Постанова

від 27.12.2016 по справі 820/5498/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 р. № 820/5498/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представника позивача - Нагорного Є.Ф.,

представника відповідача - Стріжкова А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-ЕНЕРГОПРОМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю СХІД-ЕНЕРГОПРОМ , звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в якому просив суд скасувати податкове повiдомлення-рiшення ГУ ДФС у Харківській області від 05.09.2016р. № 0001541403 форми Р яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додатну вартість у сумі 4 829 313,75 грн (у тому числі за основним платежем 3 863 451 грн та за штрафними (фінансовими санкціями 965 862,75грн). судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначив, що у позивача наявна вся первинна документація по усім господарським операціям між ним та його контрагентами, яка відповідає вимогам чинного законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Отже, висновки акту ГУ ДФС у Харківській області від 21.07.2016р. № 394/20-40-14-03-07/39028636 Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Схід-Енергопром (код ЄДРПОУ 39028636) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 18.12.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2013 по 31.12.2015 року та винесене на його підставах податкове повідомлення-рішення є неправомірними, та відповідно підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що наведені в акті перевірки факти вказують на наявність порушень податкового законодавства з боку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88)..

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, На підставі направлень від 01.07.2016 № 3812, № 3813,№ 3814, № 3815, № 3816, № 3817, № 3818, виданих Головним управлінням ДФС в Харківській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок інших галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області Нікітчук Іриною Юріївною, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок інших галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області Ананьєвою Оксаною Євгенівною, головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області Андрусь Мариною Миколаївною, контролю за готівковими операціями управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області Гегедиш Євгенією Вікторівною, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області Лавріною Юлією Володимирівною, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління доходів і зборів з фізичних осіб Центральної ОДГІІ Головного управління ДФС у Харківській області Чуні хіною Валентиною Анатоліївною, головним державним ревізором- інспектором відділу погашення боргу Центральної ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області Васильєвою Тетяною Миколаївною, згідно з п.п. 20.1.4, п.20.1 ст.20. ст..75, п. 77.1, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, та на підставі наказу Головного управління ДФС в Харківській області від 07.06.2016 року № 1514 проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Схід-Енергопром (скорочена назва TOB Схід-Енергопром ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.12.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2013 по 31.12.2015, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевіркою встановлено, що Позивач на порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI зі змінами та доповненнями, занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет всього на 3 863 451 грн., у тому числі у жовтні 2014 року на 914 568 грн., у листопаді 2014 року на 439 083 грн., у січні 2015 року на 400 000 грн., у лютому 2015 року на 362 266 грн., у березні 2015 року на 19 854 грн., у квітні 2015 року на 744 042 грн., у липні 2015 року на 146 010 грн., у серпні 2015 року на 78 981 грн., у листопаді 2015 року на 741 869 грн. та у грудні 2015 року на 16 778 грн.

На підставі акту від 21.07.2016р. № 394/20-40-14-03-07/39028636 Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Схід-Енергопром (код ЄДРПОУ 39028636) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 18.12.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2013 по 31.12.2015 року ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повiдомлення-рiшення від 05.09.2016р. № 0001541403 форми Р яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додатну вартість у сумі 4 829 313,75 грн (у тому числі за основним платежем 3 863 451 грн та за штрафними (фінансовими санкціями 965 862,75грн)..

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ Схід-Енергопром під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ Схід-Енергопром здійснювались господарські операції на підставі укладених із Публічним акціонерним товариством Новокраматорський машинобудівний завод код ЄДРПОУ 05763599, за контрактом №21/13-14 від 08.04.2014р. (надалі Контракт), за яким відповідно до узгоджених у додаткових угодах умов постачання, специфікацій, креслень та на підставі платіжних вимог-доручень ПАТ "НКМЗ" виготовлював та постачав на адресу ТОВ "Схід-Енергопром" товар - фасоні вироби, поковки, з попереднім механообробленням.

Придбаний від ПАТ "НКМЗ" товар в подальшому використовувався ТОВ "Схід-Енергопром" задля виконання останнім своїх зобов'язань за Договором поставки №010901 від 01.09.2014р. укладеним між ТОВ "Схід-Енергопром" та ПрАТ ТММ-ЕНЕРГОБУД , код ЄДРПОУ 33889106.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. б п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

1) назву документа (форми);

2) дату і місце складання;

3) назву підприємства, від імені якого складено документ;

4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).

Згідно з пунктом 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (в редакції Закону № 2755-VI). У редакції Закону № 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 ПК.

Норми статті 201 ПК, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За пунктом 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За абзацом другим цього пункту продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Реєстрі.

Згідно із підпунктом а пункту 201.1 статті 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

1) порядковий номер податкової накладної;

2) дата виписування податкової накладної;

3) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг;

4) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

5) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку;

6) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

7) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

8) ціна постачання без урахування податку;

9) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

10) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

11) вид цивільно-правового договору;

12) код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК).

На виконання вказаної норми ПК Міністерство фінансів України наказом від 22 вересня 2014 року № 957 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. за № 1235/26012) затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах; далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п.7 Порядку Податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством. Не дає права отримувачу (покупцю) на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - постачальником (продавцем) товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (для податкових накладних, складених до 01 січня 2015 року: відсутність факту такої реєстрації у разі, якщо такі накладні складені в електронній формі або якщо такі накладні відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді);

порушення порядку заповнення податкової накладної;

складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Відповідно до п.15 Порядку До розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме до графи 3 - номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця).

Системний аналіз наведених податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту, при цьому господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка полягає у тому, що правовим захистом користуються платники, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання, повного і своєчасного перерахування до бюджету податків і зборів, а також з дотримання необхідних умов реалізації права на податкову вигоду. Особи, які недобросовісно виконують свої податкові обов'язки, не можуть мати тотожний обсяг прав, яким наділені добросовісні платники.

Про недобросовісність платника може свідчити ситуація, при якій за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створюються схеми незаконного ухилення від сплати податків, що може призвести до порушення публічних інтересів у сфері оподаткування та до порушення прав і свобод інших платників. А тому оцінка добросовісності платника передбачає аналіз здійснених ним господарських операцій, які повинні не лише формально відповідати законодавству, але й не суперечити загальній забороні зловживання правами платника.

Виконання угоди між позивачем та ПАТ "НКМЗ" підтверджується складеними належним чином видатковими накладними, платіжними дорученнями, товаро-транспортними накладними тощо, що відображено у самому акті перевірки. Всі договори виконуються або виконані, сторони претензій одна до одної не мають.

Отже, усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту та податку на прибуток.

Враховуючи викладене вище, суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

В акті перевірки та своїх запереченнях на позов Вiдповiдач посилається на те, що вiдображення назви товару у податковій накладній здiйснено не вiрно, а саме "зазначена лише назва товару без наведення маркування, в той час, коли оприбуткування товару по бухгалтерському рахунку 281 Товари здійснюється з маркування та при подальшої реалізації такого товару покупцям " , що на твердження податкового органу мало наслiдком завищення податкового кредиту.

Отже, в цiй ситуацiї спiрним є питання про те, чи є наслідком скорочення назви у податковій накладній невідповідність суті правовідносин, які виникли між контрагентами, умовам укладених договорів, змісту первинних документів, на підставі яких такі накладні було виписано, що призвело до неправомiрного завищення складу податкового кредиту.

Податкова накладна є свідченням включення податку на додану вартість у ціну товару та сплати або обов'язку його сплатити покупцем продавцеві (ухвала ВАСУ від 15.08.2012 р. у справі № К/9991/42974/12). У свою чергу, саме фактичне надходження відповідної суми коштів до бюджету (тобто виконання своїх податкових зобов'язань продавцем) на податковий кредит покупця, підтверджений податковою накладною, жодним чином не впливає.

При цьому податкові накладні не є первинними документами в розумінні Закону про бухоблік (Постанова ВГСУ від 13.11.2012 р. № 1/234/09-НР) і мають значення лише для обрахування та сплати податку на додану вартість.

При цьому зміст податкової накладної регламентовано в пункту 201.1 статті 201 ПК навіть більш детально, ніж зміст первинних облікових документів у статті 9 Закону № 996-ХIV. В останній, є всього шість обов'язкових реквізитів, а для податкової накладної їх вдвічі більше - цілих дванадцять.

Верховний Суд України у своїй практиці керується тим, що одна лише податкова накладна не може підтверджувати здійснення господарської операції. Необхідна наявність первинних документів (Постанови від 21.01.2011 р.№ 21-37а10, від 14.11.2011 р. № 21-339а11, від 05.03.2012 р. № 21-421а11, від 13.03.2012 ? р. №?21-1008во10, від 27.03.2012 р. № 21-737во10).

Опис (номенклатура) товарів робіт/послуг є обов'язковим реквізитом податкової накладної відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК, проте ця норма не передбачає обов'язку проводити повну розшифровку назви товару, так само як не встановлює вимог щодо ступеню деталізації опису товару.

Податкове законодавство не містить вимоги про те, щоб податкова накладна містила такий опис (номенклатуру) товарів/послуг, який в обов'язковому порядку має відповідати та бути тотожним інформації, зазначеній в супровідних документах або сертифікатах відповідності. Наявність недоліків у податкових накладних автоматично не позбавляє покупця права на податковий кредит.

В ухвалі від 26.07.2012 р. № К-60196/09 ВАСУ вказує, що окремі недоліки в оформленні податкової накладної за умови її відповідності суті правовідносин, які виникли між контрагентами, умовам укладених договорів, змісту первинних документів, на підставі яких такі накладні було виписано, не повинні призводити до зняття податкового кредиту.

Цієї позиції ВАСУ дотримується також в ухвалі від 23.02.2012?р. у справі №?К-18043/09, постановах від 23.02.2012?р. у справі №?К-16637/09, від 15.03.2012?р. у справі №?К-60198/09, від 19.04.2012 р. у справі №?К-8063/09, від 20.11.2012 р. у справі № 11654/10, ухвалі від 05 березня 2014 р. у справі № К/800/66350/13).

Подібної думки дотримується Верховний Суд який в свої Постанові від 06.12.2005 року у справі №21-105во05, зокрема, зазначено:

"Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність у деяких з них порядкового номеру, в інших - одиниці виміру, адреси одержувача (позивача у справі), не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку суду першої та другої інстанцій, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6. п.7.2.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку."

Податкові органи визнають можливість відхилення від вимог Порядку, наприклад щодо заповнення податкової накладної виключно українською мовою в частині зазначення назви торгової марки товару, його назви, номенклатури (лист ДПСУ від 16.02.2012 р .№ 4809/7/15- 3417-26, відповідь на питання 8 Узагальнююча податкова консультація з окремих питань відображення в податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту", затверджена наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 127, ).

В узагальненій податковій консультації №127 ДПСУ вказує "Порушенням порядку заповнення податкової накладної вважатимуться насамперед відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов'язковим реквізитом податкової накладної (перелічені у підпунктах а - і п. 201.1 ст. 201 розділу V Кодексу), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо). Недотримання, зокрема, передбаченого п. 2 Порядку № 1379 (останній абзац) правила щодо вирівнювання реквізитів заголовної частини податкової накладної по правій межі поля не є підставою для виключення податкової накладної зі складу податкового кредиту".

З 01.01.16 р. пункт 201 ПК доповнено абзацом дев'ятнадцятим. який говорить: помилки в обов'язкових реквізитах ПН, перелічених у п. 201.1 ПК (крім коду УКТЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар або послугу, що поставляється), період, сторони, суму податкових зобов'язань, є підставою для включення покупцем сум ПДВ за такою ПН до податкового кредиту.

З наведеного можна зробити висновок що при заповненні графи опис (номенклатура) товарів, робіт/послуг необхідно дотримуватися певної визначеності щодо призначення отримуваних товарів та її повинно заповнювати будь-яким способом, що дозволяє податковому органу отримати інформацію щодо того який товар було придбано, крім того докладну розшифровку назви товару можна отримати з інших первинних документів (видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, платіжних вимог-доручень, договорів та додатків до них), не суперечить законодавству вказання узагальненого найменування робіт/послуг.

Правомірність такого підходу підтверджує судова практика, вона відповідає пзаконодавчій практиці ЄС яка не приділяє значну увагу проблемам формалізації відносин у сфері ПДВ. Наприклад, відповідно до ст. 229 Директиви про ПДВ держави-члени не можуть вимагати, щоб податкові накладні були підписані.

Податковою не наведено будь-яких доводів про те, що наявність у відповідній графі податкової накладної найменування товару без маркування повністю виключає факт вказання опису цього товару та можливості його ідентифікації за умови наявності відомостей щодо товару в інших первинних документів, які були подані під час перевірки та відсутності заперечень податкового органу щодо достовірності відомостей вказаних у первинних документах. Включені в податкові накладні суми та найменування товарів збігаються з вказаними в видаткових накладних та згадуваному контракті й додатках до нього (специфікаціях, кресленнях, умовах постачання, платіжних вимогах-дорученнях), вартість товарів з урахуванням ПДВ сплачено та відображено в обліку, доказів зворотного інспекцією не наведено при чому при здійсненні покладеної на Інспекцію функції виявлення податкових правопорушень податковий орган у всіх випадках наявності сумнівів у правильності сплати податків зобов'язаний скористатися, наданим йому правомочністю витребувати у платника податків необхідну інформацію, додаткові відомості, отримати пояснення та документи що підтверджують правильність обчислення та своєчасної сплати податків, проте податковою не направлялося позивачу вимоги про внесення коригувань чи надання пояснень щодо найменування товару.

Спірні податкові накладні містять буквене позначення придбаних Позивачем металовиробів (без зазначення номеру креслення та їх ДСТУ), а в платіжних вимогах-дорученнях зазначено, що оплата проводиться за металовироби згідно Контракту посилання на який міститься також і у податкових накладних, також посилання на Контракт міститься в договорах, специфікаціях, додаткових угодах і узгоджених кресленнях і умовах постачання.

Суд окремо зауважує, що зазначення постачальником назви товару без маркування у податковій накладній не завадило органу ДФС ідентифікувати товар під час іншого контрольного заходу щодо Позивача за результатами якого складено довідку від 02.09.2016 року №112/20-30-14-02/39028636 "Про результати проведення зустрічної звірки TOB СХІД-ЕНЕРГОПРОМ (код ЄДРПОУ 39028636) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків TOB "Торговий Дім "ТММ-Енергобуд" (код за ЄДРПОУ 39554047) за червень, листопад 2015, лютий 2016 року" в якій на стор.6 зазначено що Позивач не є виробником проданого товару, а товар придбано у ПАТ "НКМЗ" код ЄДРПОУ 05763599 контрагента Позивача у даній справі.

Виходячи з встановлених обставин та з положень вищевказаних норм, суд доходить висновку щодо неправомiрного донарахування вiдповiдачем за цим фактом зобов'язання з податку на додану вартiсть.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведений конституційний припис кореспондується з вимогами ч.3 ст.2 КАС України, де передбачено, що справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкових вигод за вищезгаданими операціями та які б свідчили про нездійснення спірних операцій, юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та, відповідно, зумовлювали б прийняття оскаржуваних рішень.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції поставки товарів мали реальний характер, факти поставки та отримання Позивачем відповідних товарів оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 160-163, 167, 186 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-ЕНЕРГОПРОМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 05.09.2016 №0001541403.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-ЕНЕРГОПРОМ" (61166, м.Харків, пр.Леніна, 36, код 39028636) сплачену суму судового збору в розмірі 72439 (сімдесят дві тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн 71 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 30 грудня 2016 року.

Суддя О.М. Тітов