Ухвала

від 21.12.2016 по справі 804/4377/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2016 рокусправа № 804/4377/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_1 ( довіреність № 41 від 03.10.2016 року)

Відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність № 1068/9 від 11.05.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 р.

у справі № 804/4377/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія"Енерго-Інвест"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 07.06.2016 та № НОМЕР_2 від 07.06.2016,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просить: визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 07.06.2016, яким збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) на суму 762 930,00грн., штрафні санкції 190 732,50 грн. та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 07.06.2016, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 392 230,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000514002 від 07.06.2016 року та податкове повідомлення - рішення №0000524002 від 07.06.2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що актом перевірки правомірно встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 8 392 230 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету року на 762 930 грн. Перевіркою встановлено відсутність документа щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорт якості, сертифікат відповідності тощо), наявність якого передбачена технічним регламентом, договором або згідно з обов'язковою сертифікацією відповідно до нормативних актів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Продукція на яку не має передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують її якість та безпеку, є небезпечною та підлягає вилученню з обігу відповідно до абз.7 ст.1, ст..5,6,8 Закону України «Про вилучення з обігу,переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції». Первинні документи надані перевіряючим не підтверджують здійснення господарської операції з поставки ТМЦ та не є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду першої інстанції наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судом норм матеріального права та дотримання ним процесуальних норм, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає.

Під час перегляду справи встановлено, що на підставі наказу від 16.05.2016 року №196 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ В«ПІК В«Енерго-ІнвестВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах у червні 2014 року з ТОВ В«Атлантида ГрупВ» .

За результатами перевірки складено акт №114/28-01-40-02-33612250 від 17.06.2016 року , яким встановлено наступні порушення: пункту 44.1 статті 44, пункту 135.1., пункту 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 137.16 статті 137 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, із змінами та доповненнями, ст.1 ст.3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) ТОВ В«ПІК В«Енерго-ІнвестВ» на суму безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей від невстановлених осіб за доходи за 2014 рік на загальну суму 4 577 580 грн.; п. 198.1, П.198Д п. 198.6 ст.198 п.п и) п. 201.1, ст. 201, п.46.5 ст. 46 Податкового кодексу України, п.п 14.5 п. 14 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.11.13 №678 ТОВ ПІК В«ЕнернгінвестВ» порушено порядок ведення податкового обліку 3 що призвело до рушення п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПКУ та заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на 672 930 грн.

На підставі акту перевірки 114/28-01-40-02-33612250 від 17.06.2016 року відповідачем складено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 07.06.2016, яким збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) на суму 762 930,00грн., штрафні санкції 190 732,50 грн. та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 07.06.2016, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 392 230,00 грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Так у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ПП «Атлантида Груп», а саме, між позивачем та зазначеним контрагентом був укладений договір поставки № 1505/14П від 20.05.2014 року, відповідно до умов якого Постачальник постачає, а Покупець приймає товар згідно додатку специфікації, , марка, ціна, кількість та якісні показники якого узгоджені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій до перевірки позивачем надано: податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, акти надання послуг, специфікації.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулось придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Оглянуті в судовому засіданні первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права. Достовірних, належних і переконливих доказів, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або підробленими та містять неправдиву, недостовірну інформацію щодо спірного правочину перевіряючими в акті перевірки не наведено.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі і за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, досліджуючи господарську діяльність позивача шляхом аналізу первинних та бухгалтерських документів, наявних у справі, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження належними та допустимими доказами реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом.

Натомість контролюючим органом не надано будь-яких належних та переконливих доказів протиправної поведінки, як самого позивача так і його контрагента.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується зазначає, що висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення є протиправними, оскільки програмне забезпечення до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься, такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 р. у справі № 804/4377/16 - залишити без змін.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України ( Отримувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпро, Дніпропетровської області, рахунок отримувача: 31217206781004; КБКД 22030101; Код з ЄРДПОУ: 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012 ) з бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС несплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 154 207 (сто п'ятдесят чотири тисячі двісті сім гривень) 23 коп.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак