Постанова

від 12.04.2007 по справі 18/503

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/503

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 квітня 2007 р.                                                                                   № 18/503  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Савенко Г.В.,

Данилової Т.Б.,

розглянула

касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів" (далі Товариство)

на рішеннягосподарського суду міста Києва

від21.12.06

у справі№ 18/503

господарського судуміста Києва

за позовомДержавного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області (далі Управління)

доТовариства

простягнення 6 101,00 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились;

- відповідача:

Уколов О.Л. (за дов. б/н від 11.02.07).

Ухвалою від 16.03.07 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 09.04.04, касаційна скарга Товариства б/н від 30.01.07 була прийнята до провадження та призначено до розгляду на 12.04.07.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 12.04.07 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 12.04.07 представник Управління не з'явився.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Управління повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 12.04.07 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представника Товариства.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у черговій відпустці, розпорядженням від 10.04.07 заступника Голови Вищого господарського суду України, для розгляду справи № 18/503 господарського суду міста Києва, призначеної до розгляду колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Савенко Г.В., Ходаківська І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –

Першиков Є.В., судді –Савенко Г.В., Данилова Т.Б., яка розглядає справу по суті.

Про вказані обставини представника Товариства було повідомлено на початку судового засідання 12.04.07. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представника Товариства, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1

ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.04.07 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 15.05.06 господарського суду Донецької області (суддя Дучал Н.М.) позовні вимоги Управління задоволено.

З Товариства стягнуто збитки в сумі 6 101,00 грн. та 102,00 грн. державного мита.

Постановою від 19.07.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства було задоволено, рішення від 15.05.09 господарського суду Донецької області скасовано, а справу направлено до господарського суду Донецької області на новий розгляд зі стадії прийняття справи до провадження.

Ухвалою від 04.10.06 господарського суду Донецької області дану справу було направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням від 21.12.06 господарського суду міста Києва (суддя Мандриченко О.В.) позовні вимоги Управління задоволено повністю.

З Товариства на користь Управління стягнуто 6 101,00 грн. штрафу, в дохід Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" –

118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення від 21.12.06 мотивовано доведеністю матеріалами справи порушення Товариством природоохоронного законодавства, та тим, що протокол про порушення природоохоронного законодавства підписаний представником Товариства без заперечень до нього.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 21.12.06 господарського суду міста Києва скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 1166, 1192, 1193 Цивільного кодексу України та ст.ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.

На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну скаргу від Управління до суду не надійшов.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника Товариства, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попереднєю судовою інстанцією на підставі матеріалів справи, 10.08.05 державним інспектором Торецької регіональної екологічної інспекції Управління в присутності інженера з охорони праці Товариства була проведена перевірка дотримання Товариством вимог природоохоронного законодавства, під час якої було встановлено факт порушення, які полягають у розміщенні на території Товариства промислових відходів різного класу токсичності, а саме, будівельні матеріали, промаслене дроття, замазучений грунт і паливомастильні матеріали без відповідного дозволу.

При вирішенні спору по суті судом першої інстанції встановлено, що вказаний факт виявленого порушення було оформлено актом перевірки виконання припису Торецької регіональної державної екологічної інспекції за № 117 від 07.08.05,   протоколом   про   порушення   природоохоронного   законодавства   Торецької регіональної державної екологічної інспекції від 10.08.05, актом відбору ґрунтів Управління № А-17-05 від 22.08.05 та протоколом Управління № П-17-05 від 06.09.05.

На підставі наданих сторонами доказів по справі місцевим судом встановлено, що на території Товариства без додержання екологічних вимог розміщені промислові відходів різного класу токсичності, у зв'язку з чим останньому на підставі вказаних документів перевірки було нараховано штраф у розмірі 6 101,00 грн.

При цьому, встановлено, що розрахунок штрафу здійснено відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 № 171.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 № 1264-XII  (далі Закон) використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

а)          раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б)          здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в)          здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г)          застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

д)          збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

є) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ст. 41 Закону встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 55 Закону передбачено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно положень статті 68 Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавс тва про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенса ції незалежно від погіршення якості природних ресурсів.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що ст. 33 Закону України “Про відходи” визначено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах природоохоронних зон  та зон  санітарної охорони  водних  об'єктів,  у  інших  місцях,  що  може створювати   небезпеку   для   навколишнього   природного   середовища   та   здоров'я   людини, захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оскільки порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, а саме:

ст. 1166, то правовідносини між сторонами у даній справі виникли з приводу заподіяння шкоди, тобто з делікту.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.95 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.95 за № 162/698 затверджена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно- ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Місцевим судом встановлено, що заподіяна шкода навколишньому природному середовищу підтверджується представленими Управлінням доказами по справі: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. Документи підписані представником Товариства без заперечень.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів" б/н від 30.01.07 залишити без задоволення.

Рішення від 21.12.06 господарського суду міста Києва у справі

№ 18/503 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Г.Савенко

Т.Данилова