Постанова

від 27.12.2016 по справі 918/983/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

27 грудня 2016 року Справа № 918/983/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Грязнов В.В.

за участю представників сторін:

позивача - підприємця ОСОБА_2

відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель"

на рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2016 р.

у справі № 918/983/16

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель"

про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань в сумі 89855,83 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2016 р. у справі № 918/983/16 частково задоволено позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Акварель" про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань в сумі 89855,83 грн. Стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель" на користь ОСОБА_2 підлягає 74336,53 грн. боргу, 3716,82 грн. штрафу, 2445,39 грн. пені та 232,17 грн. 3% річних. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 6183,75 грн. пені, 493,35 грн. 3% річних, 2447,82 грн. інфляційних нарахувань.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2016 р. у справі № 918/983/16 та прийняти нове рішення про припинення провадження у справі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення господарського суду прийнято за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що відповідно до п.4.4. договору оплата за товар, поставлений на підставі договору поставки проводиться частинами до повної оплати вартості товару, але не пізніше поставки наступної партії товару. Пояснює, що строк виконання грошового зобов'язання сторонами в договорі чітко не визначений конкретною датою, а відображена в договорі подія не настала.

Скаржник пояснює, що не отримував письмової вимоги - претензії про оплату за поставлений товар від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, що підтверджується відсутністю на копії вимоги - претензії дати її підписання, а також відсутністю опису вкладень в отриманому товариством з обмеженою відповідальністю ВІП - Акварель листі.

Скаржник вважає, що станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції, строк виконання зобов'язань за договором не настав, тому просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2016 у справі № 918/983/16 та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.

27.12.2016 р. від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач пояснює, не погоджується з мотивами апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель" отримавши товар остаточно погодився на закріплення ціни за яку він був поставлений, тому відповідач/скаржник зобов'язаний сплатити заборгованість. згідно укладеного договору поставки № 31/03-2016 від 31.03.2016 р.

Звертає увагу суду, що товариству з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель" відомий зміст вимоги - претензії, що підтверджується згадкою відповідача/скаржника про вимогу - претензію у відзиві на позовну заяву, що свідчить про отримання вимоги - претензії товариством з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель".

Враховуючи вищевикладене, позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2016 р. у справі № 918/983/16 без змін.

Відповідач/скаржник не забезпечив участь представника в судовому засіданні 27.12.2016 р. та подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в проведенні конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

Позивач, заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, вважає його безпідставним, направленим на затягування розгляду справи.

Колегія суддів відхилила клопотання як необґрунтоване враховуючи, що коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства і згідно зі ст.28 ГПК України сторона/відповідач не позбавлений можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 р. учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Разом з тим, Рівненський апеляційний господарський суд відповідно до ухвали від 12.12.2016 р. не визнав обов'язковою явку представників сторін.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін та третіх осіб про час і місце розгляду справи /а.с. 92-93/, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.101 ГПК України.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель" отримавши товар остаточно погодився на закріплення ціни за яку він був поставлений, тому відповідач/скаржник зобов'язаний сплатити заборгованість. згідно укладеного договору поставки № 31/03-2016 від 31.03.2016 р., однак ухиляється від такого обов'язку по надуманим причинам.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення позивача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією іншої сторони і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

31.03.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель" (покупець) та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (постачальник) уклали договір поставки № 31/03-2016 /а.с. 11 - 14/, згідно умов якого постачальник в порядку і на умовах, передбачених цим договором, зобов'язався поставити та передати у власність покупця вугілля - антрацит, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору (п.1.1.).

Відповідно до п. 2.1., п. 2.2. договору, кількість товару та ціна одиниці узгоджується сторонами у специфікації, що є додатком даного договору, оформлюється у письмовій формі та після підписання уповноваженими представниками сторін становить його невід'ємну частину. Специфікація складається постачальником на підставі усної або письмової заяви покупця.

Згідно з п. 4.1. договору, ціни на товар, що поставляється за даним договором, є договірними та вказуються з урахуванням ПДВ в рахунках та специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору.

У відповідності до п. 4.4. договору, покупець здійснює оплату за товар, що підлягає поставці за цим договором в наступному порядку: частинами до повної оплати суми товару, але не пізніше поставки наступної партії.

Згідно до п.5.3. договору, покупець зобов`язаний зокрема, прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного договору.

Пунктом 6.3. договору, сторони зазначили, що за порушення строку оплати товару, постачальник має право нарахувати, а покупець, в такому випадку, зобов'язується сплатити постачальнику штраф в розмірі 5 відсотків від суми простроченого платежу, додатково покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.2. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє на протязі одного року, але у будь-якому разі до повного виконання своїх зобов'язань.

Договір та специфікація № 1 від 31.03.2016 р. підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

Відповідно до Специфікації №1 до договору поставки №31/03-2016 від 31.03.2016 р. сторони визначили загальну вартість товару в сумі 104336,64 грн. /а.с. 15/.

На виконання договору та специфікації фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 відповідно до видаткової накладної № РН-0000005 від 04.04.2016 р., рахунку - фактору № СФ-0000006 від 31.03.2016 р. поставлено, а товариством з обмеженою відповідальністю "Віп-Акварель" прийнято вугілля - антрацит на загальну суму 104336,53 грн. /а.с. 17/.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Віп-Акварель" за отриманий товар на час звернення позивачем з позовом до суду розрахувався частково, на суму 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 38 від 22.04.2016 р. /а.с. 24/.

Отже, на умовах договору № 31/03-2016 від 31.03.2016 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які регулюються ст.712 ЦК України та пар.1 гл.30 ГК України.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до норм ст.265 ГК України та ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в установлений строк (строки) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивач підприємець ОСОБА_2 зобов'язання по передачі товару за договором поставки №31/03-2016 від 31.03.2016 р. виконав на суму 104336,64 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000005 від 04.04.2016 р., яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками /а.с. 17/.

Накладна підписана позивачем і відповідачем без зауважень, має необхідні реквізизи відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 /далі по тексту - Положення/, тому є належним доказом того, що фактично відбулась господарська операція з постачання, і, відповідно - є доказом зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель" направлено вимогу - претензію про оплату за поставлений товар, згідно якої позивач/постачальник вимагає негайної оплати боргу у сумі 74336,53 грн. у строк до 20.07.2016 р. /а.с. 26/.

Твердження товариством з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель" про те, що ним не отримано претензії з вимогою сплатити заборгованості не приймаються судом до уваги та спростовується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.07.2016 р. з відміткою вручено /а.с. 27/. Зміст претензії є чіткою вимогою про оплату боргу.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність та задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача боргу 74336,53 грн. на підставі ст.ст.530, 692 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель" /покупець/ зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, доказів оплати вартості товару в повному обсязі суду не надано.

Відповідно до ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання має наслідком застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) відповідно до норм ст.ст.230-232 ГК України та ст.ст.549-551 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.3. договору за порушення строку оплати товару, постачальник має право нарахувати, а покупець, в такому випадку, зобов'язується сплатити постачальнику штраф в розмірі 5 відсотків від суми простроченого платежу, додатково покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Оскільки має місце несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що є підставними і підлягає задоволенню, вимога про стягнення 3716,82 грн. штрафу, обрахованого як 5% від вартості неоплаченого товару в сумі 74336,53 грн.

Разом з тим, колегія суддів при перевірці наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань не погоджується з розрахунками позивача, оскільки нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 здійснюється за період з 22.04.2016 р. по 22.08.2016 р., тоді як договором поставки № 31/03-2016 від 31.03.2016 р. сторони не визначили такий строк (термін) виконання грошового зобов'язання - до 22.04.2016 р.

Згідно з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач пред'явив вимогу про оплату, а товариство з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель" отримало вимогу - претензію 08.07.2016 р. За таких обставин термін виконання зобов'язання сплатити 74336,53 грн. визначається до 15.07.2016 р.

Колегія суддів погоджується із розрахунками суду першої інстанції пені та 3% річних, обрахованих за період прострочення з 16.07.2016 р. по 22.08 2016 р., відповідно до яких належними до стягнення визначені суми 2445,39 грн. пені та 232,17 грн. 3% річних.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунки боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 16.07.2016 по 22.08.2016, колегією суддів встановлено, що рівень інфляції становить менше одиниці, тобто індекс інфляції був від'ємний. Офіціне підтвердження застосованих позивачем вихідних даних - відсутнє. Тому, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних нарахувань.

Доводи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Скаржником/відповідачем не надано доказів згідно зі ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем та порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Пдсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2016 р. у справі № 918/983/16 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на нормах чинного законодавства і немає підстав для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача/скаржника згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Віп - Акварель" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2016 р. у справі № 918/983/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 918/983/16 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Грязнов В.В.