Рішення

від 26.12.2016 по справі 922/3726/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2016 р.Справа № 922/3726/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-А", м. Харків про стягнення 15947,45 гривень та розірвання договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№60 від 20.04.2016 року);

відповідача - ОСОБА_2 (директор).

ВСТАНОВИВ:

02.11.2016 р. позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-А" (відповідача) 43049,56 грн. боргу з орендної плати, 12933,98 грн. пені, 3013,47 грн. штрафу, та про розірвання договору оренди №5814-Н від 01.09.2014 р., також просить суд зобов'язати відповідача повернути орендоване майно (нежитлові приміщення першого поверху №№1-3 - 1-8, 1-11а, VIIIа,VIIIб, ХІ,ХІІ в будівлі "Літ. А-2") загальною площею 190,30 кв.м., за адресою: м.Харків, вул.Маршала Батицького, 9 РВ ФДМУ по Харківській області за актом приймання-передачі, крім того - судовий збір покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2016 р. було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2016 р.

22.11.2016р. позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№3729/16), в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 12933,98 грн. пені, 3013,47 грн. штрафу та розірвати договір оренди №5814-Н від 01.09.2014 р., також просить суд зобов'язати відповідача повернути орендоване майно (нежитлові приміщення першого поверху №№1-3 - 1-8, 1-11а, VIIIа,VIIIб, ХІ,ХІІ в будівлі "Літ. А-2") загальною площею 190,30 кв.м., за адресою: м.Харків, вул.Маршала Батицького, 9 РВ ФДМУ по Харківській області за актом приймання-передачі, крім того - судовий збір покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2016 р. було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, та розгляд справи відкладено на 13.12.2016 р.

13.12.2016 р. позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№42763).

13.12.2016 р. відповідач надав до суду контррозрахунок суми штрафних санкцій (вх.№42764).

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

У судовому засіданні 13.12.2016 р. було оголошено перерву до 26.12.2016 р. до 11:30.

23.12.2016 р. позивач через канцелярію суду надав заяву про припинення провадження у справі та зменшення розміру позовних вимог (вх.№44172), в якій просить суд:

1. Припинити провадження у справі №922/3726/16 в частині розірвання договору оренди № 5488-Н від 01.09.2014 та повернення орендованого майна у зв'язку із відмовою від позовних вимог в даній частині.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Анна (61038, м.Харків, вул.Маршала Батицького, буд.9, Код ЄДРПОУ: 37877356) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківської області (61057, м.Харків, майдан Театральний, буд.1; отримувач: УК Московськ/мХарМосковськи/22080300, р\р 31116094700007 в ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ УДКСУ 37999607, МФО 851011) пеню у сумі 6 380,04 грн. та штраф сумі 2 908,47 грн.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

Представник позивача в судовому засіданні 26.12.2016 р. заяву про зменшення розміру позовних вимог від 13.12.2016 р. (вх.№42763) не підтримував, просив її не розглядати, підтримав заяву про припинення провадження у справі та зменшення розміру позовних вимог (вх.№44172 від 23.12.2016р.), позов підтримував, з урахуванням поданої заяви.

У судовому засіданні 26.12.2016 р. представник відповідач позов визнав, з урахуванням заяви позивача про припинення провадження у справі та зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ст.78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд, розглянувши заяву позивача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№44172 від 23.12.2016 р.).

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що в межах наданих їй повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.09.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (надалі - Позивач, Орендодавець) та ТОВ Анна-А (далі - Відповідач, Орендар) було укладено Договір оренди № 5488-Н за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-3 - 1-8, 1- 11а, Villa, VIII6, XI, XII, в будівлі Літ. А-2 , загальною площею 190,30 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Маршала Батицького, 9 (далі - Майно).

Вартість майна визначена згідно з незалежної оцінки станом на 07.11.2013 р., яка становить 366 000,00 грн.

Майно було передано в оренду з метою розміщення:

- Офісу - 17,7 кв.м.;

- Складу-41,6 кв.м.;

- Торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів крім товарів підакцизної групи - 25,2 кв.м.;

- Виробництва хлібобулочних виробів - 105,8 кв.м.

Відповідно до п. 10.1. Договору, Договір оренди був укладений на строк з 01.09.2014 року до 01.09.2015 року.

Згідно з п.2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто, договір оренди було продовжено до 01.09.2017 року.

Орендна плата згідно з п.3.1 Договору визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2014 р. - 4708,95 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2014 р. визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень- вересень 2014 р.

При цьому, орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.3. Договору).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувача щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.6. Договору)

Відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору).

Відповідачем у добровільному порядку до Державного бюджету України було сплачено заборгованість з орендної плати у сумі 43 049,56 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем ТОВ Анна-А сума заборгованості з орендної плати сплачена у повному обсязі та приймаючи до уваги приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 65 від 01.03.2014р. Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету . Керуючись п.4 ч.1 ст.80 ГПК України позивач відмовився від позовних вимог в частині розривання договору оренди № 5488-Н від 01.09.2014 та повернення державного майна з метою недопущення втрат бюджету від не надходження орендної плати.

Розглянувши заяву позивача про часткове припинення провадження по справі, в якому він відмовляється від позовних вимог в частині розірвання договору оренди № 5488-Н від 01.09.2014р. та повернення державного майна, суд, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, суд припиняє провадження по справі якщо позивач відмовився від позову та його відмову прийнято судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що провадження по справі в частині розірвання договору оренди № 5488-Н від 01.09.2014р. та повернення орендованого майна слід припинити, відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 6380,04 гривень пені та 2908,47 гривень штрафу, виходячи з наступного.

Приписами ст.283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч.1 ст.287 Господарського кодексу України визначено, що Орендодавцями щодо державного та комунального майна є зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом

Частиною 1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Треба відзначити, що ч.3. ст.18 Законом України Про оренду державного та комунального майна визначений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, положення якої крім іншого кореспондуються з ч.3 ст.285 ГК України та ч.1 ст.762 ЦК України.

Пунктом 5.4. Договору, визначено, що Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, відповідачем не вчасно виконувались взяті на себе зобов'язання за Договором, в частині своєчасної сплати орендної плати.

Відповідно до п.3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати

У разі, якщо на день сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості (п.3.8. Договору).

Відповідно до ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна , за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями п.1 ст.11 ЦК України передбачено, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 статті 526 ЦК України закріплено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами п.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вищевказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та розірвання договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно стаття 6 ГПК України, підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 наголошено на наступному: Застосовуючи у вирішенні спорів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням договорів оренди (найму) положення статті 549 ЦК України, господарськім судам слід виходити з того, що:

- одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій;

- можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України;

- для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується 3 принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст.610,611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, вимога по стягненню з відповідача 6380,04 грн. пені та 2908,47 грн. штрафу є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи, відповідає нормам чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог, в розмірі 1378,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2016 у справі №922/3726/16 було задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Згідно з ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, за змістом ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка сплатила за ухвалою суду зокрема в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а сплату судового збору за подання позовної заяви позивачу було відстрочено, підстави для покладення на сторони обов'язку щодо сплати судового збору за позовні вимоги, від яких позивач відмовився під час розгляду справи, відсутні.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.525, 526, 530, 549, 610-612, 762 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині розірвання договору оренди №5488-Н від 01.09.2014р. та повернення орендованого майна.

Провадження у справі №922/3426/16 в цій частині припинити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Анна-А (61038, м.Харків, вул.Маршала Батицького, буд.9, Код ЄДРПОУ: 37877356) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м.Харків, майдан Театральний, буд.1; отримувач: УК Московськ/мХар Московськи/22080300, р/р 31116094700007 в ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ УДКСУ 37999607, МФО 851011) 6380,04 гривень пені, 2908,47 гривень штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Анна-А (61038, м.Харків, вул.Маршала Батицького, буд.9, Код ЄДРПОУ: 37877356) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Шевченківському районі м.Харкова, вул.Бакуліна 18, м.Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1378,00 гривень судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_3