Постанова

від 13.02.2017 по справі 922/3054/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа № 922/3054/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

при секретарі Євтушенко Є.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 07.07.2016 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. №42 від 31.10.2016 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3222Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 14 листопада 2016 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Косан-Транс", м. Калуш, Івано-Франківська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техенергоремонт", м. Харків,

про стягнення коштів в сумі 198800,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Косан-Транс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "НВФ "Техенергоремонт" про стягнення 198800,00 грн. штрафу за наднормативний простій автомобіля НОМЕР_1, прич. АТ0202ХТ, згідно договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №37 від 30.05.2016 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2016 р. у справі № 922/3054/16 (суддя Суярко Т.Д.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2016р. у справі №922/3054/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач вимоги ухвали суду від 02.12.2016 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав, в судове засідання свого представника не направив. Копії ухвал суду, що направлялись на адресу ТОВ "НВФ "Техенергоремонт", вказану в апеляційній скарзі, повернулись з відміткою пошти "за не запитом".

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75, вважає, що не з'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2016 р. між ТОВ "НВФ "Техенергоремонт" (замовник) та ТОВ "Косан-Транс" (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №37 , відповідно до п.1.2 якого перевізник зобов'язався прийняти і доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачу, а замовник зобов'язався оплатити перевезення вантажу, відповідно до умов цього договору (а.с. 11-12).

Предметом цього договору є взаємовідносини сторін, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до Цивільного кодексу України, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та Статуту автомобільного транспорту УРСР (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору перевезення сторони обумовили, що перевізник виступає від свого імені, а замовник виступає від свого імені, але за дорученням своїх контрагентів, з якими має договори про надання послуг з експедирування.

Вартість перевезення, форма і схема оплати, згідно п. 1.4 договору, вказуються в заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Термін дії договору, встановлений в розділі 5, - з моменту підписання до 31 грудня 2016 року. Якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір до терміну закінчення його дії, то договір вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік.

В розділі 3 договору сторонами встановлена відповідальність сторін. Так, згідно п. 3.3, у разі простою транспортного засобу під навантаженням та (або) розвантаженням більше 12 годин замовник виплачує перевізнику штраф у розмірі 2 800,00 грн. за кожну почату добу простою.

На виконання умов договору 30.05.2016 р. між сторонами було підписано заявку №37 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні (а.с. 13).

Відповідно до заявки 31.05.2016 р. ТОВ "Косан-Транс" мало перевезти вантаж (частина турбіни ПТ-12-35) зі Львівської області, м. Жидачів, Фабрична, 4 до Київської області, Обухівський район, м. Українка, Промислова, 13 автомобілем НОМЕР_2, прич. АТ 0202 ХТ. Сума наданих транспортних послуг - 5 000,00 грн. Додаткові умови: нормативний простій автомобіля - 24 години, за наднормативний простій автомобіля по території України - 2 800,00 грн. за кожну розпочату добу простою. Вантажовідправник - ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат".

Після завантаження автомобіля згідно вищевказаної заявки працівниками ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» було заблоковано виїзд з території вантажовідправника транспорта перевізника з 01.06.2016 р. до 10.08.2016 р. Підстава блокування - наявність заборгованості ТОВ "НВФ "Техенергоремонт" перед ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» за раніше поставлений товар.

З метою вирішення питання щодо безперешкодного виїзду транспорту перевізника з пункту завантаження ТОВ "Косан-Транс" неодноразово зверталось із відповідними листами до замовника, де посилаючись на незаконне утримання його транспорту на території вантажовідправника, зокрема зазначало, що в разі не усунення перешкод у користуванні автомобілем, товариством буде заявлено позов до суду про стягнення з ТОВ "НВФ "Техенергоремонт" штрафних санкцій за понаднормативний простій автомобіля (а.с. 14, 16).

Оскільки замовник на вказані звернення не відреагував, затриманий на території ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» автомобіль перевізнику не був повернутий, ТОВ "Косан-Транс" направило на адресу ТОВ "НВФ "Техенергоремонт" претензію №1 від 08.07.2016 р. з вимогою сплатити 112 000,00 грн. за простій автомобіля (а.с. 18).

ТОВ "НВФ "Техенергоремонт" вказану претензію проігнорувало, відповіді не надало, кошти за простій автотранспорту у розмірі 112 000,00 грн. в добровільному порядку перевізнику не сплатило.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Косан-Транс" до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "НВФ "Техенергоремонт" 198 800,00 грн. штрафу за наднормативний простій автомобіля НОМЕР_1, прич. АТ0202ХТ, згідно договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №37 від 30.05.2016 р.

В обґрунтування позову товариство посилається на додаткові умови заявки №37 від 30.05.2016 р., факт повернення автомобіля 10.08.2016 р., який підтверджується записом в журналі обліку в'їзду та виїзду автотранспорту ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» , повідомлення слідчого Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу ГУНП у Львівській області №6237/60/05-2016 від 20.10.2016 р. про повернення позивачу 09.08.2016 р. транспортного засобу, приписи Цивільного та Господарського кодексів України.

Господарський суд відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт простою автомобіля НОМЕР_2, прич. АТ 0202 ХТ, під час виконання ним своїх зобов'язань за договором перевезення перед відповідачем, як підставу для нарахування штрафу за наднормативний простій автомобіля, з огляду на положення п. 3.3 договору перевезення.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача штрафу за порушення зобов'язання за договором, який за своєю правовою природою є договором перевезення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ч. 1 ст. 920 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.3 договору перевезення сторони передбачили, що у разі простою транспортного засобу під навантаженням та (або) розвантаженням більше 12 годин, замовник виплачує перевізнику штраф у розмірі 2800,00 грн. за кожну почату добу простою.

Простій - це затримка автомобілів, а також обмінних напівпричепів, поданих під вантаження або розвантаження, понад установлені строки - з вини вантажовідправника або вантажоодержувача (Статут автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою ОСОБА_1 Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року N 401). Простоєм транспортного засобу не можна вважати будь-яку затримку транспортного засобу діями та особами, що не пов'язані із виконанням договору перевезення.

Згідно з п. 142 Статуту підставою для нарахування штрафу за простій автомобілів служать відмітки у товарно-транспортному документі та в путьовому листі про час прибуття і вибуття автомобілів, а за простій автомобілів у гаражі - письмове відмовлення вантажовідправника або вантажоодержувача.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем, в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не доведено обставин простою в розумінні вимог Статуту автомобільного транспорту УРСР, а саме: відсутні докази на підтвердження затримки автотранспорту перевізника під вантаження або розвантаження, понад установлені строки - з вини вантажовідправника або вантажоодержувача. При цьому, матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що завантаження автомобіля відбулось у відповідності до умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №37 від 30.05.2016 р., укладеного між сторонами.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, надані позивачем автомобіль та причіп було завантажено у відповідності до заявки №37 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні. При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що завантаження відбулось з перевищенням погодженого сторонами часу.

Крім того, на підтвердження факту простою автомобіля НОМЕР_1, прич. АТ0202ХТ під час виконання ним своїх зобов'язань за договором перевезення перед відповідачем, вказаних товарно-транспортних документів та путьового листа із відмітками про час прибуття і вибуття автомобіля або письмового відмовлення вантажовідправника або вантажоодержувача - не надано.

Простоєм вказаного транспортного засобу не можна вважати його затримку працівниками ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» , оскільки, як свідчать матеріали справи, ані ці особи ані їх дії не пов'язані із виконанням договору перевезення №37 від 30.05.2016 р.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги в якості належних доказів на підтвердження обставин простою заяви ТОВ "Косан-Транс" до ТОВ "НВФ "Техенергоремонт", ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» та начальника Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу ГУНП у Львівській області; претензію про сплату штрафу за наднормативний простій; копії з книги обліку передачі постів охорони; повідомлення слідчого Жидачівського відділення поліції Стрийського відділу ГУНП у Львівській області №6237/60/05-2016 від 20.10.2016 р. про повернення позивачу 09.08.2016 р. транспортного засобу, з огляду на те, що зі змісту вказаних документів не можливо встановити обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що наднормативний простій автомобіля перевізника стався з вини замовника через його невиконання своїх договірних зобов'язань перед ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» , тому у відповідача виник обов'язок щодо сплати на користь ТОВ "Косан-Транс" суми штрафу за наднормативний простій автомобіля в розмірі 198 800,00 грн.

Такі твердження апелянта колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що по-перше, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача перед ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» ; по-друге, правовідносини між відповідачем та ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» не є предметом розгляду даної справи.

Допустимих доказів в обґрунтування позову чи будь-яких обґрунтованих доповнень по суті спору апелянт суду не надав.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що позовна заява та апеляційна скарга позивача містять тотожні доводи та твердження. В обґрунтування апеляційної скарги фактично покладені доводи позовної заяви, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 198800,00 грн. штрафу за наднормативний простій автомобіля НОМЕР_1, прич. АТ0202ХТ, згідно договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №37 від 30.05.2016 р. не підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2016 р. у справі № 922/3054/16 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2016 р. у справі № 922/3054/16 залишити без змін.

Повна постанова підписана 20.02.2017 р.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.