Рішення

від 26.12.2016 по справі 396/1569/16-ц

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1569/16-ц

Провадження № 2/396/728/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2016 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря Пономаренко Р.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоукраїнка в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарн-К" про відшкодування збитків (шкоди), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду до відповідача про відшкодування збитків (неодержаного доходу), спричинених самовільним заняттям земельної ділянки, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 5,30 га., яка розташована на території Лісківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, та належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії KP № 41032, зареєстрованого 26.07.1999 за №33.

Вказана земельна ділянка за договором оренди землі у 2002 році була передана в оренду ТОВ Фарн строком на 5 років, тобто до 2007 року, строк дії договору автоматично був продовжений до 2012 року.

В 2011 році позивач звернувся до ТОВ Фарн щодо повернення земельної ділянки після закінчення дії договору оренди землі, однак йому було повідомлено, що між ним як орендодавцем та ПАТ ФАРН (орендар) 03.07.2011 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,3 га, строком на 5 років, який зареєстровано 10.11.2011 за № 352400004003032.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у справі №396/293/15-ц від 08.07.2016 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23.09.2015 року позов було задоволено. Суд визнав договір оренди земельної ділянки, укладений 03.07.2011 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Фарн-К , який зареєстрований в КРВ ДП цетнр ДЗК при Держкомземі України 10.11.2011 року №352400004003032, площею 5.3 га, №121, недійсним, та зобов'язав товариство з обмеженою відповідальністю "Фарн-К" після зібрання врожаю 2015 року повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 5.3 га, №121.

На виконання рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області відповідач згідно акту приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 352400004003032 від 13 листопада 2015 року, передав ОСОБА_1 вказану земельну ділянку площею 5,3 га №121.

Проте внаслідок самовільного заняття вказаної земельної ділянки відповідач позбавив позивача права використовувати земельну ділянку в своїх цілях, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та можливості одержати дохід від використання землі.

Згідно акту по визначенню та відшкодуванню збитків ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 5,3 га, яка знаходиться на території Лісківської сільської ради Новоукраїнського району, від 24 березня 2016 року, комісія визначила, що неодержаний дохід ОСОБА_1 за 2013 рік становить 3883,10 грн., за 2014 рік - 12020,98 грн., за 2015 рік - 29945,00 грн., а всього 45849,08 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач відмовляється добровільно відшкодувати збитки, спричинені самовільним заняттям земельної ділянки, позивач змушений звернутися до суду за захистом порушених прав, та просить стягнути з відповідача на його користь 45849,08 грн. збитків (неодержаного доходу) спричинених самовільним заняттям земельної ділянки, та судові витрати по справі.

15 листопада 2016 року представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, надала суду письмові заперечення на позов. Свої заперечення обгрунтовує тим, що Акт по визначенню та відшкодуванню збитків від 24.03.2016 року складався не об'єктивно, без витребування та розгляду необхідних для розрахунку розміру збитків документів, в основу розрахунку взяті лише статистичні дані по юридичних особах, а позивач має статус фізичної особи, а тому він не може бути належним доказом по справі. Крім того, позивачем не доведено наявності всіх складових елементів для стягнення збитків, а саме не доведена вина ТОВ "Фарн-К" у завданні збитків, а також не доведено наявність упущеної вигоди в розмірі 45849,08 грн.

28 листопада 2016 року представник відповідача ОСОБА_3 надала суду письмові додаткові пояснення, де зазначено, що ТОВ Фарн-К не погодилось з розміром збитків визначених комісією у акті, розрахунок з позивачем вони не проводили. ТОВ Фарн-К не погоджувалось та не визнавало суму збитків, визначених комісією у акті, даний акт не підлягає оскарженню, оскільки не створює для сторін правових наслідків. Правильність нарахування розміру збитків комісією повинна встановлюватись у судовому засіданні.Для розрахунку неодержаного доходу, який міг би одержати позивач, як фізична особа-одноосібник, на своїй земельній ділянці необхідно брати середній дохід з 1 га землі сільськогосподарського призначення фізичної особи - одноосібника по Новоукраїнському району Кіровоградської області, а не дохід підприємства.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі з обставин викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пославшись на доводи, які викладені в раніше поданих запереченнях на позов та додаткових поясненнях (а.с. 49-50) .

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, так як в судовому засіданні встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі Державного акту про право власності на землю серії КР №41032, зареєстрованого 26.07.1999 за №33 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 5,3 га, розташована на території Лісківської сільської ради Новоукраїнського району (а.с.5).

Вказана земельна ділянка за договором оренди землі у 2002 році ОСОБА_1 передана в користування ТОВ Фарн строком на 5 років, тобто до 2007 року, строк дії договору автоматично був продовжений до 2012 року. Вказане встановлено при розгляді Новоукраїнським районним судом та апеляційним судом Кіровоградської області справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ ФАРН про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у справі №396/293/15-ц від 08.07.2015 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23.09.2015 року позов було задоволено. Суд визнав договір оренди земельної ділянки, укладений 03.07.2011 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Фарн-К , який зареєстрований в КРВ ДП цетнр ДЗК при Держкомземі України 10.11.2011 року №352400004003032, площею 5.3 га, №121, недійсним, та зобов'язав товариство з обмеженою відповідальністю "Фарн-К" після зібрання врожаю 2015 року повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 5.3 га, №121 (а.с. 6-8, 10-11).

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07. 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Згідно акту по визначенню та відшкодуванню ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 5,3 га, яка знаходиться на території Лісківської сільської ради Новоукраїнського району від 24 березня 2016 року (а.с.13-14), складеного комісією, створеною відповідно до Постанови КМУ від 19 квітня 1993 року №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", розпорядженням голови Новоукраїнської РДА від 12 березня 2016 року за №96-р "Про створення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків завданих ОСОБА_1Ф.": визначено неодержаний дохід, який міг би одержати ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 5,3 га за 2013 рік на суму 3883,10 грн, який визначено відповідно до даних зведеного річного звіту по сільськогосподарських підприємствах Новоукраїнського району за 2013 рік, а саме: взято чистий прибуток з 1 га зібраних площ який становить 732,66 грн.; визначено неодержаний дохід, який міг би одержати ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 5,3 га за 2014 рік на суму 12020,98 грн, який визначено відповідно до даних зведеного річного звіту по сільськогосподарських підприємствах Новоукраїнського району за 2014 рік, а саме: взято чистий прибуток з 1 га зібраних площ який становить 2268,11 грн.; визначено неодержаний дохід, який міг би одержати ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 5,3 га за 2015 рік на суму 29945 грн, який визначено відповідно до даних зведеного річного звіту по сільськогосподарських підприємствах Новоукраїнського району за 2015 рік, а саме: взято чистий прибуток з 1 га зібраних площ який становить 5650 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

За самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства (п.б ч.1 ст.211 ЗК України).

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004 року, вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов'язаних із сільсько- чи лісогосподарським виробництвом, їх тимчасовому зайнятті для інших видів використання, встановленні обмежень щодо використання земельних ділянок, погіршенні якості грунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведенні сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у не придатний для використання стан, неодержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, відшкодування збитків згідно зі статтями 156, 157 ЗК здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів.

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків, порядок визначення та відшкодування яких встановлюється Кабінетом Міністрів України ( ст.152, ст.157 ЗК України).

Згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року N 284 (далі Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають збиткивласників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно п. 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською міською, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають і інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку неукладення договору оренди, суперфіціюабо інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст. 157 ЗК України та Порядком.

Оскільки у даній справі суд установив, що відповідач ТОФ "ФАРН-К" використовував на території Лісківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області земельну ділянку загальною площею 5.30 га без згоди власника-позивача ОСОБА_1, договір оренди визнаний недійсним на підставі рішення Новоукраїнського р\суду від 08.07.2015 року. відповідно таке користування земельними ділянками є неправомірним.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Допустимим засобом доказування факту завдання (неодержаного доходу) спричинених самовільним заняттям земельної ділянки є акт по визначенню та відшкодуванню ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 5,3 га, яка знаходиться на території Лісківської сільської ради Новоукраїнського району від 24 березня 2016 року, який складено повноважною комісією за участі сторін провадження та у відповідності до норм ч. 3 ст. 157 ЗК України та Постановам КМУ № 284 від 19.04.1993 року та № 963 від 25.07.2007 року, в тому числі і представника відповідача, інших доказів, які б спростували розмір збитків представником відповідача не представлено та не доведено.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина, особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом. Також у цій статті визначено поняття збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ст. 10 ч. 3 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 60 ч. 2, 3 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд вважає, що позивачем доведено факт порушення його прав щодо самовільного використання ТОВ Фарн-К земельної ділянки та завдання матеріальних збитків (неодержаного доходу) спричинених самовільним заняттям земельної ділянки в розмірі 45849 грн. 08 коп., тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відшкодування документально підтверджених (а.с. 2) судових витрат понесених позивачем у сумі 551 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 116, 125, 152, 158 Земельного кодексу України, ПКМУ №963 від 25.07.2007 року(із змінами), ст.ст. 16, 22 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 209, 213- 215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фарн-К" (код ЄДРПОУ 23685213) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, збитки (неодержаний дохід), спричинені самовільним заняттям земельної ділянки, у розмірі 45849 (сорок п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 08 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фарн-К" (код ЄДРПОУ 23685213) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: О. А. Гарбуз