Постанова

від 22.12.2016 по справі 805/4667/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 р. Справа №805/4667/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 година 20 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача 1 - не з'явився

представника відповідача 2 - не з'явився

представника третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Донецької митниці Державної фіскальної служби України до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Хауз АКС , про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, -

встановив:

01 грудня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Донецької митниці Державної фіскальної служби України (далі - позивач, Донецька митниця або Боржник) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - відповідач 1 або ВПВР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Хауз АКС (далі - третя особа, Товариство або Стягувач), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця ВПВР Балдинюка М.Ю. по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07 листопада 2016 року;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 07 листопада 2016 року, винесену головним державним виконавцем ВПВР Балдинюком М.Ю. та затверджену начальником ВПВР Буханцовим О.В.

Позивач вважав оспорювані дії державного виконавця протиправними, а спірну постанову такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач стверджував, що відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження державний виконавець розпочинає процедуру примусового виконання у разі, коли стягувач не виконав вимоги виконавчого документа у наданий для добровільного виконання строк без поважних причин.

Донецька митниця наголошувала, що не виконала вимоги виконавчого листа у встановлений державним виконавцем строк з поважних причин, які фактично унеможливлювали виконання судового рішення, про що державний виконавець був повідомлений письмово.

Донецька митниця зазначала, що фінансова гарантія у сумі 110 206,54 грн була надана 26 грудня 2013 року при митному оформленні митної декларації № 700130000/2013/023981 на підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, якою визначено, що строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 днів з дня випуску товарів.

На виконання вимог ч. ч. 1, 3 ст. 298 Митного кодексу України платіжним дорученням від 14 лютого 2014 року № 0654 Східна митниця перерахувала фінансову гарантію у сумі 110 206,54 грн з єдиного казначейського рахунку № 37346270010026 до Державного бюджету України на рахунок № 31118031705002, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - ГУ ДКСУ в області) для зарахування надходжень податку на додану вартість (код виду платежу: 028, код бюджетної класифікації: 14010300) у складі загальної суми 20 811 039,81 грн.

Внаслідок цього кошти у сумі 110 206,54 грн втратили статус фінансової гарантії і були доходами Державного бюджету України, а на рахунках Донецької митниці не було грошових коштів, наданих Товариством у якості фінансової гарантії.

Донецька митниця стверджувала, що виконання судового рішення у справі № 805/1312/14 суперечило вимогам пп. 14.1.115 ст. 14, п. п. 43.4, 43.6 ст. 43, ст. 102 Податкового кодексу України, ст. 301 Митного кодексу України, Порядку повернення платником податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (далі - Порядок № 618), та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України в процесі повернення платником податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 (далі - Порядок № 1146).

Позивач доводив, що виконання рішення суду у справі № 805/1312/14 було можливим лише у разі вчинення певних дій з боку Стягувача, а саме звернення до Донецької митниці з заявою про повернення коштів відповідно до Порядку № 618.

Однак на час звернення до суду з цим позовом заява Товариства про повернення коштів у сумі 110 206,54 грн, подана відповідно до вимог Порядку № 618, до Донецької митниці не надходила.

Позивач стверджував, що Донецька митниця вчинила всі можливі і передбачені законодавством дії, з метою реального виконання рішення суду у справі № 805/1312/14. Зокрема, зверталася за роз'ясненням до ГУ ДКСУ в області та ДФС України, зверталася до суду з заявами про зміну способу і порядку виконання судового рішення та про відстрочення виконання судового рішення, письмово пропонувала Товариству подати заяву, передбачену Порядком № 618.

Позивач наголошував, що в порушення вимог ст. 75 Закону України Про виконавче провадження , державним виконавцем не враховано тієї обставини, що Донецькою митницею вжиті всі, залежні від неї заходи, для добровільного виконання рішення, а також наявність поважних причин, що унеможливлювали його виконання.

Позивач стверджував, що державним виконавцем порушені вимоги ст. 6 Закону України Про виконавче провадження , оскільки зазначені вище факти свідчать, що дії державного виконавця були упередженими та такими, що суперечать законодавству.

Крім того, позивач зазначав, що 16 листопада 2016 року грошові кошти у сумі 110 206,54 грн повернуті на рахунок Товариства, тобто рішення суду у справі № 805/1312/14 виконано у повному обсязі.

На цих підставах позивач наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с. 4-14).

Відповідач 1 - ВПВР свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Система органів примусового виконання рішень визначена ст. 6 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02 червня 2016 року № 1403-VIII, згідно з якою її становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497, головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в областях підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.

Згідно з п. 1 Типового положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2016 року № 1183/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2016 року за № 617/28747, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в областях є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в областях.

До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

Таким чином, враховуючи положення ч. 3 ст. 181 КАС України, п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , п. 1 Типового положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, належним відповідачем у справі має бути Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

У зв'язку з тим, що на стадії підготовчого провадження згода позивача на заміну первинного відповідача на належного була відсутня, а проведення попереднього судового засідання у зв'язку із скороченими строками розгляду справ цієї категорії було недоцільним, ухвалою від 05 грудня 2016 року на підставі ч. ч. 1, 3 ст. 52 КАС України до участі у справі у якості другого відповідача залучене Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - відповідач 2 або УДВС) (а.с. 55-56)

Відповідач 2 - УДВС позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

Відповідно до п. 7 Розділу ХІІІ Закону № 1404 після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

07 листопада 2016 року, керуючись ст. ст. 3, 27, 40 Закону № 1404 головний державний виконавець Балдинюк М.Ю. виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 5 800,00 грн.

Посилаючись на ч. 5 ст. 26, ч. ч. 1, 3 ст. 27 Закону № 1404, відповідач 2 стверджував, що стягнення виконавчого збору не залежить від поважності причин невиконання рішення.

Відповідач 2 наголошував, що між датою відкриття виконавчого провадження (06 червня 2016 року) та датою винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору (07 листопада 2016 року) було достатньо часу для виконання рішення суду.

Посилання позивача на ч. 2 ст. 28 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , відповідно до якої виконавчий збір не стягується у разі виконання рішень в порядку, встановленому цим Законом, відповідач 2 вважав безпідставним, оскільки примусове виконання рішення суду у справі № 805/1312/14 здійснювалося відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Відповідач 2 стверджував, що у спірних правовідносинах державний виконавець діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому просив відмовити в позові (а.с. 69-71).

Третя особа - Товариство свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловило.

Про дату, час і місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст. ст. 33-36, 38 КАС України.

Особи, які беруть участь у справі, явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

19 грудня 2016 року через канцелярію суду позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 155-157).

22 грудня 2016 року через канцелярію суду представник відповідача 2 надала клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 159).

З урахуванням наведеного і на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності представників осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, в тому числі матеріали виконавчого провадження № 286/5-16П (ВП № 51320958), суд встановив наступне.

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду (далі - ДОАС) перебувала справа № 805/1312/14 за позовом Товариства до Східної митниці про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою ДОАС від 03 березня 2014 року позов Товариства задоволений; скасоване рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 25 грудня 2013 року № 700000002/2013/000121/12; скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Східної митниці № 700000002/2013/00271 від 25 грудня 2013 року; зобов'язано Східну митницю повернути на рахунок Товариства (р/р 260050600009068 у ДРУ КБ Приватбанк м. Донецьк, МФО 335496, код ЄДРПОУ 32804896) фінансову гарантію у сумі 110 206,54 грн.

Постанова ДОАС від 03 березня 2014 року залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2014 року (реєстраційні номери рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) - 37787298, 38262499 і 38772437 відповідно).

14 травня 2014 року ДОАС видав виконавчий лист у справі № 805/1312/14, який був втрачений внаслідок проведення на території м. Донецька антитерористичної операції.

Ухвалою ДОАС від 08 червня 2015 року задоволена заява Товариства про видачу дубліката виконавчого листа (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 45360745).

27 серпня 2015 року ДОАС видав дублікат виконавчого листа у справі № 805/1312/14 (а.с. 73-74).

Ухвалою ДОАС від 02 лютого 2016 року внесені виправлення в дублікат виконавчого листа та вирішено вважати вірним, що судове рішення набрало законної сили 15 квітня 2014 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - 15 квітня 2015 року. Цією ж ухвалою поновлений строк пред'явлення до виконання дублікату виконавчого листа (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 55596463).

Ухвалою ДОАС від 14 квітня 2016 року поновлений строк пред'явлення до виконання дублікату виконавчого листа, а також замінений боржник - Східна митниця Міндоходів на Донецьку митницю Державної фіскальної служби України (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 57342890).

02 червня 2016 року до ВПВР надійшла заява Товариства від 26 травня 2016 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 805/1312/14.

До заяви були додані ухвала ДОАС від 14 квітня 2016 року та дублікат виконавчого листа № 805/1312/14.

Заява зареєстрована у ВПВР 02 червня 2016 року за вх. № 479-286/5-02.2-37/16П (а.с. 75-77).

06 червня 2016 року головний державний виконавець Балдинюк М.Ю., розглянувши заяву про примусове виконання виконавчого листа № 805/1312/14, керуючись ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51320958.

Сторонами виконавчого провадження були:

Боржник - Донецька митниця Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39496499) зареєстрована як юридична особа 18 листопада 2014 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 274 102 0000 011016 (а.с. 15, 61-63).

Стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Хауз АКС (ідентифікаційний код 32804896) зареєстроване як юридична особа 15 грудня 2003 року, про що 24 грудня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 266 120 0000 015029, (а.с. 64-66).

Згідно з п. 1 постанови від 06 червня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 805/1312/14 про зобов'язання Донецької митниці повернути на рахунок Товариства (р/р 260050600009068 у ДРУ КБ Приватбанк м. Донецьк, МФО 335496, код ЄДРПОУ 32804896) фінансову гарантію у сумі 110 206,54 грн.

Відповідно до п. 2 постанови від 06 червня 2016 року Боржник мав самостійно виконати вимоги виконавчого документа у семиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження та надати до ВПВР підтверджуючі документи.

Кошти належало повернути ТОВ Трейд Хауз АКС (код ЄДРПОУ 32804896, р/р 26007051823221 в ПАТ КБ Приватбанк м. Донецьк, Дніпропетровського РУ, МФО 305299) або на депозитний рахунок ГТУЮ у Донецькій області.

Як свідчить п. 3 постанови від 06 червня 2016 року, Боржник був попереджений, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, воно буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій (а.с. 17, 78-79).

Разом з листом від 06 червня 2016 року № 286/5-16П(4154-4155) постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на адресу Донецької митниці та Товариства (а.с. 16, 80).

Постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла до Донецької митниці 14 червня 2016 року та зареєстрована за вх. № 4100/03-01-30 (а.с. 16).

Факт отримання Боржником постанови про відкриття виконавчого провадження 14 червня 2016 року підтверджений рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 81).

14 червня 2016 року головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій.

Постанова мотивована тим, що згідно з штрихкодовим ідентифікатором Боржник несвоєчасно отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, а тому на підставі ст. 35 Закону № 606 провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 805/1312/14 відкладено до 24 червня 2016 року (а.с. 82).

Разом з листом від 14 квітня 2016 року № 286/5-16П(4423-4424) постанова про відкладення виконавчих дій надіслана на адресу сторін виконавчого провадження (а.с. 83).

З метою виконання рішення у справі № 805/1312/14 Донецька митниця звернулася до ГУ ДКСУ в області.

Листом від 23 червня 2016 року № 06-08/1887 ГУ ДКСУ у Донецькій області повідомило Боржника, що відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України, ст. 301 Митного кодексу України та листа Державної казначейської служби України від 26 січня 2016 року № 10-10/183-1410 при поверненні надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість слід враховувати норми Податкового кодексу України (а.с. 18, 93).

У зв'язку з цим, 24 червня 2016 року Донецька митниця звернулася до ДОАС з заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення (вих. № 2973/05-70-10), в якій, з урахуванням заяви від 06 липня 2016 року (вих. № 3182/9/05-70-10), просила:

- постановити ухвалу, якою встановити спосіб і порядок виконання постанови ДОАС від 03 березня 2014 року по справі № 805/1312/14 в частині зобов'язання Східної митниці, правонаступником якої є Донецька митниця, повернути грошові кошти у сумі 110 206,54 грн на рахунок Товариства, а саме:

зобов'язати Товариство підготувати та направити до Донецької митниці заяву про повернення надміру сплаченого до Державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 110 206,54 грн на рахунок платника податків в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у відповідності з вимогами ст. 301 Митного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку № 618;

зобов'язати Донецьку митницю підготувати Висновок, визначений п. 4 розділу ІІІ Порядку № 618, та направити його до ГУ ДКСУ в області;

- зупинити виконавче провадження ВП № 51320958 до розгляду цієї заяви по суті (а.с. 19-21, 25, 89-92).

Листом від 24 червня 2016 року № 2974/05-70-10 Донецька митниця повідомила ВПВР про звернення до суду з заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Разом з листом на адресу ВПВР були направлені заява про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, лист ГУ ДКСУ у Донецькій області від 23 червня 2016 року № 06-08/1887, а також електронний витяг з ПІК АСМО на підтвердження факту перерахування фінансової гарантії до Державного бюджету України (а.с. 94-97).

Лист Донецької митниці надійшов до ВПВР 24 червня 2016 року та зареєстрований за вх. № 1265/02.2-3415-16П (а.с. 22-24, 84-88).

05 липня 2016 року ВПВР звернувся до ДОАС з заявою про роз'яснення судового рішення (а.с. 98-101).

У зв'язку з цим 06 липня 2016 року, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 38, ст. 39 Закону № 606, головний державний виконавець Балдинюк М.Ю. виніс постанову про зупинення виконавчого провадження до розгляду справи по суті.

Того ж дня постанова про зупинення виконавчого провадження затверджена начальником ВПВР Буханцовим О.В. (а.с. 102-103).

Разом з листом від 06 липня 2016 року № 286/5-16П(4777-4778) постанова про зупинення виконавчого провадження надіслана на адресу Боржника і Стягувача (а.с. 104).

Ухвалою ДОАС від 12 липня 2016 року у задоволенні заяви Донецької митниці про зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовлено, оскільки фактично Донецька митниця зверталася до суду з новими вимогами (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 5907370).

Ухвалою ДОАС від 19 липня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ВПВР про роз'яснення судового рішення, з тієї причини, що всі документи, які були надані позивачем та інші документи, які знаходилися у справі, були дослідженні судом у судовому засіданні та їм надана правова оцінка, а постанова ДОАС від 03 березня 2014 року є зрозумілою (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 59231757) (а.с. 111-112).

13 липня 2016 року Донецька митниця звернулася до Товариства з листом № 3294/10/05-70-19, яким пропонувала Стягувачу, дотримуючись ст. 43 Податкового кодексу України, направити до Донецької митниці заяву про повернення надміру сплачених до Державного бюджету України грошових зобов'язань з податку на додану вартість, оформлену у відповідності до вимог розділу ІІІ Порядку № 618 (а.с. 26-27, 107-110).

Листом від 13 липня 2016 року № 3297/10/05-70-19 Донецька митниця повідомила ВПВР про те, що звернулася до Стягувача з пропозицією подати заяву про повернення надміру сплачених грошових відповідно до вимог розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного № 618.

Цей лист Донецької митниці надійшов до ВПВР 14 липня 2016 року та зареєстрований за вх. № 1389/02.2-34/5-16П (а.с. 28, 105-106).

20 липня 2016 року Донецька митниця звернулася до ДОАС з заявою про відстрочення виконання судового рішення до 01 жовтня 2016 року (а.с. 29-31).

27 липня 2016 року до ВПВР надійшла ухвала ДОАС від 19 липня 2016 року, яка зареєстрована за вх. № 7465/02.2-34/5-16П (а.с. 111-112).

01 серпня 2016 року головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. на підставі ч. 5 ст. 39 Закону № 606 винесена постанова про поновлення виконавчого провадження (а.с. 113).

Разом з листом від 08 серпня 2016 року № 286/5-16П(5651-5652) постанова про поновлення виконавчого провадження надіслана на адресу сторін виконавчого провадження (а.с. 114).

02 серпня 2016 року ВПВР звернувся до ДОАС з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій просив встановити новий порядок виконання виконавчого листа № 805/1312/14, а саме стягнути з Донецької митниці на рахунок Товариства фінансову гарантію у сумі 110 206,54 грн (а.с. 115-117).

У зв'язку з цим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 38, ст. 39 Закону № 606 головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесена постанова про зупинення виконавчого провадження до розгляду справи по суті.

Того ж дня постанова про зупинення виконавчого провадження затверджена начальником ВПВР Буханцовим О.В. (а.с. 118-119).

Разом з листом від 09 серпня 2016 року № 286/5-16П(5665-5666) постанова про зупинення виконавчого провадження надіслана на адресу Стягувача і Боржника (а.с. 120).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року ухвала ДОАС від 12 липня 2016 року залишена без змін з тих причин, що боржник не заперечував проти виконання рішення суду і зазначав, що для цього йому необхідно отримати від стягувача заяву про повернення надміру сплаченого ним до Державного бюджету податку на додану вартість у сумі 110 206,54 грн, і на підставі цієї заяви підготувати відповідний висновок до ГУ ДКСУ в області, при цьому боржник не навів жодних доводів стосовно того, що саме перешкоджає йому виконати всі ці дії в позасудовому порядку (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 59728086).

Ухвалою ДОАС від 01 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ВПВР про зміну порядку виконання виконавчого листа від 27 серпня 2015 року № 805/1312/14 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 60749565).

Ухвала ДОАС від 01 вересня 2016 року надійшла до ВПВР 09 вересня 2016 року та зареєстрована за вх. № 2-5-889 (а.с. 121-124).

Ухвалою ДОАС від 05 вересня 2016 року задоволена заява Донецької митниці про відстрочення виконання постанови від 03 березня 2014 року; виконання рішення відстрочено до 01 жовтня 2016 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 61858663).

16 вересня 2016 року у зв'язку з тим, що заява ВПВР була розглянута судом по суті, на підставі ч. 5 ст. 39 Закону № 606 головний державний виконавець Балдинюк М.Ю. виніс постанову про поновлення виконавчого провадження (а.с. 125).

Разом з листом від 16 вересня 2016 року № 286/5-16П(6732-6733) постанова про поновлення виконавчого провадження надіслана на адресу сторін виконавчого провадження (а.с. 126).

Листом від 20 вересня 2016 року № 4308/9/05-70-10 Донецька митниця повідомила ВПВР про те, що звернулася до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення (а.с. 32, 127-128).

Листом від 27 вересня 2016 року № 4426/9/05-70-10 Донецька митниця повідомила ВПВР, що нею вжито всіх залежних від неї заходів для виконання судового рішення.

Донецька митниця зазначала, що не заперечує проти виконання рішення у справі № 805/1312/14, однак таке виконання можливе виключно у спосіб, визначений ст. 301 Митного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України, а саме шляхом підготовки Донецькою митницею висновку про повернення коштів за відповідною заявою Товариства, поданою відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку № 618, та направлення його до ГУ ДКСУ в області (а.с. 33-34, 129-131).

Лист Донецької митниці надійшов до ВПВР 04 листопада 2016 року та зареєстрований за вх. № 2178/5-02.2-34/16П (а.с. 129-136).

21 жовтня 2016 року Донецька митниця звернулася до ДФС України з листом № 4875/8/05-70-19, в якому просила сприяти у виконанні рішення у справі № 805/1312/14 (а.с. 35-36).

Листом від 11 листопада 2016 року № 36340/7/99-99-19-01-01-17 ДФС України запропонувала Донецькій митниці ініціювати перед державним виконавцем питання про звернення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у відповідності до вимог Закону України Про гарантії державних щодо виконання судових рішень (а.с. 37-38).

07 листопада 2016 року головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постанова обґрунтована тим, що у строк, наданий для добровільного виконання, а саме до 13 червня 2016 року, Донецька митниця не виконала виконавчий лист у справі № 805/1312/14.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3, 27, 40 Закону № 1404, державний виконавець вирішив стягнути з Донецької митниці виконавчий збір у сумі 5 800,00 грн (а.с. 47, 141).

Разом з листом від 07 листопада 2016 року № 286/5-16П/7681 постанова про стягнення з боржника виконавчого збору надіслана на адресу Донецької митниці (а.с. 46, 142).

Донецька митниця отримала постанову про стягнення з боржника виконавчого збору 15 листопада 2016 року (вх. № 8217/03-01) (а.с. 46).

Листом від 16 листопада 2016 року № 5248/9/05-70-19-01 Донецька митниця повідомила ГУ ДКСУ в області, що нею підготовлений висновок від 16 листопада 2016 року № 29 про повернення з Державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 110 206,54 грн на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 червня 2016 року з примусового виконання постанови ДОАС від 03 березня 2016 року у справі № 805/1312/14 (а.с. 39-40).

Крім того, Донецька митниця звернулася до Товариства з листом від 16 листопада 2016 року № 5241/9/05-70-19-01, яким повторно пропонувала подати заяву про повернення коштів відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку № 618 (а.с. 41, 137-140).

Листом від 17 листопада 2016 року № 5267/9/05-70-10 Донецька митниця повідомила ВПВР, що 16 листопада 2016 року нею підготовлений висновок про повернення коштів, який надісланий до ГУ ДКСУ в області (а.с. 42-44, 143-144).

Посилаючись на Електронний витяг виписки з рахунків для зарахування надходжень до загального фонду державного бюджету ГУ ДКСУ в області, Донецька митниця стверджувала, що перерахувала кошти у сумі 110 206,54 грн на рахунок Товариства 21 листопада 2016 року (а.с. 45).

У відповідь на звернення Донецької митниці від 17 листопада 2016 року листом від 25 листопада 2016 року № 286/5-16П/8072 ВПВР повідомив, що підстав для звернення до ГУ ДКСУ в області з приводу виконання виконавчого листа № 805/1312/14 не має, оскільки судом відмовлено у зміні способу і порядку виконання рішення (а.с. 145).

На підставі відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за параметрами запиту: Номер виконавчого провадження: 51320958, Ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження: АГБ338Б54318 встановлено наступне.

25 листопада 2016 року головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. на підставі ст. ст. 63, 75 Закону № 1404 винесена постанова, якою за повторне невиконання рішення без поважних причин на Донецьку митницю накладений штраф у розмірі 10 200,00 грн.

25 листопада 2016 року головний державний виконавець Балдинюк М.Ю., керуючись ст. 42 Закону № 1404 виніс постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 160,97 грн.

25 листопада 2016 року головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Постанова мотивована тим, що державним виконавцем вжиті всі передбачені законом заходи, в тому числі, винесені постанови про накладення штрафів, направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального провадження, а тому на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону № 1404 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 805/1312/14 було закінчено.

05 грудня 2016 року начальником ВПВР Буханцовим О.В. при здійсненні контролю за діями державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа № 805/1312/14 встановлено, що 05 грудня 2016 року на адресу ВПВР надійшов лист Донецької митниці від 22 листопада 2016 року, яким повідомлялось, що 21 листопада 2016 року рішення суду виконано у повному обсязі.

На цій підставі начальником ВПВР Буханцовим О.В. зроблений висновок, що постанову про накладення штрафу від 25 листопада 2016 року винесена передчасно.

Враховуючи викладене та відповідно до ст. 74 Закону № 1404 документ Постанова про накладення штрафу від 25 листопада 2016 року, що видав Балдинюк М.Ю. при примусовому виконанні виконавчого листа № 805/1312/14, був скасований.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

З приводу дотримання позивачем строку для звернення до адміністративного суду суд відзначає наступне.

З цим позовом Донецька митниця звернулася до суду 24 листопада 2016 року, про що свідчить Реєстр рекомендованих листів, а також штампи підприємства поштового зв'язку на конвертах, в яких здійснено поштове відправлення (а.с. 50-53).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Перебіг строку звернення до адміністративного суду з цим позовом розпочався 16 листопада 2016 року (з наступного дня після отримання боржником постанови про стягнення виконавчого збору - 15 листопада 2016 року) і сплинув 25 листопада 2016 року.

Таким чином, Донецька митниця реалізувала право на оскарження дій та рішень державного виконавця в межах строку, визначеного абз. 2 ч. 2 ст. 181 КАС України.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606).

02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнятий Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

Згідно з п. 1 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404 цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і інших органів , крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 1 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403) цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 7 цього розділу цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Закон № 1403 офіційно оприлюднений в Голосі України від 05 липня 2016 року № 122-123 і набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Як наслідок, в силу положень п. 1 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404 цей Закон набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404 Закон № 606 визнаний таким, що втратив чинність з дня набрання чинності Законом № 1404, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд відзначає, що законодавець врегулював питання переходу від однієї форми регулювання правовідносин до іншої, навівши відповідні правила у розділі ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404.

Так, згідно з п. 7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З огляду на викладене, при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору 07 листопада 2016 року головний державний виконавець Балдинюк М.Ю. мав керуватися відповідними положеннями Закону № 1404.

Закон № 606 не підлягав застосуванню до спірних правовідносин в силу прямої вказівки на це в п. 7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404.

Правовідносини, пов'язані зі стягненням виконавчого збору, регламентовані ст. 27 Закону № 1404.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону 1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру з боржника - юридичної особи стягується виконавчий збір в розмірі чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати.

Постанова ДОАС від 03 березня 2014 року у справі № 805/1312/14 в частині зобов'язання Східної митниці, правонаступником якої є Донецька митниця, вчинити певні дії, а саме повернути на рахунок Товариства фінансову гарантію, є рішенням немайнового характеру.

Боржником у виконавчому провадженні є Донецька митниця - юридична особа.

Отже, виконавчий збір за примусове виконання виконавчого листа № 805/1312/14 становить чотири розміри мінімальної заробітної плати.

Ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік від 25 грудня 2015 року № 928-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 травня 2016 року до 01 грудня 2016 року становила 1 450 грн.

Таким чином, виконавчий збір становить: 1 450 грн х 4 = 5 800 грн.

Ч. ч. 5 і 9 ст. 27 Закону № 1404 визначені випадки, у яких виконавчий збір не стягується.

Так, згідно з ч. 5 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Жоден з випадків, що передбачені ч. ч. 5 і 9 ст. 27 Закону № 1404, у спірних правовідносинах не мав місця.

Суд не приймає доводи Донецької митниці стосовно того, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901).

Ч. 1 ст. 2 Закону № 4901 визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Положення Закону № 4901, а також п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки примусове виконання виконавчого листа № 805/1312/14 здійснювалося за загальними правилами, що були встановлені Законом № 606, а в подальшому - Законом № 1404.

Суд не приймає доводи Донецької митниці про наявність поважних, на її думку, причин, які ускладнювали виконання постанови ДОАС від 03 березня 2014 року у справі № 805/1312/14, з наступних причин.

Обов'язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Ч. 4 ст. 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень. Добровільне виконання рішення боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок, який не може бути поставлений у залежність від поведінки стягувача.

Постанова ДОАС від 03 березня 2014 року у справі № 805/1312/14 набрала законної сили 15 квітня 2014 року.

Набрання законної сили цим рішенням мало наслідком виникнення у Східної митниці, а в подальшому у її правонаступника - Донецької митниці, обов'язку виконати його.

Суд критично оцінює посилання Донецької митниці на те, що виконання рішення суперечило вимогам пп. 14.1.115 ст. 14, п. п. 43.4, 43.6 ст. 43, ст. 102 Податкового кодексу України, ст. 301 Митного кодексу України, Порядку № 618 та Порядку № 1146, оскільки під час розгляду справи № 805/1312/14 суди першої, апеляційної та касаційної інстанції дійшли висновку, що покладання на Східну митницю обов'язку повернути фінансову гарантію у сумі 110 206,54 грн на рахунок Товариства є належним та ефективним способом відновлення його порушених прав.

При цьому, судами було відмовлено у зміні способу і порядку виконання постанови ДОАС від 03 березня 2014 року у справі № 805/1312/14, а також у роз'ясненні цього судового рішення, а Товариство не зверталося до Донецької митниці з заявою про повернення коштів відповідно до Порядку № 618, про що зазначав сам позивач.

Постанова ДОАС від 03 березня 2014 року у справі № 805/1312/14 не виконувалась впродовж двох років і семи місяців, в тому числі більш ніж п'ять місяців з дня відкриття виконавчого провадження.

21 листопада 2016 року Донецька митниця виконала постанову ДОАС від 03 березня 2014 року у справі № 805/1312/14 шляхом перерахування фінансової гарантії на рахунок Товариства.

Наведені вище обставини свідчать, що у Донецької митниці існувала об'єктивна можливість виконати це судове рішення.

Крім того, ст. 27 Закону № 1404 не пов'язує можливість стягнення з боржника виконавчого збору в залежності від причин невиконання рішення.

Ст. 75 Закону № 1404, на яку посилався позивач, визначає відповідальність за не виконання рішення, що зобов'язує божника вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз положень ст. ст. 27, 75 Закону № 1404 зумовлює висновок, що невиконання рішення боржником з поважних причин виключає можливість застосування до нього штрафу як санкції за невиконання рішення.

Виконавчий збір не є санкцією чи мірою відповідальності боржника, а тому положення ст. 75 Закону № 1404 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд не приймає доводи позивача з приводу того, що постанова ДОАС від 03 березня 2014 року № 805/1312/14 виконана ним добровільно.

Системний аналіз положень Законів № 606 і № 1404 дозволяє дійти висновку, що добровільним (самостійним) виконання постанови ДОАС від 03 березня 2014 року у справі № 805/1312/14 можна було б вважати її виконання в період з 15 квітня 2014 року до 24 червня 2016 року.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що виконавче провадження було відкрито 06 червня 2016 року, Донецькій митниці для самостійного виконання наданий семиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження, тобто до 13 червня 2016 року.

Однак, у зв'язку з тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження Донецька митниця отримала лише 14 червня 2016 року, провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 805/1312/14 було відкладено до 24 червня 2016 року.

Донецька митниця виконала вимоги виконавчого листа № 805/1312/14 лише 21 листопада 2016 року, тобто в процесі примусового виконання цього документа.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 06 липня 2015 року по справі № 6-785цс15, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Цей правовий висновок стосується застосування Закону № 606, в той час як при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору головний державний виконавець Балдинюк М.Ю. керувався Законом № 1404.

Основні засади справляння виконавчого збору, визначені Законом № 606, не зазнали істотних змін у Законі № 1404, а тому суд враховує правову позицію Верхового Суду України при вирішенні цієї справи.

Судом встановлено, що головний державний виконавець Балдинюк М.Ю. вживав заходи примусового виконання, зокрема 05 липня 2016 року він звертався до суду з заявою про роз'яснення судового рішення, 02 серпня 2016 року - з заявою про зміну порядку виконання судового рішення тощо.

Постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена 07 листопада 2016 року. Станом на цю дату постанова ДОАС від 03 березня 2014 року у справі № 805/1312/14 боржником не була виконана. Вимоги виконавчого документа виконані Донецькою митницею після винесення спірної постанови.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (ч. 1 ст. 2 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Такий висновок ґрунтується на тому, що вимоги позивача до відповідача 1 - ВПВР не підлягають задоволенню, оскільки ВПВР є неналежним відповідачем.

Належним відповідачем є відповідача 2 - УДВС.

У спірних правовідносинах головний державний виконавець Балдинюк М.Ю. діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 1404, з дотриманням критеріїв, наведених у ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги до відповідача 2 про визнання протиправними дій державного виконавця та про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07 листопада 2016 року задоволенню не підлягають.

Доводи позивача про передчасність поновлення виконавчого провадження та неврахування головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. факту відстрочення виконання рішення до 01 жовтня 2016 року суд не бере до розгляду, як такі, що не стосуються предмету спору.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідачами, на користь яких ухвалене рішення, не понесені витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, а тому судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову Донецької митниці Державної фіскальної служби України до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Хауз АКС , про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

3. Повний текст постанови виготовлений 27 грудня 2016 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.