Рішення

від 09.09.2010 по справі 2-556/2010

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоодеський районний суд Миколаївської області

м. Нова Одеса, вул. Центральна, 190, 56600, (05167) 2-13-62

Справа №2-556/10

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2010 року Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Демінської О.І., при секретарі - Міріченко О.М.. за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса Миколаївської області цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та пов'язаних із ним договорів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 184436,43 грн.

Позивач зазначив, що відповідачем 04.09.2008 року було укладено із ВАТ ВТБ ОСОБА_3 в особі Миколаївської "філії ВАТ ВТБ ОСОБА_3 кредитний договір № 066/2008, за умовами якого відповідачу було надано 23885,00 доларів США строком до 04.09.2015 року з виплатою 16 відсотків річних. У зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору по погашенню кредиту та по виплаті процентів за користування кредитом з

09.01.2009р. по 26.03.2010 року у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 23255 доларів США 13 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на

26.03.2009року становить 184436,43 грн., з яких:

борг за кредитом з урахуванням 3% річних - 22598,61, що еквівалентно 179229,71 грн: 22597,24 долларів США, що еквівалентно 179229,71 грн., - поточна заборгованість за кредитом; 3% річних - 1,37 доларів США (що еквівалентно 10,87 грн.);

борг за процентами з урахуванням 3% річних - 455,96 доларів США, що еквівалентно 3616,24 грн., з яких: прострочена заборгованість за процентами в період з 19.02.2010 р. по 26.03.2010 року - 393.61 дол. США (3121,75 грн.), поточна заборгованість за процентами за період з 17.03.2010 року по 26.03.2010 року - 60,39 дол. США (478,95 грн.), 3% річних -1,96 дол. США (15,57 грн.);

пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 0,5% за кожен день прострочення -200,54 дол. США (1590,48 грн.)

26.04.2010 року представник відповідача - ОСОБА_1, не визнаючи позовні вимоги позивача, звернулася до суду із зустрічним позовом до ВАТ ВТБ ОСОБА_3 в особі Миколаївської філії ВАТ ВТБ ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та пов'язаних із ним договорів недійсними, посилаючись на те, що ОСОБА_4 04.09.2008 року було укладено із ВАТ ВТБ ОСОБА_3 в особі Миколаївської філії ВАТ ВТБ ОСОБА_3 кредитний договір № 066/2008, за умовами якого відповідачу було надано 23885,00 доларів США строком до 04.09.2015 року з виплатою 16 відсотків річних на купівлю автомобіля марка VOLKSWAGEN, модель САDDY КОМВІ, який не відповідає діючому законодавству з підстав порушення принципу рівності сторін, невизначеності відповідальності банку перед позичальником, ненадання інформації позичальнику про інші умови кредитування. Також зазначає про те, що банк не мав права на укладення кредитного договору в іноземній валюті. З підстав недійсності кредитного договору як основного зобов'язання просить визнати також недійсним і договір застави № 066/2008, укладений 04.09.2008' року між ОСОБА_4 і ВАТ ВТБ ОСОБА_3 в особі Миколаївської філії ВАТ ВТБ ОСОБА_3 автомобіля марка VOLKSWAGEN, модель САDDY КОМВІ як договору, що забезпечує основний кредитний договір.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила суд стягнути з відповідача загальну заборгованість в сумі 23255 доларів США 13 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 26.03.2010 року становить 184436,43 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору як на момент подачі позову до суду, так і в процесі розгляду справи. Також просила про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем під час звернення до суду, а саме: 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Зустрічний позов представник позивача не визнала та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що умови кредитного договору відповідають вимогам законодавства України. При цьому зазначила, що ВАТ ВТБ ОСОБА_3 має право на здійснення валютних операцій, у тому числі операцій з надання кредитів в іноземній валюті, що підтверджується Банківською ліцензією № 79 від 20.04.2007 р., Дозволами ОСОБА_3 Банку України № 79-1 від 20.04.2007 р., № 79-2 від 26.03.2009 р. та додатком до нього із переліком операцій, які має право здійснювати ВАТ ВТБ ОСОБА_3. Також зазначила, що твердження відповідача щодо її небажання на отримання кредиту в іноземній валюті та на запропонованих банком умовах спростовуються укладенням кредитного договору, що посвідчено підписами сторін та поданням відповідачем до банку документів, необхідних для його укладення.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила суд у його задоволенні відмовити, зустрічний позов підтримала. Посилаючись на те, що в умовах світової фінансової кризи пункт спірного договору про можливість дострокового стягнення боргу з боржника є несправедливим по відношенню до відповідача, порушення принципу рівності під час його укладення та принципу справедливості у зв'язку із тим, що саме на відповідача договором покладено обов'язок понести всі ризики, пов'язані із його виконанням. Також наголошує на тому, що у позивача відсутня індивідуальна банківська ліцензія на видачу валютних кредитів, що є підставою для визнання його недійсним.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04.09.2008 р. між Банком та відповідачем ОСОБА_4 укладено письмовий кредитний договір № 066/2008, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 23885,00 доларів США, в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, термін дії якого становить до 04.09.2015 р., за умови повного погашення суми кредиту та процентів згідно з Додатком №1 (Графік погашення кредиту та процентів) до даного Договору. До зазначеного договору сторонами було укладено письмову додаткову угоду № 1, відповідно якій внесено зміни щодо періоду нарахування процентів за користування кредитом та порядку їх сплати.

04.09.2008 р. між тими ж сторонами укладено письмовий договір застави № 066/2008 про передачу рухомого майна - транспортного засобу VOLKSWAGEN, модель САDDY КОМВІ.

Банк на виконання умов укладеного договору надав відповідачу визначену суму грошових коштів - кредиту - 23885,00 доларів США, що відповідачем не заперечується. Відповідач протягом тривалого терміну, з з моменту його укладення і до 09.01.2009 року сумлінно виконувала умови як договору від 04.09.2008 р. так і додаткової угоди № 1.

Відповідно до ст.ст.204, 227 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч.І ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що між сторонами мають місце договірні відносини, зокрема, кредитні.

Цивільним кодексом України відносини в сфері кредитування регулюються

нормами параграфу 1 і 2 Глави 71. ч.І ст.1054 ЦК України передбачено, що за

кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується

надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.І ст.1049 ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів останній не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.

За таких обставин та враховуючи, що між сторонами мали місце договірні правовідносини, то вони повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та в установлений строк (ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Проте, з 09.01.2009 року по 26.03.2010 року відповідач свої зобов'язання за укладеним кредитним договором від 04.09.2008 р. та додаткової угоди до нього не виконує, не сплачує основний борг та нараховані відповідно умов договору відсоткі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 23255 доларів США 13 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 26.03.2010 року становить 184436,43 грн., з яких:

борг за кредитом з урахуванням 3% річних - 22598,61, що еквівалентно 179229,71 грн: 22597,24 долларів США, що еквівалентно 179229,71 грн., - поточна заборгованість за кредитом; 3% річних - 1,37 доларів США (що еквівалентно 10,87 грн.);

борг за процентами з урахуванням 3% річних - 455,96 доларів США, що еквівалентно 3616,24 грн., з яких: прострочена заборгованість за процентами в період з 19.02.2010 р. по 26.03.2010 року - 393.61 дол. США (3121,75 грн.), поточна заборгованість за процентами за період з 17.03.2010 року по 26.03.2010 року - 60,39 дол. США (478,95 грн.), 3% річних -1,96 дол. США (15,57 грн.);

пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 0,5% за кожен день прострочення -200,54 дол. США (1590,48 грн.)

Також встановлено, і відповідач цього не заперечує, що відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.5, 1.6 кредитного договору проценти за користування кредитом встановлювались: з 04.09.2008 р. по 13.09.2009 р. - на рівні 10,69% річних; з 14.09.2009 р. по 21.10.2009 р. -18,00% річних, з 22.10.2009 р. по 26.03.2010 р. - 10,69% річних.

Відповідно до ч.1,2 ст.533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, а якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадку, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.З ст.533 ЦК України).

Статті 47 та 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 р. № 2121-III (з наступними змінами) визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредіині операції, належно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" за №15-93 від 19 лютого 1993 р. (в редакції від 24 березня 2006 р.), передбачено, що на здійснення валютних операцій ОСОБА_3 України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Так, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" за №15-93 від 19 лютого 1993 р. (в редакції від 24 березня 2006 р.), передбачено, що надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави можливе при умові отримання ліцензії, яка видається резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок організації розрахунків у іноземній валюті встановлено ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" за №15-93 від 19 лютого 1993 р. (в редакції від 24 березня 2006 р.), згідно з якою у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

У п.8.12. Постанови Правління ОСОБА_3 Банку України від 30 травня 2007 р. за №200 „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", зазначено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію ОСОБА_3 Банку України на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій ОСОБА_3 Банку України на здійснення валютних операцій.

Статтею 19 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ (з наступними змінами), передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка надається ОСОБА_3 Банком України на підставі клопотання банку. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню валютних вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню і наданню кредитів, а також вести рахунки.

При цьому, валютними цінностями є валюта України, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в валюті України, іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті, банківські метали.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ ВТБ Банком отримано Банківську ліцензію № 79 від 20.04.2007 р., Дозволи ОСОБА_3 Банку України № 79-1 від 20.04.2007 р., № 79-2 від 26.03.2009 р. на право здійснення кредитних операцій.

Визначення кредитної операції зазначено у ст.345 ГК України. Так, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за наданий кредит, обов'язки, права, а також відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

В спірному кредитному договорі № 066/2008від 04.09 2008 р. сума, що підлягає поверненню, зазначена в іноземній валюті, а не у гривні без еквіваленту в іноземній валюті, також договір не містить умов щодо можливості повернення кредиту в іншій валюті, ніж та, в якій він був отриманий позичальником.

Відповідач, отримавши строковий кредит в доларах США, повинен повернути його в тій самій валюті, тобто в доларах США.

Згідно ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В судовому засіданні встановлено і відповідачем не заперечувалось, що відповідач протягом тривалого терміну, з моменту укладення спірного договору і до 09.01.2009 року сумлінно виконувала умови як договору від 04.09.2008 р. так і додаткової угоди № 1, що свідчить про визнання відповідачем саме таких умов укладеного кредитного договору, які погоджувались його сторонами та були прийняті відповідачем до виконання .

Ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірний кредитний договір укладений з додержанням вимог діючого цивільного законодавства, вільного волевиявлення сторін, а визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті не суперечить положенням ч.2 ст.524 ЦК України.

Відповідно до ч.З ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, посилання позивача в позові на те, що надання йому кредиту в іноземній валюті має наслідком дисбаланс договірних прав та обов'язків, погіршує його становище як споживача не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, тому не може бути прийнято судом до уваги, оскільки відповідно до ст.. 36 ЗУ Про національний банк України№ та ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється ОСОБА_3 банком України. Сторони при укладенні договору в іноземній валюті, приймаючи на себе певні обов'язки щодо погашення кредиту у іноземній валюті повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до іноземної валюти, у тому числі доларів США не є незмінним, а тому повинні були передбачити та врахувати можливість підвищення валютного ризику за цим договором. Посилання відповідача на існування світової фінансової кризи також не може бути взято судом до уваги, оскільки це не є підставою для визнання договору недійсним та не звільняє відповідача від виконання своїх обов'язків за договором.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню та не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову про визнання кредитного договору та пов'язаних із ним договорів недійсними.

На підставі ст.. 88 ЦПК судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з

відповідача.

Керуючись ст..ст. 10,11,60,88,209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №066/2008 в сумі 184436 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста тридцять шість) гривень 43 копійки на користь відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_3 в особі Миколаївської філії відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_3 (транзитний рахунок Миколаївської філії відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_3 № 290939000300 МФО 386241)

Стягнути з ОСОБА_4 на користь відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_3 в особі Миколаївської філії відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та кошти на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. (транзитний рахунок Миколаївської філії відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_3 № 290939000300 МФО 386241)

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та пов'язаних із ним договорів недійсними відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: