконання зобов'язань за договором оренди комунального майна, стороною або іншою зацікавленою особою, відносно якого ОСОБА_4 роботодавців півдня України не є, може вплинути на її права чи обов'язки відносно сторін цієї справи;

щодо клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи - в силу положень ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи роз'яснення суду касаційної інстанції, які містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» необхідною передумовою вчинення вказаної процесуальної дії є встановлення судом тих обставин, що факти, які входять до предмету доказування по справі, не можуть бути встановлені іншими засобами доказування окрім використання спеціальних знань при проведенні судової експертизи. В згадуваному контексті твердження скаржника щодо незадовільного стану орендованих ним приміщень, за відсутності факту припинення його використання у період, за який стягується заборгованість, не створюють належних підстав застосування судом положень ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, а також те, що будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, апеляційним судом не встановлено, апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут креативних технологій» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 у справі № 916/688/16 - без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.12.2016.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький