Ухвала

від 14.12.2016 по справі 369/6769/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Астрафарм», третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за ліцензійним договором про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 березня 2016 року та касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3, фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 є співвласниками знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» (свідоцтво від 15 червня 2004 року НОМЕР_1, зареєстрованого для товарів 5, 29 і 30 класів МКТР). 3 січня 2012 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з одного боку і товариством з обмеженою відповідальністю «Астрафарм» (далі - ТОВ «Астрафарм»), з іншого боку, укладено ліцензійний договір № 12/12 про надання дозволу на використання знаку, відповідно до умов п. 1.1 якого ліцензіари (у т. ч. і позивачі), які є співвласниками знаку надають за винагороду виключну ліцензію на використання знака на умовах, визначених у договорі.

Згідно із умовами п. 2.1 договору ТОВ «Астрафарм» сплачує ліцензіарам, у тому числі і позивачам у справі, винагороду у вигляді роялті, розмір яких встановлюється в протоколах (додатках до договору) на кожний звітний період, щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за періодом, за який проводиться оплата. У п. 2.3 договору зазначено, що грошові розрахунки можуть здійснюватися в безготівковій формі шляхом переказу на банківські (карткові) рахунки сторін договору або в готівковій формі шляхом виплати коштів безпосередньо з каси ліцензіата.

На виконання п. 2.1 договору сторони договору уклали й додаток № 1 до договору у вигляді протоколу погодження суми роялті за період з 3 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року. Відповідно до протоколу суму роялті встановлено у такому розмірі: за період з 3 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 2 200 доларів США на місяць (без ПДВ); з 1 січня 2013 року щомісячний платіж дорівнює 10 % від ціни реалізації виробника, але не менше: 2-й рік промислового виробництва - 3 200 доларів США без ПДВ на місяць; 3-й рік промислового виробництва - 5 000 доларів США без ПДВ на місяць.

При цьому співвідношення виплат між співвласниками знака визначено наступне: 45 % виплат - ОСОБА_5, 45 % виплат - ОСОБА_3, 10 % виплат - ОСОБА_4

Відповідно до умов ч. 2 п. 2.1 договору у разі, якщо на наступний звітний період додаткову угоду, як зазначено у ч. 1 п. 2.1 договору, не укладено, то роялті сплачуються в розмірі, який передбачено попередньою додатковою угодою. Оскільки надалі між ліцензіарами, в тому числі й ними, позивачами у справі, і ТОВ «Астрафарм» не було укладено жодних додаткових угод до договору, положення яких би врегульовували питання сплати роялті, то розмір суми роялті, яка мала бути сплачена ТОВ «Астрафарм» на користь ліцензіарів у період з листопада 2012 року по 12 вересня 2014 року, визначається також відповідно до додатку № 1.

Також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначали, що відповідно до п. 4.2. (б) договору ТОВ «Астрафарм», як ліцензіат, зобов'язаний своєчасно сплачувати винагороду ліцензіарам, відповідно до умов, встановлених ч. 1 п. 2.1 договору, а також додатком до договору.

Однак, через невиконання ТОВ «Астрафарм» зобов'язань за договором щодо виплати винагороди ліцензіарам, в тому числі і їм, позивачам у справі, ними, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11 грудня 2012 року подано позов до відповідача ТОВ «Астрафарм» про розірвання ліцензійного договору, стягнення заборгованості, пені та збитків.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2014 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2013 року в справі № 2-4829/12 скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Астрафарм» заборгованість зі сплати роялті за договором за період за квітень-жовтень 2012 року, а також розірвано договір.

Крім того, з аналогічним позовом щодо стягнення заборгованості за договором за спірний період (з листопада 2012 року по 12 вересня 2014 року) до господарського суду Київської області вже звернувся ФОП ОСОБА_5 у результаті чого судом винесено рішення від 26 травня 2015 року у справі № 911/416/15 про стягнення з ТОВ «Астрафарм» заборгованості зі сплати роялті за договором.

Відповідно до умов п. 7.8 договору він вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами договору відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді, цьому договорі або в чинному в Україні законодавстві.

Таким чином, договір розірвано на підставі рішення апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2014 року. Незважаючи на це, протягом періоду з листопада 2012 року по 12 вересня 2014 року ТОВ «Астрафарм» не виконував зобов'язання, які прямо передбачені п. 4.2 (б) договору. Зокрема, ТОВ «Астрафарм» не виплачував ліцензіарам, серед яких і позивачі, винагороду за договором, хоча протягом листопада 2012 року й до моменту розірвання договору - 12 вересня 2014 року, ліцензіари сумлінно виконували покладені на них відповідно до умов договору обов'язки, надаючи виключну ліцензію на використання знаку на умовах договору, а ТОВ «Астрафарм» використовував надані йому права відповідно до умов даного договору.

Зазначали, що внаслідок невиконання ТОВ «Астрафарм» умов договору, в період з листопада 2012 року по 12 вересня 2014 року у ТОВ «Астрафарм» перед ОСОБА_3 та ОСОБА_4 утворилась заборгованість, яку позивачі просили стягнути з ТОВ «Астрафарм».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 30 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 березня 2016 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ «Астрафарм», третя особа - ФОП ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за ліцензійним договором про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг від 3 січня 2012 року № 12/12 у частині заявлених позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ «Астрафарм», третя особа, ФОП ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за ліцензійним договором про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг від 3 січня 2012 року № 12/12 закрито на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 ЦПК України закрито, та роз'яснено позивачу ОСОБА_4, що розгляд таких справ відноситься до юрисдикції господарських судів.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 30 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 березня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Астрафарм» на користь ОСОБА_3 за ліцензійним договором про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг від 3 січня 2012 року № 12/12 винагороду за використання знака для товарів і послуг у вигляді роялті за період з 1 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року - 45 % суми роялті за ліцензійним договором в розмірі 1 980 доларів США, що еквівалентно 42 233 грн 40 коп., та 3 % річних , що становить 124,42 долари США, що еквівалентно 2 653 грн 88 коп., а всього - 2 104,42 доларів США, що еквівалентно 44 887 грн 28 коп.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

У поданій касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, просить скасувати судові ухвали, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що строк виконання відповідачем зобов'язань за ліцензійним договором щодо сплати роялті за період після 31 грудня 2012 року, тобто за другий та третій роки промислового виробництва ТОВ «Астрафарм» лікарського засобу з використанням знаку не настав, а тому слід стягнути з ТОВ «Астрафарм» на користь позивача ОСОБА_3 45 % загальної суми роялті за ліцензійним договором лише за період використання відповідачем знака, тобто, за листопад та грудень 2012 року, а також 3 % за зазначений період від цієї суми на дату подання позивачем позову. Ненадання ОСОБА_3 відповідачу науково-технічної документації, необхідної ТОВ «Астрафарм» для реєстрації та виробництва лікарського засобу з використанням знаку, та ненадання субстанції, необхідної для виробництва ТОВ «Астрафарм» лікарського засобу з використанням знаку, спричинило неможливість для відповідача здійснення виробництва та реалізації лікарського засобу з використанням знака після 31 грудня 2012 року. Таким чином, стягненню підлягає заборгованість лише за період з листопада по грудень 2012 року, що передбачено саме ліцензійним договором № 12/12 про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг від 3 січня 2012 року та додатку № 1 до договору, укладеного сторонами у вигляді протоколу погодження суми роялті за період з 3 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року.

Також суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4, виходив із того, що спільний розгляд заявлених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позовних вимог до ТОВ «Астрафарм» є недоцільним, сумісний розгляд заявлених вимог розширює предмет доказування у справі і ускладнює розгляд та вирішення справи. Спір в частині вимог ОСОБА_4 до ТОВ «Астрафарм» є таким, що виник між ФОП ОСОБА_4 і ТОВ «Астрафарм», що виключає розгляд справи в цій частині позовних вимог у порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що 3 січня 2012 року між суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_4, фізичною особою ОСОБА_3, іменовані надалі «ліцензіар», з однієї сторони, та ТОВ «Астрафарм», іменоване надалі «ліцензіат», з другої сторони, укладено ліцензійний договір № 12/12 про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг, відповідно до умов п. 1.1 якого ліцензіар, який є власником товарного знака, надає за винагороду ліцензіату ліцензію на використання товарного знака на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Закриваючи провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ «Астрафарм» про стягнення заборгованості за ліцензійним договором про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг, суди не звернули уваги на те, що укладаючи ліцензій договір, ОСОБА_4 передав свої права на використання знака та реалізував своє майнове право інтелектуальної власності щодо розпорядження об'єктом права інтелектуальної власності не як фізична особа - підприємець, а як фізична особа - співвласник.

Таким чином, висновки судів про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ «Астрафарм» про стягнення заборгованості за ліцензійним договором про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг, є передчасним.

Згідно із умовами п. 1.2 вказаного ліцензійного договору, товарний знак передається для використання при виготовленні та/або продажу товару ліцензіатом від власного імені за наступними класами МКТП: клас МКТП 5: бактеріологічні препарати на лікарські та ветеринарні потреби; бактеріологічні культури, що належать до 5 класу; бактеріологічні препарати на лікарські та ветеринарні потреби; білкові препарати на лікарські потреби; біологічні препарати ветеринарні; біологічні препарати лікарські; дієтичні напої лікарські; дієтичні речовини на лікарські потреби; дієтичні харчові продукти лікарські; ліки для людини; лікувальні напої; поживні домішки лікарські; продукти для лікарського харчування; клас МКТП 29: йогурт; кефір; молоко; молочні напої (з перевагою молока); молочні продукти; клас МКТП 30: закваски.

Відповідно до умов п. 2.1 ліцензійного договору за права, які отримані по цьому договору, ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду у вигляді роялті, розмір яких встановлюється в протоколах (додатках до договору) на кожний звітний період щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за періодом, за який проводиться оплата. В разі, якщо на наступний звітний період таку додаткову угоду не укладено, то роялті сплачуються в розмірі, який передбачено попередньою додатковою угодою. Сторони погодили, що оплата винагороди може здійснюватися будь-кому з членів ліцензіара (фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5, ОСОБА_4 або фізичній особі ОСОБА_3 або їх законним представникам). Сплата ліцензіатом винагороди одному з вищевказаних осіб вважається належною сплатою винагороди ліцензіару згідно умов договору.

Згідно із умовами п. 2.2 ліцензійного договору, загальна сума договору (вартість ліцензії), складає суму всіх платежів, передбачених п. 2.1. даного договору, за весь строк його дії.

Відповідно до умов п. 4.1 ліцензійного договору, ліцензіар зобов'язаний: а) надати ліцензіату ліцензію; б) надавати ліцензіату науково-технічну документацію, необхідну для виробництва товару та використання ліцензії на основі окремого договору; в) в разі необхідності здійснення контролю (дій), передбаченого ст. 3 даного договору, направити ліцензіату відповідний письмовий запит-повідомлення; г) протягом строку дії ліцензії не передавати третім особам ліцензію та науково-технічну документацію (передану ліцензіаром ліцензіатові за окремим договором, необхідну для виробництва і використання товару і ліцензії) та не виробляти товар самостійно або спільно із третіми особами; д) протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідного запиту ліцензіата надавати ліцензіату інформацію та документи, які необхідні ліцензіатові при виконанні ним даного договору; е) не скасовувати дії свідоцтва протягом усього строку дії договору.

Згідно із умовами п. 4.2 ліцензійного договору ліцензіат зобов'язаний: а) використовувати надані йому права відповідно до умов цього договору; б) своєчасно сплачувати винагороду ліцензіара відповідно до ст. 2 цього договору; в) забезпечити безперешкодне здійснення ліцензіаром контролю, передбаченого в ст. 3 цього договору, та надавати ліцензіару у зв'язку з проведенням такого контролю запитувану інформацію, яка стосується порядку виконання ліцензіатом даного договору; г) максимально дотримуватись побажань ліцензіара стосовно порядку використання ліцензіатом ліцензії, в тому числі стосовно цін реалізації товару, вибору підрядчиків для виконання робіт, необхідних для належного використання прав, переданих відповідно до цього договору, вибору покупців товару; максимально дотримуватись побажань ліцензіара стосовно якості послуг ліцензіатом, позначених знаком, не нижче за якість послуг ліцензіара; д) не розголошувати інформацію, отриману під час виконання цього договору; е) не передавати права, передані йому ліцензіаром, як повністю так і частково третім особам без попереднього погодження ліцензіара; ж) негайно повідомляти про всі випадки незаконного використання товарного знака.

Відповідно до умов п. 5.1 ліцензійного договору, у випадку, якщо ліцензіат прострочив виконання своїх зобов'язань по сплаті винагороди ліцензіара, передбаченої п. 2.1 даного договору, ліцензіат сплачує ліцензіару пеню (неустойку) в розмірі 0,5 % за день від суми заборгованості з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством.

Згідно умов п. 5.2 ліцензійного договору, у випадку неналежного використання (використання іншим чином ніж це передбачено в цьому договорі) ліцензіатом прав, отриманих від ліцензіара, ліцензіат сплачує ліцензіару штраф в розмірі 0,5 % від вартості матеріальних цінностей, реалізованих та/або виготовлених при неналежному використанні прав.

Відповідно до умов п. 5.3 ліцензійного договору у випадку порушення прав ліцензіара на здійснення контролю, передбаченого ст. ст. 3, 4 цього договору, ліцензіат сплачує ліцензіару штраф в розмірі 1 тис. грн за кожний випадок такого порушення.

Згідно умов п. 5.4 ліцензійного договору в разі порушення ліцензіаром п.п. г) п. 4.1 даного договору ліцензіар зобов'язаний сплатити ліцензіату штраф в розмірі 1 млн грн протягом 10 календарних днів з моменту встановлення ліцензіатом порушення ліцензіаром п.п. г) п. 4.1 даного договору.

Відповідно до умов п. 7.1 ліцензійного договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, якщо сторонами термін його дії не буде подовжено у визначеному законом порядку, або якщо його дія не буде припинена в порядку, встановленому цим договором чи чинним законодавством України, договір вважається продовженим на аналогічний строк та аналогічних умовах.

Відповідно до умов п. 7.5 ліцензійного договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до умов п. 7.7 ліцензійного договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Згідно умов п. 7.8 ліцензійного договору, цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2014 року стягнуто з ТОВ «Астрафарм» заборгованість зі сплати роялті за ліцензійним договором від 3 січня 2012 року № 12/12 на користь ОСОБА_3 у розмірі 55 391 грн, на користь ОСОБА_5 - 5 391 грн, на користь ОСОБА_4 - 12 309 грн, а всього - 123 092 грн. Стягнуто з ТОВ «Астрафарм» пеню за ліцензійним договором від 3 січня 2012 року № 12/12 на користь ОСОБА_3 - 32 380 грн, на користь ОСОБА_5-32 380 грн, на користь ОСОБА_4 - 7 195 грн, а всього - 71 957 грн. Розірвано ліцензійний договір № 12/12 про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг, укладений 3 січня 2012 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 з одного боку, та ТОВ «Астрафарм», з другого боку. У решті позову відмовлено.

З укладених та погоджених сторонами ліцензійного договору № 12/12 про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг від 3 січня 2012 року умов вбачається, що для досягнення ТОВ «Астрафарм» мети договору, а саме: виробництва і реалізації товару, що відповідно до розділу «тлумачення термінів» договору, це лікарські засоби, вироблені під товарним знаком «ІНФОРМАЦІЯ_1» з сировини (субстанції), придбаної ліцензіатом у ліцензіара, виробленого з використанням знаку та здійснення належної реалізації ТОВ «Астрафарм» прав, передбачених ліцензією (виробництво та продаж товару з використання знака), ОСОБА_3 зобов'язаний був надати ТОВ «Астрафарм» науково-технічну документацію відповідно до умов п. п. б) п. 4.1 ліцензійного договору № 12/12 про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг від 3 січня 2012 року.

Суди дійшли висновку про те, що позивач ОСОБА_3 відповідну науково-технічну документацію на користь відповідача не передавав.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки суди не звернули уваги на доводи ОСОБА_3 про те, що підтвердженням обставин передачі ним ТОВ «Астрафарм» належної науково-технічної документації, а також здійснення поставок сировини (препарат бактеріальний сухий «ІНФОРМАЦІЯ_1» (біомаса) для виробництва товару із використанням знаку є копія договору поставки від 4 грудня 2006 року № 04-12/2006 із строком дії до 1 березня 2015 року та копія договору про передачу науково-технічної документації від 31 жовтня 2011 року № 108/11 зі строком дії до 1 березня 2015 року.

Згідно із ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. При цьому виконання зобов'язань вимагається від обох сторін за договором.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).

Таким чином, судам слід з'ясувати, чи наявні підстави для застосування положень ст. ст. 612, 613 ЦК України, оскільки висновок суду про наявність прострочення кредитора за ліцензійним договором у вигляді ненадання науково-технічної документації й відсутності постачання сировини, і, як наслідок, відсутність обов'язку щодо сплати відповідачем ліцензійних платежів за період з 1 січня 2013 року по 12 вересня 23014 року, є передчасним.

Крім того, судам слід звернути увагу на те, що винагорода за використання знака у вигляді роялті за період з 1 січня 2013 року по 12 вересня 2014 року була поставлена у залежність від промислового використання знака. При цьому, у протоколі погодження суми роялті за період з 3 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року до договору встановлено, що сума щомісячного ліцензійного платежу має становити 10 % від ціни реалізації виробника, але не менше 3 200 доларів США за 2-й рік промислового виробництва та 5 тис. доларів США за 3-й рік промислового виробництва. Таким чином, сторони ліцензійного договору встановили мінімальний розмір ліцензійних платежів за використання знаку, а максимальний розмір суми ліцензійних платежів поставили в залежність від обсягів промислового виробництва.

За таких обставин, суд у порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України на вказане уваги не звернув та не сприяв всебічному й повному з'ясуванню обставин справи.

Залишаючи без змін вказане рішення суду першої інстанції, у порушення ст. 303 ЦПК України на вказане уваги не звернув і апеляційний суд.

Згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, із скасуванням судових рішень та направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 березня 2016 року, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В.Закропивний

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик