Рішення

від 22.12.2016 по справі 910/19180/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016Справа №910/19180/16

За позовом Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району в м. Києві

до Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-4»

про стягнення 204 287,42 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

20.10.2016 Комунальне підприємство «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району в м. Києві звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-4» про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 171 023,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 27 902,11 грн., 3% річних у розмірі 902,85 грн. та пені у розмірі 4458,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати комунальних послуг відповідно до договору №202 на надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 01.02.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2016 порушено провадження по справі №910/19180/16, розгляд справи призначено на 17.11.2016.

17.11.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив, посилаючись на недоведеність розміру заборгованості.

В судовому засіданні 17.11.2016 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.12.2016.

08.12.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Судове засідання 08.12.2016 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О., а саме перебуванням на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2016 у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, справу №910/19180/16 призначено до розгляду на 22.12.2016.

Представники сторін в судове засідання 22.12.2016 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.02.2013 року між Комунальним підприємством «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві (далі – позивач, виконавець) та Житлово-будівельним кооперативом «Хімік-4» (далі – відповідач, споживач) було укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №202, предметом якого є надання виконавцем послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у житловому будинку №17 по вул. Лайоша Гавро, а споживачем здійснення своєчасної оплати таких послуг у строки та на умовах, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець надає послуги відповідно до затвердженого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу та структури, копія якого є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Плата вноситься на розрахунковий рахунок КП «Житлосервіс «Приозерне» та послуги оплачуються в безготівковій формі (п. п. 2.2, 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги становить при оплаті послуг до 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим 2, 43 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та 2,37 грн. для квартир першого поверху (31 053,59 грн.); при оплаті послуг після 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим 2,67 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та 2,61 грн. для квартир першого поверху (34 129,19 грн.).

Споживач зобов'язаний сплачувати послуги в установлений даним договором строк. (п. 3.2 договору)

Відповідно до п. 4.1 договору сторони несуть відповідальність за належне виконання умов відповідно до чинного законодавства.

У п.п. 6.2, 6.3 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила у письмовій формі намір про розірвання договору, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Додатками до договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №202 від 01.02.2013 року сторони узгодили загальну вартість послуг у розмірі 34 129,19 грн. (з ПДВ).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору не виконує належним чином свої зобов'язання зі своєчасної плати за надані послуги у період з 20.02.2015 року по 20.06.2015 року, сплативши лише суму в розмірі 163 467,93 грн., у зв'язку із чим його заборгованість перед Комунальним підприємством «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві становить 171 023,95 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з нього інфляційні втрати у розмірі 27 902,11 грн., 3% річних у розмірі 902,85 грн. та пеню у розмірі 4458,51 грн.

05.10.2015 позивачем за вих. №933 була надіслана на адресу відповідача вимога про сплату заборгованості за договором у розмірі 171 023,95 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 08.10.2015 року поштового відправлення уповноваженій особі підприємства відповідача, проте залишена без відповіді і виконання.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Внаслідок укладення договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №202 від 01.02.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем є як фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Таким чином, юридична чи фізична особа, що отримує житлово-комунальні послуги зобов'язана оплачувати їх.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.

Таким чином, несплата комунальних послуг свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов'язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані комунальні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №202 від 01.02.2013 року позивач у період січень 2015 - червень 2015 надав послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у житловому будинку №17 по вул. Лайоша Гавро, що підтверджується актами про виконання робіт (надання послуг) від 31.01.2015 за послуги за січень 2015 у розмірі 31 003,20 грн., від 28.02.2015 за послуги за лютий 2015 у розмірі 32 943,40 грн., від 31.03.2015 за послуги за березень 2015 у розмірі 32 943,40 грн., від 30.04.2015 за послуги за квітень у розмірі 34 883,60 грн., від 31.05.2015 за послуги за травень 2015 у розмірі 31 089,08 грн., які підписані в односторонньому порядку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №202 від 01.02.2013 року позивачем були виставлені відповідачу платіжні вимоги - доручення від 31.01.2015 на суму 170 938,07 грн., від 28.02.2015 на суму 172 187,14 грн., від 31.03.2015 на суму 172 187,14 грн., від 30.04.2015 на суму 176 625,48 грн., від 31.05.2015 на суму 171 023,95 грн., які були отримані уповноваженим представником підприємства Відповідача, що підтверджується відповідним підписом в графі «підписи одержувача».

Пунктом 2.4 договору передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги становить при оплаті послуг до 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим 2, 43 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та 2,37 грн. для квартир першого поверху (31 053,59 грн.); при оплаті послуг після 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим 2,67 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та 2,61 грн. для квартир першого поверху (34 129,19 грн.).

Як вбачається з виписок по рахунку позивача та наданих відповідачем платіжних доручень, відповідачем було здійснено часткову оплату за надані послуги, а саме: 20.01.2015 – 31 694,33 грн. із зазначенням призначення платежу: «кооперативне обслуговування за грудень 2014 згідно договору №202 від 01.07.2005», 17.02.2015 – 31694,33 грн. із зазначенням призначення платежу: «кооперативне обслуговування за січень 2015 згідно договору №202 від 01.07.2005», 21.04.2015 – 31 694,33 грн. із зазначенням призначення платежу: «кооперативне обслуговування за лютий 2015 згідно договору №202 від 01.07.2005», 28.04.2015 - 31 694,33 грн. із зазначенням призначення платежу: «кооперативне обслуговування за березень 2015 згідно договору №202 від 01.07.2005».

При цьому, Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

У п. 1.3 Інструкції зазначено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. (п. 1.4 Інструкції)

Згідно з п. 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (п.2.3 Інструкції).

Пунктом 3.8 Інструкції встановлено, що реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту лише за зовнішніми ознаками.

Тобто, право визначати призначення платежу належить виключно платнику, отримувач коштів не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Спрямування коштів на погашення боргу, який виник раніше - може мати місце у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачено право отримувача самостійно змінювати «призначення платежу», зазначене у платіжному дорученні.

Крім того, суд не наділений правом змінювати призначення здійснених сторонами платежів та вважати зарахованими кошти в оплату іншого боргу.

При цьому, суд зазначає, що у разі необхідності виправлення помилки, платники надсилають контрагенту (отримувачу коштів) листа, складеного у довільній формі, у якому описують зміст помилки, та до листа додають копію платіжного доручення з відміткою банку. Отриманий лист візується керівником підприємства та підкріплюється до виписки банку.

Проте, в даному випадку відповідач не скористався своїм правом на зміну реквізитів у платіжних дорученнях та не надсилав на адресу контрагента лист про виправлення помилки.

Таким чином, з урахуванням здійснених оплат до порушення провадження у справі №910/19180/16 заборгованість Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-4» перед Комунальним підприємством «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві за договором про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №202 від 01.02.2013 за надані послуги становить 171 023,95 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме: розрахунком заборгованості за період січень 2015 - червень 2015.

Однак, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед Комунальним підприємством «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві за договором про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №202 від 01.02.2013 у розмірі 171 023,95 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2015 позивачем за вих. №933 була надіслана на адресу відповідача вимога про сплату заборгованості за договором у розмірі 171 023,95 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 08.10.2015 року поштового відправлення уповноваженій особі підприємства відповідача, проте залишена без відповіді і виконання.

Відповідно до статті 7 Господарського процесуального кодексу України претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Згідно зі статтею 8 Господарського процесуального кодексу України про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, матеріали справи не містять жодних належних доказів розгляду відповідачем претензії Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві про сплату заборгованості за договором.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату за надані послуги в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 171 023,95 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 902,85 грн. та інфляційні у розмірі 27 902,11 грн. за період з січня по червень 2015.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати за надані послуги за загальний період прострочки, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі з урахуванням ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 4 458,51 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов'язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Як роз'яснено в п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Як вбачається зі статуту відповідача, Житлово-будівельний кооператив «Хімік-4» організовано з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного дев'ятиповерхового будинку на 216 квартир за кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком. Суд зазначає, що житлово-будівельний кооператив є некомерційною організацією, метою якої є задоволення потреб його членів у житлі.

За таких підстав, враховуючи те, що відповідач не є суб'єктом підприємницької діяльності, який використовує нежилі будинки і приміщення, належні йому на праві власності або орендовані ними на підставі договору, то на вказані правовідносини сторін не застосовуються положення норм спеціального Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» в частині нарахування пені.

Оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4 458,51 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві підлягає стягненню заборгованість у розмірі 171 023,95 грн., 3% річних у розмірі 902,85 грн. та інфляційні у розмірі 27 902,11 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-4» (04210, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 17, код 22933933) на користь Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2-В, код 33597153) заборгованість у розмірі 171 023 (сто сімдесят одну тисячу двадцять три) грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 902 (дев'ятсот дві) грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 902 (двадцять сім тисяч дев'ятсот дві) грн. 11 коп. та судовий збір у розмірі 2 997 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 44 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане 27.12.2016.

Суддя                                                                                                              В.О. Демидов