Постанова

від 28.12.2016 по справі 815/4308/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4308/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індел» до Одеської митниці ДФС, ОСОБА_3, старший державний інспектор митного посту «Одеса - порт» Одеської митниці ДФС про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Індел звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Одеської митниці ДФС, ОСОБА_3, старший державний інспектор митного посту «Одеса - порт» Одеської митниці ДФС в якому просить:

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000092/2 від 29.07.2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в рамках контракту № 10.05/16 від 10.05.2016 р., укладеного з бразильською компанією Blanver Farmoquimica LTDA, до Одеського морського торгового порту 27.07.2016 р. прибув вантаж на адресу позивача, що складався з мікрокристалічної целюлози 2-х видів загальною вагою 15225 кг (3675 кг та 11550 кг) загальною вартістю 43391,25 доларів США. Так, для митного оформлення зазначеного вантажу повіреним позивача ТОВ «Ламарін» до відділу митного оформлення № 3 митного посту «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС 28.07.2016 р. було подано декларацію разом з документами, необхідними для митного оформлення товару, та додатково тими документами, які не впливають на митну вартість вантажу.

Позивач зазначив, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 МК України митний орган мав користуватися основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту), і для цього відповідно до переліку ч. 2 ст. 53 МК України, отримав повну інформацію, але відмовив в митному оформленні (випуску) вантажу, видавши картку відмови. При цьому державний інспектор, видаючи картку відмови №500060702/2016/0000146 від 29.07.16 р., керувався прийнятим ним рішенням про коригуванням митної вартості товарів №500060702/2016/000092/2 від 29.07.2016 р. При прийнятті цього рішення відповідач послався на неподання декларантом документів згідно переліку та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України, чи-то на відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни цих товарів (причина не уточнювалась). Позивач вважає, що вимоги ч. 2 ст. 53 МК України декларантом були виконані не тільки повністю, а й з перебільшенням, відтак у відповідача не було права визначення митної вартості товарів за допомогою другорядних методів та не було потреби вимагати від позивача додаткових документів. Затримка розмитнення отриманої хімічної сировини могла привести до порушення зобов'язань позивача перед українськими підприємствами, в зв'язку з чим він, з метою отримання товару, був змушений сплатити завищену суму податку на додану вартість, спричинену неправомірно завищеною оцінкою товарів згідно з оскаржуваним рішенням. За таких обставин позивач звернувся за судовим захистом.

Від відповідачів надійшли письмові заперечення, в яких останні заперечували протии задоволення позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи наступним.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД № 500060702/2016/009786 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість аналогічних товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться у документах, які підтверджують митну вартість товару, здійснення запиту додаткових товарів, а у випадках передбачених ч. 6 ст. 54 МКУ - прийняття рішення про керугування митної вартості.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 10.05.2016 р. між ТОВ «Індел» (Покупець) та Компанією Blanver Farmoquimica LTDA (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № 10.05/16, згідно умов якого Продавець продає, а Покупець купує товар на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010) чи інших умовах поставки, зазначених в Специфікаціях до даного Контракуту, які є його невід'ємною частиною. Товаром по даному Контракту є хімічна сировина в асортименті і кількості відповідно до специфікацій та поставляється відповідно до Контракту, Специфікацій із зазначенням асортименту, умов поставки, кількості та ціни (п.п.1-3 Контракту).

Відповідно до п.2 Контракту визначено, що загальна сума контракту складає 43391,25 (сорок три тисячі триста дев'яносто один долар 25 центів) Доларів США, а у п.3 Контракту закріплено, що Покупець повинен здійснювати платежі за Товар, який постачається по Контракту, на основі відповідного проформи-інвойсу або інвойсу, залежно від умов оплати згідно Специфікації. Умови оплати по даному Контракту визначаються в Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 5 Контракту поставка Товару здійснюється на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010) чи інших умовах поставки, зазначених в Специфікаціях до даного Контракуту, згідно інвойсу.

Відповідно до п. 8 Контракту Продавець додає до партії Товару наступні документи: 1) інвойс; 2) пакувальний лист; 3) сертифікати якості (сертифікати аналізу); 4) експортну декларацію; 5) сертифікат походження; 6) коносамент.

У специфікації № 1 до Контракту від 10.05.2016 р. № 10.05/16 визначено перелік товарів, які поставлялись згідно цього Контракту із зазначенням кількості та ціни, а саме: мікрокристалічна целюлоза 2-х видів загальною вагою 15225 кг (3675 кг на суму 10473,75 грн. та 11550 кг на суму 32917,50 грн.) загальною вартістю 43391,25 доларів США.

Так, після надходження Товару до Одеського морського торгового порту повіреним позивача, згідно договору доручення від 06.08.2015 р. № 06.08/15, ТОВ «Ламарін» для митного оформлення вантажу подано до митного органу декларацію № 500060702/2016/009786 від 28.07.2016 р., в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження митної вартості декларантом додано: коносамент MSCUZS708288 від 27.06.16 р.; зовнішньоекономічний контракт №10.05/16 від 10.05.2016 р.; додаток до зовнішньоекономічного контракту (специфікація) №1 від 16.06.2016 р.; рахунок-фактуру (інвойс) EXP.8167 від 16.06.2016; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-160100 від 28.07.2016 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16-246 від 28.07.2016 р.; пакувальний лист № 8167 від 20.06.2016 р.; договір доручення № 06.08/15 від 06.08.2015 р. з TOB „Ламарин", як митним брокером, а також сертифікати, результати оглядів та інші документи, які не впливають на митну вартість товару.

За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості задекларованого митним органом повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталогів виробника товару; копії митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 МК України), прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

29.07.2016 р. уповноваженою особою позивача надіслано до митного органу лист, в якому зазначено, що декларантом надано вичерпний перелік документів, які можуть допомогти при визнанні митної вартості та витребувані документи надаватись не будуть, а також надіслано копію експортної декларації країни відправлення

За результатами опрацювання митним органом вказаних документів винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00146 та прийнято рішення про коригування митної вартості №500060702/2016/000092/2 від 29.07.2016 р.

У подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

За результатами візуальної перевірки наданих разом із МД документів та співставлення даних, поданих декларантом для здійснення митного контролю та оформлення на етапі контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у МД, встановлено, що у документах містяться розбіжності, а також надані Товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на матеріали справи, під час митного контролю за вищезазначеною митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених, ч.6 ст.54 МК України - прийняття рішень про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищезазначеними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, зокрема, що умови оплати за товар у специфікації та зовнішньоекономічному договорі відрізняються.

З урахуванням викладеного декларанту було висунуто вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталогів виробника товару; копії митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 МК України), прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші додаткові документи на підтвердження митної вартості - за власним бажанням декларанта.

З огляду на матеріали справи, рішення про коригування митної вартості прийняте у зв'язку з виявленням розбіжностей у поданих декларантом документах та у зв'язку з тим, що останні не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари. При цьому за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних деклараціях, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже було здійснено, є більшим ніж заявлений, а саме: по товару № 1 у митній декларації від 23.03.2016 р. №500060702/2016/003461 вартість за кг. сух. 90% становить 3,555 дол. США за кг. нетто. За результатами проведеного аналізу було обрано метод визначення митної вартості щодо ідентичних товарів.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, Одеською митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою особою під час декларування товарів (ч. 1 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до частин 1-3 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

Другою частиною статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а третя частина цієї ж статті передбачає, що якщо документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним ба на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи.

Відповідно до статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, не є обов'язковим, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними для перевірки числових значень заявленої митної вартості.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи, навівши підстави їх витребування, що не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої вартості товару. Одеською митницею не було ні в рішенні, ні у карткці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Судом встановлено, що позивач придбав товар у продавця на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010), тобто Продавець повинен поставити товар на борт судна, номінованого Покупцем в зазначеному порту відвантаження, а витрати на перевезення зазначеного товару в порт розвантаження та всі інші зобов'язання після перетину товаром борту судна бере на себе Покупець. Так, в графі 44 МД під кодом « 3004» зазначено рахунок на оплату № СФ-160100 від 28.07.2016 р., згідно якого проводився розрахунок за транспортування товару.

При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, комерційна пропозиція (оферта) може містити лише деякі умови. Відносно решти умов робиться посилання на раніше укладений договір. Комерційна пропозиція (оферта) може мати персональні умови і персональні знижки, які зазвичай не розповсюджуються на необмежену кількість потенційних покупців.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін "прейскурант" частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю.

При цьому, суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення містить посилання як на Інвойс, де визначено товар, його кількість, вагу, умови постачання, посилання на реквізити Контракту за яким він поставляється, його вартість, документ, що підтверджує вартість перевезення товару та інші документи.

Вирішуючи спір, суд враховує, що надані позивачем до Одеської митниці для митного оформлення товару документи, які відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах).

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 29.05.2012 року, 17.06.2014 року, відповідно до якої, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, тільки з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Статтею 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як встановлено судом, в даному випадку підстави для відмови у митному оформленні були відсутні, оскільки коригування митної вартості товару було здійснено безпідставно.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідачів визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідачі не підтвердили належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.

В той же час, судом встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Верховний Суд України вже неодноразово (постанова № 21-127а15 від 31.03.2015р.) зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Також інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

У рішенні ЄСПЛ « Larissis and Others v. Greece» зазначено, що втручання може бути виправданим, якщо воно «встановлено законом» та здійснено «згідно закону» , оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, але й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі - у разі потреби, за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку.

В рішеннях « United Communist Party of Turkey and Others v. Turkey» , « Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey» ЄСПЛ відзначив, що кожне втручання має відповідати «нагальній суспільній потребі» ; а поняття «необхідний» не має того ступеню гнучкості, як поняття «корисний» чи «бажаний» .

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії» ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини» ).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

В межах самостійної судової оцінки обставини справи свідчать про те, що «втручання» митного органу було непропорційним та порушувало справедливий баланс між інтересами позивача і публічними інтересами. При цьому оцінювана в межах даної справи адміністративна практика митниці, з огляду на наведені вище подальші заходи, не відповідає принципу юридичної визначеності (legal certainty - є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права), оскільки є вкрай непослідовною та суперечливою.

Показовим в спірних правовідносинах є рішення ЄСПЛ у справі Полімерконтейнер проти України (заява № 23620/05), в якому Судом постановлено, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції.

Суд зазначив, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь - яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння своїм майном має бути законним.

Критерій «пропорційності» , використаний судом у справі, передбачає, що втручання в право власності розглядається як недотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» . При цьому в питаннях оцінки «пропорційності» , як і в питаннях наявності «суспільного» , «публічного» інтересу, суд визнає достатньо широку «сферу розсуду» , за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Крім того, як зазначено відповідачем, в тому числі в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, позивачем, разом з листом від 29.07.2016 р. № 2907/1 надіслано до митного органу копію експортної декларації країни відправлення, однак митним органом зазначений документ до уваги не прийнято.

Таким чином, суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про неправомірність застосування Одеською митницею ДФС другорядного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що митним органом в порушення приписів вищенаведених норм було необґрунтовано відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару, а рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем із порушенням встановленої законодавством процедури (ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст.58 цього Кодексу), без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає до задоволення.

Щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Судові витрати - урегульована чинним законодавством сплата грошових коштів за рахунок сторін або держави, повязана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно - правового спору.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних із розглядом справи (ст. 87 КАС України).

До витрат повязаних із розглядом справи, належать:

- витрати на правову допомогу;

- витрати сторін та їх представників, що повязані із прибуттям до суду;

- витрати повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз;

- витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Статте 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань суми судового збору за подання адміністративного позову, оскільки позовні вимоги задоволені повністю.

При цьому суд відмовив у стягненні витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Компенсація витрат на правову допомогу регулюється Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Відповідно до ст. 1 цього Закону, розмір такої компенсації, яка виплачується стороні на користь якої ухвалене судове рішення, іншою стороною не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.

В поясненнях до справи (а/с. 74-75) представником позивача здійснено розрахунок витрат, які зокрема, склалаються із:

- щорічний внесок на адвокатське самоврядування - 114,83 грн.

- утримання робочого місця (зношення (стіл, 2 крісла, шафа, сейф), ремонти, обслуговування та прибирання) - 216,67 грн.,

- технічне забезпечення: обчислювальна техніка (комп'ютер, принтер), витратні матеріали - 350,00 грн.,

- автомобіль (зношення + обслуговування) - 3508,33 грн., засоби зв'язку - 50,00 грн.

- інформаційне забезпечення (бази даних, програми, Інтернет) - 100,00 грн.

- приладдя, канцтовари та інструменти - 344,86 грн.

Однак вказані витрати не підтверджені документально, а тому стягненню не підлягають.

Крім того, представником позивача вказано, що ним витраченго 18 годин на супровід справи, але не надано конкретизованого розрахунку.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказана позиція висловлена в Ухвалі ВССУ від 14.11.2016 р. у справі № 537/3062/15-ц.

На підставі положень ч. 2, 3 ст. 162 КАС України, суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000092/2 від 29.07.2016 р.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Індел» (65007, м. Одеса, провулок Волжський, будинок 3, офіс 14, код ЄДРПОУ 37089723) судовий збір за платіжним дорученням № 979 від 25.08.2016 року у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.