Постанова

від 08.12.2016 по справі 818/1434/16

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 р. Справа №818/1434/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1434/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-2015"

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Логістик-2015 (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Управління Держпраці в Сумській області (далі - відповідач) №189/472 від 03.10.2016р. відповідно до якої до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 14500 грн. на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана Постанова прийнята Начальником Управління Держпраці у Сумській області за результатами розгляду Акту перевірки від 09.09.2016р. №472 щодо порушень ТОВ Логістик-2015 законодавства про працю.

Начальник Управління д о д а т к о в о встановив порушення ст. 83 КЗпП України.

Так, в оскаржуваній постанові йдеться посилання на те, що в ході проведення перевірки було встановлено несвоєчасну виплату ОСОБА_3 компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 17 днів. Зокрема, за 15 днів даному працівнику було виплачено компенсацію в ході проведення перевірки. А доказів виплати залишку грошової компенсації за невикористані 2 дні щорічної відпустки Товариством надано не було.

Саме несвоєчасна виплата компенсації за 2 дні (які були в подальшому виплачені) стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови та застосування штрафу в сумі 14500 грн.

Позивач просить суд врахувати, що посилання в Постанові на порушення Товариством вимог ст..83 КЗпП України є безпідставним, оскільки в ході перевірки було встановлено лише порушення ст..115,116, 117 КЗпП України, ст..24 ЗУ Про оплату праці , ст..21 ЗУ Про відпустки . В акті відсутнє посилання на порушення позивачем вимог ст..83 КЗпП.

Крім цього, позивач зазначає, що під час розгляду матеріалів справи (розгляду Акту), на який був запрошений керівник Товариства, були надані підтверджуючі документи виплати залишку грошової компенсації за решту невиплачених 2 дні у розмірі 97,42 грн., але вказані документи не були приєднані до справи і представнику Товариства вручили вже готову постанову.

Крім цього, у оскаржуваній Постанові зазначено, що Товариством не дотримана мінімальна державна гарантія в оплаті праці стосовно 1-го працівника, а тому застосовано штраф, передбачений абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Позивач не погоджується з твердженням відповідача відносно порушення Товариством мінімальних державних гарантій та просить врахувати наступне:

Актом перевірки №472 від 09.09.2016р. стосовно звільненого працівника ОСОБА_3 вже було встановлено порушення ч.І ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, не проводиться у день звільнення.

За наслідками розгляду цього порушення вже було винесено Постанову № 188/472 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 1450 грн.

Таким чином, за невиплату всіх сум, в тому числі у компенсації за невикористану відпустку у день звільнення. Товариство вже було притягнете до юридичної відповідальності у вигляді штрафу, а штраф у розмірі 1450 грн був сплачений Товариством у місячний термін, як того вимагала Постанова № 188/472.

Крім цього, Актом перевірки не встановлено жодного порушення, що стосувалось би недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Всі виявлені порушення охоплюються ч. 1,2 ст. 115, ч.І ст. 116, ч.4 ст. 115, ч.І ст. 117 КЗпП України. Зокрема, щодо невчасної виплати та недонарахування компенсації за невикористану відпустку працівнику ОСОБА_3 встановлено порушення ч.І ст. 116 КЗпП України.

Так як Актом про виявлення порушень не встановлено порушення з боку Товариства недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, то Уповноважена особа відповідача винесла оскаржувану постанову без належних підстав.

Крім цього, позивач просить суд врахувати, що норми і гарантії в оплаті праці передбачені частиною першою ст..12 Закону України Про оплату праці та Кодексом законів про працю України. Як свідчить з Акту перевірки, підприємство дотримувалось норм і гарантій в оплаті праці працівника ОСОБА_3

Відповідно, як стверджує позивач, вказані в Акті порушення (недотримання строків виплати та неповна (часткова) виплата ) не свідчать про недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

В судовому засіданні представники позивача підтримали свою позицію та просили суд задовольнити позовні вимоги скасувавши постанову Управління Держпраці в Сумській області №189/472 від 03.10.2016р. відповідно до якої до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 14500 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що вимоги позивача не визнає, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмових запереченнях (а.с.36-39) та у додаткових поясненнях (а.с.55-56). Зокрема, відповідач зазначає, що в період з 05 по 09 вересня 2016 року Управлінням було проведено перевірку дотримання ТОВ Логістик-2015 трудового законодавства в частині оплати праці. За результатом перевірки було складено Акт перевірки №472 та Припис №245 від 09.09.2016р.

Під час розгляду справи про накладення штрафу на ТОВ Логістик-2015 , який відбувся 03.10.2016р., заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, було вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 1 450,00 грн. (постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.10.2016 №188/472) та 14 500,00 грн. (постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.10.2016 №189/472).

Зокрема, в Постанові №189/472 зазначено порушення статті 83 КЗпП.

Відповідач наполягає на тому, що дане порушення позивачем було допущено не зважаючи на те, що в Акті немає жодного посилання на порушення даної норми та просить суд врахувати наступне:

Частиною першою ст..83 КЗпП встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи. Дане порушення норм чинного трудового законодавства підпадає під дію абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі н е д о т р и м а н н я м і н і м а л ь н и х де р ж а в них гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Так, на ТОВ Логістик-2015 Постановою №189/472 накладено штраф у розмірі 14 500,00 грн.

Щодо недотримання позивачем мінімальних державних гарантій позивач зазначає, що стаття 12 Закону України Про оплату праці встановлює - норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Частина перша статті 83 КЗпП України закріплює наступну вимогу: у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

На підставі наведених норм чинного законодавства відповідач робить висновок, що виплата грошової компенсації з а в с і не використані д н і відпустки є мінімальною державною гарантією. Тому, не дотримання позивачем приписів статті 83 КЗпП України є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, відповідальність за таке порушення передбачена статтею 265 КЗпП України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Порядок проведення перевірок посадовими особами державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі - Порядок №390), затверджений Наказом Міністерства соціальної політики від 02.07.2012 №390, встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці. Абзацом першим пункту 3 Порядку №390 встановлено, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон). Однак, згідно частини другої статті 2 Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Тому інспектори керуються частиною четвертою пункту 3 Порядку №390, яким встановлено, що позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

31.08.2016р. Управлінням видано наказ №557-ОД про проведення перевірки. Згідно пункту 2 даного наказу позапланова перевірка ТОВ Логістик-2015 здійснювалась у період з 05 по 09 вересня 2016 року.

На підставі вказаного наказу видано направлення №496 на проведення перевірки суб'єкта господарювання від 31.08.2016 №02-25/496, один примірник якого отримано директором ТОВ Логістик-2015 ОСОБА_4 під особистий підпис. Згідно направлення, контролю підлягають питання щодо дотримання трудового законодавства в частині оплати праці.

Після проведення позапланової перевірки було складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №472 (далі - Акт перевірки) та Припис №245 від 09.09.2012. Один примірник акту та припису отримано 09.09.2016 директором ТОВ Логістик-2015 ОСОБА_4, про що свідчить його особистий підпис.

Розділ Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки Акту перевірки містить чотири пункти порушень трудового законодавства.

1. Порушення ч. 1,2 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст. 24 ЗУ Про оплату праці - виплата зарплати не проводиться не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

2. Порушення ч.4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 ЗУ Про відпустки - заробітна плата за час відпусток не виплачується не пізніш ніж за три дні до початку відпусток.

3. Порушення ч.І ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, не проводиться у день звільнення. Зокрема, згідно із наказом від 29.07.2016р. № 33 звільнено ОСОБА_3, укладальника-пакувальника, 29.07.2016р. за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. При розрахунку, згідно розрахункової відомості за липень 2016 рок, ОСОБА_3 нараховано заробітну плату за відпрацьовані 21 день в липні місяці, відповідно до табелю обліку робочого часу за липень 2016 рік в сумі 1403,89 грн та виплачено 29.07.2016. Відповідно до наказу від 17.11.2015р. № 2 ОСОБА_3 прийнято на посаду укладальника-пакувальника з 18.11.2015р. Отже, працівник пропрацював в ТОВ Логістик-2015 8 місяців 11 днів та має право на грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку їривалістю 16,7 днів пропорційно відпрацьованому часу.

Проте, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку тривалістю 16.7 календарні дні ОСОБА_3 нарахована частково у серпні місяці за 15 календарних днів у сумі 721.14 грн відповідно до розрахункової відомості за серпень 2016 року та виплачена в ході перевірки 07.09.2016 року, що підтверджується відомістю нарахування коштів від 07.09.2016р. № 27 та платіжним дорученням від 07.09.2016р. №89. Підтверджуючих документів щодо нарахування та виплати залишку грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 1,7 календарні дні відсутні.

4. Порушення ч.І ст. 117 КЗпП України - звільненим працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з якими проведено розрахунки із виплати належних при звільненні коштів несвоєчасно, тобто з порушенням вимог ст. 116 КЗпП України, не нараховано середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, в ході перевірки встановлено порушення вимог ст.ст. 115,116, 117 КЗпП України, ст. 24 ЗУ Про оплату праці , ст. 21 ЗУ Про відпустки .

Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев'ятої статті 53 Закону України Про зайнятість населення , Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).

Згідно пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку №509).

На виконання вказаної норми начальником Управління в межах 10 денного терміну, а саме 19.09.2016, було прийнято рішення про розгляд справи про накладення штрафу, шляхом проставлення на акті відповідної резолюції. Згідно пункт 40 Типової інструкцію з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242, резолюція - це зроблений посадовою особою напис на документі, який містить стислий зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа.

Отже, 19.09.2016 начальником Управління було прийнято рішення щодо розгляду справ про накладення штрафу на ТОВ Логістик-2015 , що відповідає нормам чинного законодавства.

Розгляд справи відбувся 03.10.2016, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, було вирішено накласти на позивача штрафи у розмірі 1 450,00 грн. (постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.10.2016 №188/472) та 14 500,00 грн. (постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.10.2016 №189/472).

В Постанові №188/472 зазначені порушення частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України Про оплату праці , частини четвертої статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України Про відпустки , частини першої статті 116 КЗпП України, частини першої статті 117 КЗпП України. Дані порушення норм чинного трудового законодавства підпадають під дію абзацу шостого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати. Так, на ТОВ Логістик-2015 Постановою №188/472 накладено штраф у розмірі 1 450,00 грн. (не оскаржується).

В Постанові №189/472 зазначено порушення статті 83 КЗпП, частиною першою якої встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи. Дане порушення норм чинного трудового законодавства підпадає під дію абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі н е д о т р им а н ня м і н і м аль них де р ж а в них гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Так, до Товариства Постановою №189/472 застосовано штраф у розмірі 14500грн.

В ході розгляду справи представник відповідача пояснив, що при розгляді справи відносно ТОВ Логістик-2015 Начальником управління було враховано, що компенсація ОСОБА_3 була виплачена несвоєчасно. Частина компенсації за невикористану відпустку у 17 днів (за 15 днів) була сплачена під час перевірки, а частина компенсаційних виплат (за 2 дні) була здійснена поза межами перевірки. Саме виплата індику частини компенсації поза межами перевірки (за 2 дні) стало підставою для застосування штрафу у розмірі 14500,00 грн. у зв'язку з висновками начальника Управління про н е д о т р им а н ня м і н і м аль них де р ж. гарантій в оплаті праці.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Логістик-2015 щодо скасування Постанови Управління Держпраці в Сумській області №189/472 від 03.10.2016р. відповідно до якої до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 14500 грн. на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, суд виходить з того, що посилання в Постанові на порушення Товариством вимог ст..83 КЗпП України є безпідставним, оскільки в ході перевірки в ході було встановлено лише порушення ст..115,116, 117 КЗпП України, ст..24 ЗУ Про оплату праці , ст..21 ЗУ Про відпустки . В акті відсутнє посилання на порушення позивачем вимог ст..83 КЗпП.

Крім цього, у оскаржуваній Постанові зазначено, що Товариством не дотримана мінімальна державна гарантія в оплаті праці стосовно 1-го працівника, а тому застосовано штраф, передбачений абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Суд не погоджується з твердженням відповідача відносно порушення Товариством мінімальних державних гарантій виходячи з наступного:

Актом перевірки №472 від 09.09.2016р. стосовно звільненого працівника ОСОБА_3 вже було встановлено порушення ч.І ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, не проводиться у день звільнення.

За наслідками розгляду цього порушення вже було винесено Постанову № 188/472 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 1450 грн.

Таким чином, за невиплату всіх сум, в тому числі у компенсації за невикористану відпустку у день звільнення. Товариство вже було притягнете до юридичної відповідальності у вигляді штрафу, а штраф у розмірі 1450 грн був сплачений Товариством у місячний термін, як того вимагала Постанова № 188/472.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Актом перевірки не встановлено жодного порушення, що стосувалось би недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Як вже зазначалось раніше, всі виявлені порушення охоплюються ч. 1,2 ст. 115, ч.І ст. 116, ч.4 ст. 115, ч.І ст. 117 КЗпП України. Зокрема, щодо невчасної виплати та недонарахування компенсації за невикористану відпустку працівнику ОСОБА_3 встановлено порушення ч.І ст. 116 КЗпП України.

Крім цього, в Акті перевірки у таблиці 5 ОПЛАТА ПРАЦІ міститься підрозділ 5.1 - Мінімальні гарантії в оплаті праці, оплата праці за фактично виконану роботу. У рядках 5.1.1. та 5.1.2. розділу 5.1. зазначено ТАК - що значить дотримання Товариством розміру мінімальної заробітної плати, щодо виплати зарплати за виконану працівником роботу, а у рядку 5.2.1. стоїть відмітка ТАК про те, що не встановлено фактів прийняття власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Так як Актом про виявлення порушень не встановлено порушення з боку Товариства недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, то Уповноважена особа відповідача винесла оскаржувану постанову не на підставі Акту перевірки, що є протиправним.

Крім цього, мінімальними державними гарантіями є норми і гарантії в оплаті праці передбачені частиною першою ст..12 Закону України Про оплату праці та Кодексом законів про працю України.

Як свідчить з Акту перевірки, підприємство дотримувалось норм і гарантій в оплаті праці працівника ОСОБА_3, а саме: заробітна плата, є не нижчою від мінімальної, нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористану щорічну відпустку виходячи з розміру заробітної плати, що є не нижчою від мінімальної. Товариством правильно розрахована середня заробітна плата (дохід) для компенсації за невикористану відпустку відповідно до Постанови КМУ № 1266 від 26.09.2001р.

Дані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно, вказані в Акті порушення (недотримання строків виплати та неповна (часткова) виплата) у будь-якому разі не можуть бути недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином, суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування постанови Управління Держпраці в Сумській області №189/472 від 03.10.2016р. відповідно до якої до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 14500 грн. є правомірними, обґрунтованими і, відповідно, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-2015" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Горького, 28 Б, код ЄДРПОУ 39857622) №189/472 від 03.10.2016 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-2015" (40022, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 12, код ЄДРПОУ 39473199) у розмірі 14500 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Сумській області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-2015" (40022, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 12, код ЄДРПОУ 39473199) витрати на оплату судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 13.12.2016 року.

Суддя О.М. Кунець