Рішення

від 01.06.2017 по справі 614/785/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 614/785/16-ц Головуючий 1 інстанції Зеленькова Н.Г.

Провадження № 22ц/790/1576/17 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: земельні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.

при секретарі Дмитренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 27 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання повернути земельну ділянку ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 01 квітня 2003 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 9,22 га, що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005, строком на 4,5 років, тобто до вересня 2007 року. Проте відповідач земельну ділянку не повернув та продовжує нею користуватися. В добровільному порядку земельну ділянку ОСОБА_3 не повертає.

У зв'язку з цим, просила суд зобов'язати відповідача повернути належну їй земельну ділянку площею 9,22 га, що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005. Стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн.

У судовому засіданні відповідач заперечував проти позову, вказував, що договір оренди спірної земельної ділянки укладено на 14,5 років, узгоджено автоматичну пролонгацію договору. Крім того, у спірних правовідносинах наявний сплив строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 27 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі; вказує, що договір оренди земельної ділянки укладався на 4,5 років, тоді як в тексті примірників договорів вказаний строк дії договору 14,5 років. З листа Держгеокадастру у Борівському районі Харківської області від 19 травня 2016 року вбачається, що строк дії договору оренди скінчився ще в 2007 році. Таким чином, строк позовної давності не пропущений позивачем, оскільки вона про порушення свого права дізналася лише 19 травня 2016 року.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строків позовної давності.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 9,22 га, що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005 (а.с.2).

За договором оренди від 01 квітня 2003 року позивачка передала, а ФОП ОСОБА_3 прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 9,22 га, що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України Про оренду землі).

Договір оренди землі, згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди відповідає вимогам ст. ст. 14 - 15 Закону України Про оренду землі : має письмову форму, зазначені всі істотні умови договору.

В ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Згідно пункту 2.2.1. термін дії договору 4,5 років з дня державної реєстрації договору. Проте, в терміні дії договору міститься виправлення 14,5 .

Із повідомлення відділу Держгеокадастру у Борівському районі Харківської області від 19 травня 2016 року вбачається, що договір оренди земельної ділянки загальною площею 9,22 га, що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005, зареєстрований 01 квітня 2003 року реєстраційний №23, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на 4,5 років (а.с.15).

Отже, строк дії договору оренди землі від 01 квітня 2003 року закінчився.

Пунктом 3.2. Договору оренди сторонами погоджено, що орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку у належному стані після закінчення строку дії договору оренди.

Згідно ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частинами першою-п'ятою ст.33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Встановлено, що наразі відповідач не має право на користування земельною ділянкою загальною площею 9,22 га, що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005, оскільки орендар у встановлений договором строк не повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень 319, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням того, що між сторонами договірних зобов'язань в даний час не існує, оскільки договір оренди припинив свою дію, то до спірних правовідносин застосовуються положення статті 391 ЦК України.

Така правова позиція ВСУ була висловлена в постанові ВСУ від 27.05.2015 року № 6-92 цс 15, щодо неоднакового застосування статі 317 ЦК України.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Враховуючи вимоги ст..88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, оплачений при подачі позовної заяви в сумі 551,20 грн., та при подачі апеляційної скарги в сумі 606,32 грн., а всього 1 157,52 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 27 грудня 2016 року- скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання повернути земельну ділянку - задовольнити.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 9,22 га, кадастровий номер 6321082000:06:002:0005, що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 157 грн. 52 коп. (одну тисячу сто п'ятдесят сім гривень).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді