Рішення

від 19.02.2010 по справі 2-556/2010

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Макарівський районний суд Київської області

смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 35, 8000, (04578) 5-13-39

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Лигі Л.М...,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до Макарівської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду до суду з вказаним позовом,посилаючись на те,що відповідно до договору купівлі-продажу від 25 січня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Макарівським бюро технічної інвентаризації 26.01.2007 року, вона є власником зерноскладу, який знаходиться в с. Наливайківка, вул. Комсомольська, буд.1-Р Макарівського району Київської області.

Цей зерносклад, розміщений на земельній ділянці загальною площею 0,4125 га, яка знаходиться в межах Наливайківської сільської ради.

Статтею 120 ЗКУ передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Зерносклад, загальною площею 972,1 кв.м. розташований на земельній ділянці і планом зовнішніх меж визначена площа та визначено межі ділянки, необхідної для обслуговування будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, яка складає 0,4125 га (підтверджується довідкою Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області від 28.01.2010 р. та планом зовнішніх меж).

Використання земельної ділянки нею є правомірним відповідно до технічних норм, передбачених для обслуговування будівель і споруд.

Земельна ділянка, на якій розміщено зерносклад, на даний час використовується нею, її передача фактично відбулась з передачею об'єкту. Перехід права власності або користування на земельну ділянку, на якій розташовані споруди передбачено ст. 120 Земельного кодексу України. Розмір цієї земельної ділянки відповідає нормам, передбаченим ст. 121 ЗКУ. Отже, вона має всі підстави на право власності на земельну ділянку розміром 0, 4125 га, на якій розміщено зерносклад, що перебуває у її власності.

Але надалі на законних підставах вона не може використовувати земельну ділянку, так як у неї відсутні документи підтверджуючі право власності, тому змушена звернутись до суду. Відповідно до ст. 16 ч. 1 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено можливість пред'явлення позову про визнання права власності.

Просила суд визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позов.

Представник відповідача визнала позов повністю.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону,не порушує прав інших осіб,тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1. ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (зокрема права власності).

Крім того, відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд визнає посилання позивача на ст..392 ЦК України, ст.. 120 ЗК України достатнім правовим обґрунтуванням своїх вимог про визнання права власності на земельну ділянку,що необхідна для обслуговування та використання у виробничій діяльності належної йому на праві власності споруди.

Визнання Макарівською районною державною адміністрацією позовних вимог суд розцінює як волю суб'єкта земельних відносин відповідно до своїх повноважень (ст..116 ЗК України : громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень).

До того ж обставини викладені в позовній заяві підтверджуються доданими документами (доказами).

У відповідності до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 року №

9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,що виникають в державі,судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян.Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в іншому порядку.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст.60,215,174,130,209 ч.3 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити,прийнявши визнання позову відповідачем.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку загальною площею 0,4125 га для обслуговування будівлі зерноскладу, що знаходиться в с. Наливайківка Макарівського району Київської області по вул. Комсомольській, буд. 1-Р та ведення особистого селянського господарства.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.