Рішення

від 22.12.2016 по справі 653/798/16-ц

ГЕНІЧЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 653/798/16-ц

Провадження № 2/653/390/16

РІШЕННЯ

іменем України

22.12.2016

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді - Шарко Н.А.,

секретаря - Тимашової Т.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом Приватного підприємства Приватне орендне підприємство Чонгар до ОСОБА_3, Фермерського господарства СК Нива Плюс , за участю третьої особи реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції Херсонської області про визнання договорів оренди земельних ділянок від 30 листопада 2015 року недійсними, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 до приватного орендного підприємства Чонгар про визнання недійним договору оренди землі,

встановив:

приватне підприємство Приватне орендне підприємство Чонгар звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, фермерського господарства СК Нива Плюс , за участю реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції у Херсонській області, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі, укладений 27 липня 2015 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством СК Нива Плюс прощею 0,3499 кадастро вий номер 6522183700:10:037:0226, право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі ре чових прав на нерухоме майно 12.08.2015 року за номером 23610203.; визнати недійсним договір оренди землі, укладений 30.07.2015 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством СК Нива Плюс площею 4,3499 кадаст ровий номер 6522183700:10:013:0014, право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.08.2015 року за номером 23608907.; визнати недійсним договір оренди землі, укладений 30.07.2015 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством СК Нива Плюс площею 4.3177 кадастро вий номер 6522183700:10:045:0052, право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі ре чових прав на нерухоме майно 12.08.2015 року за номером 23611070, та стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому 2016р. позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 уклала договори оренди земельних ділянок з Фермерським господарством СК Нива Плюс , не зважаючи на те, що вказані земельні ділянки вже знаходились в оренді ПП Приватне орендне підприємство Чонгар на підставі письмового договору оренди з ОСОБА_3, від 28 грудня 2007р., та зареєстрованого у Генічеському районному окрузі Херсонської регіональної філії ДП Центр ДЗК від 09 квітня 2008р. Враховуючи те, що дія попереднього договору ще не закінчилась, договір не припинив свою дію, у зв'язку з чим відповідач ОСОБА_3 не мала законних підстав розпоряджатись земельними ділянки, а тому договори оренди землі від 30 липня 2015р., 27 липня 2015р., укладені між останньою та СК Нива Плюс слід визнати недійсними.

ОСОБА_2 діючий в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до приватного підприємства Приватне орендне підприємство Чонгар , в якому просив визнати недійсними договір оренди землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Привільненської сільської ради Генічеського району Херсонської області загальною площею 9, 01 га, а саме земельних ділянок площею 4,3449 га кадастровий номер 6522183700:10:013:0014, площею 4,3177 га кадастровий номер 6522183700:10:045:0052, площею 0,3499 га кадастровий номер 6522183700:10:037:0226, між приватним орендним підприємством Чонгар та ОСОБА_3, зареєстрований Генічеським районним округом Херсонської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель з записом від 09 квітня 2008р.; та стягнути понесені судові витрати.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ №116685 від 20 вересня 2007р., є власницею земельних ділянок, розташованих на території Привільненської сільської ради з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва. У липні 2015р. ОСОБА_3 та фермерське господарство СК Нива Плюс уклали договори оренди вищевказаних земельних ділянок, які в подальшому були зареєстровані в Державному земельному кадастрі. Однак, у квітні 2016р., з матеріалів цивільної справи №653/798/16-ц, дізналась, що належні їй земельні ділянки перебували в оренді ПП Приватне орендне підприємство Чонгар з 2007р. Оскільки нею не укладався договір оренди землі з ПП ПОП Чонгар , тому змушена була звернутись до суду із зустрічною позовною заявою.

У судовому засіданні представник позивача за первинним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Зазначила, що укладений договір оренди землі ОСОБА_3 з СК Нива Плюс щодо земельних ділянок, які є предметом договору оренди з ПП ПОП Чонгар , є недійним, оскільки правовідносини ще не припинились з попереднім землекористувачем, а тому позовні вимоги просила задовольнити.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то в їх задоволенні просила відмовити, оскільки ОСОБА_3 знала про укладений договір з ПП ПОП Чонгар , регулярно отримувала орендну плату (як у натуральній так і грошовій формі), раніше наміру щодо розірвання договору не виказувала, а тому вважає, що ОСОБА_3 пропустила строки позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні зустрічної позовної заяви просила відмовити.

Представник відповідачів за первинним позовом ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у їх задоволенні відмовити з тих підстав, що ОСОБА_3 з ПП ПОП Чонгар жодних договорів оренди не укладала, підпис у договорі виконаний не її рукою, а тому вказаний договір не створює жодних правових наслідків для ОСОБА_3

Зустрічні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, зазначив, що спірний договір оренди землі від 28 грудня 2007р., було укладено без волі ОСОБА_3, а тому останній повинен бути визнаний недійсним. У той же час, представник ОСОБА_2 заперечив проти застосування до його зустрічних вимог строків позовної давності, оскільки відповідачем за зустрічним позовом належним чином не підтверджено, що ОСОБА_3 знала про укладений з ПП ПОП Чонгар договір оренди, та те, що майно та кошти, що отримувала ОСОБА_3 від ПП ПОП Чонгар , отримані нею як орендна плата, а не на виконання інших договірних відносин.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки та свою правову позицію стосовно заявлених позовних вимог не висловив.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 згідно державного акту на земельну ділянку серії ЯБ №116685 від 20 вересня 2007р., зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1АА002349-010772000044 є власницею трьох земельних ділянок, загальною площею 9,01 га, розміщених на території Привільненської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та які мають кадастрові номери 6522183700:10:037:0226, 6522183700:10:013:0014, 6522183700:10:045:0052.

28 грудня 2007 року між орендодавцем ОСОБА_3 та приватним орендним підприємством Чонгар було укладено письмовий договір оренди вищевказаних земельних ділянок на строк десять років, та складено акти про визначення меж земельної ділянки в натурі та прийому та передачі земельної ділянки.

Вказаний договір було зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №040872000156.

27 липня 2015р. ОСОБА_3 було отримано витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-6501321882015, НВ-6501321972015, та НВ-6501321922015, на земельні ділянки, що належать їй на праві власності згідно державного акту на земельну ділянку серії ЯБ №116685 від 20 вересня 2007р., та які мають кадастрові номери 6522183700:10:037:0226, 6522183700:10:013:0014, 6522183700:10:045:0052.

Зі змісту вказаних витягів вбачається, що їх власником є ОСОБА_3, жодних відомостей про те, що вказані земельні ділянки перебувають в оренді, чи мають будь-які обтяження не встановлено.

27 та 30 липня 2015р. між ОСОБА_3 та фермерським господарством СК Нива Плюс були укладені договори оренди належних ОСОБА_3 земельних ділянок. Рішення про їх державну реєстрацію було прийнято 12 серпня 2015р., про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права.

Не погоджуючись з такими діями ОСОБА_3, ПП ПОП Чонгар звернулось до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Так, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Передусім статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності набувається в порядку визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним. Дане конституційне право конкретизовано та розширено в положеннях Цивільного та Земельного кодексів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Стаття 13 Закону України Про оренду землі зазначає, що під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При цьому підписи сторін є одним із обов'язкових реквізитів договору, які повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Згідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як пояснили у судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 у попередньому судовому засіданні, що остання жодних договорів оренди з приватним орендним підприємством Чонгар не підписувала.

По справі була призначена судово-почеркознавча експертиза, та на вирішення експерта було постановлено питання чи дійсно підпис у договорі від 28 грудня 2007р. виконано рукою ОСОБА_3

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи за №379 від 22 листопада 2016р., вбачається, що підпис від імені орендодавця ОСОБА_3 на четвертій сторінці договору оренди землі сільськогосподарського призначення від 28 грудня 2007р. між Приватним орендним підприємством Чонгар та ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_3В, а іншою собою.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.8 своєї Постанови №9 від 06 листопада 2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, в судовому засіданні представником позивача за зустрічним позовом доведено порушення права ОСОБА_3, в результаті укладення договору оренди землі від 28 грудня 2007р., оскільки належними та допустимими доказами доведено той факт, що ОСОБА_3 не підписувала вищезазначеного договору оренди землі, а відтак доведено відсутність волевиявлення позивача за зустрічним позовом на його укладення.

У той же час, представником відповідача за зустрічним позовом не спростовано зазначених фактів та не надано підтверджуючих доказів щодо тих обставин, на які вона посилалась.

Посилання представника ОСОБА_1 на те, що договір оренди був укладений і пройшов реєстрацію та ОСОБА_3 отримувала кошти за користування ПП ПОП Чонгар належної їй земельної ділянки, а тому схвалила договір оренди, прийнявши його до виконання, є необґрунтованими, оскільки не свідчать про те, що вона знала про наявність такого договору й не спростовують висновків щодо відсутності волевиявлення позивача на вчинення оспорюваного правочину.

Щодо заяви відповідача за зустрічним позовом про застосування строку позовної давності, суд вважає, що при зверненні до суду позивачем ОСОБА_3 не було пропущено строку позовної давності.

Стаття 257 Цивільного кодексу України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, договір оренди землі від 28 грудня 2007р. ОСОБА_3 не підписувався, та остання дізналась про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише у квітні 2016 року, коли ПП ПОП Чонгар звернулось до Генічеського районного суду з позовом про визнання недійними договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_3 та фермерським господарством СК Нива , об'єктом оренди яких були земельні ділянки, за договором між ПП ПОП Чонгар та ОСОБА_3, тому в розумінні частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, квітень 2016р. є моментом початку перебігу строку позовної давності, що відповідає правовому висновку Верховного суду України у справі 6-48цс15 від 22 квітня 2015 року.

Таким чином, суд вирішуючи цю справу, крім спеціальних норм, керуючись в тому числі й загальними засадами цивільного судочинства (ст. 3 Цивільного кодексу України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з урахуванням прав та інтересів усіх учасників даних правовідносин, а тому у зв'язку із встановленням в суді відсутності волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору оренди земельної ділянки, так як підпис в примірнику цього договору не належить їй, суд приходить до висновку, що вищезазначений правочин є недійсним і зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується первинного позову, то у його задоволенні слід відмовити, оскільки частиною першою ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що договір оренди землі від 28 грудня 2007р. визнано недійсним, тому він не створює для ОСОБА_3В жодних правових наслідків, у зв'язку з чим остання мала законні підстави реалізувати своє право власності шляхом укладення договору оренди землі із фермерським господарством СК Нива Плюс .

Витрати, понесені позивачем на оплату за проведення експертизи в сумі 3 963 грн. 60 коп. та сплату судового збору в сумі 551 грн. 20 коп., які документально підтверджені, а всього 4514 грн. 80 коп., відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача за зустрічним позовом.

У той же час, заявлена вимога про стягнення витрат на оплату послуг банку на суму 46,64 грн. не відноситься до судових витрат, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

позов Приватного підприємства Приватне орендне підприємство Чонгар - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Привільненської сільської ради Генічеського району Херсонської області загальною площею 9, 01 га, а саме: земельних ділянок площею 4,3449 га кадастровий номер 6522183700:10:013:0014, площею 4,3177 га кадастровий номер 6522183700:10:045:0052, площею 0,3499 га кадастровий номер 6522183700:10:037:0226, укладений між приватним орендним підприємством Чонгар та ОСОБА_3, зареєстрований Генічеським районним округом Херсонської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель з записом від 09 квітня 2008р.

Стягнути з Приватного підприємства Приватне орендне підприємство Чонгар (Херсонська область, Генічеський район, с. Чонгар, вул. Гагаріна, ЗКПО 30874762) на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 4514 (чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 80 коп.

У решті вимог зустрічного позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_4