Ухвала

від 29.11.2016 по справі 825/308/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

29.11.2016 № К/800/19311/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Укркорд» на постановуЧернігівського окружного адміністративного суду від 29 .0 3.2016 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 у справі №825/308/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укркорд» доДержавної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркорд» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 23.09.2015 №0003362200, №0003372200, №0003342200, №0003352200.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, також визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 07.09.2015 №1556/22/38509999 в частині результатів та висновків перевірки щодо податку на додану вартість (п.3.2) та плати за землю (п. 3.4.1), оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.08.2005 по 31.08.2015 співробітниками відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ТОВ «Укркорд», за результатами якої складено акт 07.09.2015 №1556/22/38509999, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 286.2, п. 286.6 ст. 286, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 23.09.2015:

№0003362200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 14450 грн. (з яких 11560 грн. основного платежу та 2890 грн. штрафних санкцій);

№0003372200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 18186 грн. та застосовано штрафні санкції 4547 грн.;

№0003342200, яким нарахований земельний податок з юридичних осіб у розмірі 299114,15 грн. (з яких 239155,32 грн. основного платежу та 59958,83 грн. штрафних санкцій);

№0003352200, яким застосовано штрафну санкцію земельний податок з юридичних осіб у розмірі 170,00 грн.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, однак виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 цього Кодексу, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у платника з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Крім того, суди встановивши, що пакування, маркування, завантаження та митне оформлення обладнання здійснювалось не для внутрішньогосподарських потреб позивача, а для забезпечення виконання комерційної угоди укладеної з ВАТ «КуйбишевАзот», відтак податковий орган правомірно донарахував суду грошового зобов'язання та прийняв законні податкові повідомлення-рішення.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч. 4 ст. 195 КАС України, відмовив у розгляді позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акта перевірки від 07.09.2015 №1556/22/38509999 в частині результатів та висновків перевірки щодо податку на додану вартість (п.3.2) та плати за землю (п. 3.4.1), оскільки така вимога не заявлялась в суді першої інстанції, відповідно не була предметом розгляду.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Укркорд» придбало у ПАТ «Чернігівське Хімволокно» та ТОВ «Монофіламент» нерухоме наступне майно:

- за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 27.06.2013 - об'єкт незавершеного будівництва 98% готовності, а саме в цілому каландровий цех загальною площею 5699,9 кв.м, який розташований за адресою м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 78. Відповідно до договору майно розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 7410100000:01:036:0363, яка знаходилася в користуванні продавця на праві оренди на підставі Договору оренди земельної ділянки №1777 від 11.10.2007, укладеного з Чернігівською міською радою;

- за договором купівлі-продажу частини нерухомого майна від 02.07.2013 - частину нерухомого майна, загальною площею 27744,88 кв.м, яка розташована за адресою м. Чернігів, вул. Щорса, 78. Відповідно до договору майно розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 7410100000:01:036:0363, яка знаходилася в користуванні продавця на праві оренди на підставі Договору оренди земельної ділянки №1777 від 11.10.2007, укладеного з Чернігівською міською радою;

- за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.10.2014 - 1/345 частину об'єкта нерухомості загальною площею 1287,9 кв.м, що розташована за адресою м. Чернігів, вул. Щорса, 78.

Згідно з п.1.5 вищезазначених договорів з моменту переходу до покупця (ТОВ «Укркорд») права власності на майно, згідно ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, до покупця також переходить право користування відповідною земельною ділянкою.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що дата державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до витягів з реєстру про право власності на нерухоме майно відповідає даті укладання вищевказаних договорів купівлі-продажу майна позивачем.

Загальна площа нерухомого майна зареєстрованого за адресою м. Чернігів, вул. Щорса, 78 становить 409223,3 кв.м. За позивачем зареєстровано нерухоме майно за адресою м.Чернігів, вул. Щорса, 78 загальною площею 34732,68 кв.м.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за адресою м. Чернігів, вул. Щорса, 78, загальна площа земельної ділянки для експлуатації будівель і споруд промислового призначення становить 937963 кв.м, а нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки станом на 01.01.2015 становить 400,16 грн.

Державне агентство земельних ресурсів України на виконання п. 289.3 ст. 289 Податкового кодексу України у своєму листі від 14.01.2015 №6-28-022-215/2-15 проінформував, що станом на 1 січня 2015 року нормативну грошову оцінку земель за 2014 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,249. За таких підстав, нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки станом на 01.01.2014 становить 320,38 грн.

Податковим органом здійснено розрахунок плати за землю, яку належить сплатити ТОВ «Укркорд» за 2014 рік у зв'язку з набуттям права власності (користуванням) на земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти придбаного нерухомого майна з урахуванням вимог п.286.4 ст.286 Податкового кодексу України та зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування, а також з урахуванням вимог п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України.

З урахуваннями поданого ТОВ «Укркорд» запереченнями до акту перевірки та наданої відповіді на заперечення, ДПІ у м. Чернігові здійснено перерахунок земельного податку на підставі наданої підприємством копії договору від 09.10.2013 про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу частини нерухомого майна від 02.07.2013, в результаті чого сума нарахованого земельного податку становить 239155,32 грн.

В силу вимог підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Приписами статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини, а також беручи до уваги вимоги вищенаведених норм, суди дійшли правильного висновку про правомірність здійсненого податковим органом донарахування з земельного податку, оскільки, по-перше, до власника приміщень розташованих на цих земельних ділянках перейшли усі права та обов'язки які були визначені попередньому власнику чи користувачу землі, відтак обов'язок сплачувати земельний податок виник з дня фактичного початку правомірного користування земельною ділянкою, оскільки Закон не передбачає звільнення від сплати цього податку землекористувачів у разі відсутності документів, що підтверджують право користування. Тобто, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту здійснення продажу об'єкта нерухомого майна (нежитлових приміщень), обов'язок зі сплати плати за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. По-друге, доводи позивача у касаційній скарзі про неправильність здійсненого розрахунку податковим органом спростовуються матеріалами справи.

Наведений висновок також узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 07 липня 2015 року у справі №826/12388/13-а.

Як наслідок, податковим органом правомірно застосовано до ТОВ «Укркорд» штрафну санкцію у розмірі 170 грн. за неподання податкової декларації з плати за землю за 2014 рік.

Розглядаючи епізод щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Укркорд» у 2014 році відповідно до умов контракту №0051/282 від 16.08.2013 здійснювало експорт обладнання до Російської Федерації на ВАТ «КуйбишевАзот», умовами якого було передбачено, що поставка здійснюється постачальником на умовах FCA (Франко перевізник) м. Чернігів згідно Інкотермс-2010. У відповідності з даним контрактом, покупець компенсує постачальнику понад ціну, зазначену в п.2.1 договору у повному обсязі всі затрати, пов'язані з упакуванням, маркуванням, завантаженням та оформленням товару на експорт, на підставі наданих постачальником покупцю документів (або їх копій) по витратах.

На виконання вказаного контракту, між учасниками підписаний акт приймання-передачі робіт/послуг (з упакування, маркування, завантаження та митного оформлення обладнання) б/н від 17.02.2014 на суму 12558 євро (грошові кошти за відповідні роботи надійшли 04.04.2014 платіжний документ №55838 від 04.04.2014), місцем постачання яких є митна територія України.

ТОВ «Укркорд» до складу витрат на збут за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 віднесено вартість отриманих послуг від сторонніх організацій по пакуванню, маркуванню, навантаженню та оформленню документів по обладнанню для відправки на експорт.

Відповідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема: а) постачання товарів; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Підпунктом 186.2.1. п. 186.2 ст.186 Податкового кодексу України встановлено, що місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, зокрема: послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій цілком правильно взяли до уваги те, що до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Внаслідок чого, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору по цьому епізоду надана правильна юридична оцінка тій обставині, що пакування, маркування, завантаження та митне оформлення обладнання здійснювалось саме для забезпечення виконання комерційної угоди укладеної з ВАТ «КуйбишевАзот», однак останнім оплачено (компенсовано) обсяг наданих послуг на суму 12558 євро, що при перерахунку на українську гривню станом на 17.02.2014 - 148731,09 грн., що, в свою чергу, спростовує твердження позивача про незаконність донарахування позивачу податку за серпень 2014 року в сумі 11560 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування (у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів) всього у сумі 18186 грн. за листопад 2014 року.

Також позивач в касаційній скарзі просить визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 07 вересня 2015 року №1556/22/38509999 в частині результатів та висновків перевірки щодо податку на додану вартість (п.3.2) та плати за землю (п. 3.4.1).

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Оскільки така вимога позивачем не була заявлена в суді першої інстанції та не була предметом його розгляду касаційна скарга в цій частині також не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркорд» залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.В.Борисенко Г.К.Голубєва