Рішення

від 21.12.2016 по справі 921/694/16-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2016 р.Справа № 921/694/16-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з державного матеріального резерву вул. Білецька, 2, м.Чортків, Тернопільська область, 48501

до відповідача 1 Чортківської міської ради вул. Шевченка, 21, м.Чортків, Тернопільська область 48501

відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Генеруюча компанія ЕНЕРГОПЕРСПЕКТИВА", вул. Пушкінська, 19, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, 32300

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: ОСОБА_1 довіреність б/н від 28.11.2016р., ОСОБА_2 довіреність б/н від 28.11.2016р.

Суть справи:

ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з державного матеріального резерву звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до Чортківської міської ради та ТОВ "Генеруюча компанія ЕНЕРГОПЕРСПЕКТИВА" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на прийняття органом місцевого самоврядування 26.11.2014 р. незаконного рішення №369, яким затверджено Перелік об'єктів м. Чорткова, які підлягають приватизації у 2014 році. До складу даної нерухомості увійшла гребля зі шлюзами, розташована за адресою м. Чортків по вул. Білецька, 2в , що перебуває на балансі ДП "Чортківський КХП". Як наслідок, 19.12.2014 р. між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (греблі зі шлюзами) власником якого є позивач по справі.

Відповідачі щодо позову заперечують, вважають його безпідставним та таким , що не відповідає фактичним обставинам та законодавчим приписам, які регулюють спірні правовідносини.

У пункті 1.6 постанови №18 від 26.12.2011р. (далі-Постанова), Пленум ВГСУ роз'яснив, що саме лише зазначення в позовній заяві певної установи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Державне підприємство при зверненні з позовом до суду третьою особою вказало Фонд державного майна України, однак підстав для вчинення судом даної процесуальної дії не навело жодних.

В свою чергу, із зазначених у позовній заяві обґрунтувань та зібраних по справі доказів, судом не встановлено обставин, які б за ст.27 ГПК України та п.1.6 Постанови вказували на необхідність залучення до участі у даній справі приватизаційного органу.

21.12.2016 р. засобами електронного зв'язку позивач надіслав на адресу суду клопотання №465 від 20.12.2016 р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що комбінат хлібопродуктів звернувся з додатковими запитами в інвентар бюро, земельний відділ, архівні відділи щодо надання інформації.

При цьому доказів, які б вказували на надіслання таких запитів до третіх осіб позивач не надав жодних, як і не назвав причин неподання тих документів, що витребовувались у нього відповідними судовими ухвалами.

В свою чергу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку, зокрема, господарської справи, в якій вона є стороною.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З наведеного в сукупності, судом відхилене клопотання позивача про відкладення розгляду справи та, як наслідок, спір вирішується по суті за наявними у справі матеріалами.

При цьому суд зважає, що протягом всього судового розгляду позивач не забезпечив у судових засіданнях участі представників, які б могли надати пояснення по суті спору.

За ст.28 ГПК України інтереси підприємства в ході судового розгляду, вправі представляти його керівники, інші працівники та особи , не пов'язані з ним трудовими відносинами. Тобто відсутність якоїсь однієї особи не може бути перешкодою для реалізації стороною своїх процесуальних прав.

Натомість, у судове засідання призначене вперше, позивач не з'явився, посилаючись на хворобу свого представника, хоча ні документів, що засвідчують представництво, ні доказів перебування особи на лікарняному не надав. 30.11.2016 року до суду прибув представник, який не зміг надати пояснення по суту спору (зафіксовано матеріалами технічної фіксації), а 21.12.16 року взагалі ніхто не з'явився без будь - яких пояснень. Наведене, на переконання суду, свідчить про зловживання стороною своїми процесуальними правами та безпідставне затягування нею судового процесу.

Учасникам судового процесу належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Чортківської міської ради від 26.11.2014 р. №369 затверджено Перелік об'єктів комунальної власності м. Чорткова, які підлягають приватизації у 2014 році, шляхом продажу на аукціоні згідно додатку №1, до числа яких включено і греблю зі шлюзами (загальною площею 1225,3 кв.м.), що знаходиться у місті Чорткові по вул. Білецька, 2в.

За результатами проведеного аукціону його переможцем та покупцем гідротехнічної споруди, відповідно до розпорядження Чортківського міського голови від 18.12.2014 р. №635, визнано ТОВ "ГК Енергоперспектива".

Як наслідок, 19.12.2014 року між органом місцевого самоврядування та господарським товариством був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке підлягає продажу на аукціоні, згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцю греблю з шлюзами, що знаходиться в місті Чорткові Тернопільської області, вул. Білецька, 2в та розташована на земельній ділянці площею 5379 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки - 6125510100:01:022:0701, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Об'єкт і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Гребля з шлюзами, що є предметом цього договору бетонна, загальною площею 1225, 3 кв.м., під літорею "А" (п.1.2. договору).

На викладених у пункті 1.7. договору умовах, Об'єкт продано за 138 564,00 грн.

Згідно п.14.1. договору право власності на Об'єкт переходить до Покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку, після сплати у повному обсязі ціни продажу Об'єкта приватизації.

Однак, позивач вказує, що дана гідротехнічна споруда належить йому на праві власності, а відтак суб'єкт владних повноважень здійснив продаж майна, яке не належало територіальній громаді м. Чорткова. А тому, державне підприємство звернулось до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та проведення між контрагентами правочину двохсторонньої реституції.

Дослідивши надані учасниками спору докази, пояснення, доводи і заперечення повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити, з наступних міркувань.

За імперативними вказівками статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Дане положення закріплено також і у статті 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. N 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Із наявних у справі письмових доказів слідує, що на момент укладення спірного правочину право власності на греблю зі шлюзами, загальною площею 1225,3 кв.м. належало територіальній громаді міста Чорткова в особі Чортківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ №247014 від 07.06.2011 р., що також підтверджується витягом про державну реєстрацію №30282372 від 14.06.2011 р.

В силу статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття речових прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ст.386 ЦК України). Зокрема, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.392 ЦК України).

Натомість, щодо спірних правовідносин, судом не здобуто жодного належного та допустимого доказу, який би вказував на те що з 14 червня 2011 року і до сьогоднішнього дня ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" оспорював в судовому порядку законність набуття права власності на спірне майно територіальною громадою м. Чорткова, та наявність судових рішень з даного приводу. Судом не встановлено взагалі фактів існування судових спорів між державним підприємством та органом місцевого самоврядування щодо права власності на спірну гідротехнічну споруду.

Аналогічно, у матеріалах справи відсутні рішення судових чи інших компетентних органів про визнання недійсним рішення Чортківської міської ради №369 від 26.11.2014 року, а відтак твердження комбінату хлібопродуктів про незаконність даного правового акту індивідуальної дії є лише нічим не підтвердженим припущенням.

З точки зору законодавця, що викладена у ст.317 ЦК України зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном.

Таким чином, з моменту оформлення та державної реєстрації права власності відповідач 1 був наділеними всіма перерахованими вище повноваженнями.

Так, згідно з ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі можуть продавати їх продавати, вирішувати питання їхнього відчуження тощо.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

На виконання вимог вищезазначеного закону, розпорядженнями Чортківського міського голови №580 та №581 від 20.11.2014 р. затверджено початкову вартість продажу греблі зі шлюзами (загальною площею 1225,3 кв.м.) в м. Чорткові по вул. Білецька, 2в в сумі 153 960,00 грн. та порядок проведення продажу об'єкта нерухомості комунальної власності.

Згідно протоколу №6 від 18.12.2014 р. переможцем аукціону визнано ТОВ "Генеруюча Компанія ЕНЕРГОПЕРСПЕКТИВА", а остаточна вартість продажу склала 138 564,00 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна" у редакції, чинній на час укладення договору, положеннями якого, в силу п.4.ст.3, регулюється і відчуження комунальної власності, приватизація - це відчуження майна, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Положеннями ст.27 вказаного закону встановлено, що при приватизації об'єкта шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Судом не встановлено фактів, що вказували б на порушення законодавства з питань приватизації при відчуженні органом місцевого самоврядування спірної гідротехнічної споруди на користь відповідача 2.

Суд приймає до уваги посилання ДП "Чортківський КХП" на положення ч.3 ст.4 Закону України "Про державний матеріальний резерв", за якими підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження. При цьому суд констатує, що наведена правова норма могла б бути застосована до спірних правовідносин лише при наявності належних та допустимих доказів того, що спірний об'єкт приватизації на час його продажу належав державі, а не територіальній громаді міста Чорткова.

В той же час, незважаючи на неодноразові вимоги суду, що викладені у відповідних ухвалах, позивачем не надані правовстановлюючі документи, які б засвідчували його право власності на спірний об'єкт.

Натомість, доказами права власності на гідротехнічну споруду державне підприємство вважає: перебування її на балансі ДП "Чортківський КХП"; дані з ОСОБА_1 з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна за №10481 від 03.06.2016 р., виданого Фондом державного майна України; відомості Інвентарної картки №21, типової форми №ОС-6 за травень 1975 року; Архівний витяг з протоколу №16 від 14.06.1962 року; листи.

Однак, жоден із перелічених документів не відноситься до числа тих, що передбачені ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України.

Так, у пункті 7 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 №02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Щодо посилань комбінату хлібопродуктів на ОСОБА_1 з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна за №10481 від 03.06.2016 р. суд зазначає наступне.

За ст.12 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" у єдиному реєстрі об'єктів державної власності міститься інформація, зокрема, про нерухоме державне майно. Реєстр формується Фондом державного майна України за участю центральних органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, Антимонопольного комітету України, інших уповноважених органів управління, а також Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на єдиних методологічних засадах, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Формування Реєстру в частині нерухомого майна здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , отриманих зазначеними в абзаці першому цієї частини органами відповідно до законодавства.

У ОСОБА_1 зазначено про проведення інвентаризації 25.03.2016 року. Однак, на вказану дату, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником греблі з шлюзами, загальною площею 1225, 3 кв.м. значилось ТОВ "ГК Енергоперспектива". До моменту ж придбання даної гідротехнічної споруди цією особою, право власності на неї, за даними Державного реєстру, належало територіальній громаді міста Чорткова. І ніколи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було записів про те, що гребля із шлюзами, загальною площею 1225, 3 кв.м., яка знаходиться у місті Чорткові по вул. Білецька, 2в є власністю держави, в особі Державного агентства резерву України.

З наведеного, та зважаючи що у ОСОБА_1 з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна за №10481 від 03.06.2016 р., зазначена назва об'єкта - "дамба" а не "гребля з шлюзами" , його місцезнаходженням є "вул. Білецька" а не "вул. Білецька 2 в", та площа "250 кв.м." а не "1225, 3 кв.м.", суд погоджується із твердженнями господарського товариства про те, що даний документ до спірної гідротехнічної споруди не має жодного відношення. а може стосуватися зовсім іншого нерухомого майна. Тим більше, що на неодноразові вимоги суду пояснити дані розбіжності, державне підприємство ніяк не відреагувало.

Посилання ДП "Чортківський КХП" на листи, витяги з протоколу 1962 року, дані інвентарної картки 1975 року, судом оцінюються критично, адже у даній справі предметом спору є визнання недійсним правочину, що укладений між відповідачами у 2014 році, а не спір про право власності між державним підприємством та органом місцевого самоврядування. За імперативними приписами процесуального законодавства, виключно позивач наділений повноваження формувати предмет свого позову. А відтак, досліджуючи на вимогу ДП "Чортківський КХП" питання щодо відповідності вимогам закону договору від 19.12.2014 року, суд не може вирішувати фактично інший предмет спору - про визнання права власності на гідротехнічну споруду.

Крім цього, варто зазначити, що власник будівлі має певні специфічні обов'язки, які випливають із статусу такого об'єкту. Гідротехнічна споруда є нерухомою річчю, оскільки розташована на земельній ділянці, і переміщення якої є неможливим без її знецінення та зміни цільового призначення (ст.181 ЦК України). Відповідно, володіння, користування та розпорядження зазначеною нерухомістю неминуче призводить до використання земельної ділянки, на якій така нерухомість знаходиться. Іншими словами, неможливо здійснювати правомочності власника будівлі не зачіпаючи земельну ділянку під такою спорудою

У матеріалах справи знаходиться Державний акт від 15.04.2008 р. та ОСОБА_1 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.11.2016 р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1045 га, кадастровий номер - 6125510100:01:011:0153. Технічна документація на дану земельну ділянку виготовлялась на замовлення ДП "Чортківський КХП" (копія документації у справі). Земля, на якій знаходиться спірна гідротехнічна споруда до даної земельної ділянки не увійшла.

Натомість, земельна ділянка за кадастровим номером - 6125510100:01:022:0701, що призначена для експлуатації та догляду за спірною гідротехнічною спорудою, площею 0,5379 га , за даними ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.11.2016 р. (копія у справі) належить на праві оренди ТОВ "ГК Енергоперспектива", орендодавець - територіальна громада м. Чорткова.

Наведеним також спростовуються твердження позивача щодо порушення його цивільних прав, укладеним між відповідачами договором, що оскаржується.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цим кодексом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Матеріали справи не містять доказів невідповідності спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке підлягає продажу на аукціоні від 19.12.2014 року ст. 203 ЦК України чи будь-яким іншим правовим нормам. З огляду на це, у позові державному підприємству про визнання його недійсним слід відмовити

В свою чергу, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 визначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України), застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи визнаний недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Отже, якщо судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, то і застосовувати двохсторонню реституцію немає підстав.

Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" не підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" було установлено на 2016 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 2016 року 1378 грн.

Відтак, позивачу станом на день звернення до суду слід було сплатити 1450 грн. судового збору, а не 1378 грн. Таким чином, сума переплати становить 72 грн., та може бути повернута Державному підприємству "Чортківський комбінат хлібопродуктів" за викладеними у законодавстві правилами.

З огляду на результати вирішення спору та вказівки ст.ст. 44-49 ГПК України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 27.12.16 р.

Суддя О.В. Руденко