Рішення

від 27.12.2016 по справі 906/1121/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" грудня 2016 р. Справа № 906/1121/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В. ,

при секретарі Гарушкевич О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 10.11.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. №205/1 від 26.12.2016;

від третьої особи: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "Джерело"

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Авіоніка ЛТД"

про стягнення 319997,74 грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 319997,74грн, з яких: 180000,00грн - основного боргу, 8069,00грн - 3% річних, 29308,47грн - інфляційних нарахувань, 102620,27грн - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару в обумовлені договором поставки №18/11-15 від 18.11.2015 строки.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.11.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.12.2016; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Авоніка ЛТД"; зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Ухвалою суду від 13.12.2016 відкладено розгляд справи на 27.12.2016.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Подав клопотання від 26.12.2016 про долучення до матеріалів справи документів згідно наведеного переліку та довідку в якій зазначив, що відповідачем 26.12.2016 здійснено оплату заборгованості на суму 2000,00грн, таким чином сума основного боргу на день розгляду справи становить 178000,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав наявність боргу перед позивачем у розмірі 178000,00грн, заперечив щодо нарахування пені 3% річних та інфляційних, надав письмовий відзив на позовну заяву №197 від 02.12.2016 (а.с.88).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. 01.12.2016 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі з відповідними додатками. У поясненнях третя особа зазначає, що підтримує позовні вимоги позивача в повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи без участі повноважного представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2015 між ТОВ Авіоніка ЛТД" (третя особа, покупець) та ТОВ "Гулянецький щебзавод" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №18/11-15 (а.с. 14-17), за умовами якого, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість щебеню гранітного (надалі-товар) номенклатура, якість, кількість, ціни, місце поставки і період поставки якого визначена в даному договорі, специфікаціях і рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.5 договору постачальник зобов'язаний здійснювати поставку товару покупцю протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту надходження належно оформленої письмової заявки від покупця та отримання постачальником від покупця 100% попередньої оплати за відповідну партію товару.

На виконання умов договору поставки ТОВ "Авіоніка ЛТД" сплатило відповідачу в якості попередньої оплати 300000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №378 та №379 від 20.11.2015 (а.с. 18-19).

Відповідач, в свою чергу не здійснив поставку товару, обумовленого Договором поставки №18/11-15 від 18.11.2015.

31.08.2016 між ТОВ "Авіоніка ЛТД" (третя особа, первісний кредитор) та ТОВ "Дистрибуційна компанія "Джерело" (позивач, новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №31/08/16-11 (а.с. 20-21).

Пунктом 1.1 договору про відступлення права вимоги визначено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки №18/11-15 від 18.11.2015, укладеному між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" код ЄДРПОУ 33201062.

Отже, на підставі договору №31/08/16-П ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "Джерело" набуло право вимагати від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" належного виконання всіх зобов'язань за договором поставки №08/11-15 від 18.11.2015.

В подальшому, у зв'язку із невиконанням відповідачем свого договірного зобов'язання щодо поставки товару, позивач (новий кредитор за договором про відступлення права вимоги від 31.08.2016) направив відповідачу вимогу від 08.09.2016, в якій фактично відмовився від договору та просив відповідача в строк до 16.09.2016 повернути передплату в сумі 300000,00грн (а.с.22).

Згідно платіжних доручень №1623 від 15.09.2016, №1628 від 21.09.2016 та №1639 від 28.09.2016 відповідач частково повернув передоплату за непоставлений товар на загальну суму 120000,00грн (а.с. 23-25).

15.10.2016 позивач повторно направив відповідачу претензію № 21 від 12.10.2016 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 180000,00грн в десятиденний термін з моменту отримання даної претензії (а.с.26-27).

У відповіді на претензію №186 від 09.11.2016 відповідач повідомив про скрутний фінансовий стан підприємства та зазначив, що після надходження необхідних грошових коштів підприємство буде здійснювати погашення заборгованості в межах фінансових можливостей (а.с.82).

Однак заборгованість у розмірі 180000,00грн залишилась непогашеною. Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду в ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" перед ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "Джерело" існувала заборгованість у сумі 180000,00грн (300000грн - 120000грн).

Під час розгляду справи відповідач сплатив основний борг у розмірі 2000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №1790 від 26.12.2016 (а.с.86).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 2000,00грн основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що несплаченою залишилась сума у розмірі 178000,00 грн.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, повернення попередньої оплати за договором поставки №18/11-15 від 18.11.2015.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з поставки товару.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Слід зазначити, що розділом 2 договору поставки передбачено строки поставки товару, а саме: протягом 5 робочих днів з моменту отримання 100% попередньої оплати за товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Авіоніка ЛТД" на умовах п.2.5 договору здійснило відповідачу передплату у розмірі 300000,00грн.

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати ТОВ "Авіоніка ЛТД" товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його.

Проте, відповідач не здійснив поставку товару, обумовленого договором поставки №18/11-15 від 18.11.2015 та не повернув позивачу сплачену передплату у розмірі 178000,00 грн.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

В силу приписів ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись наведеним позивач направив вимогу від 08.09.2016, в якій просив повернути сплачені грошові кошти за непоставлений товар в строк до 16.09.2016 (а.с.22).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, обумовлений договором поставки №18/11-15 від 18.11.2015, або докази повернення суми попередньої оплати.

Відповідач доказів повернення коштів не надав, наявність заборгованості у розмірі 178000,00грн, визнав.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 178000,00грн попередньої оплати обґрунтовані, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 102620,27грн пені за період з 26.11.2015 по 13.11.2016.

Позивач, мотивуючи позовні вимоги про стягнення пені посилається на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.6.1 договору поставки, яким передбачено, що сторони несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за договором у повному об'ємі, згідно з діючим законодавством України.

Господарський суд вважає вимогу позивача про стягнення пені безпідставною, виходячи з наступного.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, наведеними нормами чинного законодавства в імперативному порядку встановлено, що вимога про стягнення пені може ставитися лише за умови письмового зазначення в договорі такого виду відповідальності за невиконання договірних зобов'язань.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору поставки №18/11-15 від 18.11.2015 сторони не передбачили відповідальності у вигляді сплати постачальником пені в разі невчасної поставки товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 102620,27грн пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 29308,47грн - інфляційних нарахувань за період 26.11.2015-13.11.2016 та 8069,00грн - 3% річних за період 26.11.2015-14.11.2016 (а.с.11-12).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведені позивачем у позовній заяві розрахунки суми інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що до моменту пред'явлення ТОВ "Дистрибуційна компанія "Джерело" листа вимоги про погашення заборгованості від 08.09.2016, у ТОВ "Гулянецький щебзавод" було відсутнє грошове зобов'язання, оскільки існував обов'язок поставити продукцію. Натомість, з моменту, коли позивач відмовився від договору та просив повернути йому кошти у строк до 16.09.2016 у відповідача виник обов'язок повернути грошові кошти, тобто з 16.09.2016 виникло грошове зобов'язання перед позивачем на суму попередньої оплати у розмірі 300000,00 грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату "Про затвердження ОСОБА_2 розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 №265 ).

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення сума інфляційних становить 5040,00грн, оскільки, при здійсненні їх нарахування, позивачем було помилково нараховано інфляцію на місяці, коли у відповідача було відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем.

Крім того, суд зазначає, що при розрахунку інфляційних нарахувань позивачем не було враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції має визначатися з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав би бути здійснений, а не на конкретну дату місяця (постанова Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14).

За таких обставин, у стягненні 24268,47 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір 3% річних за період з 16.09.2016 по 14.11.2016 становить 901,65грн. Вимоги в частині стягнення 7167,35грн пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 183941,65грн, з яких: 178000,00грн основного боргу, 5040,00грн інфляційних втрат та 901,65грн 3% річних.

У стягненні 102620,27грн пені, 7167,35грн 3% річних та 24268,47грн інфляційних суд відмовляє.

Також, суд на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2000,00грн за відсутністю предмету спору.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2000,00грн основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" (11562, Житомирська область, Коростенський район, с.Бондарівка, код ЄДРПОУ 33201062)

на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "Джерело" ( 03186, м.Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 2/32, корпус 76, код ЄДРПОУ 38269366)

- 178000,00грн основного боргу;

- 5040,00грн інфляційних втрат;

- 901,65грн 3% річних;

- 2789,12грн судового збору.

4. У іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.12.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2- позивачу (рек. з повід.) за адресою: 01001, м. Київ, вул. Володимирська 45 оф. 100

2 - відповідачу (рек.з пов.);

3, 4 - третій особі за 2-ма адресами (рек.з пов.)