Постанова

від 09.03.2017 по справі 910/19180/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. Справа№ 910/19180/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Бойков О.С. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Хімік-4

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016

у справі №910/19180/16 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Комунального підприємства Житлосервіс Приозерне Оболонського району в місті Києві

до Житлово-будівельного кооперативу Хімік-4

про стягнення 204 287,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Житлосервіс Приозерне Оболонського району в м. Києві звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Хімік-4 про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 171 023,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 27 902,11 грн., 3% річних у розмірі 902,85 грн. та пені у розмірі 4458,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати послуг відповідно до Договору №202 на надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 01.02.2013 за період з 20.02.2015 по 20.06.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/19180/16 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Хімік-4 на користь Комунального підприємства Житлосервіс Приозерне Оболонського району у м. Києві заборгованість у розмірі 171 023 (сто сімдесят одну тисячу двадцять три) грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 902 (дев'ятсот дві) грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 902 (двадцять сім тисяч дев'ятсот дві) грн. 11 коп. та судовий збір у розмірі 2 997 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 44 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконував покладені на нього обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг згідно Договору №202 на надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 01.02.2013.

Водночас, оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 4 458,51 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив Хімік-4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/19180/16 та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За твердженнями скаржника, у нього відсутня заборгованість в позовному періоді (20.02.2015-20.06.2015), що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями про її сплату.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.02.2017.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 09.02.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв'язку з неявкою у судове засіданні представника позивача, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 розгляд справи відкладено на 09.03.2017, зобов'язано позивача до дня розгляду скарги надати суду детальний розрахунок заборгованості у сумі 171 629,20 грн., що виникла станом на 01.01.2015, та про існування якої зазначено позивачем у розрахунку позовних вимог, із зазначенням періодів, у які виникла вказана заборгованість, нарахувань, сум оплат.

У судове засідання, призначене на 09.03.2017, представник позивача знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 09.02.2017 не виконав.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, та з огляду на те, що розгляд справи відкладався, надаючи можливість позивачу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді, колегія суддів, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Представник відповідача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, водночас, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, а позовні вимоги задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2013 між Комунальним підприємством Житлосервіс Приозерне Оболонського району у м. Києві (далі, виконавець) та Житлово-будівельним кооперативом Хімік-4 (далі, споживач) було укладено Договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №202 (далі, Договір), предметом якого є надання виконавцем послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у житловому будинку №17 по вул. Лайоша Гавро, а споживачем здійснення своєчасної оплати таких послуг у строки та на умовах, передбачених цим договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору виконавець надає послуги відповідно до затвердженого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу та структури, копія якого є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Плата вноситься на розрахунковий рахунок КП Житлосервіс Приозерне та послуги оплачуються в безготівковій формі (пункти 2.2., 2.3. Договору).

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги становить при оплаті послуг до 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим 2, 43 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та 2,37 грн. для квартир першого поверху (31 053,59 грн.); при оплаті послуг після 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим 2,67 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та 2,61 грн. для квартир першого поверху (34 129,19 грн.).

Споживач зобов'язаний сплачувати послуги в установлений даним договором строк (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору сторони несуть відповідальність за належне виконання його умов відповідно до чинного законодавства.

Пунктами 6.2., 6.3. Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила у письмовій формі намір про розірвання договору, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Договір пролонгувався та є чинним, що сторонами не заперечувалось.

Додатками до договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №202 від 01.02.2013 сторони узгодили загальну вартість послуг у розмірі 34 129,19 грн. (з ПДВ) у випадку сплати після 20-го числа.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, на виконання умов Договору позивач у період січень 2015 року - червень 2015 року надав відповідачу послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у житловому будинку №17 по вул. Лайоша Гавро, що підтверджується актами про виконання робіт (надання послуг) від 31.01.2015 за послуги за січень 2015 у розмірі 31 003,20 грн., від 28.02.2015 за послуги за лютий 2015 у розмірі 32 943,40 грн., від 31.03.2015 за послуги за березень 2015 у розмірі 32 943,40 грн., від 30.04.2015 за послуги за квітень у розмірі 34 883,60 грн., від 31.05.2015 за послуги за травень 2015 у розмірі 31 089,08 грн., які підписані в односторонньому порядку з боку позивача, тобто, на загальну суму 162 862,68 грн.

Факт надання позивачем послуг у вказаному розмірі відповідачем не заперечувався.

Також, як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були виставлені відповідачу платіжні вимоги - доручення від 31.01.2015 на суму 170 938,07 грн., від 28.02.2015 на суму 172 187,14 грн., від 31.03.2015 на суму 172 187,14 грн., від 30.04.2015 на суму 176 625,48 грн., від 31.05.2015 на суму 171 023,95 грн., які були отримані уповноваженим представником підприємства відповідача, що підтверджується відповідним підписом в графі підписи одержувача .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Договору не виконав належним чином свої зобов'язання зі своєчасної плати за надані послуги у період з 20.02.2015 по 20.06.2015, у зв'язку із чим його заборгованість перед Комунальним підприємством Житлосервіс Приозерне Оболонського району у м. Києві становить 171 023,95 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з нього інфляційні втрати у розмірі 27 902,11 грн., 3% річних у розмірі 902,85 грн. та пеню у розмірі 4458,51 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує про сплату ним заборгованості у спірному періоді, на підтвердження чого ним до суду першої інстанції були надані платіжні доручення №3 від 20.01.2015, №12 від 17.02.2015, №26 від 21.04.2015, №31 від 28.04.2015 та №33 від 22.05.2015 на загальну суму 163 467,93 грн. (том 1, а.с. 79-83). Водночас, як наголошує відповідач, вказане позивачем у розрахунку початкове сальдо станом на 01.01.2015 в сумі 171 629,20 грн. не підтверджене жодними доказами при тому, що свій обрахунок позивач веде на 20-е число місяця, починаючи ні з чим необґрунтованих 8 161,27 грн. (графа 6 розрахунку позивача).

У свою чергу, позивач у позові наголошував, що сплачені зазначеними платіжними дорученнями кошти були спрямовані на оплату послуг по Договору включно по листопад 2014 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже зазначалося, згідно з пунктом 2.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що розмір щомісячної плати за надані послуги становить при оплаті послуг до 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим 2, 43 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та 2,37 грн. для квартир першого поверху (31 053,59 грн.); при оплаті послуг після 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим 2,67 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та 2,61 грн. для квартир першого поверху (34 129,19 грн.).

Як вбачається з виписок по рахунку позивача та наданих відповідачем платіжних доручень, відповідачем було здійснено часткову оплату за надані послуги у позовному періоді у розмірі 131 773,60 грн., а саме: 17.02.2015 - 31 694,33 грн. із зазначенням призначення платежу: кооперативне обслуговування за січень 2015 згідно договору №202 від 01.07.2005 , 21.04.2015 - 31 694,33 грн. із зазначенням призначення платежу: кооперативне обслуговування за лютий 2015 згідно договору №202 від 01.07.2005 , 28.04.2015 - 31 694,33 грн. із зазначенням призначення платежу: кооперативне обслуговування за березень 2015 згідно договору №202 від 01.07.2005 , 22.05.2015 - 36 690,61 грн. із зазначенням призначення платежу: кооперативне обслуговування за квітень 2015 р. - 34 883,60 грн. борг за лютий-березень 2015 - 1807,01 грн. згідно договору №202 від 01.07.2005 .

Вказані проплати не були враховані судом при прийнятті оскарженого рішення, оскільки, як зазначив суд першої інстанції, відповідач не скористався своїм правом на зміну реквізитів у платіжних дорученнях та не надсилав на адресу контрагента лист про виправлення помилки.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, врегульовані Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 (далі, Інструкція).

У пункті 1.3. Інструкції зазначено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (пункт 1.4. Інструкції).

Згідно з пунктом 2.29. Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (пункт 2.3. Інструкції).

Пунктом 3.8. Інструкції встановлено, що реквізит платіжного доручення Призначення платежу заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту лише за зовнішніми ознаками.

Тобто, право визначати призначення платежу належить виключно платнику, отримувач коштів не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Спрямування коштів на погашення боргу, який виник раніше - може мати місце у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачено право отримувача самостійно змінювати призначення платежу , зазначене у платіжному дорученні.

Крім того, суд не наділений правом змінювати призначення здійснених сторонами платежів та вважати зарахованими кошти в оплату іншого боргу.

Із наданих позивачем платіжних доручень дійсно вбачається, що оплата за січень - квітень 2015 року здійснена із призначенням платежу згідно …договору №202 від 01.07.2005 , у той час як позивачем надавались послуги згідно Договору №202 від 01.07.2013, стягнення заборгованості за яким і є предметом спору у даній справі.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані проплати самим позивачем зазначаються у розрахунку позовних вимог та у платіжних вимогах-дорученнях як оплати послуг саме по Договору №202 від 01.07.2013.

Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження існування між сторонами будь-яких інших договірних відносин ніж тих, що склалися на підставі Договору №202 від 01.07.2013.

Відтак, надані позивачем згідно Договору №202 від 01.07.2013 послуги за січень 2015 року - квітень 2015 року у розмірі 131 773,60 грн. є повністю оплаченими відповідачем згідно платіжних доручень №12 від 17.02.2015, №26 від 21.04.2015, №31 від 28.04.2015 та №33 від 22.05.2015, які є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Оплата згідно платіжного доручення №3 від 20.01.2015 у сумі 31 694,33 грн. (том 1, а.с. 79) не враховується судом при вирішення даного спору, оскільки містить призначення платежу: кооперативне обслуговування за грудень 2014 згідно договору №202 від 01.07.2005 , тобто, не стосується спірного періоду.

Посилання позивача на те, що сплачені зазначеними платіжними дорученнями кошти були спрямовані на оплату послуг по Договору включно по листопад 2014 року є безпідставними, оскільки отримувач коштів не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником було чітко визначено призначення платежу.

Крім того, із наявних у матеріалах справи документів не вбачається, що позивачем дійсно було зараховано вказану суму у рахунок погашення заборгованості за інші періоди.

Також, колегія суддів зазначає, що існування заборгованості у сумі 171 629,20 грн., що виникла станом на 01.01.2015, та про існування якої зазначено позивачем у розрахунку позовних вимог, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 про зобов'язання надати суду детальний розрахунок заборгованості у сумі 171 629,20 грн., із зазначенням періодів, у які виникла вказана заборгованість, нарахувань, сум оплат, позивач не виконав. Відтак, позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за Договором у сумі 171 629,20 грн., що виникла станом на 01.01.2015, а тому, наведені позивачем розрахунки суми позову є безпідставними та необґрунтованими у цій частині.

Поруч із вищевикладеним, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за Договором за травень 2015 року у розмірі 31 089,08 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту існування заборгованості згідно Договору за травень 2015 року у розмірі 31 089,08 грн. Водночас, у відповідача відсутня заборгованість згідно Договору за період січень 2015 року - квітень 2015 року.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором за період з 20.02.2015 по 20.06.2015 підлягають частковому задоволенню у сумі 31 089,08 грн., що являє собою заборгованість зі сплати наданих послуг за травень 2015 року.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за порушення грошового зобов'язання позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 27 902,11 грн. та 3% річних у розмірі 902,85 грн. за період з січня по червень 2015 року.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки умовами пункту 2.4. Договору не визначено кінцевого строку оплати послуг, а лише встановлено тарифи (розмір щомісячної плати за надані послуги) при оплаті їх до 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим, та після 20 числа відповідно. Відтак, встановити дату, з якої позивач має право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних у випадку порушення виконання відповідачем зобов'язань за Договором не є можливим.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4 458,51 грн. за несвоєчасну оплату послуг за Договором.

З приводу цієї частини позовних вимог, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає, що оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4 458,51 грн. задоволенню не підлягають. Рішення суду першої інстанції у цій частині є законним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, розмір заборгованості, заявлений до стягнення позивачем, підтверджується частково, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 31 089,08 грн. - основний борг згідно Договору за травень 2015 року. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу Хімік-4 підлягає задоволенню частково. Рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає зміні, позовні вимоги задовольняються частково з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Хімік-4 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/19180/16 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/19180/16 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/19180/16 викласти у наступній редакції:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Житлосервіс Приозерне Оболонського району в місті Києві задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Хімік-4 (04210, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 17, код 22933933) на користь Комунального підприємства Житлосервіс Приозерне Оболонського району у м. Києві (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2-В, код 33597153) 31 089 (тридцять одну тисячу вісімдесят дев'ять) грн. 08 коп. основного боргу з оплати послуг за Договором про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території №202 від 01.07.2013. Видати наказ.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Хімік-4 (04210, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 17, код 22933933) на користь Комунального підприємства Житлосервіс Приозерне Оболонського району у м. Києві (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2-В, код 33597153) 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 34 коп. судового збору за подання позовної заяви. Видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства Житлосервіс Приозерне Оболонського району у м. Києві (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2-В, код 33597153) на користь Житлово-будівельного кооперативу Хімік-4 (04210, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 17, код 22933933) 2 857 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн. 77 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/19180/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх