Рішення

від 29.12.2016 по справі 614/785/16-ц

БОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Борівський районний суд Харківської області

Справа: № 614/785/16-ц

провадження: 2/614/297/16

категорія: 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

27.12.2016 р. Борівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Зеленькової Н.Г.

при секретарі Євель Т.Є.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Борова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою в якій вказала, що 01.04.2003 року між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у книзі №4 записів державної реєстрації договорів оренди землі по Ізюмський сільській раді Борівського району Харківської області, про що вчинено запис №23.

Відповідно до умов вищезазначеного договору позивач надала в оренду відповідачу власну земельну ділянку розміром 9,2200 га, що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005.

Відповідно до п. 2.2.1 договору оренди землі від 01.04.2003 року строк його дії складав 4,5 роки, тобто дія договору скінчилась у вересні 2007 року.

Згідно п.3.2 договору відповідач зобов'язаний повернути земельну ділянку у належному стані, після закінчення строку дії договору оренди.

Проте відповідач не повернув земельну ділянку належну позивачу та продовжує користуватися нею.

Крім того позивач зазначила, що 27.05.2016 року направляла на адресу відповідача лист в якому просила повернути земельну ділянку, однак жодної відповіді на свій лист вона так і не отримала, а земельна ділянка залишається в користуванні відповідача.

В зв'язку з вищезазначеними обставинами позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права та просить зобов'язати відповідача повернути належну їй земельну ділянку площею 9,2200 га, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005, що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області; стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Позивач та її представник (за довіреністю) ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засідання заперечували проти задоволення позовних вимог, повністю підтримали письмове заперечення надане до суду 28.10.2016 р. стверджуючи, що договір оренди земельної ділянки площею 9,2200 га, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005, що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області від 01.04.2003 р. укладено строком на 14,5 років. Пояснили, що сторони узгодили автоматичну пролонгацію вказаного договору. Про це вказує й факт отримання орендодавцем орендної плати за оренду земельної ділянки протягом кількох років після 2007 року. Крім того відповідач зазначив, що з позовної заяви вбачається, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 01.04.2003 р. закінчився в вересні 2007 року, тобто позивач обізнана про закінчення дії договору ще в 2007 році, однак жодних дій щодо повернення земельної ділянки не вчиняла, ніяких заперечень чи вимог не направляла. На підставі викладеного відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення ради народних депутатів Борівської райдержадміністрації № 174 від 04.07.2002 року ОСОБА_5 видано Державний акт серії Р2 №778994 на право приватної власності на земельну ділянку площею 9,2200 га, яка розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005 (а.с.3).

01.04.2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. 01.04.2003 року договір оренди земельної ділянки укладений між сторонами по справі, зареєстровано у книзі №4 записів державної реєстрації договорів оренди землі по Ізюмський сільській раді Борівського району Харківської області, про що вчинено запис №23 (а.с.4).

Згідно повідомлення відділу Держгеокадастру у Борівському районі Харківської області від 19.05.2016 р., договір оренди земельної ділянки площею 9,2200 га, яка розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005, зареєстрований 01.04.2003 року реєстраційний №23, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на 4,5 роки, про що свідчить запис в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі по Ізюмській сільській раді Борівського району Харківської області (а.с.15).

Відповідно до п.3.2 договору орендар, тобто відповідач, зобов'язаний повернути земельну ділянку у належному стані, після закінчення строку дії договору оренди.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у своїх письмових запереченнях на позов, посилаючись на те, що позивач стверджує, що договір оренди вона укладала на 4,5 роки та строк оренди скінчився в 2007 році, просив застосувати наслідки спливу позовної давності (а.с.25).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч.1ст. 261 ЦК України особа, яка подає позов (позивач), повинна довести в суді, що вона не мала можливості довідатися про порушення свого права раніше.

За ст. 256 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-267цс15, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначила, що відповідно до п. 2.2.1 договору оренди землі від 01.04.2003 року строк його дії складав 4,5 роки, тобто дія договору скінчилась у вересні 2007 року.

Отже, позивач знала про те, що строк дії договору закінчився в 2007 році, а тому початок перебігу позовної давності щодо вимог про повернення земельної ділянки в зв'язку з тим, що відповідач не повернув земельну ділянку належну позивачу та продовжує користуватися нею після закінчення строку дії договору оренди землі, необхідно обраховувати саме від цієї дати.

Відповідно до норм ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд враховує, що в ході розгляду даної справи від позивача ніяких уточнень, доповнень або змін до позовних вимог не надходило.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вперше з періоду 2007 року звернулась до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки 27.05.2016 року (а.с.5).

Позивач звернулася з позовом до суду 05.10.2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про поновлення якого суду не заявляла. Обставин, які б свідчили, що позивач, будучи власником спірної земельної ділянки, не мала можливості дізнатися про порушення свого права у межах строку позовної давності, остання не навела.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.

Крім того, дані факти та відповідні їм правовідносини підтверджуються відповідними документами: копією паспорта та ідентифікаційного номера позивача (а.с.2), копією Державного акту на право приватної власності на землю (а.с.3), копією договору оренди земельної ділянки від 01.04.2003 року (а.с.4), копією листа звернення позивача до відповідача з вимогою повернути належну позивачу земельну ділянку від 27.05.2016 р. (а.с.5), копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та позивачем (а.с.14), копією повідомлення відділу Держгеокадастру у Борівському районі Харківської області від 19.05.2016 р. (а.с.15).

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10,11,60 , 212-215 ЦПК України, на підставі ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Борівський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2016 р.

Суддя Зеленькова Н. Г.