Рішення

від 21.12.2016 по справі 910/19125/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016Справа №910/19125/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬ-БАУ" доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України проскасування рішення Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Петренко В.В. - представник за довіреністю; Шелефост Т.М. - представник за довіреністю; від відповідача:Корець О.Г. - представник за довіреністю; Стуканов Р.В. - представник за довіреністю; від третьої особи:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬ-БАУ" (далі - позивач, ТОВ "ЕДЕЛЬ-БАУ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (далі - відповідач, Уповноважена особа Фонду) про визнання протиправним та повне скасування рішення у формі повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину № 11/2-47234 від 23.09.2016 року (правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012 року).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 р. порушено провадження у справі № 910/19125/16, розгляд справи призначено на 18.11.2016 р.

У судовому засіданні 18.11.2016 року представник позивача наполягав на задоволенні позову та надав усні пояснення по справі. 17.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить суд витребувати в Уповноваженої особи фонду належним чином завірену копію акту перевірки правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012 року, укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "ЕДЕЛЬ-БАУ" за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу № 2161-НВ від 12.03.2013 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Станіславська торгова компанія", копію розпорядчого акта яким було визнано спірний правочин нікчемним та оригінали для огляду.

Представник відповідача безпосередньо у судовому засіданні 18.11.2016 року проти заявленого позову заперечував посилаючись, зокрема, на викладені у відзиві обставини.

Крім того, 18.11.2016 року від Національного банку України надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки майнові права за кредитним договором № 48-2013 та кредитним договором № 010-12/12/90, укладений між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "ЕДЕЛЬ-БАУ" перебувають в заставі Національного банку України на підставі Договору застави майнових прав № 29/ЗМП від 03.04.2014 року, укладеного між НБУ та ПАТ "ВіЕйБі Банк".

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.12.2016 року.

У судовому засіданні 09.12.2016 року судом було розглянуто клопотання Національного банку України про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Керуючись ст. ст. 27, 33, 34, 43, ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання та про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник позивача підтримував позовні вимоги, наполягав на заяві про витребування доказів від 18.11.2016 року.

Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, не через те, що його необхідно визнати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. Тобто, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт. Крім того, управлінського рішення у формі наказу про визнання нікчемним правочинів уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіною М.А. не видавалося, а тому фактично відсутній предмет спору.

Дослідивши матеріали справи та керуючись ст. ст. 33, 34, 38, 43, ГПК України, суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідно до ст. 69 ГПК України стороною було подано клопотання про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів.

Враховуючи особливості справи, що розглядається, суд задовольнив клопотання про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та вирішив відкласти розгляд справи на 21.12.2016 року.

Представники позивача у судовому засіданні 21.12.2016 року продовжували наполягати на задоволенні позову, 20.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду позивачем також було подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення по справі № 910/19050/16.

Представники відповідача проти позову заперечували. На виконання вимог суду відповідачем було долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 123 від 20.11.2014 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Витяг з Акту від 09.02.2015 року перевірки правочинів (у тому числі Договорів), вчинених (укладених) банком в період з 21.11.2013 року по 20.11.2014 року.

Представник третьої особи у судовому засіданні присутнім не був, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення слухання справи.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі фактичних даних для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 21.12.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 р. № 63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року №213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Як вбачається із позовної заяви, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬ-БАУ" від Уповноваженої особи фонду надійшло рішення у формі повідомлення про нікчемність правочину № 11/2-47234 від 23.09.2016 року. Вказаним рішенням визнано нікчемним правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012 року, укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "ЕДЕЛЬ-БАУ", за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу № 2161-НВ від 12.03.2013 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Станіславська торгова компанія".

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, вказане рішення у формі повідомлення підлягає скасуванню з наступних підстав:

- повідомлення про нікчемність правочину було прийняте 23.09.2016 року, тобто під час процедури ліквідації банку (яка слідує після закінчення тимчасової адміністрації), тому посилання в повідомленні на ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на підставу визнання договору нікчемним є необґрунтованими;

- правомірність правочину не оскаржувалась відповідачем, у зв'язку з чим він є правомірним та обов'язковим до виконання сторонами, визнання правочину (щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012 року укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "ЕДЕЛЬ-БАУ", за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу № 2161-НВ від 12.03.2013 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Станіславська торгова компанія") нікчемним, призведе до неможливості виконання Договору застави майнових прав від 31.10.2013 року (далі - договір ЗМП), укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012 року та відповідно до порушення норм матеріального права;

- відповідач у своєму повідомленні не уточнює які саме умови правочину (кредитного договору 3 010-12/12/90 від 30.03.2012 року) передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.;

- у повідомлені не обґрунтовано посилання на норму Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬ-БАУ" задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відносини пов'язані з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків регулюється Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є спеціальним відносно інших законодавчих актів України щодо цих правовідносин.

Відповідно до п. 2 статті 1 вказаного закону, метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно ч. 3 ст. 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується.

Частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Так, на виконання вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіною М.А., 15.12.2014 року було видано Наказ № 90 "Про перевірку договорів".

З метою здійснення альтернативної Наказу № 90 від 15.12.2014 року незалежної перевірки правочинів (договорів), Уповноваженою особою Фонду 20.01.2015 року було видано Наказ № 23/1 "Про здійснення альтернативної перевірки договорів".

За результатами проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ "ВіЕйБі Банк" з 21.11.2013 року по 20.11.2014 року комісією з перевірки правочинів було складено Акт від 09.02.2015 року, відповідно до якого комісією було виявлено ряд правочинів, які підпадають під підстави визначені положеннями ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є нікчемними, зокрема:

- правочин щодо здійснення погашення заборгованості за Кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "ЕДЕЛЬ-БАУ", за рахунок коштів, розміщених на депозитних рахунках за Договором банківського вкладу № 2161-НВ від 12.03.2013 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Станіславська торгівельна компанія".

Відповідно до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, № 2 від 05.07.2012 року (далі - Положення), зареєстроване У Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за № 1581/21893 (в редакції станом на час складання Акту перевірки від 09.02.2015 року), - Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Як вбачається із позовної заяви, позивач посилається на той факт, що повідомлення про нікчемність правочину було прийняте на підставі Акту перевірки вже після прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк", хоча, як зауважує ТОВ "ЕДЕЛЬ-БАУ", згідно вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд забезпечує перевірку правочинів протягом дії тимчасової адміністрації.

Дослідивши наявні у матеріалах справи фактичні дані, судом встановлено, що Акт перевірки правочинів було складено комісією 09.02.2015 року, а рішення про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" винесено 20.03.2015 року. Таким чином, перевірку правочинів в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було проведено у відповідності до процедури, встановленої законодавством.

Крім того, пунктом 1 частини 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Щодо тверджень позивача про те, що визнання правочину нікчемним призведе до неможливості виконання Договору ЗПМ, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Надіславши Повідомлення № 11/2-47234 від 23.09.2016 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про нікчемність правочину щодо здійснення погашення заборгованості за Кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "ЕДЕЛЬ-БАУ", за рахунок коштів, розміщених на депозитних рахунках за Договором банківського вкладу № 2161-НВ від 12.03.2013 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Станіславська торгівельна компанія". Тобто, нікчемним визнано не договір застави майнових прав від 31.10.2013 року або кредитний договір № 010-12/12/90 від 30.03.2012 року, а саме правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів, розміщених на депозитних рахунках.

26.05.2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято Рішення № 826 "Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення". При складанні повідомлення про нікчемність правочину від 23.09.2016 року № 11/2-47234 Уповноважена особа Фонду повинна була керуватись вимогами вказаного Положення.

У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов'язково зазначаються:

- підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону);

- інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним у судовому порядку не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому, нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те, що його необхідно визнати таким. Тобто Уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує факт.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину № 11/2-47234 від 23.09.2016 року.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказане вище, у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬ-БАУ" слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статями 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬ-БАУ" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про скасування рішення у формі повідомлення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 26.12.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко