Ухвала

від 20.12.2016 по справі 10/51-1159

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2016 р. м.Київ К/800/28576/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Мороз В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 16 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі за позовом Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» до Милівецької сільської ради Чортківського району про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 року Державне підприємство «Ягільницький кінний завод» звернулося з позовом до Милівецької сільської ради, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення сесії Милівецької сільської ради від 16 жовтня 2001 року №71.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 29 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2016 року задоволено частково касаційну скаргу Державного підприємства «Ягільницький кінний завод», постанову господарського суду Тернопільської області від 29 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 16 червня 2016 року, залишеною без змін ухвало Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Державне підприємство «Ягільницький кінний завод» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 16 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом позовних вимог у справі є визнання незаконним та скасування рішення шістнадцятої сесії третього скликання Милівецької сільської ради від 16 жовтня 2001 року №71 «Про вилучення земель у Ягільницького кінного заводу та передачі їх до земель резервного фонду сільської ради з наступною передачею закритому акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро», відповідно до якого вилучено землі з користування Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» в кількості 101,6 га та передано їх до земель запасу сільської ради; надано землі в кількості 101,6 га в оренду закритому акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро» терміном на п'ять років; дозволено сільському голові заключити від імені Ради договір оренди встановленого законом зразка із закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що прийняте рішення сільської ради та укладення договору оренди є незаконними та суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2002 року «Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель державної та комунальної власності», ст.4 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) та ст.29 Земельного кодексу України, якою визначено, що припинення права володіння чи користування земельною ділянкою може мати місце тільки у разі добровільної відмови власника або користувача даної земельної ділянки. Стверджує, що ДП «Ягільницький кінний завод», ні Мінагрополітики України, ні Кабінет Міністрів України дозволу на вилучення спірної земельної ділянки у позивача не надавали, земля з державної до комунальної власності не передавалась, а тому право комунальної власності на спірну землю у сільської ради не виникло.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили із правомірності оскаржуваного рішення відповідача та безпідставності позовних вимог позивача, пропуску позивачем строку для звернення до адміністративного суду.

При цьому, розглядаючи та вирішуючи справу по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа адміністративної юрисдикції, згідно п.п.1, 7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори юридичних та фізичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у даній справі стосується права користування земельною ділянкою, яке, за твердженням позивача, є порушеним, земельна ділянка передана оскаржуваним рішенням в оренду третій особі, тобто існує спір про право, а саме щодо належності прав на спірну ділянку.

За вказаними обставинами, в тому числі з урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 21-3296а15, 25 листопада 2015 року № 21-5535а15 26 січня 2016 року у справі № 21-3367а15, 09 лютого 2016 року у справі № 21-5828а15, слід дійти висновку, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як встановлено ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» задовольнити частково.

Постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 16 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити, що даний спір підлягає розгляду господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді