Рішення

від 14.11.2016 по справі 922/3054/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р.Справа № 922/3054/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Косан-Транс", м.Калуш до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техенергоремонт", м. Харків про стягнення коштів в сумі 198800,00 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіренсть №б/н від 07.07.2016р.,

відповідача: ОСОБА_2, довіренсть № 42 від 31.10.2016р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Косан-Транс» - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техенергоремонт» - про стягнення 198800,00 грн. штрафу за наднормативний простій автомобіля НОМЕР_1, прич. АТ0202ХТ, згідно договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №37 від 30.05.2016 р.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що на виконання зобов'язань перед відповідачем за договором перевезення, позивач здійснював перевезення вантажу транспортним засобом. Однак, після завантаження транспортного засобу, виїзд позивачу було заблоковано працівниками ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» з посиланням на наявність заборгованості відповідача перед ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» . Позивач зазначає, що викладені обставини призвели до наднормативного простою транспортного засобу, що й зумовило нарахування штрафу та звернення до суду з позовом у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2016 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що заборгованості перед ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» відповідач не мав, виїзд транспортному засобу позивача було перекрито не працівниками відповідача, а працівниками ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» , у зв'язку з чим відповідач звертався до правоохоронних органів.

Окрім того, представник відповідача надав до суду та просив задовольнити клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№38592 від 14.11.2016 р.).

Вказане клопотання вмотивовано тим, що в провадженні господарського суду Львівської області знаходить справа №914/4160/14 про визнання ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» банкрутом. В межах справи №914/4160/14 відповідач звертався до суду із заявою про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні належним йому майном. Окрім того, у справі №914/4160/14 розглядаються заперечення одного з кредиторів ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» щодо суми продажу товару, який перевозився позивачем у даній справі. У зв'язку з чим, у справі №914/4160/14 призначено судову оціночну експертизу, до вирішення якої відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№38592 від 14.11.2016 р.), суд відмовляє в його задоволенні, оскільки, з огляду на наведені вище підстави та предмет позову, в предмет доказування у даній справі не входять обставини наявності чи відсутності заборгованості відповідача перед ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» , а також вартості придбаного відповідачем у ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» товару.

Представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи для надання до матеріалів справи доказів щодо відсутності у нього перед ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» заборгованості з оплати товару.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що в предмет доказування у даній справі не входять обставини наявності чи відсутності заборгованості відповідача перед ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» . Окрім того, у зв'язку з неявкою представників сторін у судові засідання та ненаданням ними витребуваних судом документів, розгляд справи неодноразово відкладався, а обумовлений ст. 69 ГПК України двомісячний строк розгляду спору - вичерпано. За таких обставин, суд вважає, що учасникам створено всі необхідні умови для надання доказів та пояснень по справі.

З огляду на наведене, суд вімовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

30.05.2016 р. між позивачем (як перевізником) та відповідачем (як замовником) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №37 (далі - договір перевезення).

Відповідно до п. 1.1 договору перевезення, предметом цього договору є взаємовідносини сторін, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до Цивільного кодексу України, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та Статуту автомобільного транспорту УРСР.

Згідно з п. 1.2 договору перевезення, перевізник зобов'язався прийняти і доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачу, а замовник зобов'язався оплатити перевезення вантажу, відповідно до умов цього договору.

В п. 1.3 договору перевезення сторони домовились, що перевізник виступає від свого імені, а замовник виступає від свого імені, але за дорученням своїх контрагентів, з якими має договори про надання послуг з експедирування.

За домовленості сторін, викладеної в п. 3.3 договору перевезення, у разі простою транспортного засобу під навантаженням та (або) розвантаженням більше 12 годин, замовник виплачує перевізнику штраф у розмірі 2800,00 грн. за кожну почату добу простою.

30.05.2016 р. між сторонами було підписано заявку №37 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні (арк.с. 13), відповідно до якої позивач 31.05.2016 р. мав перевезти вантаж (частина турбіни ПТ-12-35) з Львівської області, м. Жидачів, Фабрична, 4 до Київської області, Обухівський район, Промислова, 13 автомобілем НОМЕР_2, прич. АТ 0202 ХТ. Сторони погодили, що нормативний простій автомобіля - 24 години, за наднормативний простій сторони погодили плату в сумі 2800,00 грн. за кожну розпочату добу простою.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору перевезення, він прибув в пункт завантаження вантажу згідно заявки, однак після завантаження автомобіля НОМЕР_2, прич. АТ 0202 ХТ, працівники ПАТ Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат , посилаючись на наявність у відповідача заборгованості за раніше поставлений товар, заблокували відповідачу виїзд з 01.06.2016 р. до 10.08.2016 р.

Наведені обставини позивач визначає як підставу для нарахування відповідачу штрафу за наднормативний простій за період з 01.06.2016 р. до 10.08.2016 р. в сумі 198800,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 918 ЦК України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 3.3 договору перевезення, у разі простою транспортного засобу під навантаженням та (або) розвантаженням більше 12 годин, замовник виплачує перевізнику штраф у розмірі 2800,00 грн. за кожну почату добу простою.

Простій - це затримка автомобілів, а також обмінних напівпричепів, поданих під вантаження або розвантаження, понад установлені строки - з вини вантажовідправника або вантажоодержувача (Статут автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою ОСОБА_1 Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року N 401).

Позивачем, в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не доведено обставин простою.

Так, як свідчать пояснення представників сторін, у відповідності до заявки №37 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні (арк.с. 13), надані позивачем автомобіль та причіп було завантажено.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що таке завантаження відбулось з перевищенням погодженого сторонами часу. Так, в заявці №37 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні (арк.с. 13) сторони домовились, що нормативний простій автомобіля - 24 години, а в п. 3.3 договору перевезення - 12 годин.

Простоєм транспортного засобу не можна вважати будь-яку затримку транспортного засобу діями та особами, що не пов'язані із виконанням договору перевезення, зокрема, працівниками ПАТ Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат , як на те посилається позивач.

Окрім того, згідно з п. 142 Статут автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою ОСОБА_1 Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року N 401, підставою для нарахування штрафу за простій автомобілів служать відмітки у товарно-транспортному документі та в путьовому листі про час прибуття і вибуття автомобілів, а за простій автомобілів у гаражі - письмове відмовлення вантажовідправника або вантажоодержувача.

Втім, позивачем, в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, на підтвердження факту простою автомобіля НОМЕР_2, прич. АТ 0202 ХТ під час виконання ним своїх зобов'язань за договором перевезення перед відповідачем, вказаних товарно-транспортних документів та путьового листа із відмітками про час прибуття і вибуття автомобіля або письмового відмовлення вантажовідправника або вантажоодержувача - не надано.

Надані позивачем заяви до відповідача, ПАТ Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат та начальника Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу ГУНП у Львівській області, претензія відповідачу про сплату штрафу за наднормативний простій, копії з книги обліку передачі постів охорони (арк.с. 14-24) та повідомлення слідчого Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу ГУНП у Львівській області №6237/60/05-2016 від 20.10.2016 р. про повернення позивачу 09.08.2016 р. транспортного засобу (арк.с. 58) про обставини простою автомобіля позивача під час виконання ним (як перевізником) договору перевезення не свідчать та, з огляду на положення ч. 1 ст. 34 ГПК України, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження таких обставин.

За таких обставин, суд констатує, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт простою автомобіля НОМЕР_2, прич. АТ 0202 ХТ під час виконання ним своїх зобов'язань за договором перевезення перед відповідачем, як підставу для нарахування штрафу за наднормативний простій автомобіля, з огляду на положення п. 3.3 договору перевезення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми, при відмові у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 549, 610, 909, 918, 920 ЦК України та керуючись керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3