Постанова

від 26.12.2016 по справі 826/4880/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2016 року № 826/4880/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн Філм" доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продакшн Філм" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2015 р. №0000732202.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податковим органом необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач вимог чинного законодавства не порушував, відповідачем безпідставно під час здійснення перевірки не враховано первинні документи, що підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту згідно договорів з ТОВ «Цифромедіа», ТОВ «Скіфія-Транзит» та ТОВ «Кофе Пост» у серпні 2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 р. у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн Філм" було відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.08.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

09.09.2015 р. автоматичним розподілом між суддями справу № 826/4880/15 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду м. Києва Іщуку І.О.

Ухвалою від 11.09.2015 р. суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Іщук І.О. прийняв справу № 826/4880/15 до свого провадження.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивація заперечень співпадає з викладеним в акті перевірки від 29.01.2015 р. № 334/26-56-22-01-03/38091885

В судовому засіданні за згодою представників сторін відповідно ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом було ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2015 р. №0000732202 Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 424 371 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 212 185 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акту від 29.01.2015 р. № 334/26-56-22-01-03/38091885 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ДП «ССМ» (код ЄДРПОУ 31991251), ТОВ «Комфі Трейд» (код ЄДРПОУ 36962487) та ТОВ «Тібідабл'юЕй Україна» (код ЄДРПОУ 36282390) за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 424 371 грн. за серпень 2014 року.

Висновок про порушення позивачем зазначених норм перевіряючими зроблено з посиланням на те, що до перевірки не надано доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт/послуг згідно договорів, укладених позивачем з ТОВ "Скіфія-Транзит" № 2907-1 від 29.07.2014 р.0108-1 від 01.08.2014 р., з ТОВ «Кофе Пост» №180714 від 18.07.2014 р., з ТОВ «Цифромедіа» №2 від 01.08.2014 року.

Перевіряючими встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій придбання позивачем робіт/послуг згідно договорів № СС-811Г-14 від 14.07.2014 р., укладених з Філією «Саачі енд Саачі» Дочірнього підприємства «ССМ», № 11082014/ПФ від 11.08.2014 р. з ТОВ «КОМФІ-ТРЕЙД», №250714 від 25 липня 2014 року з ТОВ «ТІБІДАБЛ'ЮЕЙ Україна». В даному випадку за спірними операціями лише оформлювалися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалася видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення господарських операцій з метою отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

В межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Цифромедіа», ТОВ «Скіфія-Транзит» та ТОВ «Кофе Пост», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Між позивачем (виконавець) та ТОВ «ТІБІДАБЛ'ЮЕЙ Україна» (замовник) було укладено договір №250714 від 25 липня 2014 року, згідно п. 1.1 договору виконавець зобов'язувався за завданням замовника виконати роботи з виробництва (створення) аудіовізуальних творів - 2 рекламних відеороликів рекламного відеоролика під умовною назвою «Кава» хронометражем 20 секунд з рекламою продукції ТМ «МакДональдз», а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.

02 липня 2014 року між позивачем (виконавець) та Філією «Саачі енд Саачі" Дочірнього підприємства «ССМ», яка представляє Дочірнє підприємство "ССМ" «Агентство», що діє від свого імені та за рахунок свого клієнта - ПАТ "Монделіс Україна" було укладено договір

№СС-811Г-14. Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язувалося виконати роботи по створенню (виробництву) аудіовізуального твору, а саме - рекламного відеоролика, з умовною назвою «Бажання» (для товарів і послуг ТМ «КОРОНА»).

11 серпня 2014 р. між позивачем (виконавець) ТОВ «КОМФІ-ТРЕЙД» було укладено договір № 11082014/ПФ. Згідно п.1.1 договору позивач зобов'язався виконати роботи по створенню відеоролика з умовною назвою «Самовивіз» з музичним супроводом хронометражем 30 (тридцять) секунд та відеоролика з умовною назвою «Єдині ціни» з музичним супроводом хронометражем 30 секунд.

З метою виконання зазначених договорів, позивач уклав договори підряду:

з ТОВ «Скіфія-Транзит» від 29 липня 2014 р. №2907-1, №0108-1 від 01.08.2014 р., на загальну суму 2 373 488,45 грн., в т.ч. ПДВ 395 581,41 грн.;

з ТОВ «Кофе Пост» №180714 від 18 липня 2014 р. на загальну суму 123 458,40 грн., в т.ч. ПДВ 20 576,40 грн.;

з ТОВ «Цифромедіа» №2 від 01 серпня 2014 р. на загальну суму 49 280 грн., в т.ч. ПДВ

8 213,33 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору №2907-1 від 29 липня 2014 р. ТОВ «Скіфія-Транзит» зобов'язувалося за завданням позивача виконати роботи з організації виробничого процесу з метою створення аудіовізуальних творів - двох рекламних відеороликів - рекламного під умовною назвою «Кава» хронометражем 20 сек. та рекламного відеоролика під умовною назвою «Салат» хронометражем 10 сек. з рекламою продукції для ТМ «МакДональдз».

Згідно п. 1.1 договору № 0108-1 від 01 серпня 2014 р. ТОВ «Скіфія-Транзит» зобов'язувалося надати послуги з розробки та створення у 3D графіці зображень продукції (товарів/послуг), а також послуги зі створення дизайну допоміжних графічних матеріалів для створення аудіовізуального твору, а саме рекламного відеоролика з умовною назвою «Бажання» (для ТМ «КОРОНА»).

Відповідно до п. 1.1 договору №1208-1 від 12 серпня 2014 р. ТОВ «Скіфія-Транзит» зобов'язувалося за завданням замовника виконати роботи з організації виробничого процесу та проведення відео зйомки з метою створення відеоролика з умовною назвою «Самовивіз» з музичним супроводом хронометражем 30 секунд та відеоролика з умовною назвою «Єдині ціни» з музичним супроводом хронометражем 30 секунд.

На виконання умов вказаних договорів між позивачем та ТОВ «Скіфія-Транзит» підписано акти здачі-приймання робіт №5 від 08.09.2014 р., №6 від 12.08.2014 р., №8 від 21.08.2014 р. та податкові накладні №8 від 21.08.2014 р., №5 від 27.08.2014 р. та №6 від 28.08.2014 р., на загальну суму 1 977 907,04грн., у тому числі ПДВ - 395 581,41 грн.

Пунктом 1.2 вказаних договорів визначено, що організація виробництва роликів включає такі умови: роботи підготовчого періоду, а саме: підбір режисера, оператора, локацій, костюмів, макетів декорацій та інше; зйомка за допомогою відеокамери Alexa.

Однак, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що вказані договори реально виконувалися сторонами, зокрема, позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували фактичне виконання робіт/послуг, а саме: проведення відео зйомки, погодження кандидатур, як моделей так і режисера, операторів тощо.

З ТОВ «Кофе Пост» укладено Договір №180714 від 18 липня 2014р. про надання послуг із обробки відзнятого матеріалу, а саме: здійснення монтажу, ретуші та кольорокорекції відеоматеріалу, запис на аналогові та цифрові носії, з метою створення рекламного відеоролика з умовною назвою «Бажання» для реклами продукції ТМ «КОРОНА».

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Кофе Пост» видано позивачу податкову накладну №8 від 19.08.2014р. на суму ПДВ 20 576,40 грн. та підписано позивачем Акт здачі-приймання робіт №б/н від 19.08.2014 р.

При цьому, судом встановлено, що позивачем не надано жодного документального доказу, який би підтверджував фактичне виконання робіт/послуг, а саме: послуги із розробки відзнятого матеріалу: здійснення монтажу, ретуші та кольорокорекції відеоматеріалу, запис на аналогові та цифрові носії, з метою створення рекламного відеоролика.

Згідно Договору №2 від 01 серпня 2014р. ТОВ «Цифромедіа» зобов'язувалося надати послуги з формування складу учасників у зйомках двох рекламних відеороликів під умовною назвою «Кава» хронометражем 20 сек. та «Салат» хронометражем 20 сек. з рекламою продукції ТМ «Мак Дональдз»; формування складу учасників для участі у зйомках двох рекламних відеороликів з умовними назвами «Самовивіз» та «Єдині ціни» з музичним супроводом хронометражем 30 сек. кожен.

Так, згідно п. 1.2, п. 1.3 договору сторони погодили, що виконання робіт включає пошук учасників, акторів для участі у зйомках відеороликів, документальних фільмів; перелік кандидатур осіб, які будуть залучені до участі у виробництві відеороликів, тематичних роликів, документальних фільмів, буде погоджуватися шляхом підписання відповідних додатків до цього договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Цифромедіа» виписало та податкові накладні №2 від 29.08.2014р. та №1 від 26.08.2014р. на суму ПДВ 8 213,33грн. та підписало Акти здачі - приймання робіт №5 від 29.08.2014р. та №4 від 26.08.2014р.

Так, згідно актів здачі - приймання робіт №5 від 29.08.2014р. та №4 від 26.08.2014р. позивачу було надано послуги з формування складу учасників для участі у зйомках чотирьох рекламних відеороликів під умовною назвою "Кава" та "Салат" з рекламою продукції під ТМ «Мак Дональдз». Натомість, доказів на підтвердження того, що позивач передавав виконавцю будь-які зразки товарів ТМ «Мак Дональдз» для вказаних зйомок суду не надано.

При цьому, позивачем не надано суду жодного документального доказу, оформлення супутніх документів, які мали б складатися сторонами у разі реального виконання вказаних договорів сторонами, зокрема, додатків до договору щодо погодження кандидатур на зйомку, а також осіб, що будуть залучені до участі у виробництві, як це визначено п. 1.3 договору.

Так, позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт/послуг, а саме: формування складу учасників у зйомках рекламних відеороликів, доказів на підтвердження направлення погодження результатів відбору кандидатів на участь у зйомці, як моделей; проведення відео зйомки, роботи з підбору режисера, оператора, костюмів, макетів декорацій, місця проведення зйомок і безпосередніх виконавців операторів та інших.

Наведене свідчить про недоведеність позивачем реальності здійснення господарських операцій та відповідно безпідставність формування позивачем податкового кредиту за серпень 2014 р. у сумі 424 371 грн. згідно договорів з ТОВ «Цифромедіа», ТОВ «Скіфія-Транзит» та ТОВ «Кофе Пост».

Факт оплати матеріалів та послуг отриманих позивачем за вказаними договорами підтверджується платіжним дорученнями та картками рахунків і не заперечується відповідачем.

Всі зазначені документи наявні у справі та досліджені судом.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що роботи за договором з ТОВ «Цифромедіа» №2 від 01 серпня 2014р., ТОВ «Скіфія-Транзит» №2907-1 від 29 липня 2014 р., №0108-1 від 01 серпня 2014 р., та ТОВ «Кофе Пост» №18071 від 18 липня 2014 р. не виконувалися, а мало місце лише документальне їх оформлення.

Таким чином, позивачем не доведено, що договори №2 від 01 серпня 2014р. укладені з ТОВ «Цифромедіа», №2907-1 від 29 липня 2014 р. та №0108-1 від 01 серпня 2014 р. з ТОВ «Скіфія-Транзит», №18071 від 18 липня 2014 р. з ТОВ «Кофе Пост» реально виконувалися сторонами, зокрема, у серпні 2014 року.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Позивачем на підтвердження реальності виконання договорів було надано до перевірки та надано суду акти виконаних робіт, податкові накладні, докази сплати.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Отже, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що укладені позивачем договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Цифромедіа», ТОВ «Скіфія-Транзит» та ТОВ «Кофе Пост».

У зв'язку з цим, дії платника податку позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти надання послуг містять лише загальну назву послуг, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами послуги надані саме цими контрагентами.

Оскільки, позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договорів з ТОВ «Цифромедіа», ТОВ «Скіфія-Транзит» та ТОВ «Кофе Пост» у серпні 2014 р., позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення у зв'язку їх необґрунтованістю та не доведеністю.

Враховуючи, те що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог.

Отже, податковим органом податкове повідомлення-рішення № 0000732202 від 17.02.2015 р. обґрунтовано збільшено позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 424 371,00 грн., та застосовано штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені позивачем не доводять обґрунтованості позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня на рівні 1 218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Продакшн Філм" відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Філм» (код ЄДРПОУ 38091885) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні, 80 копійок).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук