Рішення

від 20.12.2016 по справі 922/3488/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р.Справа № 922/3488/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро", с. Сосонівка 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Український ОСОБА_1", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник", с. Палатки про зобов'язання вчинити певні дії за участю :

Представник позивача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 01.09.2016;

Представник відповідача - не з"явився;

Представник третьої особи - ОСОБА_3 довіреність № 163 від 01.04.2016;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" (відповідач) видати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" насіння соняшнику в загальній кількості 691,574 тон за складськими свідоцтвами АБ № 093357 від 23.10.2014 року, переданого на відповідальне зберігання згідно Договору складського зберігання зерна № 10 від 07.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2016 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/3488/16 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 14.11.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Публічне акціонерне товариство "Український ОСОБА_1", розгляд справи відкладено на 13 грудня 2016 року.

Представник Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_1", який брав участь в судовому засіданні 13.12.2016 року, надав до суду заяву про продовження строку розгляду справи на 15 днів поза межами 2-х місячного строку вирішення спорів встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у зв"язку із необхідністю надання витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 13.12.2016 року заяву ПАТ "Український ОСОБА_1" про продовження строку розгляду справи на 15 днів було задоволено, продовжено строк розгляду справи № 922/3488/16 на 15 днів до 01 січня 2017 року, а розгляд справи відкладено на 20 грудня 2016 року.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 20 грудня 2016 року, додаткових заяв, клопотань та документів в обгрунтування своєї правової позиції не надав, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_1" (третьої особи) в судовому засіданні, а також в письмових поясненнях, які надійшли до суду 19 грудня 2016 року (електронна пошта вх. № 2584) проти позову заперечував та зазначив, що договори застави є чинними, а тому майно, передане у заставою є забезпеченням виконання Боржником (ПП "РЕАЛ-КОМ") своїх зобов'язань за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.08.2014 року.

Відповідач правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

15 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (іменоване - "банк") та Приватним підприємством "Реал-Ком" (іменоване - "позичальник") укладено Кредитний договір № 12-14-Хрк, відповідно до п. 1.1. якого банк надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 2 877 700,00 грн., на поповнення оборотних коштів, розрахунки з постачальниками та підрядниками, оплату послуг, товарів, інших фінансово-господарських операцій та погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 2-14-Хрк від 24.01.2014р. в сумі 2 877 733,73 грн., строком до 30 червня 2015 року із сплатою 23,75% річних.

Кредит, наданий за даним Договором, забезпечується заставою сільськогосппродукції і порукою (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору забезпечення кредиту, передбачене п. 2.1. оформлюється письмовими договорами, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

В забезпечення виконання позичальником умов Договору про надання кредиту овердрафту № 12-14-Хрк від 15.08.2014 року, між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (іменований - "банк") та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" (іменоване - "поручитель") укладено Договір поруки № 12-14-ХРК/ПОР 3, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за Кредитним договором № 12-14-Хрк від 15 серпня 2014 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" і Приватним підприємством "Реал-Ком" на суму 2 877 700,00 грн. зі сплатою 23,75% річних, а також комісій, пені, штрафів згідно з умовами Кредитного договору, із встановленим строком погашення до 30 червня 2015 року.

Згідно з п. 2.1. даного Договору поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, в триденний термін з моменту отримання письмового повідомлення банку про це погасити заборгованість боржника по сумі платежів (суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій) і штрафним санкціям у разі їх застосування до боржника.

Поручитель зобов'язується відповідати усім своїх майном при недостатності грошових коштів в обсязі вимог банку. До того моменту, поки боржником або поручителем не будуть виконані в повному обсязі боргові зобов'язання перед банком. Поручитель не має права продавати майно, що належить йому на праві власності без попереднього повідомлення про це банк (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1 договору договір набирає чинності та діє з моменту його підписання до закінчення трьох років з дня настання строку виконання боржником боргових зобов'язань перед банком.

Згідно з п. 4.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання банком зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору складського зберігання № 10 від 07 липня 2016 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" було передано на відповідальне зберігання Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" наступну продукцію:

- Соняшник 2014 р.в., кількість товару т - 300,000, Складське свідоцтво Серія АБ № 093357 від 30.09.2014 року;

- Соняшник 2014 р.в., кількість товару т - 153,574, Складське свідоцтво Серія АБ № 093365 від 06.10.2014 року;

- Соняшник 2014 р.в., кількість товару т - 238,000, Складське свідоцтво Серія АБ № 093367 від 23.10.2014 року.

Дане майно було заставлено ПАТ "Український бізнес банк" для забезпечення зобов'язань Приватного підприємства "Реал-Ком", поручителем якого за Кредитним договором №12-14-Хрк від 15.08.2014 року виступило Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро".

Як зазначено позивачем, 09.11.2015 року зобов'язання основного боржника за Кредитним договором перед банком були припиненні на підставі ст. 609 Цивільного кодексу України, внаслідок припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14801170027027856 від 09.11.2015 року на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 29.10.2015 року у справі №922/4001/15).

Претензії Банку до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" щодо виконання як поручителем умов Кредитного договору №12-14-Хрк від 15.08.2014 року також були визнані судом необгрунтованими внаслідок припинення поруки СТОВ "Сосонівка-Агро" у зв'язку із припиненням зобов'язання основного боржника - ПП "Реал-Ком". Таким чином, позивач вказує на те, що спір між СТОВ "Сосонівка-Агро" та ПАТ "Український бізнес банк" щодо виконання умов Кредитного договору №12-14-Хрк від 15.08.2014 року наразі вирішений судом на користь СТОВ "Сосонівка-Агро", порука якого перед Банком визнана припиненою в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що передане у заставу згідно складських свідоцтв майно підлягає поверненню позивачу, так як зобов'язання СТОВ "Сосонівка-Агро" перед ПАТ "Український бізнес банк" як поручителя ПП "Реал-Ком" визнані такими, що припинені, позивач звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" із проханням повернути майно, передане на зберігання згідно складських квитанцій.

В свою чергу, ідповідач, посилаючись на Положення "Про про обіг складських документів на зерно", затверджене Наказом Мінагрополітики від 27.06.2003 № 198, умовами видачі зерна СТОВ "Сосонівка-Агро" зазначив необхідність надання до зернового складу оригіналів розділених частин подвійних складських свідоцтв (частин А та Б), або частини А подвійних складських свідоцтв і оригіналу документу про сплату всієї суми кредиту і відсотків за ним, отриманого за заставними свідоцтвами (частини Б).

Однак, як зазначається позивачем, частина Б складських свідоцтв наразі вбачається втраченою і не може бути надана, а оригінал документу про сплату всієї суми кредиту і відсотків за ним, отриманого за заставними свідоцтвами (частини Б), не може бути надано, оскільки припинення поруки і застави відбулося не внаслідок виплати суми кредиту і відсотків за ним, а внаслідок припинення поруки через банкрутство основного боржника.

Разом з тим, у позивача існує право володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться на зберіганні відповідача, а тому, відмова ТОВ "Власівський Мірошник" у видачі майна СТОВ "Сосонівка-Агро" є неправомірною та такою, що порушує права та законні інтереси позивача, а також перешкоджає веденню позивачем господарської діяльності, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа № 922/1678/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_1" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Арго" про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.08.2014 року у розмірі 2 384 455, 28 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2016 року у справі № 922/1678/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_1" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" було задоволено у повному обсязі.

В свою чергу, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2016 року у справі №922/1678/15 було скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Так, в зазначеній постанові Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що за положеннями ст. ст. 559, 609 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженням здоров'я або смертю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2015 року у справі № 922/4001/15, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 року у справі № 922/4001/15 та постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року, затверджений наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство "Реал-Ком" код 34392875 зареєстроване як юридична особа 20.07.2006 року за № 14801020000027856 за адресою: 61171, м.Харків, Шосе СалтівськеАДРЕСА_1; припинено провадження у справі, визнати вимоги, визначені в мажах судової процедури, погашеними; провадження по справі припинено.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції станом на момент набрання судового рішення законної сили) у разі, якщо після завершення ліквідаційної процедури в процесі банкрутства, яка встановлена законом, судом постановлене рішення про ліквідацію юридичної особи-банкрута, суд, що виніс відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи-банкрута для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.11.2015 року внесено запис про державну реєстрацію припинення ПП "Реал-Ком".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, юридична особа - боржник за Кредитним договором від 15.08.2014р. №12-14-Хрк, в установленому Законом порядку визнана припиненою, та, у відповідності до вимог ст. 609 Цивільного кодексу України припинилось зобов'язання боржника.

З огляду на вказану обставину, на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України має місце припинення поруки за договором від 15.08.2014 року № 12-4-ХРК/ПОР 3, укладеного з СТОВ "Сосонівка-Агро" у забезпечення кредитних зобов'язань боржника (ПП "Реал-Ком").

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності також до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. № 18 передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, в даному випадку постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року №922/1678/15, яка набрала законної сили, вже були досліджені та встановлені обставини припинення поруки за Договором від 15.08.2014 року № 12-4-ХРК/ПОР 3, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро". Зазначені обставини не підлягають доказуванню, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, заперечення Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_1" є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У ст.937 ЦК України зазначено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Нормами ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийнятті зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.

У відповідності до статті 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі сплином звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

У сттатті 37 вказаного Закону передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Статтею 38 Закону передбачено, що подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.

У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:

1) найменування та місцезнаходження зернового складу, що прийняв зерно на зберігання;

2) поточний номер складського свідоцтва за реєстром складських документів складу;

3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи;

4) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, а за необхідності - якісні характеристики зерна;

5) строк, на який прийнято зерно на зберігання, якщо такий строк встановлюється, або ж вказівка, що зерно прийнято на зберігання до запитання;

6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок оплати зберігання;

7) дата видачі складського свідоцтва;

8) підпис уповноваженої особи та печатка зернового складу.

Якщо зерно приймається на зберігання зі знеособленням, то в обох частинах подвійного складського свідоцтва на зерно робиться відповідний запис.

Складськими свідоцтвами (арк.с. 18-20), а також умовами Договору складського зберігання зерна передбачено обов"язоу Зернового складу зберігати вищезазначене зерно на строк до 01.04.2015 року.

Як встановлено судом, 09 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача з листом № 09/09, з проханням надати роз"яснення, які документи за відсутності Подвійних складських свідоцтв частини Б, будуть достатніми для вивезення товару.

У відповідь на зазначений лист відповідач посилаючись на Положення "Про про обіг складських документів на зерно", затверджене Наказом Мінагрополітики від 27.06.2003 № 198, умовами видачі зерна СТОВ "Сосонівка-Агро" зазначив необхідність надання до зернового складу оригіналів розділених частин подвійних складських свідоцтв (частин А та Б), або частини А подвійних складських свідоцтв і оригіналу документу про сплату всієї суми кредиту і відсотків за ним, отриманого за заставними свідоцтвами (частини Б).

Між тим, як вже було встановлено, частина Б складських свідоцтв вбачається втраченою позивачем і не може бути надана, а оригінал документу про сплату всієї суми кредиту і відсотків за ним, отриманого за заставними свідоцтвами (частини Б), не може бути надано, оскільки припинення поруки і застави відбулося не внаслідок виплати суми кредиту і відсотків за ним, а внаслідок припинення поруки через банкрутство основного боржника.

У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", яка кореспондується з п. 38 Постанови КМУ від 11.04.2003 року № 510 та п. 2.4.8. Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 р. N 198, відновлення прав за втраченим подвійним складським свідоцтвом відбувається на підставі рішення суду. Сертифікований склад може повернути товар або видати просте складське свідоцтво замість втраченого подвійного не раніше трьох робочих днів з дня одержання рішення суду.

Відповідно до 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способами захисту, встановленими частиною 2 зазначеної статті.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України, змістом права власності є права володіння, користування та розпорядження майном.

Позивач використав належний спосіб захисту свого порушеного права.

Також суд зазначає, що відповідач мав достатньо часу для надання суду мотивованих заперечень.

З огляду на викладені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, не спростовані відповідачем у належний спосіб в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо видачі Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" насіння соняшнику в загальній кількості 691,574 тон за складськими свідоцтвами АБ №093357 від 30.09.2014 року, АБ №093365 від 06.10.2014 року та АБ №093367 від 23.10.2014 року, передане на відповідальне зберігання згідно договору складського зберігання зерна № 10 від 07.07.2014 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем, оскільки останній не наполягає на його стягненні з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" (місцезнаходження: 63258, Харківська область, Нововодолазький район, с. Палатки, вул. Визволення, 1; код ЄДРПОУ: 34895482) видати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" (місцезнаходження: 63224, Харківська область, Нововодолазький район, с. Сосонівка, вул. Миру, 15; код ЄДРПОУ: 35777064) насіння соняшнику в загальній кількості 691,574 тон за складськими свідоцтвами АБ №093357 від 30.09.2014 року, АБ №093365 від 06.10.2014 року та АБ №093367 від 23.10.2014 року, передане на відповідальне зберігання згідно Договору складського зберігання зерна № 10 від 07.07.2014 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_5

справа № 922/3488/16