Рішення

від 26.12.2016 по справі 374/252/16-ц

РЖИЩІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в І інстанції Потапенко А.В.

Єдиний унікальний № 374/252/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року м. Ржищів

Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді - Потапенка А.В.,

при секретарі - Маламан Я.О.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Ржищівська міська рада Київської області, про встановлення постійного безоплатного сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 2 серпня 1996 року він отримав у власність 1/2 частину житлового будинку по вул. Коцюбинського, 35. Власником іншої частини будинку є спадкоємиця - його сестра ОСОБА_2 У подальшому 20 грудня 1996 року госпрозрахунковим підприємством Агропроект здійснено обмір присадибних земельних ділянок по вул. Коцюбинського, 35 в м. Ржищів Київської області та розроблено розподіл спільної земельної ділянки, що був погоджений ним та ОСОБА_2 Відповідно до даного розподілу, по земельній ділянці, яка є прилеглою до 1/2 частини житлового будинку гр. ОСОБА_2 проходять землі загального користування шириною 3 метри, які сполучають дорогу загального користування з земельною ділянкою, яка є прилеглою до його 1/2 частини житлового будинку та необхідна позивачу для проходу та проїзду. Рішенням виконавчого комітету Ржищівської міської Ради народних депутатів Київської області № 40 від 12 березня 1997 року даний розподіл був затверджений. Цим же рішенням розділені земельні ділянки передані їм в постійне користування для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по вул. Коцюбинського, 35, в рівних розмірах по 555 кв.м. кожному.

У 2015 році, з метою отримання у власність земельної ділянки, ОСОБА_2 розробила технічну документацію. Складовою частиною документації є кадастровий план земельної ділянки та акт про встановлення (погодження) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки, який має бути погоджений із суміжним землекористувачем.

Будучи власником 1/2 частини житлового будинку по вул. Коцюбинського, 35, та суміжним землекористувачем, ОСОБА_2 зверталась до нього щодо погодження меж її земельної ділянки. Погоджувати межі він відмовився, оскільки вважав, що під час виготовлення технічної документації, грубо знехтувано його правом на користування частиною земельної ділянки, яка була необхідна йому для проїзду (проходу) до 1/2 частини житлового будинку, та яка була передбачена розподілом в 1996 році, з яким погодилася гр. ОСОБА_2, поставивши свій підпис. Отримавши відмову, відповідач звернулася до суду з позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою. У судовому засіданні він проти позову заперечував та просив розділити земельну ділянку відповідно до абрису обміру присадибних ділянок по вул. Коцюбинського, 35, в м. Ржищів від 20 грудня 1996 року. 5 серпня 2015 року рішенням Ржищівського міського суду Київської області було повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Вважав, що дане рішення суду є неправомірним та таким, що грубо порушує його права, оскільки тепер він позбавлений можливості проходу (проїзду) до своєї 1/2 частини житлового будинку. З урахуванням місця розташування обох земельних ділянок, доступ до його земельної ділянки з дороги загального користування можливий виключно через земельну ділянку відповідача.

З метою захисту своїх прав він звернувся до виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області, на що отримав акт комісії міськвиконкому від 28 вересня 2016 року. В акті комісії зазначено, що на даний час, його частина житлового будинку не має влаштованого проїзду відповідно до вимог ДБН 360-92** для проїздів автотранспорту та пожежних машин до окремих будинків. Комісією також встановлено, що влаштування проїзду для обслуговування 1/2 частини житлового будинку в іншому місці, на даний час не можливо. Оскільки єдине можливе місце для проїзду (проходу) до частини житлового будинку позивача перебуває у приватній власності ОСОБА_2, для вирішення даного питання комісія пропонувала звернутися до суду з позовною заявою щодо встановлення сервітуту на частину земельної ділянки відповідача для влаштування проїзду (проходу).

Позивач звертався до ОСОБА_2 з проханням надати йому право користуватися тією частиною земельної ділянки, яка необхідна для проїзду (проходу) до частини будинку. 17 жовтня 2016 року з метою досудового врегулювання питання, з аналогічним проханням він звернувся до відповідача в письмовій формі. Відповідь на лист не отримав, що свідчить про те, що вирішити дане питання за взаємною згодою - неможливо. Вважав, що земельний сервітут, який полягає у наданні позивачу права проходу та проїзду через земельну ділянку відповідача, має бути поширений на частину земельної ділянки відповідача, визначену у плані, що додається. Такий спосіб встановлення земельного сервітуту є найменш обтяжливим для відповідача, оскільки на даній частині земельної ділянки розташована доріжка, яка протягом 20 років використовується для цих цілей.

Посилаючись на ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст. 177, 181, 324, 401-403 ЦК України, ст. ст. 98-100 ЗК України позивач просив встановити на його користь постійний безоплатний земельний сервітут, який полягає у справі проходу та проїзду, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3211300000:69:032:0062, яка належить на праві власності ОСОБА_2; встановити, що земельний сервітут має поширюватись на частину земельної ділянки, зазначеній в плані, що розроблений АПБ "Агропроект".

5 грудня 2016 року ОСОБА_2 подала до суду заперечення проти позову, у якому вказувала, що вона та ОСОБА_1 отримали у спадщину по 1/2 частині житлового будинку, що розташований за адресою Київська область, м. Ржищів, вул. Коцюбинського 35.

Для встановлення порядку користування конкретними частинами будинку вони уклали договір від 5 травня 1999 року посвідчений державним нотаріусом Ржищівської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстрований за №1с-364. Проте вказаним договором не було встановлено порядок користування земельною ділянкою біля житлового будинку, а саме загальною площею 0,1364 га. За зверненням ОСОБА_2 до Ржищівського міського виробничого відділу Київської обласної філії ДП Центр ДЗК було розроблено технічну документацію, частиною якої був кадастровий план земельної ділянки із актом про встановлення (погодження) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки. ОСОБА_1 відмовився підписати акт щодо погодженій меж земельної ділянки.

У запереченні зазначала, що в частині будинку, що належить ОСОБА_1 проживає не він сам, а його син - ОСОБА_4

Зважаючи на похилий вік, не маючи змоги носити воду з колодязя, на початку 2015 року вона хотіла провести водопровід від криниці загального користування, що знаходиться на межі наших земельних ділянок. Зі сторони ОСОБА_5 та його дружини вона чула образи та агресивний супротив, що не давали можливості прокласти водопровід. До того ж, акт про встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 так і не підписав.

У липні 2015 року вона змушена була звернутися за захистом своїх прав до Ржищівського міського суду з позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою та визнання незаконною відмови погодити межі. 5 серпня 2016 року Ржищівський міський суд Київської області ухвалив рішення по справі №374/288/15-ц, і вирішив виділити їй в користування земельну ділянку № 03 згідно з зведеного кадастрового плану земельних ділянок та визнати погодженою межу, розташовану між земельної ділянкою ОСОБА_2 прощею 0,0602 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ржищів, вул. Коцюбинського 35.

Відповідно до рішення Ржищівського міського суду Київської області від 5 серпня 2015 року з метою отримання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 розробила технічну документацію. 4 грудня 2015 на розробку цієї технічної документації Ржищівська міська рада дала відповідний дозвіл. Складовою частиною документації є кадастровий план земельної ділянки.

На підставі цих документів та на підставі рішення Ржищівського міського суду Київської області від 5 серпня 2015 року вона зареєструвала свою земельну ділянку відповідно до чинного законодавства України. Про це свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Кадастровий номер земельної ділянки 3211300000:69:032:0062.

ОСОБА_1, який вважав законним проходження через земельну ділянку ОСОБА_2, 30 серпня 2016 року звернувся до виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області із заявою щодо влаштування під'їзду до його частини будинку, що знаходиться в м. Ржищеві, по вул. Михайла Коцюбинського 35.

Зі змістом цієї заяви вона не була ознайомлена, та на розгляд даного питання, що відбулося 28 вересня 2016 року її не запросили, чим порушили її права, адже це стосується права власності на земельну ділянку. Для з'ясування всіх обставин по даній справі та повноти дослідження можливих шляхів її вирішення по суті 24 листопада 2016 року вона звернулася з письмовою заявою до Ржищівської міської ради для повторного направлення комісії для додаткового обстеження об'єктів, оскільки вважала, що влаштування окремого проїзду до земельної ділянки та будинку ОСОБА_1 можливе.

Відповідно до викопіювання з опорного плану міста Ржищів, земельна ділянка ОСОБА_2 та ділянка, яка з нею межує, та згідно договору спадкування належить ОСОБА_1, має прямий вихід до вулиці ОСОБА_6. Тому вона вважала, що позивач має можливість облаштувати собі окремий під'їзд та підхід через свою власну земельну ділянку.

Зауважила, що раніше з вулиці ОСОБА_6 до її земельної ділянки також вела звичайна протоптана стежка. Пізніше постала потреба зробити нормальний під'їзд до будинку і вони з сусідом ОСОБА_7, земельна ділянка якого межує з їхньою з другої сторони, про те, що вони передадуть їм частину своєї земельної ділянки у власність для облаштування під'їзду. Це підтверджується випискою з протоколу засідання виконкому Ржищівської міської ради народних депутатів № 8 від 31 січня 1997 року, про те, що відповідно до ст. 10, 28, 19 Земельного кодексу України виконком міської ради вирішив припинити право приватної власності на земельну ділянку площею 52,2 м. кв. за гр. ОСОБА_7 по вул. Коцюбинського №35 в зв'язку з добровільною відмовою та надати ОСОБА_2 в постійне користування земельну ділянку площею 52,5 м.кв. по вул.Коцюбинського №35. Крім того, коли вона зі своїм покійним чоловіком робили той під'їзд ОСОБА_1 та його син - ОСОБА_5 нічим не допомагали.

Посилаючись на ст. 41 Конституції України, ст. ст. 401, 402 ЦК України, ОСОБА_2 просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, пояснив, що він не погоджується з рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 5 серпня 2015 року, яким було встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,1364 га, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ржищів, вул. Коцюбинського, 35, у відповідності до зведеного кадастрового плану земельних ділянок. Вважав, що має право проходу та проїзду по земельній ділянці його сестри ОСОБА_2, оскільки немає можливості облаштувати окремий проїзд до свого будинку, оскільки з іншої сторони прірва. Коштів для проведення експертизи у нього немає. Крім того, вказував, що сестра незаконно приватизувала частину дороги загального користування. Відповідач не давала можливості проходу дітям до будинку, і вони вимушені ходити через сусідні городи. Просив встановити сервітут на протязі 20 років.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову з підстав, що зазначені у поданому нею письмовому запереченні.

Представник третьої особи Ржищівської міської ради Київської області у судове засідання не прибув, подавши заяву про розгляд справи без участі представника.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що вона є невісткою ОСОБА_1, проживає у цьому будинку разом із сім'єю. Вони не мають можливості проходу до будинку через земельну ділянку ОСОБА_9, тому вони проходять до будинку через іншу сусідню земельну ділянку. Вважала, що сервітут необхідний. Окремий прохід з вулиці облаштувати неможливо, оскільки зі сторони дороги існує сарай, який може розвалитися.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що проїзд можна зробити, бо земельна ділянка межує із вулицею, для цього необхідно провести відповідні роботи: зрізати нахил землі та зробити окремий проїзд. Частину земельної ділянки, де існує проїзд було запозичено у сусіднього землекористувача. Спірний проїзд вони улаштували самостійно без допомоги позивача, а саме: зрізали землю, викорчували дерева, засипали щебенем. На їхню пропозицію допомогти улаштувати окремий проїзд до ділянки позивача останній відмовився.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішенням виконавчого комітету Ржищівської міської ради народних депутатів Київської області № 40 від 12 березня 1997 року було затверджено протокол узгоджувальної комісії від 25 листопада 1996 року по розподілу присадибної земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.14).

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 5 серпня 2015 року встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,1364 га, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ржищів, вул. Коцюбинського, 35, у відповідності до зведеного кадастрового плану земельних ділянок. Виділено в користування ОСОБА_2 земельну ділянку № 3 згідно зведеного кадастрового плану земельних ділянок площею 0,0602 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ржищів, вул. Коцюбинського, 35. Виділено в користування ОСОБА_1 земельну ділянку № 2 згідно зведеного кадастрового плану земельних ділянок площею 0,0762 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Ржищів, вул. Коцюбинського, 35.Визнано незаконною відмову ОСОБА_1 погодити межі земельної ділянки ОСОБА_2 та підписати акти про встановлення (погодження) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки площею 0,0602 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Київська область, м. Ржищів, вул. Коцюбинського, 35. Визнано погодженою межу, розташовану між земельною ділянкою ОСОБА_2, площею 0,0602 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельною ділянкою ОСОБА_1, які знаходяться за адресою: Київська область, м. Ржищів, вул. Коцюбинського, 35 (а.с.41-43).

Тобто, вказаним рішенням суду встановлено відсутність сервітуту на земельну ділянку ОСОБА_2 для проходу до частини будинку та господарських споруд ОСОБА_1, а також відсутність доказів можливості обладнати окремий підхід до своєї частини будинку. 18 серпня 2015 року рішення суду набрало законної сили.

Згідно акту від 28 вересня 2016 року встановлено, що комісією Ржищівської міської ради Київської області було розглянуто та обговорено звернення ОСОБА_1 від 30 серпня 2016 року щодо розподілу земельної ділянки та від 19 вересня 2016 року щодо влаштування під'їзду до його частини будинку, що знаходиться в м. Ржищів по вул. М.Коцюбинського, 35. Встановлено, що на даний час доступ до його частини нерухомого майна (житлового будинку) обмежена в зв'язку з відсутністю проїзду. Комісія вивчила додаткові матеріали та дійшла висновку, що влаштування проїзду для обслуговування частини будинку ОСОБА_1 в іншому місці на даний час не можливо. Оскільки можливе місце для проїзду (проходу) до частини будинку ОСОБА_1 знаходиться у приватній власності ОСОБА_2, для вирішення вказаного питання ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду з питанням щодо примусового накладення сервітуту на частину земельної ділянки для влаштування проїзду (проходу) (а.с.7).

Однак, суд критично ставиться до вказаного висновку комісії, оскільки він належним чином не мотивований, у акті не зазначено жодних документів, які досліджувались комісією, до огляду не залучено відповідних спеціалістів із спеціальними технічними знаннями для складання схем, креслень, абрисів тощо.

Подані позивачем абрис 1996 року, акт (без дати), технічна документація (без дати)(а.с. 8, 9, 11, 12) є неналежними доказами на обґрунтування наявності обставин, передбачених ст. 401 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 38 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється стосовно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається в разі переходу права на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК, частина перша статті 101 ЗК), а в разі встановлення особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина друга статті 401, пункт 6 частини першої статті 406 ЦК).

Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК. Зазначений перелік не є вичерпним.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

При цьому відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК саме позивач має довести, що повноцінне використання своєї земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки; що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб; що відповідно до частини третьої статті 402 ЦК він не досяг з відповідачем домовленості про встановлення сервітуту та про його умови. За певних обставин для вирішення спірних питань може бути призначена відповідна експертиза.

У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного відповідачу майна встановлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звернулася до суду, стосовно обмеженого користування чужим майном.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням рекомендації вказаної вище постанови пленуму ВССУ та ст.ст. 10, 60, 143 ЦПК України судом було неодноразово роз'яснено позивачу, що для визначення можливості чи неможливості обладнання окремого під'їзду до його земельної ділянки необхідні спеціальні знання, тобто проведення судової земельно-технічної експертизи. Проте, позивач вказував, що коштів для оплати проведення експертизи у нього немає, для облаштування окремого проїзду у нього також немає фінансових можливостей. ОСОБА_1 наполягав на достатності доказів у справі і що більше ніяких доказів надавати немає необхідності.

Разом із тим, позивач у судовому засіданні постійно наголошував на незаконності рішення Ржищівського міського суду Київської області від 5 серпня 2016 року, та незаконності процедури приватизації землі відповідачем, що не є предметом доказування у даній справі. Крім того, зазначені рішення є чинними та не скасованими.

Таким чином, позивач відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України не довів суду, що до його земельної ділянки неможливо обладнати окремий під'їзд, та не довів неможливість задовольнити його потреби в інший спосіб, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 401, 402 ЦК України, ст. ст. 10, 27-30, 57 - 60, 88, 213, 215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Ржищівська міська рада Київської області, про встановлення постійного безоплатного сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ржищівський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду буде виготовлено протягом п'яти днів.

Суддя