Ухвала

від 26.06.2010 по справі 8/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №8/10 26.06.2010

Справа 22ц - 2890/10 Суддя першої інстанції: Разумовська О.Г.

Суддя доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2010 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.,

суддів: Шолох З.Л.,

ОСОБА_1,

при секретарі: Фірсовій Т.В.,

за участю: представників стягувача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника боржника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Наваль

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2010 року по справі за клопотанням

Республіканського транспортного унітарного підприємства Білоруське річкове пароплавство

про

визнання та виконання рішення Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 17 січня 2007 року

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2009 року Республіканське транспортне унітарне підприємство Білоруське річкове пароплавство звернулося до суду з клопотанням про визнання та виконання рішення Морської арбітражної комісії при торгово-промисловій палаті України від 17 січня 2007 року по справі МАК № 6-у/2006 про стягнення на користь Республіканського транспортного унітарного підприємства Білоруське річкове пароплавство з ТОВ Наваль 304485, 50 грн. збитків та 9929, 18 грн. витрат на арбітражний збір, а всього 314414, 68 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2010 року клопотання задоволено. Визнано та приведено до виконання рішення Морської арбітражної комісії при Торгівельно-промисловій палаті України від 17 січня 2007 року.

В апеляційній скарзі ВАТ Наваль просить вказану ухвалу суду скасувати, як незаконну, та ухвалити по справі нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Умови визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, визначено ст. 390 ЦПК України, де передбачено, що рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Мінською конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеною державами - членами СНД у м. Мінську 22 січня 1993 року (надалі -Мінська Конвенція), було визначено порядок визнання і допуску до виконання рішень, постановлених судами СНД.

Мінська конвенція була ратифікована Верховною Радою України і тому її положення обов'язкові на території України.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 17 січня 2007 року Морською арбітражною комісією при торгово-промисловій палаті України постановлено рішення про задоволення позовних вимог Республіканського транспортного унітарного підприємства Білоруське річкове пароплавство до ВАТ Наваль про стягнення збитків задоволено частково. Зобов'язано ВАТ Наваль негайно після отримання вказаного рішення сплатити стягувачеві 304485, 50 грн. збитків та 9929, 18 грн. витрат пов'язаних зі сплатою арбітражного збору, а всього 314414, 68 грн. (а.с. 8-14).

Підставою для розгляду Морської арбітражної комісії вказаної справи є арбітражна угода, яка викладена в п. 6.1 договору № 28 на агентування та оперативне управління від 25 червня 2001 року між Республіканським транспортним унітарним підприємством Білоруське річкове пароплавство та ВАТ Наваль , де зазначено, що спори за даним договором вирішуються в Морській арбітражній комісії при Торгово-промисловій палаті України в відповідності з Регламентом цієї комісії на підставі матеріального права України, в випадках, коли позивачем виступає судновласник (а.с. 22).

Згідно зі ст. 53 Мінської конвенції клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню.

За ст. 353 ЦПК України місцем виконання вважається місцевість, де боржник постійно проживає або де знаходиться його майно. Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру, юридична адреса боржника - вул. А.Макарова, 7 в м. Миколаєві, відноситься до юрисдикції Заводського районного суду м. Миколаєва.

Відповідно до довідки Морської арбітражної комісії від 4 травня 2007 року вихідний № 4446/14-6 вказане рішення набрало законної сили та підлягає виконанню відповідно до положень ст. ст. 32, 35 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж (а.с. 29).

Строк пред'явлення рішення до виконання встановлений ст. 391 ЦПК України, стягувачем не порушено.

З наданих суду поштових повідомлень слідує, що боржник по справі не одноразово належним чином був повідомлений про час та місце засідання Морської арбітражної комісії, в зв'язку з розглядом даної справи (а.с. 30-31). Як вбачається з рішення Морської арбітражної комісії і пояснень сторін в засіданні комісії від 14 листопада 2006 року представник боржника приймав участь де заявляв клопотання.

За вказаних обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для відмови в задоволенні клопотання стягувача, передбачених ст. 55 Мінської конвенції, ст. 36 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж та ст. 396 ЦПК України немає, а тому обґрунтовано надав дозвіл на примусове виконання рішення Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 17 січня 2007 року.

Доводи боржника, які викладені в апеляційній скарзі стосовно неналежного повідомлення його про час та місце розгляду справи, так як поштові відправлення направлялись не за поштовою адресою зазначеною в договорі, не можна прийняти до уваги. Оскільки поштові повідомлення були відправлені за місцем знаходження боржника, тобто за його юридичною адресою. Правильність юридичної адреси зазначеної в поштових повідомленнях підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 13 травня 2010 року. Більше того, факт знаходження боржника за вказаними адресами та отримання ним повідомлень підтверджується тим, що 23 вересня 2009 року поштове відправлення ним було отримано і представник боржника приймав участь в засіданні комісії та в подальшому вів листування з Морською арбітражною комісією (а.с. 68).

Посилання апелянта на те, що рішення Морської арбітражної комісії постановлено з питань, які виходять за межі арбітражної угоди, оскільки обов'язок щодо зберігання втраченої баржі перейшов до ТОВ Катаріта відповідно до договору тайм-чартера з ним боржника, також є безпідставними. Так, вказані доводи, були предметом дослідження Морської арбітражної комісії, їм в рішенні дана оцінка. При розгляді ж клопотання про визнання та виконання рішення іноземних судів (арбітражів), суд розглядає його в межах заявленого клопотання і не може обговорювати правильність рішення суду по суті.

Доводи апелянта щодо компетенції Морської арбітражної комісії стосовно розгляду даної справи, спростовуються наведеними висновками суду.

Виходячи з наведеного судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, в зв'язку з чим її слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України , судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ВАТ Наваль - відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді