Постанова

від 17.11.2016 по справі 810/3248/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року № 810/3248/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ТОВ "Богуславкомінвестсервіс" до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Богуславкомінвестсервіс" з позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 № НОМЕР_1.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит за наслідком господарських взаємовідносин з ТОВ Продінвест ЛТД . Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним підприємством, неправомірно нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі належні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. За таких обставин висновки, викладені в акті перевірки, на думку позивача є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

До судового засідання представники сторін не прибули.

Представник позивача надав суду 02.11.2016 додаткові письмові пояснення щодо обставин справи, в яких, зокрема, просить позовні вимоги задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача причин неявки суду не повідомив. Надав суду письмові заперечення проти позовних вимог, в яких просить у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог законодавства. Звертав увагу суду, що в ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ Продінвест ЛТД вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагент позивача не має відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів. Наголошував на тому, що документи, які були надані до перевірки, не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богуславкомінвестсервіс" (ідентифікаційний код 37964291) є юридичною особою та здійснює господарську діяльність, пов'язану з постачанням пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Посадовими особами Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яку реорганізовано шляхом приєднання до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Богуславкомінвестсервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах із, зокрема, ТОВ Продінвест ЛТД (ідентифікаційний код 39082955).

За результатами перевірки складено Акт від 30.05.2016 №123/22-011/37964291, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Богуславкомінвестсервіс" вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201, ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Продінвест ЛТД на суму 354 000,00 грн., у т.ч. за лютий 2014 року - 59 000,00 грн., за березень 2014 року - 295 000,00 грн., що також призвело до заниження суми податків, які підлягають сплаті до бюджету, в розмірі 302 798,00 грн. та завищення від'ємного значення поточного звітного періоду за березень 2014 року у розмірі 45 345,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 442 500,00 грн., з яких: 354 000,00 грн. - за основним платежем; 88 500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам податкового законодавства, а тому звернувся до суду з позовом про його оскарження.

З матеріалів справи слідує, що у перевіряємому періоді податковий кредит ТОВ "Богуславкомінвестсервіс" сформовано за рахунок, зокрема, постачальника - ТОВ Продінвест ЛТД .

Так, між ТОВ "Богуславкомінвестсервіс" (Покупець) і ТОВ Продінвест ЛТД (Постачальник) укладено Договір поставки обладнання від 10.02.2014 № 10/2/1014 (а.с. 21 - 23), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю визначене цим договором обладнання, а саме - Газову котельню на платформі потужністю 2 Мвт, а Покупець - прийняти обладнання та оплатити його вартість на підставі рахунку-фактури, виданої Постачальником.

ОСОБА_1 п. 4.2 Договору загальна вартість товару, у т.ч. ПДВ, складає 2 124 000,00 грн.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що станом на час проведення перевірки позивачем в рахунок оплати вартості обладнання перераховано на користь Продавця кошти у сумі 554 880,00 грн.

ТОВ Продінвест ЛТД оформлено податкові накладні від 25.02.2014 № 31 на суму 354 000,00 грн.. у т.ч. ПДВ - 59 000,00 грн., та від 31.03.2014 № 40 на суму 1 770 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 354 000,00 грн.

Суми податку на додану вартість, зазначені у вказаних податкових накладних, ТОВ "Богуславкомінвестсервіс" включено до складу податкового кредиту відповідних періодів.

У липні та вересні 2015 року ТОВ "Богуславкомінвестсервіс" подано Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.07.2015 № НОМЕР_2 та від 21.09.2015 №9194792322, якими зменшено податковий кредит по контрагенту ТОВ Продінвест ЛТД у сумі 261 520,00 грн., проте, дані розрахунки не мають статусу податкової звітності.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ОСОБА_1 пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

ОСОБА_1 пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

ОСОБА_1 п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

ОСОБА_1 п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому позивачем не було надано суду податкових накладних, виписаних Продавцем для дослідження в ході розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

ОСОБА_1 ч. 2 ст. 30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Статтею 92 Цивільного кодексу України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст. 42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

ОСОБА_1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1. ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_1 п. 2. ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. ОСОБА_1 з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_1 з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Зазначена позиція узгоджується також із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" та позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 20.02.2013 у справі №К/9991/59642/12.

ОСОБА_1 правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.09.2006, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 №982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підлягає з'ясуванню рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

ОСОБА_1 Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, щодо оформлення будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

ОСОБА_1 ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11 будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проте, додані позивачем до матеріалів справи на підтвердження сплати на користь ТОВ Продінвест ЛТД грошових коштів фотокопії банківської виписки за 01.04.2014 (а.с. 8 - 10) не можуть мати силу документів які підтверджують списання коштів з банківського рахунку платника податку на плату товару згідно вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, оскільки вони не містять повної деталізації призначення платежу (а.с. 9, 10), не завірені належним чином, а низька якість зображення даних документі не дозволяє достеменно встановити їх зміст.

Крім того суд звертає увагу на наступне.

Так, як зазначено вище, ТОВ Продінвест ЛТД оформлено на користь позивача податкові накладні від 28.02.2014 та 31.03.2014, проте грошові кошти позивачем сплачено лише 01.04.2014. Отже, станом на дату оформлення вказаних податкових накладних жодна з обов'язкових підстав визначених ст. 187 ПК України для виникнення податкових зобов'язань не виникла.

Також з матеріалів справи слідує, що в СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №3201510050000084 від 28.10.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

В ході розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що група осіб у складі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, незаконно використовуючи реквізити підприємств з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ Продінвест ЛТД (ідентифікаційний код 39085207) з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та завищення валових витрат реально діючим підприємствам-вигодонабувачам, вчинила пособництво посадовим особам таких підприємств в ухиленні від сплати податків.

Як свідчать покази директора ТОВ Продінвест ЛТД ОСОБА_8 та бухгалтера ОСОБА_5, справжньою метою діяльності даного підприємства було безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ та завищення валових витрат реально діючим підприємствам-вигодонабувачам та переведення безготівкових коштів у готівкові.

Додані представником позивача 15.11.2016 до матеріалів справи фотокопії актів приймання передачі обладнання, а саме - газової котельні на платформі потужністю 2 Мвт, технічного обладнання газової котельні на платформі потужністю 2 Мвт та котлів водогрійних жаротрубних газових SAB 0.4, суд оцінює критично та зазначає, що вони не можуть бути підставою для спростування висновків податкового органу, оскільки постачання технічного обладнання газової котельні на платформі потужністю 2 Мвт та котлів водогрійних жаротрубних газових SAB 0.4 взагалі не було предметом Договору від 10.02.2014 № 10/2/2014, акти не містять дати їх складання та своїм змістом повністю суперечать як змісту позовної заяви так і Акту перевірки, в яких зазначено, що Постачальником товар на користь покупця поставлено не було.

При прийнятті рішення в даній справі судом враховується також те, що позивачем не надано суду доказів передачі Продавцем разом з Товаром, зокрема, видаткової накладної та Технічного паспорту з відповідною гарантією, що є обов'язковим згідно п. 2.8 Договору.

Крім того, згідно умов цього ж пункту Договору прийом-передача Товару здійснюється на підставі видаткових накладних, а не актів приймання-передачі.

Також згідно наявних в матеріалах справи відомостей з реєстру платників ПДВ, ТОВ Продінвест ЛТД зареєстровано платником податку на додану вартість 19.02.2014, тобто - до дати укладання Договору з позивачем, а тому об'єктивно не могло бути суб'єктом господарських взаємовідносин, які передбачають утримання та перерахування до бюджету податку на додану вартість станом на 10.02.2014.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та норми законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що правовідносини позивача із вказаним контрагентом мали виключно паперовий характер, а отже, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявні у справі докази свідчать про правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Водночас позивач всупереч наведеним вимогам не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 122, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.