Постанова

від 19.04.2017 по справі 910/19125/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р. Справа№ 910/19125/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Петренко В.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Демченко О.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016р.

у справі №910/19125/16 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау"

до відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національний банк України

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬ-БАУ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину № 11/2-47234 від 23.09.2016р.

Умотивуючи позовні вимоги, позивач вказував, що уповноваженою особою Фонду - Славкіної М.А. неправомірно винесено рішення (№ 11/2-47234 від 23.09.2016р.) про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №010-12/12/90 від 30.03.2012р., укладеного між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ Едель Бау , за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2161-НВ від 12.03.2013р., укладеного між ПАТ ВіЕйБі Бак та ТОВ Станіславська торгова компанія .

Як на підставу скасування оскаржуваного рішення позивач посилався на наступні обставини:

- повідомлення про нікчемність правочину було сформовано 23.09.2016р. під час процедури ліквідації банку (яка слідує після закінчення тимчасової адміністрації), тому посилання на ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на підставу визнання договору нікчемним, суперечить фактичним обставинам є необґрунтованим;

- правомірність правочину не була спростована судом, у зв'язку з чим він є правомірним та обов'язковим до виконання сторонами;

- визнання правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012р. укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "ЕДЕЛЬ-БАУ", за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу № 2161-НВ від 12.03.2013р., укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Станіславська торгова компанія", нікчемним призведе до неможливості виконання Договору застави майнових прав від 31.10.2013р. (далі - договір ЗМП), укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012р., та відповідно до порушення норм матеріального права;

- не уточнено, які саме умови правочину (кредитного договору № 010-12/12/90 від 30.03.2012р.) передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- у повідомлені не обґрунтовано посилання на норму Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2016р. залучено Національний банк України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 по справі №910/19125/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з мотивами та висновками суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016р. скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також на не повністю встановлення обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017р. колегією суддів у складі головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.02.2017р.

13.02.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив, в якому його представник вказував на обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення.

27.02.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли додаткові пояснення, в яких його представник зазначав, що оскаржуване рішення прийнято з відповідністю норм матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

27.02.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення з наведенням мотивів для скасування оскаржуваного рішення та підставністю задоволення апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017р., запропоновано позивачу надати належним чином засвідчені докази звернення ПАТ "ВіЕйБі Банк" з приводу погашення заборгованості за кредитним договором №010-12/12/90 від 30.03.2012р., розгляд справи відкладено до 21.03.2017р.

14.03.2017р. до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р. розгляд справи відкладено до 30.03.2017р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сітайло Л.Г. у відпустці, вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017р. розгляд даної справи призначено на 19.04.2017р.

Третя особа до судового засідання, що відбулось 19.04.2017р., не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

30.03.2012р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Фінансова ініціатива (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Прикарпатська фінансова компанія (позичальник) був укладений кредитний договір №010-12/12/90.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору кредитор зобов'язувався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію (кредит), а позичальник - погасити заборгованість по кредитній лінії в термін до 27.09.2013р. включно, і сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14% річних.

Договір, як це передбачили сторони, діяв до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені) (п. 6.1 договору).

Договорами від 03.09.2012р., від 28.12.2012р., від 28.02.2013р., від 27.09.2013р., від 04.10.2013р., від 04.10.2013р., від 01.04.2014р., від 27.08.2014р., від 19.02.2013р., від 15.04.2013р., від 15.05.2013р., від 18.06.2013р., від 16.07.2013р., від 15.11.2013р., від 16.12.2013р., від 15.01.2014р., від 17.02.2014р., від 17.03.2014р., від 16.06.2014р., від 15.07.2014р., від 15.08.2014р., від 15.09.2014р., від 15.10.2014р. внесені зміни до Кредитного договору, зокрема, замінено кредитора з ПАТ Комерційний банк Фінансова ініціатива на ПАТ ВіЕйБі Банк (на підставі договору про відступлення права вимоги №4/03/12 від 30.08.2012р.) та замінено сторону позичальника з ТОВ Прикарпатська фінансова компанія на ТОВ Едель-Бау . Позичальнику надано кредит у сумі 50 115 068,49 грн. строком користування до 26.09.2014р. під 25% річних.

12.03.2013р. між ПАТ ВіЕйБі Банк (банк) та ТОВ Станіславська торгова компанія (вкладник) укладено Генеральний договір про здійснення вкладних операцій №2161-НВ, за змістом п. 1.2 якого вкладник розміщує в банку належні йому вільні грошові кошти (вклад) на рахунок №26151880000006 в національній валюті України і/або в іноземній валюті, при яких банк зобов'язується своєчасно повернути вкладнику суму вкладу і сплачувати проценти за його використання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання банком і вкладником і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань по ньому (п. 8.1 договору).

Додатковими угодами №1 від 12.03.2013р., №2 від 27.02.2014р., №3 від 01.10.2014р. продовжено строк дії договору до 30.09.2015р., розмір вкладу - 214 300 000 грн., процентна ставка за вкладом - 16% річних.

31.10.2013р. за укладеним між ПАТ ВіЕйБі Банк (банк) та ТОВ Станіславська торгова компанія Договором застави майнових прав №48/010-3-2013 забезпечено виконання зобов'язань позичальника, зокрема, за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012р.

03.04.2014р. між Національним банком України (заставодержатель) та ПАТ ВіЕйБі Банк (заставодавець) укладено Договір застави майнових прав №29/ЗМП, за яким у заставу НБУ були передані майнові права (права вимоги) за кредитними договорами, які укладені між Заставодавцем і юридичними та фізичними особами, у тому числі, за Кредитним договором №010-12/12/90 від 30.03.2012р. з позивачем (п. 1.1).

Додатковим договорами №1 від 04.04.2014р. та № 2 від 15.04.2014р. до договору застави майнових прав від 03.04.2014р. внесено зміни.

14.11.2014р. на виконання умов договору застави №48/010-3-2013 ПАТ ВіЕйБі Банк звернувся до ТОВ Станіславська торгова компанія щодо дострокового погашення заборгованості по кредитному договору №010/12/12/90 на суму 49 694 171,03 грн.

Утім, за твердженнями позивача, 14.11.2014р. заборгованість за Кредитним договором №010-12/12/90 від 30.03.2012р. була погашена шляхом перерахування грошових коштів з депозитного рахунку ТОВ Станіславська торгова компанія у розмірі 49 694 171,03 грн., відкритого на підставі Генерального договору про здійснення вкладних операцій №2161-НВ від 12.03.2013р., відповідно до наданої позивачем виписки по особовим рахункам за 14.11.2014р.

Постановою Правління Національного банку України № 733 від 20.11.2014р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 20.11.2014р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015р. розпочата процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №213 від 22.02.2016р. продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19.03.2018р. включно.

Уповноважена особа Фонду -Славкіна М.А. сформувала і направила повідомлення про нікчемність правочину № 11/2-47234 від 23.09.2016р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕЛЬ-БАУ" щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012р., укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "ЕДЕЛЬ-БАУ", за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу № 2161-НВ від 12.03.2013р., укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Станіславська торгова компанія".

За твердженнями позивача, вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни є неправомірним та необґрунтованим, а вчинений правочин не містить умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. До того ж, позивачем наголошено, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою лише у період дії тимчасової адміністрації.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що перевірку правочинів проведено у відповідності до встановленої законодавством процедури, правочин є нікчемним в силу Закону, а позивачем не доведено наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину № 11/2-47234 від 23.09.2016р.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного господарського суду погодитися не може.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Статтею 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно ч.1 ст. 54 вказаного нормативно-правового акту рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

У ч. 1 ст. 76 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст. 77 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

На підставі постанови Правління Національного банку України №733 від 20.11.2014р. Про віднесення Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 від 20.11.2014р. Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський Акціонерний Банк , згідно з яким з 21.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк .

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 від 20.03.2015р., розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Тобто, з наведеного вбачається, що нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Поряд з цим, відповідно до статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, а цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не містить відмінного від Цивільного Кодексу України терміну правочин , а тому надане Цивільним кодексом України визначення цього терміну підлягає застосуванню у розумінні, яке надане главою 16 розділу ІУ Книги першої Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договір) Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Проте, не всі дії, які вказані у статті 202 ЦК України, можуть бути визнані правочином. Для правової кваліфікації дій учасників цивільного обороту, спрямованих на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків в якості правочинів, суттєве значення має встановлення підстав вчинення таких дій, тобто сукупності юридично значимих причин- обставин, безпосереднім об'єктивним наслідком яких стали такі дії. Саме правова підстава тієї чи іншої дії надає їй якостей цивільно-правового правочину і дозволяє належним чином кваліфікувати правочин за видом і типом та норми матеріального права, якими цей правочин регулюється.

Як випливає з аналізу глави 16 ЦК України, законодавець визначає договір і дії, що вчиняються на виконання зобов'язання з договору, у нерозривній єдності, а правила про форму правочину і про його недійсність - розглядає у відношенні підстав виникнення зобов'язання.

Тому підставою зобов'язання надати кредит і зобов'язання його повернути є не низка правочинів, які складаються із відповідних дій позичальника та позикодавця, а одна правова підстава - письмово вчинений двосторонній правочин - кредитний договір №010-12/12/90 від 30.03.2012р. між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ Едель Бау , зміст якого, викладений у формі єдиного документа, узгоджений сторонами та підписаний ними.

Аналогічним чином не вважаються правочином дії заставодавця та заставодержателя, спрямовані на виконання існуючих між ними зобов'язань за правочином застави.

Зі змісту повідомлення № 11/2-47234 від 23.09.2016р. вбачається, що уповноважена особа Фонду розширено тлумачить поняття правочину, помилково вважаючи, що будь-яка дія, спрямована на припинення між сторонами прав та обов'язків, є правочином.

Твердження позивача про порушення відповідачем Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, який затверджено Рішенням №826 від 26.05.2016р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виявлення нікчемності правочину у процедурі ліквідації, колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Ухвалою від 09.12.2016р. судом першої інстанції в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України було витребувано в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни копію акту перевірки правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012р., який укладений між позивачем та відповідачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором № 2161-НВ від 12.03.2013р., укладеного між відповідачем та ТОВ Станіславська торгова компанія копію розпорядчого акту, яким було визнано спірний правочин нікчемним.

За приписами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Проте, всупереч означеним вище нормам чинного законодавства відповідачем в повному обсязі вимоги суду виконано не було, а представлено до матеріалів справи лише витяг з акту б/н від 09.02.2015р. перевірки правочинів, тоді як розпорядчого акту, яким було визнано спірний правочин нікчемним, до матеріалів справи не надано.

Однак, з витягу з акту перевірки вбачається, що фактично виявлення нікчемних правочинів було здійснено до 09.02.2015р., тобто до моменту відкликання банківської ліценції у Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк .

Крім того, посилання позивача на Рішення №826 від 26.05.2016р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини виникли до набуття законної сили вказаним рішенням.

За встановлених обставин, посилання позивача на порушення відповідачем вимог закону щодо моменту здійснення відповідачем перевірки правочинів банку є юридично неспроможними.

З приводу посилань відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни, а отже не може бути визнано незаконним та скасовано, апеляційний суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Слід зазначити що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Згідно з правовою позицією Верховного суду України у справі за 6-2309цс16 від 09.11.2016р. звернення позивача до суб'єкта владних повноважень само по собі не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, якщо позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди.

Тому колегія суддів вважає за необхідне захистити права позивача шляхом визнання незаконним та скасування рішення у формі повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину № 11/2-47234 від 23.09.2016р. (правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством ВіЕйБі Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау", за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2161-НВ від 12.03.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством ВіЕйБі Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Станіславська торгова компанія .

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016р. у справі №910/19125/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау".

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016р. у справі №910/19125/16 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016р. у справі №910/19125/16 - скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау".

Визнати протиправним і повністю скасувати рішення у формі повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину № 11/2-47234 від 23.09.2016р. (правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010-12/12/90 від 30.03.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством ВіЕйБі Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау", за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2161-НВ від 12.03.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством ВіЕйБі Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Станіславська торгова компанія .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, ЄДРПОУ 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" (43005, м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21-А, ЄДРПОУ 34396655) судовий збір за подання позову 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги 3 031 (три тисячі тридцять одна) грн. 60 коп.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

4. Матеріали справи №910/19125/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко