Рішення

від 20.12.2016 по справі 910/18728/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016Справа № 910/18728/16 За позовом 1 окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київсоцінвестбуд"

про розірвання договору, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Головатий А.В. (представник за довіреністю №741-354 від 20.05.2016);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

1 окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовною заявою про розірвання Договору про спільну діяльність у будівництві № 233-07/17 від 18.07.2007р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київсоцінвестбуд" (надалі також - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протягом строку дії договору не вчинено жодних дій на виконання умов укладеного між сторонами договору, що на думку позивача, свідчить про істотне порушення відповідачем своїх зобов'язань та унеможливлює досягнення мети спільної діяльності.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце яких повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 22.11.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016р. розгляд справи відкладено до 06.12.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016р. продовжено строк розгляду спору до 27.12.2016р. включно та відкладено розгляд справи до 20.12.2016р.

В судове засідання 20.12.2016р. представник відповідача вкотре не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 20 грудня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2007 року між Департаментом забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, правонаступником якого є позивач (Сторона-1 за Договором) та відповідачем (Сторона-2 за Договором) було укладено Договір № 233-07/17 про спільну діяльність у будівництві (надалі - Договір), предметом якого відповідно до п. 2.1. є спільна діяльність Сторін з метою досягнення соціального ефекту: будівництва на земельній ділянці Об'єкту (багатофункціонального комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соцільно-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, остаточна площа якого визначається згідно з проектно-кошторисною документацією) у тому числі житла для військовослужбовців та членів їх сімей, та подальшого розподілу результатів спільної діяльності відповідно до умов Договору.

За у мовами укладеного договору (п. 6.2. Договору), відповідач прийняв на себе наступні зобов'язання:

- одержує у відповідних закладах необхідні вихідні дані і правовстановлюючі документи, отримує необхідні погодження та забезпечує здійснення державної експертизи у відповідних державних органах, забезпечує складання завдання на проектування;

- виконує функції Замовника, що визначені умовами цього Договору, укладає договір з компанією з управління активами, управителем Фонду фінансування будівництва, погоджує підряднику залучення до виконання робіт субпідрядників та робочої сили;

- оформлює необхідні дозвільні документи (дозволи, технічні умови і т.п.), необхідні для досягнення цілей Спільної діяльності;

- передає Генпідряднику дозвіл на виконання будівельних робіт та іншу документацію, необхідну для здійснення будівництва;

- укладає договори на проектування і будівництво Об'єкту з генеральним проектувальником та підрядником, у разі необхідності - субпідрядниками. Надає Стороні-1 засвідчені копії укладених з генеральним проектувальником та генеральним підрядником договорів в триденний строк з дати її укладання;

- протягом дії Договору в повному обсязі фінансує витрати за планом проектування та будівництва Об'єкту, а також всі інші витрати, пов'язані з будівництвом, введенням в експлуатацію і передачею Об'єкту на баланс експлуатаційним організаціям;

- спільно із Стороною-1 здійснює технічний нагляд і контроль за будівництвом Об'єкту;

- приймає рішення щодо необхідності укладення договору страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження Об'єкту;

- за запитом Сторони-1 надає копії довідок про вартість виконаних робіт, актів виконаних робіт, а також актів проведення скритих робіт, монтажу обладнання, що свідчать про обсяг виконаних будівельних робіт та їх вартість;

- передає Генпідряднику в установленому законодавством порядку будівельний майданчик для будівництва Об'єкту;

- після затвердження акту державної технічної комісії про прийом Об'єкту в експлуатацію в цілому, або відповідної його складової частини отримує від Сторони-1 в 10-денний строк передбачені чинним законодавством України документи, які необхідні для оформлення Стороною-2 права власності за Стороною-1 належної їй частки житла в Об'єкті, яка визначена згідно Договору;

- веде на окремому балансі облік створеного та придбаного в результаті спільної діяльності майна (у тому числі незавершеного будівництва), забезпечує необхідну статистичну, податкову та іншу звітність.

- вирішує всі проблемні питання щодо предмету цього Договору, що виходять за межі зобов'язань Сторони-1 по цьому Договору у межах власних повноважень.

В до п. 7.1. Договору сторони домовились, що договір діє з дня його підписання до 31.12.2020р.

В п. 10.7. Договору сторони передбачили, що договір може бути достроково розірваний за згодою сторін, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду до Договору. У разі відсутності такої згоди заінтересована сторона має право звернутися до суду.

Згідно п. 12.3. Договору будь-який учасник договору має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншим учасником через поважну причину з відшкодуванням іншому учаснику витрат, понесених останнім під час реалізації Договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо інформування про виконану роботу, наміри щодо подальшого виконання умов договору, які були залишені без відповіді зі сторони відповідача.

Крім того, позивачем було направлено (докази направлення в матеріалах справи) на адресу відповідача проект додаткової угоди про розірвання договору (лист №741-531 від 08.07.2016р.), який також залишився без відповіді зі сторони відповідача.

У зв'язку з неотриманням відповіді від відповідача, а також невиконанням умов укладеного між сторонами договору, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до ст. 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Як зазначає позивач та вказане підтверджується матеріалами справи, відповідачем протягом строку дії договору не вчинено жодних дій на виконання умов укладеного між сторонами договору, а позивач при укладенні договору розраховував на те, що буде досягнуто результат спільної діяльності, а саме будівництво житла для військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей.

Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в ч. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

У даному випадку, як на підставу розірвання договору, позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, що на думку позивача, є істотним порушенням умов договору.

Як зазначалось вище істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.09.2013р. у справі № 6-75цс13).

Судом встановлено, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договором, що призвело до неможливості досягнення мети спільної діяльності (договору), а саме будівництва на земельній ділянці Об'єкту (багатофункціонального комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соцільно-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, у тому числі житла для військовослужбовців та членів їх сімей, що, на думку суду є істотним порушенням умов договору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в справі №910/18728/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та укладений між сторонами договір підлягає розірванню в судовому порядку.

Судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Розірвати Договір про спільну діяльність у будівництві № 233-07/17 від 18.07.2007р., укладений між Департаментом забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, правонаступником якого є 1 окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київсоцінвестбуд".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київсоцінвестбуд" (код ЄДРПОУ 35222854, адреса: 03146, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5-В) на користь 1 окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 23311317, адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 11) 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.2016р.

Суддя С.М. Морозов