Постанова

від 06.12.2016 по справі 2а-520/09/1570

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно), Головного управління ПФУ в Одеській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, а у квітні 2009 року - з уточненою позовною заявою, про зобов'язання провести перерахунок та виплату державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2000 року.

Суди розглядали справу неодноразово.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2009 року, яка змінена постановою апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2011 року, позов задовольнив частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили із пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами та із того, що відповідач безпідставно виплачував позивачу державну та щомісячну додаткову пенсії в меншому розмірі, ніж передбачено законом, оскільки у спірний період жодні обмеження розміру таких видів пенсії на законодавчому рівні встановлені не були, а тому при визначенні їх розміру слід було керуватись положеннями статей 50, 54 Закону № 796-XII, а не постановами Кабінету Міністрів України.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнив частково: постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року та апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2011 року скасував.

Позов ОСОБА_6 задовольнив частково: визнав протиправними дії управління ПФУ щодо відмови нарахувати ОСОБА_6 державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком; зобов'язав управління ПФУ провести перерахунок та виплату ОСОБА_6 державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно з частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з 24 лютого 2005 року по 31 грудня 2006 року, з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 23 липня 2011 року з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольняючи позов частково, зазначив, що, враховуючи те, що пенсія є щомісячним платежем, про виплату її в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та, відповідно, порушення своїх прав позивач дізнавався, отримуючи таке підвищення за відповідний місяць, тому перебіг строку звернення до суду з вимогами за кожен конкретний місяць розпочинається у цьому місяці й позовні вимоги підлягають задоволенню в межах річного строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), тобто з 24 лютого 2005 року.

Крім того, законами України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік» було обмежено виплату основної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, а рішення Конституційного Суду України про визнання таких обмежень неконституційними були постановлені 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року відповідно.

За таких обставин вимоги позивача за 2007 та 2008 роки підлягають частковому задоволенню з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно.

У 2009, 2010 роках на законодавчому рівні жодних обмежень щодо виплати основної та додаткової пенсій встановлено не було. А тому вони підлягають виплаті в розмірах, установлених статтями 50, 54 Закону № 796-XII.

Крім того, зазначав, що пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI) Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 2857-VI) доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік.

На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI 6 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі - постанова № 745), яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з заявою про його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.

Вважає, що суд касаційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права - статті 1 Закону № 1058-IV, що призвело до частково неправильного вирішення спору в частині встановлення граничного строку виплати позивачу перерахованої пенсії - 23 липня 2011 року.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2012 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У зазначеному рішенні суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції в частині встановлення кінцевого терміну виплати перерахованої пенсії, зазначивши, що загальне поняття пенсії визначено в статті 1 Закону № 1058-IV, відповідно до якого пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, законом не встановлюються ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може бути встановлений, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватися постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну виплати пенсії.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції положень Закону № 796-XII. Так, у постанові цього Суду від 2 червня 2015 року (справа № 21-317а15) міститься правовий висновок, відповідно до якого оскільки 23 липня 2011 року набрала чинності постанова № 745, якою встановлено інші розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону № 2857-VI та постанови № 745.

Таким чином, з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні спору суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви ОСОБА_6 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.В. КривендаО.Б. Прокопенко