Ухвала

від 21.12.2016 по справі 703/1181/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2802/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 19 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства Базальт в особі ліквідатора-арбіртажного керуючого ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення пені за невиконання зобов'язання,

в с т а н о в и л а :

06 квітня 2016 р. ПП Базальт в особі ліквідатора-арбіртажного керуючого ОСОБА_7 звернулося до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався та те, що постановою господарського суду Черкаської області від 26 лютого 2015 р. ПП Базальт визнано банкрутом, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7

4 березня 2015 р. між ліквідатором ПП Базальт та ОСОБА_6 укладено договір відповідального зберігання транспортного засобу Nissan Trade, 2000 р. випуску, колір синій, д/н НОМЕР_1, вартістю 7500 грн.

Посилаючись на те, що на неодноразові вимоги про повернення транспортного засобу ОСОБА_6 не реагує, позивач звернувся в суд і просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ПП Базальт автомобіль НОМЕР_2, та стягнути з нього пеню в розмірі 6 % від вартості транспортного засобу за кожний день затримки його повернення починаючи з 26 листопада 2015 р. за 162 дні просрочки, що складає 61650 грн. і 1378 грн. сплаченого ним судового збору.

11 травня 2016 р. позивач, шляхом подачі заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь 91200 грн. пені (6% від вартості т/з за кожний день затримки повернення транспортного засобу).

В ході розгляду справи представник позивача уточнив суму пені і просив стягнути її в розмірі 72900 грн.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2016 р. позов задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ПП Базальт автомобіль Nissan Trade, 2000 р. випуску, колір синій, д/н НОМЕР_1, вартістю 7500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПП Базальт 72900 грн. 6 % пені за невиконання зобов'язання та 1378 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду від 03 червня 2016 р., ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить скасувати дане рішення та закрити провадження по справі, оскільки спір на його думку підсудний господарському суду

При цьому зазначив, що він є фізичною особою підприємцем. Предметом даного спору є господарський оплатний договір зберігання речі. Вимога про повернення майна є одностороннім документом, що містить в собі суть вимог однієї, зацікавленої сторони, але не містить і не може містити у собі, як таких даних про факт настання чи ненастання події, що має юридичне значення. Таким документом, що фіксує факт настання чи не настання юридично значимої події є акт. По договору зберігання майна від 04 березня 2015 р. факт передачі майна на зберігання засвідчується двостороннім актом прийому - передачі майна від 04 березня 2015 р. Актом від 17 жовтня 2016 р. майно повернуто позивачеві. Докази того, що майно не поверталося у справі відсутні. Факт відмови від видачі майна зі зберігання не було доведено. Крім того, вказує на те, що в суді першої інстанції не доведено факт початку невиконання зобов'язання із повернення майна зі зберігання, а тому пеня стягнута оскаржуваним рішенням в сумі 72900 грн. суперечить закону.

Судова колегія заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що не повертаючи майно ОСОБА_6 порушив право власності підприємства, а тому з метою його захисту автомобіль Nissan Trade, 2000 р. випуску, колір синій, д/н НОМЕР_1, вартістю 7500 грн. слід витребувати з чужого незаконного володіння і за кожний день затримки, відповідно до п. 4.3, укладеного між сторонами договору, стягнути неустойку в розмірі 6% від вартості майна.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правовідносини сторін в даному цивільному спорі виникли на підставі договору відповідального зберігання та регулюються нормами Цивільного кодексу України про зберігання .

Статтею 11 ЦК України, яка регламентує підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, визначено, що підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом частин 1, 3 статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов'язків сторін цього договору.

Таким чином, відповідно до статті 936 ЦК України, договір зберігання є реальним двостороннім договором, який передбачає певні права і обов'язки обох сторін і набирає чинності з моменту передачі речі.

Згідно частини 1 статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу, зокрема правочин між фізичною та юридичною особою.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Статтею 949 ЦК України передбачений обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ яка була передана на зберігання того самого роду та тієї самої якості.

Відповідно до статті 953 ЦК України зберігач речі зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо її строк зберігання не закінчився.

Судом встановлено, що відповідно до постанови господарського суду Черкаської області від 26 лютого 2015 р. ПП Базальт визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7

В ході виконання повноважень ліквідатора було з'ясовано, що, згідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого РЕГ 4 МВ ДАЇ м. Сміла ВДАЇ УМВС України у Черкаській області, серія САС 04252, та картки РЕР ДАЇ від 19.12.2014 р., ПП Базальт є власником транспортного засобу Nissan Trade, 2000 р. випуску, колір синій, д/н НОМЕР_1.

04 березня 2015 р. між громадянином ОСОБА_6 та ПП Базальт в особі арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_7 було укладено письмовий договір відповідального зберігання, в якому передбачено, що в порядку та на умовах цього договору ПП Базальт в особі ліквідатора ОСОБА_7 (поклажодавець), передав, а ОСОБА_6 (зберігач) прийняв на відповідальне зберігання протягом строку договору основні засоби, а саме: транспортний засіб 1 одиниця Nissan Trade, 2000 р. випуску, колір синій, № шасі VWAKF0558YA79332 № дв. BD30D05160Fд/н СА9627АК, вартістю 7500 грн. згідно акту передачі який є невід'ємною частиною зазначеного договору.

Даний договір підписаний сторонами договору, що ними визнається.

Строк дії договору починається з моменту його підписання сторонами і закінчується 04 березня 2016 р. (п. 6.1., п. 6.2. договору).

Відповідно до п.п. 2.1.4. вказаного договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою.

Згідно до п. 3.2 поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні.

У випадку порушення зобов'язання, що виникають з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством - п. 4.1. договору.

При цьому пунктом 4.3. зазначеного договору передбачена відповідальність сторін у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою. Зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 6% від вартості майна за кожний день затримки.

Пунктами 4.1.2., 4.1.3. спірного договору визначені обставини за яких сторони не несуть відповідальність за порушення умов договору, зокрема, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання умов договору.

У відповідності до акту прийому-передачі майна від 04 березня 2015 р. поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання транспортний засіб 1 одиницю Nissan Trade, 2000 р. випуску, колір синій, № шасі VWAKF0558YA79332 № дв. BD30D05160Fд/н СА9627АК, вартістю 7500 грн.

21 вересня 2015 р. ліквідатор ПП Базальт звернувся до ОСОБА_6 з письмовою вимогою протягом семи днів з моменту отримання вимоги повернути йому транспортний засіб та письмово повідомити про порядок передачі або про неможливість цього зробити. Вказану вимогу відповідачу не була вручено під час доставки.

12 листопада 2015 р. на адресу ОСОБА_6 направлена повторна вимога про повернення транспортного засобу, яку згідно роздруківки поштових операцій він отримав 18 листопада 2015 р.

Отримана відповідачем вимога, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, виконана не була, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду за захистом порушеного права.

Таким чином предметом розгляду в даній справі є зобов'язання повернення майна за договором зберігання, витребування його та стягнення пені, у зв'язку із порушенням умов договору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача, в тому числі вірно зазначив, що, оскільки вимогу про повернення майна відповідач отримав саме 18 листопада 2015 р. і протягом семи днів повинен був виконати зобов'язання, проте, у порушення вимог договору його не виконав, то, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 26 листопада 2015 р. по 10 травня 2016 р. за 162 дні прострочки у розмірі визначеному договором (вартість майна, визначена договором 7500 грн. х 6 % = 450 грн. пені за один день; 450 грн. х 162 дні = 72900 грн.).

У відповідності до акту приймання-передачі від 17 жовтня 2016 р. долученого до апеляційної скарги спірний транспортний засіб повернутий зберігачем ОСОБА_6 поклажодавцю ПП Базальт в особі арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_7

Враховуючи викладене, приведені вимоги закону, докази надані сторонами, як в підтвердження заявлених вимог, так і в їх заперечення, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

З приведеними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним посилання ОСОБА_6 на те, що при стягнені пені судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, оскілки у відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому згідно до статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути, зокрема рухоме і нерухоме майно.

Враховуючи наведені вимоги закону та чинність укладеного між сторонами договору, так як правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним - стаття 204 ЦК України, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені.

Щодо непропорційно великого розміру пені то, як зазначалось, такий розмір був визначений сторонами договору, з заявою про його зменшення, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідач не звертався. А з урахуванням вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України (принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу) судовий захист здійснюється лише за зверненням суб'єктів цивільного процесу.

Що ж до підсудності справи господарському суду, з тих підстав, що відповідач є фізичною особою підприємцем, то і дана вимога є безпідставною, оскільки стороною спірного договору, як зазначалось є ОСОБА_6, як фізична особа.

Таким чином, враховуючи, що посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2016 року у справі за позовом приватного підприємства Базальт в особі ліквідатора-арбіртажного керуючого ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення пені за невиконання зобов'язання, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :