Рішення

від 28.12.2016 по справі 907/717/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

28.12.2016 р. Справа № 907/717/16

За позовом Публічного акціонерного товариства „Завод „Екватор» , м. Миколаїв

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Кристал Люкс» , м. Ужгород

про стягнення 351 894 грн. 54 коп., в тому числі 200 000 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 11.07.2013 року, 134 400 грн. інфляційних нарахувань та 17 494 грн. 54 коп. три проценти річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

представники:

Позивача - на власний розсуд

Відповідача - на власний розсуд

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством „Завод „Екватор» , м. Миколаїв заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Кристал Люкс» , м. Ужгород про стягнення 360 108 грн. 60 коп., у тому числі 200 000 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 11.07.2013 року, 142 600 грн. інфляційних нарахувань та 17 508 грн. 60 грн. три проценти річних. Заявою № 56/46 від 22.11.2016 року позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку із здійсненням перерахунку інфляційних нарахувань і трьох процентів річних, та просить стягнути з відповідача суму 351 894 грн. 54 коп., в тому числі 200 000 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 11.07.2013 року, 134 400 грн. інфляційних нарахувань та 17 494 грн. 54 коп. три проценти річних.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що згідно умов договору про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 11.07.2013 року відповідач отримав безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на загальну суму 200 000 грн. та зобов'язався повернути отримані кошти у визначений договором строк. Враховуючи невиконання умов договору відповідач допустив заборгованість перед позивачем у сумі 200 000 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача. Крім того, за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги відповідачу нараховано суму 134 400 грн. інфляційних нарахувань та суму 17 494 грн. 54 коп. трьох процентів річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представником позивача на адресу суду надіслано клопотання № 56/44 від 22.11.2016 року, яким просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.11.2016 року, ухвали суду про відкладення розгляду справи від 17.11.2016 року та від 30.11.2016 року надіслані на адресу відповідачу, зазначену в позовній заяві, повідомлення про вручення ухвал від 03.11.2016 року, від 17.11.2016 року та від 30.11.2016 року долучені до матеріалів справи), у судові засідання 17.11.2016 року, 30.11.2016 року та 28.12.2016 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, доказів погашення заборгованості не надав. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи вищевикладене у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню, а тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, що брав участь в судовому засіданні 17.11.2016 року,

суд встановив:

11 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством „Завод „Екватор» , м. Миколаїв (позикодавцем) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Кристал Люкс» , м. Ужгород (позичальником) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги б/н, за умовами якого позикодавець (позивач) взяв на себе зобов'язання надати позичальнику (відповідачу) поворотну фінансову допомогу, а позичальник (відповідач) зобов'язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, визначених даним договором (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору сторонами встановлено, що поворотна фінансова допомога за даним договором не передбачає нарахування процентів або інших видів компенсацій у вигляді плати за користування наданими позикодавцем грошовими коштами.

Поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в межах суми 200 000 грн. без ПДВ для потреб позичальника (відповідача) у відповідності до статутних цілей його діяльності (розділ 2 договору).

Розділом 3 договору сторони передбачили, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню позичальником (відповідачем) до 01.11.2013 року. Повернення грошових коштів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця (позивача) у банківській установі.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем взяті на себе зобов'язання згідно вищевказаного договору виконано в повному обсязі, зокрема, згідно платіжного доручення № 5633 від 22.07.2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи, перераховано відповідачеві - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Кристал Люкс» суму 200 000 грн. як надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за договором б/н від 11.07.2013 року.

Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором б/н від 11.07.2013 року в частині повного та своєчасного повернення коштів поворотної фінансової допомоги не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 200 000 грн.

Надіслана відповідачеві претензія № 89/72 від 17.10.2016 року з вимогою погасити суму наданої поворотної фінансової допомоги згідно договору б/н від 11.07.2013 року в розмірі 200 000 грн. шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця, залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми 200 000 грн. поворотної фінансової допомоги в примусовому порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання не виконав, надані кошти безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у передбачений в договорі про надання поворотної фінансової допомоги строк не повернув, в зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення суми 200 000 грн. заборгованості доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем належним чином не спростовані.

Разом з тим, за прострочку повернення відповідачем коштів отриманої безвідсоткової фінансової допомоги позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму 134 400 грн. інфляційних нарахувань та 17 494 грн. 54 коп. трьох процентів річних.

Статею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми. Сума інфляційних нарахувань за період прострочки складає 134 400 грн. та сума трьох процентів річних - 17 494 грн. 54 коп. (розгорнуті розрахунки інфляційних нарахувань та трьох процентів річних містяться у матеріалах справи), підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 200 000 грн. наданої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, 134 400 грн. інфляційних нарахувань та 17 494 грн. 54 трьох процентів річних, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суду не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 5 278 грн. 42 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Частинами 1, 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" визначено, що за подання позову до господарського суду із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Ціна заявлених позовних вимог складала 360 108 грн. 60 коп., відповідно судовий збір становить 5 401 грн. 64 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до суду при ціні позову 360 108 грн. 60 коп., згідно платіжного доручення № 6280 від 24.10.2016 року було сплачено 5 401 грн. 64 коп. судового збору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір" визначено, що ст. 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ.

Приймаючи до уваги, що позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, якою зменшено позовні вимоги до суми 351 894 грн. 54 коп., відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", позивачу - Публічному акціонерному товариству „Завод „Екватор» , м. Миколаїв, вул. Декабристів, 60 (код ЄДРПОУ 14308032) підлягає поверненню різниця між сплаченим судовим збором за подання позову та судовим збором за суму до якої зменшено позовні вимоги, а саме: 5 401 грн. 64 коп. - 5 278 грн. 42 коп. = 123 грн. 22 коп. про що виноситься відповідна ухвала суду.

Відповідно позивачу підлягає поверненню сума судового збору в розмірі 123 грн. 22 коп.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Кристал Люкс» , м. Ужгород, вул. Краснодонців, 36 (код ЄДРПОУ 30506812) на користь Публічного акціонерного товариства „Завод „Екватор» , м. Миколаїв, вул. Декабристів, 60 (код ЄДРПОУ 14308032) суму 351 894 (Триста п'ятдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири гривень) грн. 54 коп., в тому числі 200 000 (Двісті тисяч гривень) грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 11.07.2013 року, 134 400 (Сто тридцять чотири тисячі чотириста гривень) грн. інфляційних нарахувань та 17 494 (Сімнадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири гривень) грн. 54 коп. три проценти річних, а також суму 5 278 (П'ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень) грн. 42 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.01.2017 року.

Суддя Пригара Л.І.