Рішення

від 22.12.2016 по справі 913/656/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

22 грудня 2016 року Справа № 913/656/15

Провадження №33н/913/656/15

За позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача-1 - Старобільської районної державної адміністрації, м.Старобільськ Луганської області

відповідача-2 - Фермерського господарства "Лаванда плюс", с. Шульгинка Старобільського району Луганської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди землі

Суддя Драгнєвіч О.В.

Cекретар cудового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: Хряк О.О. прокурор відділу прокуратури Харківської області (посвідчення №028256 від 15.08.2014);

від позивача: представник не прибув;

від відповідача-1: представник не прибув;

від відповідача-1: представник не прибув;

від третьої особи: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

В серпні 2015 року Заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Старобільської районної державної адміністрації та Фермерського господарства "Лаванда плюс", в якій просив суд визнати недійсними: розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації № 335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс"; розпорядження Голови Старобільської районної державної адміністрації № 492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" від 09.09.2011; договір оренди землі від 08.11.2011, укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс"; та зобов'язати Фермерське господарство "Лаванда плюс" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку площею 8,5246 га, вартістю 188 395, 36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі вказаних розпоряджень та договору оренди землі передано земельну ділянку в оренду без проведення обов'язкових земельних торгів, тобто з порушенням конкурентних засад надання земель державної власності, які передбачені ст.ст. 116, 124, 134 ЗК України та без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.09.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.11.2015 у справі №913/656/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у позові відмовлено повністю з підстав спливу позовної давності.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 рішення господарського суду Луганської області від 02.11.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі № 913/656/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України, зауважив, що приймаючи відповідні рішення у справі, суди не встановили початку перебігу строку позовної давності для Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску. Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має зазначені повноваження, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади.

Натомість суд касаційної інстанції вказав на те, що судами не встановлено, що спірні розпорядження та договір передавалися позивачу або те, що останнього було повідомлено про прийняття спірних розпоряджень та укладання спірного договору. В своїх рішеннях суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що держава в особі її контролюючих органів мала можливість дізнатися про порушення у червні 2012 та прийняти відповідні заходи щодо їх усунення протягом трьох років, тобто в межах строку позовної давності. Однак, судами не досліджено і не враховано, що орган державної влади, в інтересах якого прокурором заявлено позов, не є стороною спірного договору та органом, який прийняв спірні розпорядження.

Судами не з'ясовано чи отримала прокуратура спірні розпорядження та договір. Зазначеним обставинам не було надано ніякої правової оцінки.

У відповідності до ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.10.2016 порушено провадження у справі за новим розглядом та призначено судове засідання на 01.11.2016.

Державна інспекція сільського господарства в Луганській області (позивач) письмовими поясненнями №11-25/0772 від 31.10.2016 підтримала позов повністю вказавши, що про наявність вказаних оскаржуваних розпоряджень та про порушення вимог земельного законодавства при їх прийнятті стало відомо лише за результатами здійснення державного нагляду (контролю) на виконання листа прокуратури Луганської області від 24.04.2015 №05/1-179 вих-15, а отже 24.04.2015 є датою початку перебігу строку позовної давності, який не пропущено. Також, позивач просив здійснювати розгляд справи без участі його представника у зв'язку з відсутністю належного фінансового забезпечення.

Відповідач-1 запереченнями на позовну заяву №2276 від 25.10.2016 просив відмовити в позові, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 затверджено порядок проведення у 2008 році земельних торгів, але указом Президента України від 21.07.2008 №639/2008 дію вказаної постанови зупинено; що рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 №25рн/2008 у справі №1-46/2008 постанову Кабінету Міністрів України №394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки законом; що тільки 19.08.2012 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України" щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону, тобто після прийняття розпоряджень Старобільської райдержадміністрації №335 від 09.06.2011, №432 від 09.09.2011; що відповідно до розпоряджень голови Старобільської райдержадміністрації та укладеного договору в оренду надається земельна ділянка площею 8,5246 га сіножатей, а згідно листа відділу Держземагентства вартість земельної ділянки розраховується по грошовій оцінці 1 га ріллі, що не відповідає дійсності; що стан додержання вимог земельного законодавства на території Старобільського району неодноразово перевірявся контролюючими органами, в т.ч. прокуратурою Луганської області; що позивачем пропущений строк позовної давності. Старобільська районна державна адміністрація заявою №2278 від 25.10.2016 просила здійснювати розгляд справи без участі її представника.

Фермерське господарство "Лаванда плюс" запереченнями № 1 від 26.10.2016 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що зауважень відносно розпоряджень Старобільської райдержадміністрації №335 від 09.06.2011, №432 від 09.09.2011 від прокуратури не надходило; додержання вимог земельного законодавства на території Старобільського району Луганської області неодноразово перевірялось прокуратурою Луганської області; спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства України, зареєстрований належним чином, тому немає підстав вважати його не дійсним; на час виникнення спірних правовідносин сторін процедуру та порядок проведення земельних торгів законодавчо не було врегульовано; перевірка в 2015 році не повинна була проводитися, оскільки згідно ст.3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлений мораторій на проведення перевірок органами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд у сфері господарської діяльності; при прийнятті розпоряджень порушень закону, прав позивача та інтересів держави не було; що постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 затверджено порядок проведення у 2008 році земельних торгів, але указом Президента України від 21.07.2008 №639/2008 дію вказаної постанови зупинено; що рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 №25рн/2008 у справі №1-46/2008 постанову Кабінету Міністрів України №394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки законом; що тільки 19.08.2012 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України" щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону, тобто після прийняття розпоряджень Старобільської райдержадміністрації №335 від 09.06.2011, №432 від 09.09.2011; що враховуючи відсутність законодавчого акту, який би визначав порядок проведення земельних торгів, як це було передбачено ч.5 ст.137 Земельного кодексу України та приймаючи до уваги, межі спірної земельної ділянки визначено в натурі відповідно до "Проекту організації території земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передаються в приватну власність власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району Луганської області, земельна ділянка загальною площею 8,5246 га (сіножаті) була передана відповідачеві-2 без аукціону та без розроблення проекту відведення земельної ділянки; що відповідач-2 належним чином виконує свої зобов'язання за договором оренди землі, який укладений в порядку, передбаченому ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та відповідає вимогам чинного законодавства; що з огляду на відсутність доказів реєстрації за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області права власності на спірну земельну ділянку та недоведеність порушення чинного законодавства при прийнятті розпорядження вимога прокурора про повернення земельної ділянки Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області є необґрунтованою у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідач-2 у клопотанні б/н від 26.10.2016 просив розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Від прокуратури Луганської області через канцелярію суду надійшли письмові пояснення від 22.11.2016, якими підтримано заявлені позовні вимоги, зазначено, що перебіг позовної давності слід відраховувати з моменту отримання необхідної інформації за клопотанням державного інспектора (яке направлялося інформаційним листом №11-25/0224 від 12.06.2015 "Про проведення перевірки" з метою проведення перевірки, державного нагляду (контролю), що надійшла листом 03.06.2015 від відділу Держземагенства у Старобільському районі Луганської області до Держсільгоспінспекції в Луганській області, а сам факт передачі державою позивачу такої правомочності як проведення перевірок не може свідчити про початок перебігу позовної давності.

Поясненнями №ДС-9-12-0.7-4371/18-16 від 22.11.2016 третя особа зазначає наступне: строк позовної давності слід відраховувати з моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення права; спірна земельна ділянка має бути повернута державі в особі Головного управління Держгеокадастру в разі визнання договору недійсним; не підтримує правову позицію, заперечення, викладені відповідачем-1 - Старобільською районною державною адміністрацієюЛуганської області.

Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс" також подані заяви №2277 від 25.10.2016 (т.3, а.с.73-78) та б/н від 26.10.2016 (т.3, а.с. 103-104) про застосування строку позовної давності та відмову в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 01.11.2016, 22.11.2016, 12.12.2016, розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін та необхідністю витребування додаткових пояснень та документів, строк розгляду спору згідно ст.69 ГПК України, за клопотанням прокурора, продовжено до 26.12.2016.

В судове засідання від 22.12.2016 прибув лише прокурор, який підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задовольнити.

Інші учасники, наданими їм процесуальними правами передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення участі їх представників в судових засіданнях не скористалися, просили здійснювати розгляд без їх представників. Судом враховано, що учасниками були належним чином повідомлені про судові засідання, надавалися відповідні письмові пояснення із викладенням власних правових позицій, ухвалами суду їх явка в судові засідання не визнавалася обов'язковою.

В судовому засіданні 22.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

В червні 2011 року голова Фермерського господарства "Лаванда плюс" звернувся до Старобільської районної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки, які надаються терміном на 49 років для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації №335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" було надано дозвіл селянському (фермерському) господарству "Лаванда плюс" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 9,6 га сільськогосподарських угідь, які надаються терміном на 49 років для ведення фермерського господарства, за рахунок земель державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді.

В подальшому Проектним центром "Агроіновація" була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості" (а.с.146-171 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, яка надається в оренду терміном на сорок дев'ять років селянському фермерському господарству "Лаванда плюс" для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді та вирішено надати ФГ "Лаванда плюс" в оренду терміном на сорок дев'ять років земельну ділянку загальною площею 8,5246 га сіножатей для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді.

На підставі вказаного розпорядження 08.11.2011 між Старобільською районною державною адміністрацією (орендодавець, відповідач-1) та Фермерським господарством "Лаванда плюс" (орендар, відповідач-2) було укладено договір оренди землі, державна реєстрація від 08.11.2011 за № 442510004000791, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, яка розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді (п.1 договору).

Відповідно до п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,5246 га, у тому числі: сіножатей 8,5246 га.

Згідно з п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 50401 грн 25 коп.

Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Відповідно до п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 1512 грн 04 коп.

Прокурор, звертаючись із відповідним позовом послався на те, що при передачі Фермерському господарству "Лаванда плюс" в оренду земельної ділянки площею 8,5246 га були допущені порушення приписів ст.ст.116, 124, 134 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання недісними таких розпоряджень та договору у відповідності до ст.ст.203, 215 ЦК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельну ділянку, зокрема, пп."г" ч.3 вказаної статті передбачений такий спосіб захисту як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Частинами 1-2 ст.6 вказаного Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля (ст.13 Закону).

Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством (ч. 1 ст.41 Закону).

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання (ч.3 ст.122 Земельного кодексу України)

Як встановлено судом, відповідач-2 є Фермерське господарство "Лаванда плюс", що створено у відповідності до приписів Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Статтею 7 зазначеного Закону встановлений Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зокрема, ч.1 вказаної статті передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів , крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, при цьому, у вичерпному переліку встановленому ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України не зазначено випадків надання юридичним особам в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що на підставі оспорюваних розпоряджень №335 від 09.06.2011 та №492 від 09.09.2011 було надано земельну ділянку площею 8,5246 га із земель державної власності Фермерському господарству "Лаванда плюс" без проведення земельних торгів.

Оскільки на час прийняття оскаржуваних розпоряджень №335 від 09.06.2011 та №492 від 09.09.2011 Фермерське господарство "Лаванда плюс" вже набуло статусу юридичної особи (державна реєстрація проведена 24.01.2003), тому, за висновком суду, передача в оренду земельної ділянки площею 8,5246 га без проведення земельних торгів, суперечить приписам ст.124 Земельного кодексу України.

Відповідної правової позиції з вказаного питання дотримується Верховний Суд України в постанові від 04.11.2014 у справі №3-157гс14, висновки якого згідно приписів ст.111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Водночас, ч.1 ст.135 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону.

Земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом (ч.5 ст.137 Земельного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 "Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних торгів" було затверджено відповідний порядок проведення у 2008 році земельних торгів, але Указом Президента України від 21.07.2008 №639/2008 дію зазначеної постанови зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 за №25-рн/2008 у справі №1-46/2008 постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки Законом.

19.08.2012 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" від 05.07.2012 №5077- VI, яким ст.ст.135-139 Земельного кодексу України викладені в новій редакції і в них було детально врегульовано порядок та форми проведення земельних торгів.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваних розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації №335 від 09.06.2011 та №492 від 09.09.2011 законодавчо не було врегульовано питання проведення земельних торгів у формі аукціону.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення земельних торгів не надає права органу державної влади або місцевого самоврядування (і не давало право в даному випадку голові Старобільської районної державної адміністрації) надавати в оренду спірну земельну ділянку без проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі. Адже недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.

А тому суд визнає обґрунтованими доводи прокурора в цій частині, оскільки передача Фермерському господарству "Лаванда плюс" земельної ділянки площею 8,5246 га із земель державної власності повинна була відбуватись шляхом проведення земельних торгів, за результатами яких повинен був укладатися договір оренди землі.

В даному випадку відсутність законодавчо визначеного порядку проведення процедури земельних торгів не може бути підставою для позаконкурентного надання юридичній особі в оренду земель державної власності.

Правова позиція з вказаного питання викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі №3-22гс14.

З приводу доводів прокурора щодо прийняття розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.09.2011 №492 з порушенням норм земельного законодавства, без затвердження проекту відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.123 Земельного кодексу України (в редакції на 2011 рік) встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно з ст.20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Підпунктом а) ст.22 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

Згідно з пп. и) ч.2 ст.25 Закону України "Про землеустрій" видами документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376 було затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція).

Пунктом 1.1 вказаної Інструкції передбачено, що вона визначає механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Абзацом 4 п.1.3 Інструкції визначено, що межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України: технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками; технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об'єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (п.2.1 Інструкції).

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" №899 від 05.06.2003 (далі Закон №899) визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом. У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів ( ч.ч.1-2 ст.7 вказаного Закону №899).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №899 встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації №189 від 17.05.2002 "Про затвердження Проекту організації території земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передаються в приватну власність власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району Луганської області" було затверджено зазначений порядок, який відповідно до абз.4 п.1 розпорядження передбачає уточнені показники розрахунку розміру та вартості земельної частки (паю) із земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району Луганської області 570 власникам сертифікатів у розмірі - 6,29 умовних кадастрових гектари вартості земельної частки (паю) - 17416,84 гривень ( в цінах на 01.07.1995).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими доводи відповідачів про те, що межі спірної земельної ділянки були становлені в натурі, враховуючи наступне.

Відповідачами не надано належних доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували вищезазначені обставини.

Крім того, "Проект організації території земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передаються в приватну власність власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району Луганської області", на дані якого посилаються відповідачі, розроблявся в ході приватизації та паювання земель КСП ім.Мічуріна Старобільського району саме для подальшого розподілу між власниками земельних часток (паїв) цього підприємства.

Згідно даних Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 8,5246 га у розділі "Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки" зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 19.09.2011.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що межі суміжної земельної ділянки площею 8,5246 га, на виконання вимог закону були встановлені в натурі.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора про те, що на час прийняття головою Старобільської районної державної адміністрації оскаржуваних розпоряджень №335 від 09.06.2011 та №492 від 09.09.2011 межі земельної ділянки площею 8,5246 гавстановлені в натурі (на місцевості) не були, тому надання її в оренду без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Абзацом 4 пп.2.9 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено ряд порушень, допущених головою Старобільської районної державної адміністрації під час прийняття оскаржуваних розпоряджень №335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" та від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" та при укладенні договору оренди землі від 08.11.2011, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", що зареєстрований у відділі Держкомзему у Старобільському районі 08.11.2011 за №442510004000791.

Зокрема, вимог ч. 2 ст.16 Закону України "Про оренду землі", ч 1 ст.123 Земельного кодексу України, ч.2 ст.124 Земельного кодексу України в редакції на 2011 рік (передача земельної ділянки відповідачу без проведення земельних торгів та без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) дотримано не було.

За таких обставин, суд визнає доводи прокурора обґрунтованими щодо наявності підстав для визнання недійсними оскаржуваних розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації №335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" та від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс", та як наслідок - договору оренди землі від 08.11.2011, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", зареєстрований у відділі Держкомзему у Старобільському районі 08.11.2011 за №442510004000791.

Суд вважає помилковими доводи відповідачів щодо неправомірності проведення перевірки в 2015 році та не можливості покладення відповідних висновків про виявлені порушення в дотриманні вимог земельного законодавства в основу позову, з огляду на встановлений ст.3 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" мораторій на проведення перевірок органами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд у сфері господарської діяльності, до уваги їх не приймає враховуючи наступне.

Статтею 3 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VІІ від 02.09.2014 дійсно встановлено мораторій на проведення перевірок, однак , суб'єктів господарювання. Відповідно дія вказаного Закону поширюється на правовідносини між органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності та суб'єктами господарювання, до яких не відноситься відповідач-1 - як орган держаної влади (Старобільська державна районна адміністрація) дотримання вимог земельного законодавства яким вивчалося Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області в ході документальної перевірки.

Разом з тим, під час нового розгляду спору відповідачами, Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс" також подані заяви №2277 від 25.10.2016 (т.3, а.с.73-78) та б/н від 26.10.2016 (т.3, а.с. 103-104) про застосування строку позовної давності та відмову в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

В поданих заявах відповідачі просили застосувати позовну давність до вимог заступника прокурора Луганської області про визнання недійсними розпоряджень Старобільської райдержадміністрації від 09.06.2011 №335 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" та від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс", визнання недійсним договору оренди землі від 08.11.2011, державна реєстрація від 08.11.2011 за №442510004000791, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", зобов'язання повернути земельну ділянку загальною вартістю 188395 грн 36 коп. та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Старобільська районна державна адміністрація в поданій заяві зазначає, що створені територіальні органи Держсільгоспінспекції (позивача) відповідно до ст.9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснюють ті ж самі повноваження, які були до їх створення в компетенції управлінь (відділів) Держкомзему в районах станом на 2011 рік, до повноважень яких належала функція здійснення державного нагляду (контролю) з питань дотримання земельного законодавства.

Саме відділ Держкомзему у Старобільському районі був розробником проектів оспорюваних розпоряджень, а тому контролюючий орган, якому надані були повноваження в частині дотримання земельного законодавства, ще в 2011 році знав про спірні розпорядження з моменту їх прийняття, так як сам був їх розробником.

Відповідно до Положення про державну інспекцію сільського господарства, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 23.12.2011 року №770, повноваження щодо державного контролю за використанням та охороною земель перейшли від управлінь (відділів) Держкомзему до Держсільгоспінспекції (позивача).

Перебіг позовної давності для звернення позивача із позовними вимогами розчався з моменту коли Державна інспекція сільського господарства могла довідатись про порушення відповідачами норм земельного законодавства, зокрема з 10.01.2012, тобто з дня створення позивача як юридичної особи, який сплинув відповідно 11.01.2015 (до подачі позову).

Крім того, в додаткових поясненнях відповідач-1, вказував на проведення неодноразових перевірок дотримання вимог земельного законодавства ще в 2011-2012 роках, за результатами яких відповідних порушень виявлено не було. Зокрема, на запит органу прокуратури, листом №1408 від 20.06.2012 (а.с.123 т.1) Старобільською райдержадміністрацією на адресу Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного природоохоронного прокурора на його вимогу №76-1194 вих12 (а.с.122 т.1) надсилались копії розпоряджень з питань земельних правовідносин за період, починаючи з липня 2011 по травень 2012 включно, проте це не мало наслідком вжиття заходів прокурорського реагування та звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи вищевикладене, відповідач-1 вважає, що на час звернення прокурором із відповідним позовом до суду (21.08.2015), строк позовної давності було пропущено, перебіг якого слід обраховувати окремо по кожній вимозі з 09.06.2011, 09.09.2011 -прийняття адміністрацією оспорюваних розпоряджень, та з 08.11.2011 - укладення договору оренди землі (т.3, а.с.73-78).

Фермерське господарство "Лаванда плюс" в поданій заяві також зазначає про пропуск строку позовної давності, про те, що перебіг строку слід обраховувати з моменту прийняття адміністрацією оскаржуваних розпоряджень, тобто з 09.06.2011, 09.09.2011 та укладення договору оренди землі, з 08.11.2011, який враховуючи вимоги ст.261 ЦК України закінчився відповідно для кожної вимоги 09.06.2014, 09.09.2014, 08.11.2014 (т.3, а.с. 103-104).

В письмових поясненнях від 31.10.2016 за №11-25/0772 та 19.12.2016 за №11-25/0868 Державна інспекція сільського господарства в Луганській області, заперечуючи проти пропуску строку позовної давності, зазначила, що про наявність оспорюваних розпоряджень та порушення вимог земельного законодавства позивачу стало відомо за результами здійснення державного нагляду (контролю) на виконання листа органу прокуратури від 24.04.2015 за №05/1-179вих-15, а тому саме 24.04.2015 є датою, з якої слід розраховувати початок перебігу строку позовної давності (т.3, а.с.109-110, 170-173).

В свою чергу Прокуратура Луганської області в письмових поясненнях від 22.11.2016 за №05/2-437вих16 та 09.12.2016 за №05/2-468вих16 посилаючись на те, що факт передачі державою позивачу, Державній інспекції сільського господарства в Луганській області, повноважень щодо здійснення перевірок дотримання земельного законодавства не може свідчити про початок перебігу позовної давності.

Початок перебігу строку позовної давності слід відраховувати з моменту коли позивач міг довідатися про порушення відповідачами вимог законодавства, під час здійснення державного нагляду, а саме з 03.06.2015 - отримання необхідної інформації від відділу Держземагенства у Старобільському районі Луганської області (сканованих матеріалів) на клопотання державного інспектора (яке направлялося інформаційним листом №11-25/0224 від 12.06.2015 "Про проведення перевірки" (т.3, а.с.131-133, 149-152).

При розгляді вищезазначених заяв про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за частинами четвертою та п'ятою ст..267 Цивільного кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Отже, вирішуючи спір, суд повинен встановити момент початку перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить правильність обчислення позовної давності і можливість захисту порушеного права.

Підпунктом 4.1 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Отже, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли про порушення прав дізнався або мав дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій , а не прокурор (відповідна позиція також викладена в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 № 3-23гс1420, від 02.09.2014 №3-82гс 1421, від 23.12.2014 № 3-194гс1422, від 25.03.2015 № 3-21гс15230, від 22.04.2015 № 3-54гс1524, від 13.05.2015 № 3-126гс1525, від 13.05.2015 № 3-54гс1526, від 01.07.2015 № 6-178цс1527).

За змістом норми ст. 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Відповідної правової позиці дотримується Верховний Суд України в постанові від 29.10.2014 у справі №6-152цс14.

Надаючи оцінку обставинам, викладеним в заявах та письмових поясненнях сторін, суд виходить з наступного.

Під час розгляду спору судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з неправомірним розпорядженням органом державної виконавчої влади (райдержадміністрацією) землею, яка відноситься до державної власності, та у зв'язку із захистом державою свого порушеного права .

За приписами статті 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з учасниками цих відносин, а за приписами статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 3-374гс15, держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право . На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади поширюється положення ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації №335 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс", №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" були прийняті 09.06.2011 та 09.09.2011 відповідно, а договір оренди землі укладено та зареєстровано 08.11.2011.

У відповідності до положень ст.5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель в редакції станом на час прийняття оскаржуваних розпоряджень, державний контроль за використанням та охороною земель здійснював спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно п.1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 N 224 Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) був центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовувалася і координувалася Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до покладених на нього завдань, Державний комітет України із земельних ресурсів здійснював державний контроль за використанням та охороною

земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за

використанням та охороною земель" та інших законів (п.7 Положення); має право, зокрема, одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань (п.5 Положення).

Згідно п.1 Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженого наказом Держкомземом 17.06.2008 N 123, та зареєстрованого в Міністрестві юстиції України 10.07.2008 за №625/15316, управління (відділ) Держкомзему в районі є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним Держкомзему та відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему в області.

Основними завданнями відділу є, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (п.3 Положення).

Як бачається зі змісту вказаного Положення, саме до повноважень відділу Держкомзему в районі станом на час прийняття оскаржуваних розпоряджень належали функції щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших законів(п.33); повноваження щодо порушення у встановленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності(п.32); а також сприяння в проведенні, зокрема, земельних торгів, забезпечення визначення стартової ціни земельної ділянки, що перебуває у державній та комунальній власності (п.21).

Статтею 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель в редакції станом на час прийняття оскаржуваних розпоряджень, було передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель.

Отже, у відповідності до змісту наведених норм передбачено повноваження відповідального органу, наділеного функціями державного нагляду та контролю з дотримання земельного законодавства під час використання земельних ділянок.

Станом на час прийняття головою Старобільської районної державної адміністрації оскаржуваних розпоряджень №335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" та №492 від 09.09.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, реалізація своїх повноважень шляхом можливості проведення відповідних перевірок, були покладені державою, зокрема, на Відділ Держкомзему у Старобільському районі як територіальному органу Державному комітету України із земельних ресурсів.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що саме Відділ Держкомзему у Старобільському районі погоджував проекти оскаржуваних розпоряджень державної адміністрації №335 від 09 червня 2011 року та №492 від 09 вересня 2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах довідками, а також пояснювальними записками до розпоряджень (т.3, а.с.65-68).

Крім того, судом досліджено, що оспорюваний договір про оренду землі, укладений в подальшому між сторонами 08.11.2011 на виконання вказаних розпоряджень, також саме Відділом Держкомзему у Старобільському районі Луганської області було зареєстровано 08.11.2011 за № 442510004000791.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що державний орган (в даному випадку Відділ Держкомзему у Старобільському районі Луганської області), на який державою станом на 2011 рік були покладені відповідні повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог земельного законодавства України, виявлення порушень земельного законодавства, знав про прийняття оспорюваних розпоряджень та укладення сторонами договору ще в 2011 році, однак, належних та своєчасних заходів не вчинив.

За таких обставин, перебіг позовної давності слід обраховувати з моменту, коли Відділ Держкомзему у Старобільському районі Луганської області як орган державної влади, до обов'язків якого належало здійснення державного контролю за використанням та охороною земель міг довідатися про порушення відповідачами вищевикладених норм земельного законодавства, тобто з дня прийняття головою Старобільської районної державної адміністрації розпоряджень №335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс", №492 від 09.09.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" та з дати державної реєстрації договору оренди землі - з 08.11.2011.

В подальшому, в ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" були внесені зміни, передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (в редакції від 21.03.2012).

Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 визначено, що Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до абзацу 5 пп.а) підпункту 1 пункту 4 вказаного Положення Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), у т.ч. у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Положенням про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770 встановлено, що Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується (пункт 1). Основним завданням Держсільгоспінспекції є реалізація повноважень Державної інспекції сільського господарства України у межах відповідної території (пункт 3). Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (абзац п'ятий підпункту "а" підпункту 4.1 пункту 4).

Отже, відповідні повноваження із здійснення державного контролю в цій сфері були покладені в 2012 році вже на позивача, Державну інспекцію сільського господарства Луганської області (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як юридична особа 10.01.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що заступник прокурора Луганської області до суду з даним позовом звернувся лише 21.08.2015 (згідно відбитка штемпеля на поштовому конверті), а отже з пропуском трирічного строку позовної давності.

Водночас прокурор та позивач не довели, що на час прийняття оспорюваних розпоряджень та укладення між сторонами договору оренди землі державою не був створений центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та держава не мала можливості контролювати відповідні правовідносини.

За висновком суду, створення в подальшому державою іншого органу, якому надано ті ж самі функції, не може змінювати початок перебігу строку позовної давності щодо порушення речового права держави , визначений частиною першої статті 261 Цивільного кодексу України.

Відповідної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України в постанові ві 18.10.2016 у справі №913/657/15.

Суд зауважує про те, що до повноважень відповідального органу, наділеного функціями державного нагляду та контролю з дотримання земельного законодавства під час використання земельних ділянок, належить здійснення контролюючих функцій за дотриманням земельного законодавства незалежно від повідомлення органів прокуратури , відтак, пов'язувати момент початку перебігу позовної давності з часом, коли прокуратура зобов'язала позивача, як контролюючий орган, здійснити владні функції (з 24.04.2015 листа органу прокуратури від 24.04.2015 за №05/1-179вих-15 ) чи з часу, коли останній на виконання вказаного доручення отримав відповідні підтверджуючі документи з (з 03.06.2015 ), за висновком суду є неправильним.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сам орган прокуратури мав усі можливості та повноваження для отримання повної й достовірної інформації про оскаржувані розпорядження та укладений договір протягом встановленої законом строку позовної давності від дати їх прийняття.

Зокрема, наказом від 19.09.2005 № 3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять накази Генерального прокурора від 18.10.2010 № 3гн, від 12.04.2011 № 3гн, від 07.11.2012 № 3гн.

Водночас, вказані накази ще містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування . Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями місцевими державними адміністраціями, та своєчасного здійснення державного контролю компетентним органом державної влади, у т.ч. в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" та обов'язком органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі згідно ст.5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , призводить до наслідків, визначених частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, тобто до відмови у задоволенні позовних вимог.

Судом не приймаються також до уваги доводи відповідача-1 про проведення неодноразових перевірок дотримання вимог земельного законодавства ще в 2011-2012 роках, за результатами яких відповідних порушень виявлено не було, а також лист №1408 від 20.06.2012 (а.с.123 т.1) Старобільської райдержадміністрації направлений на адресу Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного природоохоронного прокурора на його вимогу №76-1194 вих12 (а.с.122 т.1), у відповідності до якого прокурору в червні 2012 року були надіслані копії розпоряджень з питань земельних правовідносин за період, починаючи з липня 2011 по травень 2012 - як свідчення обізнаності органу прокуратури з червня 2012 про наявність оспорюваних розпоряджень.

Відповідачем не надано належних доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували вищезазначені обставини. Крім того, відсутність в зазначеному листі переліку документів, які направлялися відповідачем на запит, зокрема реквізитів оскаржуваних розпоряджень державної адміністрації, не підтверджують факт направлення органу прокуратури саме цих розпоряджень в червні 2012 року, й відповідно обраховувати перебіг строку позовної давності з цього часу.

Господарський суд зауважує, що ані прокурором, ані позивачем у справі не надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення з вимогами про визнання недійсними оскаржуваних розпоряджень та договору оренди землі; в матеріалах справи такі докази також відсутні.

За таких обставин, зважаючи на подані відповідачами заяви про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність відмови заступнику прокурора Луганської області у задоволенні позовних вимог в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області до відповідача-1 - Старобільської районної державної адміністрації, до відповідача-2 - Фермерського господарства "Лаванда плюс", про визнання недійсними розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.06.2011 №335 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс", від 09.09.2011 №492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс", визнання недійсним договору оренди землі від 08.11.2011, державна реєстрація від 08.11.2011 за №442510004000791, який укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", у зв'язку із спливом позовної давності.

Розглядаючи позовну вимогу про повернення земельної ділянки площею 8,5246 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді, Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області суд зазначає наступне.

Дана позовна вимога базується на незаконності оскаржуваних розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.06.2011 №335, від 09.09.2011 №492 та недійсності договору оренди землі від 08.11.2011, укладеному між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс", обґрунтована положеннях діючого земельного законодавства, в силу яких наразі розпорядження землями сільськогосподарського призначення, розташованими на території Луганської області, віднесено до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (третя особа).

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині визнання недійсними вказаних розпоряджень та договору оренди землі у зв'язку із спливом строку позовної давності, відсутні підстави для задоволення вимоги про повернення земельної ділянки площею 8,5246 га Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Прокурором при зверненні з позовом до суду було заявлено 3 вимоги немайнового характеру (визнання недійсним розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.06.2011 №335; визнання недійсним розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.09.2011 №492; визнання недійсним договору оренди землі від 08.11.2011) та 1 вимогу майнового характеру (зобов'язання Фермерського господарства "Лаванда плюс" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку площею 8,5246 га, вартість якої складає 188 395 грн 36 коп.).

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові у позову покладається на позивача.

В підпункті 4.6 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що була чинною на момент подачі позову) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року.

Враховуючи вище викладене, судовий збір в сумі 7421 грн 90 коп. підлягає стягненню в доход Державного бюджету України з позивача - Державної інспекції сільського господарства в Луганській області згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області до відповідача-1 - Старобільської районної державної адміністрації, до відповідача-2 - Фермерського господарства "Лаванда плюс" відмовити повністю.

2. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, бул. Дружби Народів, б.32-А, оф.315, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 37991770, в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783004, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, одержувач - УДКСУ у Київському районі м.Харкова Харківської області, МФО 851011, код за ЄДРПОУ 37999675, код класифікації доходів бюджету: 22030001, судовий збір у сумі грн коп., про що видати наказ Державній податковій інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.2016.

Суддя О.В. Драгнєвіч