Ухвала

від 22.03.2017 по справі 810/3248/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3248/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

22 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Богуславкомінвестсервіс до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Богуславкомінвестсервіс на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ Богуславкомінвестсервіс звернулося у суд із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.06.2016 року №0001192200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за спірний період, оскільки фактичне здійснення господарської операції з контрагентом, внаслідок якої позивачем сформовано податковий кредит, відсутнє.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що посадовими особами Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яку реорганізовано шляхом приєднання до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах, у тому числі, із ТОВ Продінвест ЛТД .

За результатами перевірки складено акт від 30.05.2016 року №123/22-011/37964291, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ Богуславкомінвестсервіс вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201, ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Продінвест ЛТД на суму 354 000,00 грн., у т.ч. за лютий 2014 року 59 000,00 грн., за березень 2014 року 295 000,00 грн., що також призвело до заниження суми податків, які підлягають сплаті до бюджету, в розмірі 302 798,00 грн. та завищення від'ємного значення поточного звітного періоду за березень 2014 року у розмірі 45 345,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 року № 0001192200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 442 500,00 грн., з яких: 354 000,00 грн. за основним платежем; 88 500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для формування податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Натомість, відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентами спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегією суддів установлено, що в період, за який проводилась податкова перевірка, позивач був суб'єктом господарювання і платником податку на додану вартість, перебував на обліку в Миронівській об'єднаній Державній податковій інспекції у Київській області, яку реорганізовано шляхом приєднання до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. До видів господарської діяльності позивача відносилось: будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво трубопроводів, розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний), будівництво інших споруд.

У періоді, що перевірявся відповідачем, позивач мав господарські відносини, зокрема з ТОВ Продінвест ЛТД .

10.02.2014 року між ТОВ Богуславкомінвест (покупець) та ТОВ Продінвест ЛТД (постачальник) укладено договір поставки обладнання від 10.02.2014 № 10/2/1014, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю визначене цим договором обладнання, а саме, газову котельню на платформі потужністю 2 Мвт, а покупець прийняти обладнання та оплатити його вартість на підставі рахунку-фактури, виданої постачальником.

На підставі виписаних податкових накладних, позивачем було сформовано податковий кредит. На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано копію договору поставки, банківські виписки, а також акти приймання - передачі обладнання.

При цьому, жодних інших документів на підтвердження правомірності формування показників податкової звітності по взаємовідносинам з зазначеним вище контрагентом, позивачем не надано а ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні під час апеляційного розгляду.

Дослідивши надані позивачем документи, проаналізувавши доводи позивача та контролюючого органу, колегія суддів доходить висновку, що такі належним чином не підтверджують реальність спірної господарської операції, і, як наслідок, правомірність задекларованого позивачем на її підставі податкового кредиту, враховуючи наступне.

Судом установлено, що ТОВ Продінвест ЛТД оформлено на користь позивача податкові накладні від 28.02.2014 року та 31.03.2014 року, проте, грошові кошти позивачем сплачено лише 01.04.2014 року. Відтак, станом на дату оформлення вказаних податкових накладних жодна з обов'язкових підстав, визначених ст. 187 ПК України, для виникнення податкових зобов'язань не виникла.

При цьому, місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги додані представником позивача до матеріалів справи фотокопії актів приймання передачі обладнання (газової котельні на платформі потужністю 2 Мвт, технічного обладнання газової котельні на платформі потужністю 2 Мвт та котлів водогрійних жаротрубних газових SAB 0.4), оскільки постачання технічного обладнання газової котельні на платформі потужністю 2 Мвт та котлів водогрійних жаротрубних газових SAB 0.4 взагалі не було предметом договору від 10.02.2014 № 10/2/2014.

Натомість, як позивачем не надано суду доказів передачі продавцем разом з товаром видаткової накладної та технічного паспорту з відповідною гарантією, що є обов'язковим згідно п. 2.8 договору.

До того ж, згідно умов цього ж пункту договору прийом-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних, а не актів приймання-передачі.

Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, додані позивачем до матеріалів справи на підтвердження сплати на користь ТОВ Продінвест ЛТД грошових коштів фотокопії банківської виписки за 01.04.2014 року не можуть мати силу документів, які підтверджують списання коштів з банківського рахунку платника податку на плату товару згідно вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, оскільки вони не містять повної деталізації призначення платежу, не завірені належним чином, а низька якість зображення даних документів не дозволяє достеменно встановити їх зміст.

Як убачається із відомостей з реєстру платників ПДВ, ТОВ Продінвест ЛТД зареєстровано платником податку на додану вартість 19.02.2014 року, тобто до дати укладання договору з позивачем, а тому об'єктивно не могло бути суб'єктом господарських взаємовідносин, які передбачають утримання та перерахування до бюджету податку на додану вартість станом на 10.02.2014 року.

Також, колегія суддів ураховує, що в СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100050000084 від 28.10.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до вказаних матеріалів, встановлено, що група осіб, у складі якої також був ОСОБА_2 (яким підписано договір поставки обладнання від контрагента позивача), незаконно використовуючи реквізити підприємства з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ Продінвест ЛТД , з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та завищенню валових витрат реально діючим підприємствам - вигодонабувачам, вчинили посібництво службовим особам таких підприємств в ухиленні від сплати податків.

Як свідчать покази директора ТОВ Продінвест ЛТД ОСОБА_2 та бухгалтера ОСОБА_3., справжньою метою діяльності даного підприємства було безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ та завищення валових витрат реально діючим підприємствам-вигодонабувачам та переведення безготівкових коштів у готівкові.

Судова колегія наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Така правова позиція також наводиться в постановах Верховного суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а/16, від 22 листопада 2016 року у справі №826/11397/14.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окрім того, відсутність обвинувального вироку щодо вказаних посадових осіб контрагента позивача, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій, що також відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №826/11531/14.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не спростовано висновки відповідача про те, що спірна господарська операція у дійсності не відбувалась, а її документальне оформлення здійснювалось лише з метою мінімізації податкового навантаження та отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Оскільки сукупністю досліджених судом доказів не підтверджується фактичне здійснення господарської операції між позивачем та зазначеними вище контрагентом, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення та про відсутність підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Богуславкомінвестсервіс залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.