Ухвала

від 22.02.2017 по справі 818/1434/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 р.Справа № 818/1434/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. по справі № 818/1434/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Логістик - 2015 "

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик-2015" (далі по тексту - позивач, ТОВ Логістик-2015 ) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі по тексту -відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову Управління Держпраці у Сумській області №189/472 від 03.10.2016 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик-2015" штрафу у розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року по справі № 818/1434/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-2015" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено в повному обсязі

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Горького, 28 Б, код ЄДРПОУ 39857622) №189/472 від 03.10.2016 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-2015" (40022, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 12, код ЄДРПОУ 39473199) у розмірі 14500 грн..

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Сумській області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-2015" (40022, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 12, код ЄДРПОУ 39473199) витрати на оплату судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн..

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року по справі № 818/1434/16 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що в Постанові Управління у Сумській області від 03.10.2016 року №189/472 зазначено про порушення позивачем статті 83 КЗпП України, частиною першою якої встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи. Виходячи з положень статті 12 Закону України Про оплату праці , відповідач зазначає, що виплата грошової компенсації за всі не використані дні відпустки є мінімальною державною гарантією. Тому, не дотримання позивачем приписів статті 83 КЗпП України є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, відповідальність за що передбачена статтею 265 КЗпП України. Враховуючи викладене, стверджує, що відповідачем цілком правомірно було накладено на ТОВ Логістик-2015 штраф у розмірі 14500 грн. відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Представник позивача у надісланих до суду запереченнях на апеляційну скаргу, з підстав, викладених в останніх, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року по справі № 818/1434/16 залишити без змін. Зокрема, вказує, що посилання відповідача в оскаржуваній Постанові на порушення позивачем вимог ст.83 КЗпП України є безпідставними, оскільки під час перевірки було встановлено лише порушення ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.24 ЗУ "Про оплату праці", ст.21 ЗУ "Про відпустки". Також в Акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №472 від 09.09.2016 року відсутнє посилання на порушення позивачем вимог ст.83 КЗпП України.

Вказує, що відповідач, в оскаржуваній Постанові посилається на те, що перевіркою встановлено несвоєчасну виплату ОСОБА_2 компенсації за невикористану щорічну відпустку, а доказів виплати залишку грошової компенсації за невикористані 2 дні щорічної відпустки позивачем надано не було. Однак, під час розгляду матеріалів справи, на який був запрошений керівник ТОВ Логістик-2015 , позивачем надано документи, які підтверджують виплату грошової компенсації за невикористані 2 дні щорічної відпустки у розмірі 97,42 грн., проте вказані документи не були приєднані до справи та представнику позивача вручено оскаржувану Постанову.

Також позивач не погоджується з твердженням відповідача щодо порушення ТОВ Логістик-2015 мінімальних державних гарантій та вказує, що Актом перевірки №472 від 09.09.2016 року стосовно звільненого працівника ОСОБА_2 вже було встановлено порушення ч.1 ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, не проводиться у день звільнення. За наслідками розгляду вказаного порушення винесено Постанову № 188/472 від 03.10.2016 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 1450 грн., що сплачений позивачем у встановлений строк. Крім того, вказує, що Актом перевірки не встановлено жодного порушення, що стосувалось би недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. З огляду на викладене, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2016 року Управлінням Держпраці у Сумській області видано наказ №557-ОД Про проведення перевірки , згідно пункту 2 якого позапланова перевірка ТОВ "Логістик-2015" здійснювалась у період з 05 по 09 вересня 2016 року (а.с. 40-41).

На підставі зазначеного Наказу начальником Управління Держпраці у Сумській області видано направлення №496 на проведення перевірки суб'єкта господарювання від 31.08.2016 року №02-25/496, один примірник якого 05.09.2016 року отримано директором ТОВ "Логістик-2015" Тарасенко В.В., про що свідчить його особистий підпис. Як вбачається з вказаного направлення, контролю підлягали питання щодо дотримання трудового законодавства в частині оплати праці (а.с.42).

За результатами проведення позапланової перевірки відповідачем складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №472 (далі по тексту - Акт перевірки) та Припис №245 від 09.09.2016 року. Один примірник акту та припису отримано 09.09.2016 року директором ТОВ "Логістик-2015" Тарасенко В.В., про що свідчить його особистий підпис (а.с. 43-45).

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ Логістик-2015 :

1. ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст. 24 ЗУ "Про оплату праці" - виплата зарплати не проводиться не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

2. ч.4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 ЗУ "Про відпустки" - заробітна плата за час відпусток не виплачується не пізніш ніж за три дні до початку відпусток.

3. ч.1 ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, не проводиться у день звільнення. Зокрема, згідно із наказом від 29.07.2016 року № 33 звільнено ОСОБА_2, укладальника-пакувальника, 29.07.2016 року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. При розрахунку, згідно розрахункової відомості за липень 2016 року, ОСОБА_2 нараховано заробітну плату за відпрацьовані 21 день в липні місяці, відповідно до табелю обліку робочого часу за липень 2016 року в сумі 1403,89 грн. та виплачено 29.07.2016 року. Відповідно до наказу від 17.11.2015 року № 2 ОСОБА_2 прийнято на посаду укладальника-пакувальника з 18.11.2015 року. Отже, працівник пропрацював в ТОВ "Логістик-2015" 8 місяців 11 днів та має право на грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку тривалістю 16,7 днів пропорційно відпрацьованому часу.

Проте, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку тривалістю 16,7 календарних днів ОСОБА_2 нарахована частково у серпні місяці за 15 календарних днів у сумі 721,14 грн. відповідно до розрахункової відомості за серпень 2016 року та виплачена в ході перевірки 07.09.2016 року, що підтверджується відомістю нарахування коштів від 07.09.2016 року № 27 та платіжним дорученням від 07.09.2016 року №89. Підтверджуючих документів щодо нарахування та виплати залишку грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 1,7 календарних днів відсутні.

4. ч.1 ст. 117 КЗпП України - звільненим працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з якими проведено розрахунки із виплати належних при звільненні коштів несвоєчасно, тобто з порушенням вимог ст. 116 КЗпП України, не нараховано середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (а.с. 17-18).

19.09.2016 року начальником Управління Держпраці у Сумській області було прийнято рішення щодо розгляду 03.10.2016 року справ про накладення штрафу на ТОВ "Логістик-2015", шляхом проставлення на Акті перевірки відповідної резолюції (а.с. 43).

За наслідками розгляду зазначених справ відповідачем прийнято наступні постанови:

- №188/472 від 03.10.2016 року, в якій зазначено про порушення позивачем частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про оплату праці", частини четвертої статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України "Про відпустки", частини першої статті 116 КЗпП України, частини першої статті 117 КЗпП України, за що відповідно до абзацу шостого частини другої статті 265 КЗпП України на ТОВ "Логістик-2015" накладено штраф у розмірі 1 450,00 грн.;

- №189/472 від 03.10.2016 року, в якій зазначено про порушення позивачем статті 83 КЗпП України, частиною першою якої встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи. Дане порушення норм чинного трудового законодавства підпадає під дію абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України, згідно з якою юридичні та фізичні особи підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Отже, до ТОВ Логістик-2015 Постановою №189/472 від 03.10.2016 року застосовано штраф у розмірі 14500грн. (а.с. 22-24).

Не погодившись з Постановою Управління Держпраці у Сумській області №189/472 від 03.10.2016 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик-2015" штрафу у розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною та скасування постанови.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що посилання в оскаржуваній Постанові на порушення позивачем вимог ст.83 КЗпП України є безпідставними, оскільки під час перевірки було встановлено лише порушення ТОВ Логістик-2015 ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст. 24 ЗУ "Про оплату праці", ст.21 ЗУ "Про відпустки" та не зазначено про порушення позивачем вимог ст.83 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці", Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Одним із завдань Держпраці є реалізація державної політики у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення (пп.1 п.3 Положення).

Згідно з пп.6, пп.43 п.4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці для виконання покладених на неї завдань, серед іншого, має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп.5 п.6 Положення) та одержувати від роботодавців і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки про результати проведення експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан виконання профілактичної роботи, причини порушень законодавства та про вжиття заходів для їх усунення (пп.7 п.6 Положення).

Порядок проведення перевірок посадовими особами державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі по тексту - Порядок №390), затверджений Наказом Міністерства соціальної політики від 02.07.2012 року №390, встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці.

Абзацом першим пункту 3 Порядку №390 встановлено, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Отже, інспектори керуються частиною четвертою пункту 3 Порядку №390, яким встановлено, що позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Так, 31.08.2016 року Управлінням Держпраці у Сумській області видано наказ №557-ОД Про проведення перевірки , згідно пункту 2 якого позапланова перевірка ТОВ "Логістик-2015" здійснювалась у період з 05 по 09 вересня 2016 року (а.с. 40-41).

На підставі зазначеного Наказу начальником Управління Держпраці у Сумській області видано направлення №496 на проведення перевірки суб'єкта господарювання від 31.08.2016 року №02-25/496, один примірник якого 05.09.2016 року отримано директором ТОВ "Логістик-2015" Тарасенко В.В., про що свідчить його особистий підпис. Як вбачається з вказаного направлення, контролю підлягали питання щодо дотримання трудового законодавства в частині оплати праці (а.с.42).

За результатами проведення позапланової перевірки відповідачем складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №472 (далі по тексту - Акт перевірки) та Припис №245 від 09.09.2016 року. Один примірник акту та припису отримано 09.09.2016 року директором ТОВ "Логістик-2015" Тарасенко В.В., про що свідчить його особистий підпис (а.с. 43-45).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст. 24 ЗУ "Про оплату праці", ст.21 ЗУ "Про відпустки".

Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев'ятої статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі по тексту - Порядок №509).

Згідно пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку №509).

На виконання вказаної норми начальником Управлінням Держпраці у Сумській області, в межах 10 денного строку, а саме 19.09.2016 року, було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, шляхом проставлення на Акті перевірки відповідної резолюції.

Згідно з пунктом 40 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №1242, резолюція - це зроблений посадовою особою напис на документі, який містить стислий зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа.

Таким чином, 19.09.2016 року начальником Управління Держпраці у Сумській області прийнято рішення щодо розгляду справ про накладення штрафу на ТОВ "Логістик-2015", що відповідає нормам чинного законодавства.

За результатами розгляду зазначеної справи, 03.10.2016 року, відповідачем прийнято рішення про накладення на ТОВ Логістик-2015 штрафу у розмірі 1 450,00 грн. (Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.10.2016 року №188/472 - не оскаржується), що сплачений позивачем у встановлений строк, та штрафу у розмірі 14 500,00 грн. (Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.10.2016року №189/472).

Так, в Постанові Управління Держпраці у Сумській області №189/472 від 03.10.2016 року, зазначено про порушення позивачем статті 83 КЗпП України, частиною першою якої встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи. Зокрема відповідачем, зазначено, що згідно із наказом від 29.07.2016 року № 33 звільнено ОСОБА_2, укладальника-пакувальника, 29.07.2016 року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, проте, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку тривалістю 17 календарних днів ОСОБА_2 нарахована частково у серпні місяці за 15 календарних днів у сумі 721,14 грн. відповідно до розрахункової відомості за серпень 2016 року та виплачена в ході перевірки 07.09.2016 року, що підтверджується відомістю нарахування коштів від 07.09.2016 року № 27 та платіжним дорученням від 07.09.2016 року №89. Підтверджуючі документи щодо нарахування та виплати залишку грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 2 календарні дні відсутні. Дане порушення норм чинного трудового законодавства підпадає під дію абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України, згідно з якою юридичні та фізичні особи підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Отже, до ТОВ Логістик-2015 Постановою №189/472 від 03.10.2016 року застосовано штраф у розмірі 14500 грн. (а.с. 23-24).

Колегія суддів вказує, що посилання відповідача в Постанові Управління Держпраці у Сумській області №189/472 від 03.10.2016 року на порушення ТОВ Логістик-2015 вимог ст. 83 КЗпП України є безпідставним, оскільки під час проведення перевірки встановлено лише порушення вимог ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.24 ЗУ "Про оплату праці", ст.21 ЗУ "Про відпустки". В Акті перевірки відсутнє посилання на порушення позивачем вимог ст. 83 КЗпП України.

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваній Постанові про недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці стосовно 1-го працівника, за що передбачено абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Актом перевірки № 472 від 09.09.2016 року стосовно звільненого працівника ОСОБА_2 було встановлено порушення ч.1 ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, не проводиться у день звільнення.

За наслідками розгляду вказаного порушення було винесено Постанову № 188/472 від 03.10.2016 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 1450 грн., що сплачений позивачем у встановлений строк.

Таким чином, за невиплату всіх сум, в тому числі компенсації за невикористану відпустку у день звільнення, ТОВ Логістик-2015 вже було притягнуто до юридичної відповідальності у виді штрафу.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 12 Закону України "Про оплату праці", передбачено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Колегія суддів зауважує, що Актом перевірки не встановлено жодного порушення, що стосувалось би недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Як вбачається з Акту перевірки, всі виявлені порушення охоплюються ч. 1, 2 ст. 115, ч.1 ст. 116, ч.4 ст. 115, ч.1 ст. 117 КЗпП України.

Так, як вбачається з пункту 5.1 Акту перевірки - Мінімальні гарантії в оплаті праці, оплата праці за фактично виконану роботу, у підпунктах 5.1.1. та 5.1.2. пункту 5.1. відповідачем зазначено "ТАК", що свідчить про дотримання позивачем розміру мінімальної заробітної плати та виплати заробітної плати за виконану працівником роботу, а також у підпункті 5.2.1. пункту 5.2 - Умови оплати праці, порядок їх встановлення та змін, відповідачем зазначено "ТАК", що свідчить про те, що не встановлено фактів прийняття власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Як вбачається з Акту перевірки, підприємство дотримувалось норм і гарантій в оплаті праці працівника ОСОБА_2, а саме: заробітна плата, є не нижчою від мінімальної, нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористану щорічну відпустку, виходячи з розміру заробітної плати, що є не нижчою від мінімальної, а також позивачем правильно розрахована середня заробітна плата (дохід) для компенсації за невикористану відпустку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 року.

Так як Актом перевірки не встановлено порушень позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці, колегія суддів приходить до висновку про прийняття відповідачем оскаржуваної постанови не на підставі Акту перевірки, що є протиправним.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивачем у вказаний у Приписі строк виконано вимоги щодо доплати ОСОБА_2 компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2 дні у розмірі 97.42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 27.09.2016 року (а.с. 31).

Відповідно положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність винесення відповідачем Постанови №189/472 від 03.10.2016 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик-2015" штрафу у розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, при винесенні Постанови №189/472 від 03.10.2016 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик-2015" штрафу у розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року по справі № 818/1434/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Управління Держпраці у Сумській області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2016р. по справі № 818/1434/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2017 р.