Ухвала

від 19.12.2016 по справі 757/57498/16-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57498/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2016 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження слідчого ОСОБА_3 , представника володільця майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Києві провадження за клопотанням старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим із прокурором, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001068 від 02.06.15 за фактом незаконного заволодіння службовими особами Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін» та ТОВ «Інтеграліті Інвест», більше 70 га природно-заповідних земель, розташованих у м. Києві, загальною вартістю за нормативно грошовою оцінкою понад 125 млн. гривень, за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Під час розслідування кримінального провадження встановлено, що службові особи Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в порушення норм діючого законодавства, безпідставно передали у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки: площею 34,3740 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0019, площею 30,5199 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0020 та площею 0,2402 га, кадастровий номер 8000000000:90:402:0026, за адресою: м. Київ, Столичне шосе 21-й км.

Дані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» 30.10.08 внесено до статутного фонду ТОВ «Будівельна спілка», засновниками якого являється ОКЖК «Котміст» та ОКЖК «Технолог».

09.07.09 із земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:371:0019 утворено земельну ділянку площею 5,3893 га, та присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0041, яку разом з земельною ділянкою площею 0,2402 га, кадастровий номер 8000000000:90:402:0026 внесено до статутного фонду ТОВ «Лігабуд».

Частина земельної ділянки 8000000000:90:371:0019 площею 22,2526 га передано до статутного фонду ТОВ «Земконтракт», засновником якого є ТОВ «Будівельна спілка».

Земельну ділянку площею 30,5199 га кадастровий номер 8000000000:90:371:0020 ТОВ «Будівельна спілка» 02.08.2010 внесло до статутного фонду ТОВ «Срібна затока», яке в свою чергу розбило вказану земельну ділянку на частини, а саме: 8000000000:90:371:0161, 8000000000:90:371:0162, 8000000000:90:371:0163, 8000000000:90:371:0164, 8000000000:90:371:0165, 8000000000:90:371:0166 та 8000000000:90:371:0167.

В 2012 році ТОВ «Срібна затока» земельні ділянки 8000000000:90:371:0162, 8000000000:90:371:0163, 8000000000:90:371:0164, 8000000000:90:371:0165 внесло до статутного фонду ТОВ «Інтеграліті інвест».

Земельну ділянку номер 8000000000:90:371:0161 ТОВ «Срібна затока» внесло до статутного фонду ТОВ «Провін», а те в свою чергу внесло дану земельну ділянку до статутного фонду ТОВ «Мірет» (код 38750045).

Земельну ділянку номер 8000000000:90:371:0166 ТОВ «Срібна затока» внесло до статутного фонду ТОВ «Чарівна затока» (код 38343135).

Земельну ділянку номер 8000000000:90:371:0167 внесло до статутного фонду ТОВ «Сателін» (код 38389735).

24.04.2013 року ТОВ «Інтеграліті інвест» земельні ділянки 8000000000:90:371:0162, 8000000000:90:371:0163 та 8000000000:90:371:0164 об`єднано в земельну ділянку під номером 8000000000:90:371:0169, з подальшим розподілом на земельні ділянки номер: 8000000000:90:371:0172, 8000000000:90:371:0173, 8000000000:90:371:0174 та 8000000000:90:371:0175.

19.10.2016 року ТОВ «Інтеграліті інвест» земельні ділянки номер: 8000000000:90:371:0165, 8000000000:90:371:0172, 8000000000:90:371:0173, 8000000000:90:371:0174 та 8000000000:90:371:0175 в складі майнового комплексу реалізовано ОСОБА_4 (номер платника податків НОМЕР_1 ).

Допитаний в якості свідка 09.07.15 засновник та керівник ОКЖК «Котміст» ОСОБА_6 показав, що ніяких установчих та внутрішніх документів ОКЖК «Котміст» не підписував, та підписи від його імені в довіреності від 18.06.07, протоколі №1 установчих зборів засновників ОКЖК «Котміст», про створення кооперативу, від 18.06.07, статуті ОКЖК «Котміст» за 2007 рік та заяві від 19.12.08 йому не належать, та фактично він ніколи засновником та керівником кооперативу не являвся.

Покази ОСОБА_6 підтверджуються висновком почеркознавчої експертизи від 21.09.2015 року.

Даний факт свідчить, що ОКЖК «Котміст» було створено лише з метою незаконного заволодіння земельними ділянками.

Отже, земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення, тобто мають властивості, визначені ст. 167 КПК України, що обумовлює необхідність накладення на них арешту з метою забезпечення заходів даного кримінального провадження.

Заслухавши пояснення слідчого в обґрунтування доводів та вимог клопотання, заперечення представника володільця майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону № 1019-VIII від 18.02.2016 (далі КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 170 КПК України).

Отже, положеннями КПК України фактично передбачені два самостійні інститути забезпечення заходів кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, а саме накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ст. 170 КПК України), а також накладення арешту на речі, майно та документи, які мають режим тимчасово вилученого майна та/або з метою збереження речових доказів (ч. 5 ст. 171, ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України).

Органом досудового розслідування за погодженням з прокурором у вищевказаному клопотанні ініційовано питання про арешт майна як такого, що відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Між тим, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину ( п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні, за фактом якого здійснюється досудове розслідування, службові особи ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Земконтракт», ТОВ «Лігабуд», ТОВ «Срібна затока», ТОВ «Сателін», ТОВ «Провін» та «ТОВ «Інтеграліті Інвест», за попередньою змовою з невстановленими особами, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділи шляхом отримання ОКЖК «Котміст» у власність та користування для будівництва понад 70 га природно-заповідних земель, розташованих у м. Києві, загальною вартістю за нормативно грошовою оцінкою понад 125 млн. грн.. та подальшого їх відчуження іншим суб`єктам.

Незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42015000000001068 триває з 02.06.2015, до теперішнього часу жодній особі про підозру не оголошено, цивільний позов у справі не заявлено, а питання про арешт майна ініційовано органом досудового розслідування лише через 18 місяців після початку досудового розслідування.

Натомість, з заперечень захисника, з посиланням на рішення судів, існування яких не заперечував слідчий в судовому засіданні, слідує, що 19.10.2016 ОСОБА_4 придбав у ТОВ «Інтеграліті інвест» земельні ділянки номер: 8000000000:90:371:0165, 8000000000:90:371:0172, 8000000000:90:371:0173, 8000000000:90:371:0174 та 8000000000:90:371:0175 та наразі є їх законним власником.

Згідно з п. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, про що питання органом досудового розслідування не ставиться.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Зважаючи на викладене, органом досудового розслідування не доведено та при розгляді клопотання не встановлено достатніх доказів для безспірного висновку про наявність підстав, які б виправдовували доцільність накладення арешту на майно ОСОБА_4 , який не має статусу підозрюваного в кримінальному провадженні.

Окрім того, в клопотанні слідчого йдеться про необхідність накладення арешту на нерухоме майно у вигляді земельних ділянок, у зв`язку з чим стверджувати про те, що внаслідок незастосування арешту майна можуть наставити наслідки, визначені ч. 2 ст. 170 КПК України, що перешкодять кримінальному провадженню, не надається можливим.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 98, 107, 167, 170, 172 ,173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про арешт майна,- відмовити.

Ухвала про відмову в накладенні арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1