Постанова

від 29.12.2016 по справі 826/16903/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2016 року 15:00 № 826/16903/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СЕК до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім СЕК (надалі - позивач або ТОВ ТД СЕК ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2016 за № 0004391402 і № 0004401402.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 18.07.2016 № 314/26-15-14-02-04 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД СЕК з питань, що стали предметом оскарження згідно поданих заперечень до акта перевірки від 31.05.2016 № 234/26-15-14-02-04/35871221, а саме в частині дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами ПП Кінос , ТОВ Баста Трейд , ПП Діслав і ТОВ Салкон-2012 . На переконання позивача акт перевірки не містить жодних належних доказів фіктивності господарських операцій позивача з названими постачальниками товарів і послуг. Натомість наявні у ТОВ ТД СЕК первинні документи свідчать про те, що господарські операції дійсно мали місце та спричинили реальні зміни у майновому стані сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, та жодні додаткові документи, клопотання (заяви) і заперечення проти позову до суду не подав.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Протягом періоду з 05.07.2016 по 11.07.2016 працівником ГУ ДФС у м. Києві відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 01.07.2016 № 4022 і направлення від 05.07.2016 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ТД СЕК з питань, що стали предметом оскарження згідно поданих заперечень до акта перевірки від 31.05.2016 № 234/26-15-14-02-04/35871221, за результатами якої складений акт від 18.07.2016 № 314/26-15-14-02-04 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем норм пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 665 210 грн. (в тому числі за 2013 рік на 36 902 грн., 2014 рік на 628 308 грн.) і податок на додану вартість (далі - ПДВ) за звітні періоди січень-травень 2013 року, березень, червень, жовтень-грудень 2014 року, всього на загальну суму 736 964 грн. Суть даних правопорушень, на думку працівника відповідача, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників витрат і податкового кредиту з ПДВ за результатами фінансово-господарських відносин з ПП Кінос , ТОВ Баста Трейд , ПП Діслав і ТОВ Салкон-2012 , реальність яких документально не підтверджено.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на наступних обставинах: 1) не надання ТОВ ТД СЕК до перевірки на виконання запиту від 29.04.2016 № 2 первинних документів на підтвердження придбання у ПП Кінос продукції, та її транспортування; 2) наявність інформації за даними облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва про опитування керівників ПП Кінос і ТОВ Баста Трейд , які повідомили, що вони не мають ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності названих підприємств; 3) згідно даних автоматизованої інформаційної системи Податковий блок номенклатура придбаних ПП Кінос , ТОВ Баста Трейд , ПП Діслав і ТОВ Салкон-2012 товарів (послуг) не відповідає номенклатурі товарів (послуг), реалізованих на користь ТОВ ТД СЕК ; 4) наявність кримінального провадження № 22014101110000126, розпочатого 31.07.2014 за ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України), в якому фігурує ТОВ Баста Трейд як суб'єкт фіктивного підприємництва; 5) наявність кримінального провадження № 32014100040000095, розпочатого 22.09.2014 за ст. 205 КК України, в якому фігурує ПП Діслав як суб'єкт фіктивного підприємництва; 6) наявність вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області за результатами розгляду кримінального провадження № 32014000000000090 від 29.04.2014, яким визнано винним фізичну особу у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, в тому числі за фактом реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ Салкон-2012 за грошову винагороду без наміру здійснення підприємницької діяльності.

01.08.2016 ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- за № 0004391402 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 785 317 грн., в тому числі 665 210 грн. за основним платежем, 120 107 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0004401402 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 921 205 грн., в тому числі 736 964 грн. за основним платежем, 184 241 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення від 01.08.2016 були залишені без змін на підставі рішення Державної фіскальної служби України від 05.10.2016 № 21607/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 01.08.2016 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Зі змісту акта перевірки та пояснень позивача, наведених в тексті позову, вбачається, що протягом перевіряємого періоду ТОВ ТД СЕК здійснювало господарську діяльність з продажу ектротоварів та елктроапаратури.

У 2013 - 2014 роках між ТОВ ТД СЕК (як замовником/покупцем), в особі директора Колісніченка А.А., були укладені договори з суб'єктами господарської діяльності - підприємствами-постачальниками товарів та виконавцями послуг, а саме:

- договір № 09062014 щодо надання послуг по виготовленню поліграфічної продукції від 09.06.2014 з ПП Кінос (в особі директора Чорного Р.В.), за умовами якого виконавець за дорученням замовника зобов'язується надати останньому послуги з виготовлення поліграфічної продукції (паперових пакетів, календарів, банерів, флаєрів, листівок, каталогів, візиток, буклетів, тощо). Передача виготовленої продукції від виконавця замовнику здійснюється за видатковою накладною. Згідно додатку № 1 від 09.06.2014 до вказаного договору сторони узгодили специфіку поліграфічної продукції (найменування, характеристики, обсяг, вартість) та строки надання послуг;

- договір поставки № 17 від 03.03.2014 з ТОВ Баста Трейд (в особі директора Дзюбенко Н.М.), за умовами якого постачальник зобов'язується продавати покупцю за його заявками у власність обладнання належної якості, а покупець, в свою чергу, - придбавати в асортименті, кількості, за ціною та вартістю, що визначаються згідно рахунків-фактур. Заявки (замовлення) на товар складаються покупцем на підставі асортиментного переліку, запропонованого постачальником, та передаються останньому в один із таких способів: засобами електронного зв'язку, факсом, кур'єром, поштою або через представника постачальника. Продавець зобов'язаний своїми силами та засобами поставити товар на склад покупця;

- договір поставки № 42 від 01.10.2014 з ПП Діслав (в особі директора Корольової Л.В.), за умовами якого постачальник зобов'язується продавати покупцю за його заявками у власність обладнання належної якості, а покупець, в свою чергу, - придбавати в асортименті, кількості, за ціною та вартістю, що визначаються згідно рахунків-фактур. Заявки (замовлення) на товар складаються покупцем на підставі асортиментного переліку, запропонованого постачальником, та передаються останньому в один із таких способів: засобами електронного зв'язку, факсом, кур'єром, поштою або через представника постачальника. Покупець зобов'язаний своїми силами та засобами забрати товар зі складу постачальника. Як пояснив представник позивача в тексті своїх додаткових пояснень, товар за вказаним договором поставки з ПП Діслав був вивезений за рахунок ТВ ТД СЕК з використанням орендованого автомобільного транспорту;

- договір № 12 про виконання робіт по проектуванню, монтажу та демонтажу ексклюзивного стенду на виставці KIPS 2013 від 23.01.2013 з ТОВ Салкон-2012 (в особі уповноваженої особи Мозгунова О.Ю.), за умовами якого виконавець за дорученням замовника бере на себе виконання комплексу робіт по розробці архітектурного проекту ексклюзивного стенду, його монтажу та демонтажу на виставці KIPS 2013 , яка відбудеться 20-22 лютого 2013 року у виставкому центрі (за адресою: м. Київ, Броварський проспект, 15). Порядок та строки виконання робіт (послуг) визначені у п. 2.1 ст. 2 цього договору. Вартість робіт і послуг за договором складають 30 399,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 066,58 грн.);

- договір № 17 від 13.02.2013 з ТОВ Салкон-2012 (в особі уповноваженої особи Мозгунова О.Ю.), за умовами якого виконавець зобов'язується у період з 25.02.2013 по 26.02.2013 надати інформаційно-консультаційні послуги на тему: Підвищення продажів та уникнення конфліктних ситуацій для замовника, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти послуги і оплатити їх у відповідності до положень договору. Надання інформаційно-консультаційних послуг здійснюється у вигляді проведення семінару, з наданням методичних матеріалів та інформації. Вартість послуг та порядок оплати визначено сторонами у ст. 4 цього договору. Договірна вартість послуг - 36 828 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 138 грн.);

- договір № 22 від 11.03.2013 з ТОВ Салкон-2012 (в особі уповноваженої особи Мозгунова О.Ю.), за умовами якого виконавець зобов'язується у період з 25.03.2013 по 26.03.2013 надати інформаційно-консультаційні послуги на тему: Методологія продажу торгових марок COMMAX , SLINEX для замовника, а замовник зобов'язуєтьсяч своєчасно прийняти послуги і оплатити їх у відповідності до положень договору. Надання інформаційно-консультаційніих послуг здійснюється у вигляді проведення семінару, з наданням методичних матеріалів та інформації. Вартість послуг та порядок оплати визначено сторонами у ст. 4 цього договору. Договірна вартість послуг - 50 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 400 грн.);

- договір № 21 від 01.03.2013 з ТОВ Салкон-2012 (в особі уповноваженої особи Мозгунова О.Ю.), за умовами якого виконавець зобов'язується у період з 04.03.2013 по 29.03.2013 надати інформаційно-рекламні послуги по розповсюдженню товарної групи ATIS (замки т аксесуари) для замовника, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти послуги і оплатити їх у відповідності до положень договору. Надання послуг здійснюється у конкретних містах України за переліком визначеним у п. 2.1 ст. 2 даного договору. Вартість послуг та порядок оплати визначено сторонами у ст. 4 цього договору. Договірна вартість послуг - 32 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 333,33 грн.).

На підтвердження правомірності формування витрат і податкового кредиту за вказаними договорами позивач надав суду копії наступних документів: видаткових накладних на передачу-прийняття готової поліграфічної продукції (каталогів) та товарів (апаратури для відеоспостереження, іншіих електроапаратури та обладнання в асортименті); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), датованих лютим і березнем 2013 року, складених ТОВ Салкон-2012 за результатами надання послуг з розробки архітектурного проекту ексклюзивного виставкого стенду, його монтажу і демонтажу, послуг з надання інформаційно-консультаційних послуг за певний період, інформаційно-консультаційних послуг на тему: Методологія продажу торгових марок Comax , SLINEX та інформаційно-рекламних послуг з розповсюдження товарів товарної груп АТIS ; податкових накладних; рахунків-фактур; виписок банків по особовим рахункам ТОВ ТД СЕК з відомостями про перерахування коштів на користь контрагентів в якості оплати за поставлені товари і надані послуги; оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 281 Товари на складі (в розрізі по контрагентах і номенклатурі товарів) та 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ; подорожніх листів вантажного та службового легкового автомобілів; актів списання дизпалива; витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованих відносно ПП Кінос , ТОВ Баста Трейд , ПП Діслав і ТОВ Салкон-2012 станом на дати укладання описаних вище договорів;

Згідно пояснень представника позивача, наведених в текстах позову та додаткових поясненнях , придбані у ТОВ Баста Трейд і ПП Діслав товари були в подальшому реалізовані ТОВ ТД СЕК третім особам-покупцям (в тому числі ПАТ Перший український міжнародний банк , ТОВ Епіцентр К , ТОВ Фірма Делішес та ін.) на підставі усних та письмових угод (договорів), що відповідає основному виду економічної діяльності товариства. Одержані від ПП Кінос поліграфічна продукція та результати послуг від ТОВ Салкон-2012 також були використанні ТОВ ТД СЕК в своїй господарській діяльності, а саме: каталоги продукції - для залучення клієнтів, а виконані роботи щодо монтажу/демонтажу виставкового стенду - з метою участі у профільній виставці.

На підтвердження наведених обставин позивач надав суду наступні документи: копії установчих (статуту) та дозвільних документів (ліцензії на право здійснення робіт з монтажу інженерних мереж та проектування об'єктів архітектури за переліком) ТОВ ТД СЕК ; копії договорів поставок, видаткових накладних на видачу товарів покупцям, довіреностей покупців на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ ТД СЕК ; копії виписок банку по особовим рахункам позивача з відомостями про надходження коштів від покупців електротехнічної продукції; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 281; копії договорів оренди ТОВ ТД СЕК у третіх осіб приміщень для розміщення офісу та складів; копії нотаріально посвідчених договорів оренди ТОВ ТД СЕК у третіх осіб легкових та вантажних автомобільних транспортних засобів; копії штатних розписів ТОВ ТД СЕК , затверджених на відповідні дати; копії дипломів учасника профільних виставок (в тому числі за період 20-22 лютий 2013 року); копії договорів та первинних документів по операціях з третіми особами (ДП Прем'єр Експо ) щодо розробки та популяризації сайту ТОВ ТД СЕК як постачальника відповідних товарів, надання послуг з організації участі ТОВ ТД СЕК у виставці за адресою: м. Київ, Броварський проспект, 15, Міжнародний виставковий центр, період: 20.02.2013 - 22.02.2013, надання послуг з організації перевезення вантажів ТОВ ТД СЕК .

Дослідивши та проаналізувавши тексти поданих позивачем документів суд дійшов висновку, що зазначені первинні та інші документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП Кінос , ТОВ Баста Трейд , ПП Діслав і ТОВ Салкон-2012 у зв'язку з наступним.

На думку суду, перелічені вище первинні документи по спірних господарських операціях оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ ТД СЕК на придбання товарів і послуг та здійсненням ним господарської діяльності з оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і даних з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www. sfs.gov.ua), станом момент укладення спірних договорів та виписки податкових накладних на підставі таких договорів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача первинних документів (в тому числі належних податкових накладних), фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з купівлі-продажу електротоварів та електроапаратури, та зв'язку між фактом придбання товарів і послуг та подальшою господарською діяльністю, що, в свою чергу, є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Суд вважає, що під час судового розгляду відповідач не навів переконливих доводів та не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування витрат і податкового кредиту з ПДВ за наслідками спірних господарських операцій.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача в тексті акта перевірки на обставини не надання позивачем на виконання письмового запиту контролюючого органу певних первинних документів по взаємовідносинам з ПП Кінос , оскільки у матеріалах справи відсутня копія цього запиту та докази його вручення ТОВ ТД СЕК .

Суд визнає нормативно необґрунтованими посилання відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з поставок спірних партій товарів через відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування таких товарно-матеріальних цінностей постачальниками. У відповідності до норм чинного законодавства (зокрема, Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, та Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Таким чином, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки у розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, то відсутність у нього ТТН не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій (аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 № К/800/46649/15, від 14.07.2016 № К/800/8404/16, від 12.07.2016 № К/800/53345/15, від 27.10.2014 № К/800/28931/14, від 30.10.2014 № К/9991/64001/12 та від 28.10.2014 № К/800/24404/13).

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Надаючи оцінку обґрунтованості посилань відповідача на вирок Автозаводського районного суду міста Крименчука Полтавської області від 04.12.2014 по кримінальній справі № 524/10551/14-к (набрав законної сили), яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України ( фіктивне підприємництво шляхом створення ТОВ Салкон-2012 ) суд дійшов наступних висновків.

Преюдиціальні факти це факти, встановлені рішеннями суду, що набули законної сили, і не підлягають повторному доказуванню.

Водночас необхідно звернути увагу, що преюдиціальність має свої суб'єктивні й об'єктивні межі, які мають бути у сукупності.

Суб'єктивні межі мають місце, коли в обох справах беруть участь одні й ті самі особи або їх представники.

Якщо судове рішення зачіпає інтереси осіб, які не були залучені судом до справи, то преюдиціальність на таких осіб не може поширюватися (об'єктивні межі).

Таким чином, предмет доказування складається з обставин, які мають значення для судової справи і які необхідно доказувати для її вирішення.

Встановлення таких обставин, у свою чергу, досягається за рахунок доказів, якими згідно з процесуальним законодавством є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши текст вироку Автозаводського районного суду міста Крименчука Полтавської області від 04.12.2014 суд встановив, що в ході розгляду кримінальної справи районними судом досліджувались та встановлювались лише обставини щодо фіктивності створення та реєстрації ТОВ Салкон-2012 на ім'я обвинуваченого, а не подальшої господарської діяльності зазначеного суб'єкта підприємницької діяльності.

У зв'язку з цим суд розцінює посилання відповідача на вирок суду від 04.12.2014 по кримінальній справі № 524/10551/14-к (текст якого розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень), як належний і беззаперечний доказ безтоварності спірних правочинів позивача з ТОВ Салтон-2012 , такими, що є необґрунтованими.

Крім того, суд встановив, що оспорювані операції між ТОВ ТД СЕК і ТОВ "Салкон-2012" мали місце у період з січня по березень 2013 року. При цьому, податкові декларації з ПДВ з відображеними показниками за відповідні періоди були подані позивачем до контролюючого органу: за січень 2013 року - 15.02.2013 (граничний строк - 20.02.2013), за лютий 2013 року - 19.03.2013 (граничний строк - 20.03.2013), за березень 2013 року - 22.04.2013 (граничний строк, з урахуванням абз. 1 п. 49.20 ст. 49 ПК України, - 22.04.2013).

Відповідно до абз. 1 п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи викладене вище, а також те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0004401402 про збільшення ТОВ ТД СЕК суми грошового зобов'язання по ПДВ було прийняте відповідачем 01.08.2016, то суд вважає, що контролюючим органом були визначені суми грошового зобов'язання з ПДВ в частині взаємовідносин позивача з ТОВ Салкон-2012 поза межами строку давності, встановлено п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат і податку на додану вартість в ціні товарів і послуг, придбаних у ПП Кінос , ТОВ Баста Трейд , ПП Діслав і ТОВ Салкон-2012 , що були віднесені до складу податкового кредиту ТОВ ТД СЕК за перевіряємі звітні періоди, та як наслідок про протиправність і безпідставність здійснених відповідачем нарахувань сум грошових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень від 01.08.2016.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ ТД СЕК є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СЕК задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 01.08.2016 за № 0004391402 і № 0004401402.

3. Стягнути судові витрати у сумі 25 597,83 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім гривень 83 копійки) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СЕК (код ЄДРПОУ 35871221) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги .

Суддя К.М. Кобилянський